План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України




НазваПлан. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України
Сторінка8/11
Дата конвертації09.12.2013
Розмір1.36 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Українська СРР в умовах нової економічної політики (192 1–1928 рр.)

План.

1. Економічне і соціальне життя в роки непу.

2. Утворення Союзу РСР і Україна.

3. Культура і духовне життя в роки непу.
^ 1. Економічне і соціальне життя в роки непу.

На початку 20-х рр. внутрішнє становище України характеризувалося:

  • економічною розрухою (збитки господарства становили 12 млрд. крб., обсяг промислового виробництва складав 10%, а валовий збір зерна — 38,5% довоєнного рівня; кількість голодуючих під час голодомору 1921–1923 р. становила 4–7 млн. чоловік, померлих — 1,5–2 млн. чоловік);

  • політичною нестабільністю (антибільшовицькі настрої зросли серед селян і робітників: у складі повстанських формувань нараховувалося понад 100 тис. чоловік; на підприємствах Києва, Харкова, Одеси спалахнули страйки під гаслами «Ради без більшовиків»; радянська влада почала застосовувати Червону армію для боротьби з повстанцями).

Економічна і політична криза свідчила про неможливість продовження політики «воєнного комунізму» після завершення громадянської війни і необхідність переходу до нової економічної політики. У березні 1921 р. на Х з’їзді РКП(б) було затверджено основні напрямки непу:

  • в промисловості — збереження державної власності на велику і значну частину середньої промисловості; денаціоналізація і здавання в оренду дрібних і середніх підприємств; об’єднання підприємств у госпрозрахункові трести («Донвугілля», «Південьсталь», «Цукортрест»); децентралізація управління промисловістю; скасування загальної трудової повинності; запровадження добровільного найму робочої сили; перехід від зрівняльної до відрядної зарплати за результатами праці;

  • сільському господарстві — заміна продовольчої розкладки продовольчим податком; дозвіл селянам продавати надлишки сільгосппродукції через кооперативні організації, базари, ринки; дозвіл оренди землі та використання найманої праці;

  • торгівлі та фінансах — дозвіл приватної торгівлі; поява бірж, базарів, ринків; утворення синдикатів для закупівлі сировини і збуту продукції; проведення грошової реформи — введення червінця.

Неп сприяв швидкій відбудові народного господарства України: у найкоротший термін було досягнуто довоєнного рівня промисловості (наприкінці 1925 р.) і сільського господарства (1926/1927 рр.); споруджено 50 електростанцій за планом ДЕЕЛРО; підвищено життєвий рівень населення. Однак перспектив у непу не було, оскільки він базувався на двох несумісних основах: ринкових відносинах в економіці й адміністративно-командній системі в політиці. Наприкінці 1920-х рр. керівництво ВКП(б)відмовилось від непу й повернулося до політики комуністичного штурму, яку провадило у 1918–1921 рр.
^ 2. Утворення Союзу РСР і Україна.

Процес утворення єдиної союзної держави розпочався під час громадянської війни (1918–1920 рр.). У 1919 р. склався воєнно-політичний союз радянських республік Росії, України, Білорусії, Латвії, Литви, згідно з яким створювалося єдине керівництво армією, фінансами і найважливішими галузями народного господарства. У 1920 р. утворилася договірна федерація РСФРР та України, Білорусії, Грузії, Вірменії, Азербайджану, згідно з якою об’єднувалися наркомати військових і морських справ, Вищі ради народного господарства (ВРНГ), зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошти і телеграфу.

Радянські республіки, в тому числі й Україна, формально мали статус незалежних держав, однак фактично вся повнота влади належала РКП(б), яка визначала їх внутрішню і зовнішню політику.

У 1922 р. було створено комісію ЦК РКП(б) у складі В. Куйбишева, Й. Сталіна, Г. Орджонікідзе, Х. Раковського, Г. Сокольникова для підготовки проекту нового федеративного договору.

План автономізації (Й. Сталін) передбачав включення радянських республік до складу РСФРР на правах автономії.

План федерації (В. Ленін) передбачав входження усіх радянських республік на рівних правах до нового державного об’єднання — Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

План конфедерації (Х. Раковський) передбачав створення союзу суверенних держав, які повністю зберігають незалежність і створюють об’єднані органи для координації дій.

З’їзди Рад радянських республік схвалили Декларацію про утворення СРСР, проекти союзного договору і Конституції СРСР. 30 грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСР проголосив утворення Союзу РСР у складі Російської Федерації, Української РСР, Білоруської РСР, Закавказької Федерації (Грузія, Вірменія, Азербайджан). 31 січня 1924 р. ІІ з’їзд Рад СРСР затвердив першу Конституцію СРСР. У травні 1925 р. ІХ Всеукраїнський з’їзд Рад вніс зміни в текст Конституції УСРР, які закріплювали входження Радянської України до складу СРСР і створення Молдавської АРСР у складі УСРР.


^ 3. Культура і духовне життя в роки непу.

Основними рисами розвитку української культури в роки непу були ідеологізація всіх сторін культурного життя, створення нової пролетарської інтелігенції, розширення сфери вживання української мови, посилення боротьби з неписьменністю, активізація антирелігійної кампанії. У 1923 р. на ХІІ з’їзді РКП(б) більшовицьке керівництво проголосило політику коренізаціі, яка в Україні дістала назву «українізація». Вона передбачала збільшення представництва українців в органах влади, державних, освітніх і культурних установах; розширення сфери застосування української мови; відродження та розвиток української культури. Найважливішу роль в здійсненні українізації відіграли керівники наркомату освіти Г. Гринько, О. Шумський, М. Скрипник.

Українізація поширилася на всі сфери життя:

  • збільшилась до 54% кількість українців у партійних і державних органах;

  • українською мовою проводилося навчання в 80% шкіл, 50% технікумів, 25% вузів;

  • відроджувалася україномовна преса: українською мовою видавалося 90% газет, 50% книг, велося радіомовлення.

Українізація дала могутній поштовх розвитку науки, літератури та мистецтва.

Центром розвитку науки стала Всеукраїнська академія наук (ВУАН), де працювали історик М. Грушевський, мовознавець А. Кримський, біолог В. Лепський, математик Д. Граве, хімік Л. Писаржевський.

Розвивалися літературні напрямки: революційно-романтичний(П. Тичина, В. Сосюра, М. Бажан), неокласичний (М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара), памфлетний (М, Хвильовий), футуристичний (М. Семенко, Г. Шкурупій), гумористичний (О. Вишня), виникали і розпадалися літературні організації («Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ), розгорнулася започаткована М. Хвильовим літературна дискусія (гасла «Геть від Москви!», «Дайош Європу!»).

Театральне мистецтво було пов’язано з іменами режисерів-реформаторів Л. Курбаса (театр «Березіль») і Г. Юри (Державний драматичний театр ім. І. Франка), акторів П. Саксаганського, М. Крушельницького, Н. Ужвій.

У музичному мистецтві вирізнялися композитори Г. Верьовка, Л. Ревуцький, К. Богуславський, виступали хорова капела «Думка», народні хори, ансамблі.

В образотворчому мистецтві розвивалися соціалістичний реалізм (І. Їжакевич, Ф. Кричевський, М. Самокиш) і авангардизм (М. Бойчук, О. Богомазов, К. Гвоздик).

Помітних успіхів досягло кіномистецтво, в становленні якого важливу роль відіграв О. Довженко (фільми «Звенигора», «Арсенал»).

Активну роль у національно-культурному розвитку відігравала Українська автокефальна православна церква на чолі з митрополитомВ. Липківським, створена у 1921 р., у якій богослужіння відправлялося українською мовою.

Українізація сприяла розвитку мови і культури українського народу. Однак наприкінці 1920-х — на початку 1930-х рр. радянська влада почала встановлювати контроль над сферою культури і згортати українізацію, більшість провідних діячів українізації було звинувачено в націоналізмі й репресовано.

Тема: Радянська модернізація України (1929 –1939 рр.)

План.

  1. Сталінська індустріалізація України.

  2. Суцільна колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933 рр.

  3. Стан культури в Україні у 30-і роки. Громадсько-політичне життя.




  1. Сталінська індустріалізація України.

Наприкінці 20-х рр. керівництво ВКП(б) відмовилось від непу і розпочало «радянську модернізацію», складовими якої були індустріалізація, колективізація і «культурна революція».

У 1925 р. ХІV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на індустріалізацію, яка передбачала:

  • створення великого машинного виробництва;

  • розвиток нових галузей промисловості;

  • ліквідацію техніко-економічної відсталості; зміцнення обороноздатності СРСР.

Індустріалізація була головним завданням перших п’ятирічних планів: 1928–1932 рр. — перша, 1933–1937 рр. — друга, 1938–1941 рр. — третя п’ятирічки. Головна увага приділялася розвитку вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, електроенергетики. Плани капітального будівництва неодноразово переглядалися у бік збільшення і не підкріплювалися реальними можливостями («штурмівщина»), тому темпи розвитку промисловості відставали від запланованих. Для виконання і перевиконання планів застосовувались методи позаекономічного примусу (використання примусової праці в’язнів концтаборів, прирівнювання дисциплінарних порушень до кримінального злочину) та ідеологічного ошукування трудящих (соціалістичне змагання, рух ударників, новаторів, багатоверстатників, стахановський рух).

Позитивними наслідками індустріалізації були:

  • перетворення України на індустріально-аграрну країну, частка якої в СРСР становила 50,5% у видобутку вугілля, 67,6% у видобутку залізної руди, 49,7% у виплавці чавуну, 48,9% у виробництві сталі;

  • зростання майже в 11 разів підприємств важкої промисловості, в тому числі побудова промислових гігантів «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», «Дніпрогес», Харківський тракторний завод;

  • досягнення Україною рівня економічно розвинених країн світу за показниками галузей важкої промисловості.

Негативними наслідками індустріалізації були:

  • згортання непу;

  • створення адміністративно-командної економіки;

  • підрив розвитку легкої, харчової промисловості та сільського господарства;

  • зниження життєвого рівня населення (запровадження карткової системи, дефіцит найнеобхідніших товарів, ускладнення житлової проблеми в результаті урбанізації).




  1. ^ Суцільна колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933 рр.


У 1927 р. ХV з’їзд ВКП(б) проголосив курс на кооперування сільського господарства, який передбачав добровільне об’єднання селян для господарської діяльності, поступовий перехід від нижчих (збутова, позичкова) до вищих (виробнича — колгоспи) форм кооперації, врахування місцевих умов.

Однак у 1929 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було взято курс на суцільну прискорену колективізацію, яка передбачала:

  • ліквідацію самостійних селянських господарств;

  • насильницьке об’єднання самостійних селянських господарств у колективні господарства (колгоспи, радгоспи);

  • ліквідацію куркульства як класу;

  • масові репресії проти селян, що не бажали вступати в колгоспи.

Колективізація проводилася в роки першої (1928–1932 рр.) і другої (1933–1937 рр.) п’ятирічок і фактично була завершена в 1937 р., коли колгоспам належало 96,1% посівних площ. В Україні за роки колективізації було експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств, від чого постраждали 1,2–1,4 млн. чоловік, із них 860 тис. виселили на Північ і до Сибіру. Колективізація призвела до голоду 1932–1933 рр., головною причиною якого стали непомірні хлібозаготівлі, конфіскація владою запасів продовольства, відсутність допомоги голодуючим з боку держави, внаслідок чого померло від 3 до 10 млн. чоловік. Насильницька колективізація і голодомор призвели до хронічного відставання сільського господарства від промисловості; формування нової системи господарства, заснованої на жорсткій трудовій дисципліні, примусовій праці, натуральній оплаті праці, прикріпленні селян до колгоспу. Колгоспний лад став однією із основ адміністративно-командної економіки.
^ 3. Стан культури в Україні у 30-і роки. Громадсько-політичне життя.

Складовими «культурної революції» комуністична партія вважала ліквідацію неписемності, розвиток освіти, літератури і мистецтва, ідеологізацію і політизацію культури.

У галузі освіти на кінець 1939 р. вдалося подолати неписьменність населення (неписьменні складали лише 15% дорослого населення), запровадити загальну обов’язкову початкову освіту, почати перехід до обов’язкової семирічної освіти, збільшити кількість технікумів (693) і ВНЗ (173), відновити діяльність Харківського, Київського, Одеського, Дніпропетровського університетів.

Незважаючи на репресії, значних успіхів досягла наука: працювали Всеукраїнська академія наук, Український фізико-технічний інститут (Харків), широке визнання одержали наукові дослідження вчених І. Курчатова, Д. Ландау (ядерна фізика), М. Боголюбова, М. Крилова (математична фізика), Ю. Кондратюка (розробка теорії космічних польотів), Є. Патона (електрозварювання), О. Богомольця (медицина), О. Палладіна (біохімія), М. Холодного, А. Сапєгіна (генетика),

М. Грушевського, М. Яворського (історія).

Розвиток літератури характеризувався ліквідацією літературно-художніх об’єднань і створенням Спілки радянських письменників України (1934 р.), насадженням єдиного творчого методу — соціалістичного реалізму, переслідуванням діячів національної культури. В умовах ідеологічного контролю виходили твори П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, М. Хвильового, О. Вишні, М. Бажана.

Подібні процеси відбувалися в театральному мистецтві (актори П. Саксаганський, М. Садовський, Н. Ужвій, О. Сердюк), музиці (композитори Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, К. Данькевич), кіно(режисери О. Довженко, І. Пир’єв), живопису (художники М. Бойчук, Ф. Кричевський, Г. Світлицький).

Період піднесення української культури в 20-і – на початку 30-х рр., пов’язаний з встановленням тотального контролю більшовицького режиму і фізичним знищенням кращих представників української літератури й мистецтва, отримав назву розстріляного відродження».

^ Громадсько-політичне життя.

В умовах індустріалізації, колективізації та культурної революції в УСРР твердився тоталітарний режим, познаками якого були:

  • культ особи Сталіна;

  • панування однопартійної системи;

  • зрощення правлячої партії ВКП(б) з державним апаратом;

  • контроль держави над суспільним життям;

  • створення репресивного апарату;

  • здійснення масових репресій.

Проведена у 1934 р. реорганізація репресивних органів передбачала об’єднання Державного політичного управління (ДПУ) з наркоматом внутрішніх справ (НКВС); створення Особливої наради для спрощення судочинства при покаранні «ворогів народу»; застосування органами НКВС методів фізичного впливу; застосування найвищої міри покарання одразу після оголошення вироку; створення системи таборів ДПУ на чолі з Головним управлінням таборів (ГУЛАГ).

Важливим елементом утвердження сталінізму стали показові політичні процеси і справи, найбільшими з яких були:

  • «Шахтинська справа» (1928 р.);

  • процес над «Спілкою визволення України» (СВУ, 1930 р.);

  • справа «Української військової організації» (УВО, 1933–1934 рр.).

Жертвами терору стали представники всіх категорій населення:

  • партійного і державного апарату (члени ЦК і Політбюро ЦК КП(б)У Е. Квірінг, С. Косіор; члени Раднаркому УСРР Х. Раковський, В. Затонський, В. Чубар);

  • військових (командуючий Київським військовим округом І. Якір, командуючий Харківським військовим округом І. Дубовий);

  • інтелігенції (академіки ВУАН історик С. Єфремов, генетик І. Агол, історик М. Яворський, письменники М. Яловий, Г. Косинка, О. Вишня, режисер театру «Березіль» Л. Курбас);

  • духовенства (митрополити УАПЦ В. Липківський, М. Борецький);

  • робітники, селяни.

Репресії, які пояснювалися загостренням класової боротьби в період будівництва соціалізму, не припинялися до смерті Й. Сталіна (1953 р.).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України iconПлан Перші кочовики на територіях України. Кочові племена Півдня України у ІІІ хііі ст
Завдяки цій географічній обставині південна Україна ста­ла центром життя кочових народів, які хвиля­ми змінювали один одного з кін....
План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України icon1. Трипільці найдавніші хлібороби на українських землях
Кочові племена Північного Причорномор’я (Х ст до н е. – ІІІ ст н е.). Велика Скіфія
План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України icon10 Матеріальна І духовна культура кімерійсько-скіфсько-сарматської доби
Саме на даному історичному етапі військові кочові племена, які з’явились на території України, на нашу думку, загальмували позитивний...
План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України icon1. Найдавніші племена І держави на території України
Висвітлюється проблема появи протодержав на території України, походження слов`ян, їх життя та побут
План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України iconПлан Соціально-економічний та суспільно-політичний розвиток в Наддніпрянщині...
Соціально-економічне та громадсько-політичне життя в українських землях підвладних Російській імперії (кінець ХVІІІ – початок ХХ...
План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України iconКочові народи на півдні України. Скіфи. ?
Східні слов'яни. Походження, розселення східнослов'янських племен на території України
План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України iconБжд, як складна категорія, охоплює життя й діяльність людини у взаємодії...
Бжд торкається сутності безпеки людського життя та сфери її діяльності, в першу чергу трудової. Термін «життєдіяльність» складається...
План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України iconЦе наука про минуле людського суспільства І про його сьогодення,...
Джерела історії України: писемні, речові, лінгвістичні, інші (етнографічні, фольклорні)
План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України iconПлан Загальна характеристика поняття; Логічні способи утворення понять
Наше мислення, відображаючи предмети та явища, рухається від явища до сутності, від сутності 1-го порядку до сутності другого порядку...
План. Початки людського життя. Кочові племена на територыъ України icon1. Передісторія України: археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільств а
Передісторія України: археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка