Первомайський медичний коледж




НазваПервомайський медичний коледж
Сторінка1/5
Дата конвертації15.12.2013
Розмір0.61 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
  1   2   3   4   5


МОЗ УКРАЇНИ

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

Цикл природничо – наукових дисциплін

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ
НА ТЕМУ :
«Гальмування умовно – рефлекторної діяльності

І і ІІ сигнальної системи. Типологічні особливості

ВНД людини».
ПРЕДМЕТ : фізіологія людини

Курс – 2

Семестр – 2

Спеціальність -512010102 .

Кількість годин – 2 .

ПІДГОТУВАЛА : викладач

фізіології Павлик О. А.

Розглянуто і схвалено

на засіданні методичної комісії

природничо – наукових дисциплін

Протокол № _______від_____2012

Голова циклової комісії _________

/Чеботар І.П. /

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ .

Основною відмінністю вищої нервової діяльності людини є її усвідомлене сприйняття навколишнього світу, тобто розуміння глибинних зв'язків між явищами і предметами, що нас оточують, відчуття себе як частини природи. Такий аналіз відбувається за допомогою абстрактного мислення, основою якого є мовна форма відображення зовнішнього світу. Розрахунки вчених показали, що близько 70 % нашого часу пов'язані з мовною функцією: 45 % часу ми слухаємо, 16 % - читаємо, 30 % -говоримо,

9 % - пишемо. Слово справляє сильний вплив на поведінку людини, її почуття і навіть діяльність вегетативної системи. Це мусить усвідомити кожен медик і відповідально ставитися не тільки до своїх вчинків, а й до кожного вимовленого слова. Одна людина відрізняється від іншої не тільки зовнішністю, але й своїм внутрішнім змістом, здатністю сприймати й реагувати на різні подразники. Згідно із вченням І. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності, ці розбіжності зумовлені властивостями нервової системи, а саме: силою, урівноваженістю та рухомістю нервових процесів. Знання їх потрібні кожному медичному працівнику для встановлення адекватних стосунків з хворими, правильного визначення доз лікарських препаратів тощо.
^ II. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ .

А) розкрити поняття «збудження і гальмування» в вищій нервовій діяльності (В ІІ),

Б) проаналізувати механізм виникнення умовних рефлексів та значення зовнішнього і внутрішнього гальмування в їх утворенні і збереженні (В ІІ),

В) проаналізувати типи вищої нервової діяльності за Павловим (В ІІ),

Г) розкрити на основі системного підходу закономірності інтегративної діяльності кори головного мозку при формуванні мови у людини (В ІІ) ,

^ Ш. ВИХОВНІ ЦІЛІ .

На матеріалі теми розвинути :
А) уявлення про вплив ВНД на пристосування організму до умов зовнішнього середовища,
Б) почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій, які базуються на глибоких знаннях фізіології нервової системи,
В) розвинути у студентів клінічне мислення, вміння пов`язати матеріал теми з клінічними дисциплінами.



Дисципліна

Знати

Вміти

1.

Попередні ( забезпе-

чуючі) дисципліни.
А) біологія
Б) хімія .


В) фізика .

Г) Анатомія людини


Еволюційний розвиток і будова

нервових клітин та нервової системи у тварин і людини.
1.Будова і властивості складних білків та жирів.

2. Хімічні властивості катіонів і аніонів.

1. Поняття « проникненість мембран» ,

2. Поняття «дифузія» ,

« осмос», градієнт концентрації.

3. Поняття « електричний струм», « збудливість», « провідність».


1.Будова і функції клітини як структурної одиниці організму.

2. Збудливі тканини та їх особливості будови.

3. Будова нервової системи.

Пояснити значення збудливих тканин для організму в цілому.

Пояснити властивості білкових і жирових сполук та їх значення в будові клітинної мембрани, а також властивості йонів.

Пояснити поняття фізичні поняття, які мають значення для проведення електричного імпульсу по збудливих тканинах.

Пояснити зв`язок між будовою і функціональними можливостями клітини, збудливої тканини.

2.

Наступні дисципліни.

Всі клінічні дисципліни.

Патологічні зміни в організмі під час хвороб нервової системи.
Вплив лікарських препаратів на нервову систему

Пов`язати зміни , які відбуваються при порушеннях іннервації з будовою і функціями різних органів.

Пояснити дію лікарських препаратів нервову систему

3.

Внутрішньопредметна інтеграція.

Всі попередні і послідуючі теми


Механізм виникнення різних фізіологічних процесів в органах і системах організму під впливом нервової регуляції

Пояснити причини виникнення різних фізіологічних процесів в органах і системах під впливом нервової регуляції
^ IV. МІЖПРЕДМЕТНИЙ ЗВ`ЯЗОК .

V. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА

СТРУКТУРА ЛЕКЦІЇ .



П/П

Основні етапи

лекції та

її зміст .

Цілі в

рівнях

абстрак-

ції

Тип лекції.

Засоби активізації

студентів.

Матеріали

методичного забезпечення .

Розподіл

часу.

1.


2.

3.


Підготовчий етап.

Визначення актуальності теми, навчальних цілей, мотивації.
Основний етап.

Викладення лекційного матеріалу за планом:

  1. Гальмування умовно-рефлекторної діяльності.

  2. Роль кори головного мозку для функціонування ВНД. Функціональна асиметрія кори великих півкуль.

  3. Поняття про першу та другу сигнальні системи.

  4. Типи вищої нервової діяльності.

  5. Мислення. Роль мозкових структур у процесі мислення. Свідомість, її значення.


Заключний етап

1) резюме лекції, загальні висновки,

2) відповіді на можливі запитання, вирішення тестів, ситуаційних завдань,

3) завдання для самопідготовки .


ІІ

ІІ


ІІ


ІІ

ІІ


Міждисциплінарна лекція .

Засоби наочності :

мультимедійне забезпечення,

таблиці , муляжі , роздатковий

матеріал .

Питання , тести,

проблемні і

ситуаційні задачі .
Навчальна література,

завдання , питання .
^ Домашнє завдання

Я. І. Федонюк

« Анатомія та фізіологія з патологією»


5 %

( 5 хв ) .

90 %

(70 хв ).

5 %

( 5 хв) .



^ VI. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

( розгорнутий конспект ) .

Основною відмінністю вищої нервової діяльності людини є її усвідомлене сприйняття навколишнього світу, тобто розуміння глибинних зв'язків між явищами і предметами, що нас оточують, відчуття себе як частини природи. Такий аналіз відбувається за допомогою абстрактного мислення, основою якого є мовна форма відображення зовнішнього світу. Розрахунки вчених показали, що близько 70 % нашого часу пов'язані з мовною функцією: 45 % часу ми слухаємо, 16 % - читаємо, 30 % -говоримо,

9 % - пишемо. Слово справляє сильний вплив на поведінку людини, її почуття і навіть діяльність вегетативної системи. Це мусить усвідомити кожен медик і відповідально ставитися не тільки до своїх вчинків, а й до кожного вимовленого слова. Одна людина відрізняється від іншої не тільки зовнішністю, але й своїм внутрішнім змістом, здатністю сприймати й реагувати на різні подразники. Згідно із вченням І. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності, ці розбіжності зумовлені властивостями нервової системи, а саме: силою, урівноваженістю та рухомістю нервових процесів. Знання їх потрібні кожному медичному працівнику для встановлення адекватних стосунків з хворими, правильного визначення доз лікарських препаратів тощо.
Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:


  1. Гальмування умовно-рефлекторної діяльності, види, механізм формування, біологічна роль.

  2. Роль кори головного мозку для функціонування ВНД. Функціональна асиметрія кори великих півкуль.

  3. Мислення. Роль мозкових структур у процесі мислення. Свідомість, її значення.

  4. Поняття про першу та другу сигнальні системи. Фізіологічні основи формування мови. Мовні центри. Фонація та артикуляція.

  5. Типи вищої нервової діяльності, класифікація, фізіологічні основи, методи дослідження. Типи нервової системи людини. Поняття про силу, зрівноваженість та рухомість основних нервових процесів (збудження та гальмування).


Відповідність чи невідповідність умов­ного рефлексу реальній життєвій ситуа­ції залежить від складних взаємозв'язків між процесами збудження і гальмування у головному мозку.
^ ВЗАЄМОДІЯ ГАЛЬМУВАННЯ І ЗБУДЖЕННЯ В КОРІ ВЕЛИКОГО МОЗКУ

У виробленні, як і здійсненні будь-якого умовного рефлексу, беруть участь і збу­дження, і гальмування.

Ці процеси постій­но відбуваються в корі великого мозку, взаємодіють між собою, підтримуючи вищу нервову діяльність.
Процеси збуджен­ня і гальмування дуже динамічні і здатні поширюватися від місця свого виникнення на інші структури мозку.

^ Поширення нер­вових процесів у мозковій тканині нази­вають іррадіацією, а наступне зосереджен­ня у початковому пункті — концентра­цією.

Що інтенсивніший нервовий процес, то далі він поширюється і тим більшим є його вилив на суміжні ділянки мозку.



Яви­ща іррадіації і концентрації нервових про­цесів спостерігаються у процесі вироблен­ня умовних рефлексів:

  • стадія генераліза­ції зумовлена іррадіацією,

  • а стадія спе­ціалізації — концентрацією процесу збу­дження.


Поширення збудження виникає внаслідок просторового поширення нерво­вих імпульсів у вигляді потенціалів дії. Поширення збудження в корі головного мозку з наступною його концентрацією в попередній ділянці називається динамічною ірраді­ацією. Дія в цей момент безумовного подразника супроводжується стійкими змінами в збуджених нейронах з утворенням тимчасового зв'язку з даною безумовною реакцією. Ці стійкі зміни називаються статичною іррадіацією. Усі ці кіркові процеси визначають явища генералізації та спеціалізації умовних рефлексів.
Гальмування поширюється в мозку до­сить повільно, хвилеподібно, охоплюючи значні кіркові й підкіркові ділянки.

Ірраді­ація гальмування є особливою формою діяльності нейронних популяцій, у яких по­чергово виникають процеси збудження і гальмування (з переважанням останнього).

Індукція— це зміна одного процесу на протилежний: збудження на гальмування чи навпаки.

Індукція може бути:

  • одно­часною і послідовною,

  • позитивною і не­гативною (мал. 212).


Прикладом одночас­ної негативної індукції є гальмування по­точної діяльності під впливом сторонніх подразників, які викликають зовнішнє безумовне гальмування.

Явище послідов­ної позитивної індукції чітко виявляється посиленням умовнорефлекторної реакції через певний час після гальмівного по­дразнення.
Індукція позитивна тоді, коли збудження виникає навколо осередку гальмування (одно­часна) або на його місці після його згасання (послідовна).

Негативна індукція - це виникнення гальмування навколо осередку збудження або на його місці після його припинення.
Механізми внутрішнього гальмування можуть бути обумовлені зменшенням викиду медіатора без активного гальмування самого нейрона, зниженням збудливості кіркових нейронів.
За І. П. Павловим, кора великих півкуль являє собою постійно змінювану "мозаїку" загальмованих і збуджених ділянок та всіляких переходів між ними.
Вважають, що гальмування виникає внаслідок зіткнення двох зустрічних збуджень, що не дозволяє їм виконати їхнє безпосереднє завдання.
^ ГАЛЬМУВАННЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ
Гальмівні процеси, що виникають під час реалізації різноманітних поведінкових ре­акцій, можуть бути різними за походжен­ням і характером виявлення. У фізіології вищої нервової діяльності розрізняють дві основні форми гальмування — зовнішнє (безумовне) і внутрішнє (умовне).
Безу­мовне є вродженим і виявляється відразу під час дії гальмівного сигналу, його не потрібно виробляти.
Умовне є набутим у процесі індивідуального життя і виробляється залежно від умов існування. Його ще називають внутрішнім гальмуванням.
До гальмівних безумовних рефлексів відносять:

  • зовнішнє (згасальне і постійне гальмо),

  • позамежове галь­мування.


Зовнішнє гальмування забезпечує виконання організмом реакції на більш біологічно важливий (домінантний) подразник. Зовнішнє гальмування завжди викликається стороннім до даного рефлексу подразником.
Згасальне гальмо - якщо під час травного умовного рефлексу пов­торно викликати орієнтовний рефлекс, який спричиняє гальмування травного, то після кількох повторень орієнтовний зникає.

Постійне гальмо - якщо під час травного умовного рефлексу по­давати больове подразнення, то кожного разу воно спричинятиме га­льмування даного харчового (як умовного, так і безумовного) реф­лексу.
Позамежове гальмування розвивається при надмірній силі умов­ного подразника. У цьому разі останній спричиняє в корі головного мозку охоронне гальмування. Воно запобігає надмірним витратам енергії та залежить від функціонального стану нервової системи, віку, типологічних особливостей, гормонального стану. Позамежове галь­мування визначає межу витривалості клітин (межу працездатності) до інтенсивної (вибух бомби) і психічної (утрата близької людини) сили подразника.

Вважають, що позамежо­ве гальмування запобігає руйнуванню нер­вових клітин у разі надмірного їх збу­дження, тобто викопує охоронну роль.

Внутрішнє гальмування є набутою властивістю нерво­вої системи і формується поступово внас­лідок відсутності безумовнорефлекторного підкріплення умовного сигналу.
Механізм внутрішнього гальмування повністю не з'ясовано. Згідно з біологічною гіпо­тезою П. К. Анохіна (1958), в основі ме­ханізму внутрішнього гальмування ле­жить конкурентна боротьба між різними збудженнями, наприклад, сильніше збу­дження індукційно гальмує сформований умовний рефлекс (мал. 210).







Матеріальною основою зовнішнього і внутрішнього гальмування є числен­ні гальмівні нейрони й синапси головно­го мозку, які активізуються внаслідок над­ходження в мозок ПД (мал. 211).

Ак­тивну участь у формуванні внутрішньо­го гальмування беруть різні підкіркові утвори мозку (центральна сіра речови­на середнього мозку, лімбічні структури тощо).
Внутрішнє гальмування має 5 видів:

  • згашувальне,

  • диференційоване,

  • умовно-гальмівне,

  • запізнювальне і

  • слідове.


Локалізується внутрішнє гальмування в корі головного мозку, хоча тимчасові зв'язки охоплюють і підкіркові структури.

Основна умова його роз­витку - відсутність підкріплення умовного подразника безумовним. Це свідчить, що умовні подразники, які вже не викликають дану умовно­рефлекторну діяльність, набули негативного гальмівного значення, спричиняючи внутрішнє гальмування.
Для умовного гальмування характерне:

а) у разі непідкріплення умовного подразника безумовним розвивається поступове гальму­вання гальмівного (негативного) сигналу;

б) гальмування піддається тренуванню, що важливо в процесах раннього виховання певних поведінкових навичок;

в) здатність самовільного відновлення загаль­мованих рефлексів;

г) залежність від індивідуальних властивостей нервової системи;

д) залежність від біологічної сили і підкріплю­ваного позитивного умовного сигналу;

є) залежність від стійкості раніше утвореного умовного рефлексу;

ж) можливість умовного галь­мування взаємодіяти з безумовним з можливістю розгальмовування або, навпаки, - підсилення.
Дамо характеристику всім видам внутрішнього гальмування .
Згасаюче гальмування

При згасаючому гальмуванні ("гальмування гальмуванням") умовний рефлекс послаблюється або зникає тоді, якщо умовний подразник багаторазово не підкріплювати безумовним. Для відновлення цього умовного рефлексу необхідно:

а) знову провести підкріплення умовного подразника безумовним;

б) певний час не застосовувати цей умовний подразник і поєднати даний умовний подразник із слабким стороннім подразником, який спричиняє орієнтовну реакцію і слабке розлите збудження в корі головного мозку з активацією усіх його центрів, у тому числі й цього умов­ного рефлексу.


Що міцніший умовний рефлекс, то важче його згасити. Згашений умовний рефлекс може через певний час самовідновитися внаслідок розгальмовування.

Розгальмовування є однією з форм зовнішнього гальмування: сторонні по­дразники гальмують будь-який умовнореф­лекторний процес — як збудження, так і гальмування, а якщо гальмується гальму­вання умовного рефлексу, то цей рефлекс виявляється з повною силою, що спостері­гається у вигляді розгальмовування.

Згасаюче гальмування забезпечує консервування недоцільних реакцій.

Диференційоване гальмування

виникає при підкріпленні одного умовного подразника і непідкріпленні іншого, близького за значен­ням (якістю).

Диференціювальне гальмування виконує важливу роль у процесі "шліфування" різ­них рухових навичок, забезпечуючи їх чіт­ку спеціалізацію.

Це дозволяє синтезувати більш адекватні (тонкі) та від­повідні реакції. Наприклад, звук з частотою 2500 Гц підкріплюємо, з частотою 2700 Гц - ні. Спочатку умовний рефлекс виникає на обидва звукові подразники. Потім розвивається диференціювання, і умовний рефлекс виникає тільки на звук з частотою 2500 Гц. Цей вид галь­мування дозволяє розрізняти близькі за якостями подразники і синте­зувати адекватні тонко пристосовні реакції організму.
Умовне гальмо

виробляється втому разі, коли позитивне подразнення у поєднанні з додатковим не підкріплю­ється, а застосований окремо умовний сиг­нал завжди підкріплюється.

Наприклад, у собаки вироблено захисний умовний рефлекс (відсмикування лапи від підло­ги) на світло. Коли ж світло поєднали зі звучанням дзвоника і цю комбінацію не підкріплювали ударом електричного стру­му, то ця комбінація подразників не викликала умовнорефлекторної захисної реакції у тварини — вона стала умовним гальмом.

Таке гальмування забез­печує тонке орієнтування з урахуванням не тільки основного діючого подразника, а й всіх побічних та обумовлених факторів.
Запізнювальне гальмування

у разі утвореного умовного рефлексу подовження часу подання безумовного подразника від дії умовного спричинить поступове запізнювання даного умовного рефлексу.

Це обумовлено тим, що умовний подразник спочатку набуває гальмів­ного значення, а потім внаслідок умовно-рефлекторного переключен­ня стає позитивним.

Біологічне значення запізнювального галь­мування полягає в тому, що умовнореф­лекторна реакція починається в потрібний момент від початку дії умовного сигналу.

Так досягається доцільність біологічних реакцій. Таке гальмування розрізняє момент часу, коли слід відповідати на сигнал, і забезпечує формування реакцій у найбільш фізіологічний момент.
Слідове гальмування

є окремим різновидом запізнювального. У цьому разі виключення умовного подразника є сигналом до запус­ку умовного рефлексу. Можливий запуск і на слідові явища в корі головного мозку.
  1   2   3   4   5

Схожі:

Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
«Фізіологія та властивості збудливих тканин. Механізм утворення та проведення збудження»
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Без знання закономірностей діяльності основних структур переднього мозку І мозочка не можна зрозуміти механізм регуляції функцій...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Завдяки цим властивостям нервова тканина регулює діяльність інших тканин, органів І систем органів організму, здійснює їхній зв'язок...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Спинний мозок у цнс є першим рівнем регуляції фізіологічних функцій. Центри головного мозку в більшості випадків здійснюють свій...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Недарма в медицині вивченню ендокринних залоз присвячений цілий розділ ендокринологія ( тобто наука, яка вивчає діяльність ендокринних...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Кров є засобом транспорту речовин І газів по організму І належить до його внутрішнього середовища. Завдяки чітко врегульованій постійності...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Це обумовлено наявністю у крові лейкоцитів та імунних тіл, які знешкоджують мікроби та їх отрути, руйнують чужорідні білки та наявності...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Кров є засобом транспорту речовин І разом із лімфою та міжклі­тинною рідиною належить до внутрішнього середовища організму. Завдяки...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Система кровообігу забезпечує обмін газів І різних речовин між зовнішнім середовищем І тканинами організму. Завдяки руху крові по...
Первомайський медичний коледж iconПервомайський медичний коледж
Саме завдяки ній всі органи І системи організму отримують необхідні поживні речовини та кисень І виділяють назовні продукти обміну,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка