Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий




Скачати 186.88 Kb.
НазваОстап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий
Дата конвертації23.08.2013
Розмір186.88 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Географія > Документы
Тема: Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка»,

«Як варити і їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий

оптимізм, любов до природи та людини, м’який гумор як риси

індивідуального стилю гумориста

План:

  1. Аналіз твору «Моя автобіографія».

  2. «Зенітка».

  3. Збірка «Мисливські усмішки»:

а) «Як варити суп із дикої качки;

б) «Бенгальський тигр».
Фейлетон – невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність, динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування поза літературних жанрів тощо.

Гумореска – невеликий віршовий, прозовий або драматичний твір з комічним сюжетом, що відрізняється від сатири легкою, жартівливою тональністю.

Усмішка – різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту і фейлетону, характеризується лаконізмом, дотепністю, обов’язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок із частими авторськими відступами.
^ Аналіз твору «Моя автобіографія».

Жанр: гумореска.

Композиція: форма ділового паперу – автобіографії. У вступній частині розповідається про аспекти народження і початкового виховання, другий і третій етюд присвячений навчанню та формуванню світогляду майбутнього письменника.

^ Засоби комічного у творі:

  1. Використання військових, наукових політичних термінів для зображення побутових подій чи щоденної роботи:

«Правда, неясна якась ще тодi була в мене класова свiдомiсть. З одного боку - цiлував баринi ручку, а з другого - клумби квiтковi їй толочив. Чистий тобi лейборист. Мiж соцiалiзмом i королем вертiвся, як мокра миша».

  1. ^ Змішування стилів (художній і діловий):

«У мене нема жодного сумнiву в тому, що я народився, хоч i пiд час мого появлення на свiт бiлий i потiм - рокiв, мабуть, iз десять пiдряд - мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку».

«Трапилася ця подiя 1 листопада (ст. стилю) 1889 року в мiстечку Грунi, Зiнькiвського повiту на Полтавщинi...»

«Зiнькiвську школу закiнчив я року 1903-го, з свiдоцтвом, що маю право бути поштово-телеграфним чиновником дуже якогось високого (чотирнадцятого, чи що) розряду».

«Та куди ж менi в тi чиновники, коли "менi тринадцятий минало"».

«Писати в газетах я почав 1919 року за пiдписом Павло Гунський. Почав з фейлетону».

«У 1921 роцi почав працювати в газетi "Вiстi" перекладачем».

  1. Вживання іронії, прихованої насмішки, коли про якесь явище чи особу говориться в позитивному чи навіть захопленому тоні, а на увазі мається зовсім протилежне:

«Школа була не проста, а Мiнiстерства народного просвещенiя».

«Книга, що найсильнiше на мене враження справила в моїм життi, - це "Катехiзис" Фiларета. До чого ж противна книжка! Ще якби так - прочитав та й кинув, воно б i нiчого, а то - напам'ять. Взагалi любив я книжки з м'якими палiтурками. Їх i рвати легше, i не так боляче вони б'ються, як мати, було, побачить».

  1. ^ Використання парадоксів – сполучення несумісних понять, що виключають чи протирічать один одному:

« – Писатиме, - сказав якось батько, коли я, сидячи на пiдлозi, розводив рукою калюжу».

« - Я тобi покажу бантини! Я тобi покажу галенята! Якби вбився зразу, то ще нiчого. А то ж покалiчишся, сукин ти сину! А я лежу, було, пiд лiжком, тремтю, носом сьорбаю й думаю печально: "Господи! Чого тiльки не доводиться переживати через ту лiтературу?!"

Iз подiй мого раннього дитинства, що вплинули (подiї) на моє лiтературне майбутнє, твердо врiзалася в пам'ять одна: упав я дуже з коня. Летiв верхи на полi, а собака з-за могили як вискочить, а кiнь - убiк! А я - лясь! Здорово впав. Лежав, мабуть, з годину, доки очунявся... Тижнiв зо три пiсля того хворiв. I отодi я зрозумiв, що я на щось потрiбний, коли в такий слушний момент не вбився. Неясна ворухнулася в мене тодi думка: мабуть, я для лiтератури потрiбний. Так i вийшло.

  1. Використання народної етимології, лайливих висловів:

  • Отаке стерво було, як i ти оце! Покою вiд їх не було.

  • А де ж ти ото сiв, сукин ти сину?

  • Яка ото лиха година картоплю пiдриває? Ну, вже як i попаду!!

  • Я тобi покажу бантини! Я тобi покажу галенята! Якби вбився зразу, то ще нiчого. А то ж покалiчишся, сукин ти сину!

  1. Зображення комічних ситуацій, подій, деталей.

Максим Рильський: «Тут – увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого «щасливого дитинства…».
2. «Зенітка».

Гумореска «Зенітка» розпочинає другий етап творчості О.Вишні.

  1. Історія написання.

За мемуарними й рукописними джерелами, задум «Зенітки» виник наприкінці 1943 року. Безпосередня ж робота над текстом розпочалася на початку січня 1944 року.

Остап Вишня особливо наполегливо і цілеспрямовано працював над рукописним текстом твору, зокрема над його чорновим варіантом. Спочатку були зроблені стислі нотатки першої частини гуморески, потім записано деталізований варіант «Зенітки», який Остап Вишня ретельно редагував, змінював, доповнював. Після старанного авторедагування чорнового варіанту письменник записує чистовий автограф «Зенітки», який і ліг в основу тексту першодруку в газеті «Радянська Україна» і, з незначними правками, був опублікований у збірці «Зенітка» (1947). В усіх наступних прижиттєвих виданнях Остап Вишня не вносив у текст гуморески якихось суттєвих мовностилістичних правок.»

Як писав сам гуморист, свою «Зенітку» він вигадав, вона не написана на фактичному матеріалі, а є «чистісінький авторський витвір, домисел». Але це не значить, що твір позбавлений життєвої правди.

  1. ^ Жанр твору.

Гумористичне оповідання, гумореска, яка відповідає усім ознакам жанру.

  1. Тема.

Показ героїзму українського народу при захисті своєї вітчизни від німецько-фашистських загарбників, всенародного характеру визвольної боротьби проти окупантів.

  1. Проблематика.

Проблема самовідданого служіння народові навіть без усяких засобів та можливостей для цього, проблема оптимістичного, життєстверджуючого начала в людині й народі, яке робить їх безсмертними.

5. Композиція.

Складається з двох частин. У першій йдеться про мужній вчинок діда-патріота, який з вилами воює з ворогом. Друга частина логічно вмотивовує попередню, оскільки, на думку Свирида, свій воєнний досвід він здобував не у завжди мирних «баталіях» із своєю дружиною, бабою Лукеркою. Це порівняння — контраст між серйозними діями героя і його побутовими сутичками з дружиною — джерело комічної ситуації, яка лаконічно і водночас об'ємно характеризує героїв.

Твір побудований на діалозі автора-оповідача й діда.

  1. ^ Назва твору.

Сама назва гуморески — іронічно-жартівлива, тому взята в лапки. Вороги сприйняли дідові вила за зенітку, що «із землі» б'є.

  1. ^ Персонажі твору.

Головний герой твору — дід Свирид («чи сімдесят дев'ять, чи вісімдесят дев'ять» років, вже й забув точно). Охоплений патріотичними почуттями й ненавистю до фашистів, пішов у партизани. Сміливий та винахідливий, мудрий і дотепний. Про це свідчить його героїчний вчинок — розправа над ворогами: хай знають вони, що в них і земля під ногами горітиме, поки житиме хоч один її захисник— чи мала дитина, чи старий дід. Кількома влучними словами дід характеризує зрадника Пань-ка Нужника (автор підібрав тому дуже промовисте прізвище!): «...а воно, сопливе, виплакало... А тепер, бач, ста-а-ро-ста!»

^ У притаманному йому жартівливому тоні розповідає головний герой про свої «війни» з дружиною Лукеркою, розкриваючи сімейні таємниці.

Проте десь Свирид з великою шаною ставився до дружини, сумував після її смерті, так і залишився сам..

^ Напевне, саме такий оптимізм допоміг дідові дожити до глибокої старості, ще й принести користь у битві з ворогами народу.

Сам Остап Вишня писав: «Героями «Зенітки» я вибрав двох дідів: діда Свирида та його кума. Чому я вибрав дідів? Щоб показати, що з ворогом воював увесь наш народ, що мав силу держати в руках як не гвинтівку, то бодай вила. Я зробив старого діда партизаном (а хіба таких не було?), а в партизанах навіть кволі діди не сиділи без діла, а хоч обід хлопцям варили та коні пасли».

  1. ^ Засоби гумору.

Засобом гумору у творі є й мова персонажів, у якій помітне поєднання військової термінології, побутової лексики, говіркових слів та варваризмів, тобто слів і зворотів, запозичених з іншої мови, у даному разі — з німецької.

Неповторний народний колорит гуморесці надають часто трансформовані автором фразеологізми, прислів'я та приказки: «по вітру розвіяв», «щоб і сліду не було», «один як палець», «за хазяїна правити», «чоловіче божий», «війна — ...рідне дело», «медом частувати», «іродові душі», «царство небесне» і подібні.

Для характеристики своїх героїв автор використовує різноманітні художні засоби, наприклад, вживає займенник середнього роду і дієслово у третій особі однини («...а воно, сопливе, виплакало...» — про зрадника Панька Нужника), щоб висміяти персонажа, показати презирливе ставлення народу до запроданців.
^ 3. Збірка «Мисливські усмішки».

Твори можна назвати поезіями в прозі («Відкриття охоти», «Заєць», «Сом», «Дикий кабан, або вепр», «Як варити і їсти суп із дикої качки» та ін.).

Особливості:

  1. Поєднання гострого сарказму та м’якого ліризму, ніжності у ставленні до природи.

  2. Герої – благородні, розумні, кмітливі люди, які, здається, і не воювали по-справжньому.

  3. Проблеми: людина і природа, людина і вічність буття.

  4. Любов до природного середовища, яке потрібне також для майбутніх поколінь.

^ Художні компоненти: дотеп, анекдот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, гіпербола та ін.

Автор постає в усмішках як поет рідної природи, великий гуманіст.
«Як варити і їсти суп із дикої качки»

^ Присвячена усмішка М.Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р.

Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання.

«Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече… Їдете ви компанiєю, тобто колективом, так — чоловiка з п’ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективної працi…».

Збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення. Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… це ввечерi… А вранцi дика качка зривається шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но почи­нає на свiт благословлятись».

Немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.
«Бенгальський тигр».

Крізь смішну й трохи химерну оповідь про способи полювання на бенгальського тигра у гуморесці проглядаються й гострі пазурики сатири, спрямовані проти тогочасних суспільно-громадських та політичних вад. Наприклад, про способи розподілу та купівлі на базарі хлібних карток, про стосунки колонізаторів і "тубільців" і т. ін. Бурхлива фантазія та гумор автора спрямовані, очевидно, не лише на розважання читача, ай на посилення його уваги до важливих суспільних, світових проблем.

Твір поділяється на 6 частин.

У 1 частині – розповідь про те, як потрібно дістатися до Бенгалії, а також який є найкращий спосіб полювання на тигра.

2 частина – перший спосіб полювання за допомогою дикту та молотка і пісні.

3 частина – способи полювання в інших національностей.

4 частина – спосіб полювання за допомогою викопаної ями та лоскотання.

5 частина – спосіб полювання за допомогою власної швидкості та надії на те, що тигр обов’язково підсковзнеться.
^ Бенгальський тигр

Полювати бенгальського тигра треба їхати в Бенгалiю, бо це не простий тигр, як бачите, а бенгальський. Чому нас iнтересує саме бенгальський тигр?

Тому вiн нас iнтересує, що бенгальський тигр найбiльший з усiх тигрiв на свiтi, тому що завдовжки вiн 2,5- 3 метри i що самий хвiст у нього 80-95 сантиметрiв, так що, коли вам не пощастить заполювати цiлого тигра, а одбити в нього тiльки хвоста, то й тодi ви все-таки "имеете вещь".

- Де Бенгалiя? - питаєте.

На Бенгалiю з Києва треба їхати так:

Як минете Василькiв, Мотовилiвку i Фастiв - берiть не на Бердичiв, а на Жмеринку. Потiм на Вапнярку, Роздiльну й доїздiть до Одеси. З Одеси на Дарданелли, потiм на Суецький канал, звiдтам уже не так далеко до Iндiї.

Приїхавши в Iндiю, питайте, як вам пройти на Брамапутру.

Слово "Брамапутра", щоправда, щодо вимови трудне, але їхавши на пароплавi, ви частiше його самi собi проказуйте, щоб навчитися його вимовляти, а то буде й вам, як Даниловi Кiндратовичу, що приїхав уже до Iндiї, а там i запитав:

- Де тут, - питає, - Путрамабра?

Нiхто, певна рiч, з iндусiв йому не мiг на це нiчого вiдповiсти, - так вiн, бiдолаха, й вернувся додому без тигра.

Брамапутра, - та це ви й самi, положим, знаєте! - це рiчка в Бенгалiї.

Коли ви до неї дiйдете, там недалечко тече ще одна рiчка - Ганг, - так от мiж Брамапутрою й Гангом, у джунглях, найбiльше плодиться бенгальських, або, як їх ще взивають, - королiвських тигрiв.

Отам їх i полюйте.

Перед полюванням, майте на увазi, треба вам буде вибити довкола всi кобри i всi гримучi змiї, щоб, бува, котра не вкусила, перехворiти на тропiчну малярiю, - чи на жовту, чи на червону, це вже яка кому до вподоби, - потiм уже й полювати.

Хлiба з собою берiть тiльки на дорогу, доки до Бенгалiї доїдете, а в Бенгалiї там на кожному кроцi, як у нас бузина, росте хлiбне дерево, - круглий рiк на ньому ростуть плоди, - ну, як нашi книшi.

Тепер вони, щоправда, там по карточках, та проте не без того, щоб не можна було у Багдадi на базарi в якого-небудь раджi карточку купити… Гадаю що можна.

Iндiйський раджа - це володар цiлої величезної в Iндiї округи, вiн сам призначає, як от наш райторгвiддiл, зав картковим бюро, i не може бути, щоб той зав давав йому тiльки одну хлiбну картку…

Тигра полюють, як ви знаєте, для того, щоб винищувати цього страшного звiра, що наводить жах на цiлу округу, нападаючи на худобу, i навiть на людину.

Полюють його i для того, щоб мати величезну чудесну шкуру, смугасту й пухку, що так прикрашає собою кабiнет хороброго мисливця.

А ще полюють, добуваючи тигровi великi й страшнi пазури, висушують їх, труть на порошок i п'ють той порошок для хоробростi.

Iндуси, китайцi та iншi схiднi народи глибоко вiрять в чудодiйну силу порошкiв з тигрячих пазурiв i платять за них грубi грошi.

Як випити, вони кажуть, один тiльки такий порошок, можна набити тигрiв силу.

Одно кепсько: щоб мати цей порошок, треба, виходить, убивати тигра, а щоб убити тигра, треба, виходить, мати порошок.

Ну, нiчого: бувши вiд природи хоч i не дуже, сказать, хоробрими, але ж не зовсiм, сказать, i лякливими, - обходитимемось на першiй тигрячiй охотi без порошкiв, бо як довели останнi дослiди над порошками з тигрячих пазурiв - вплив їх на людський органiзм сильно закрiпительний.

А вiд цього й хоробрiсть!

Ну, що ж, коли нема, так нема!

Будемо, значить, крiпитись не порошками, а духом!

А в деяких випадках при полюваннi тигра такi порошки, як ви самi побачите, можуть навiть пошкодити.

* * *

Способiв охоти на тигра є кiлька.

Є спосiб з диктом i з молотком, про який менi розповiдав один iз досвiдчених охотникiв на тигрiв.

Полягає вiн ось у чiм.

Берете ви аркуш дикту, так, приблизно, з метр у квадратi i невеличкий молоток.

Iдете в джунглi, мiж Брамапутрою й Гангом, i, щоб привернути на себе увагу бенгальського тигра, на ввесь голос спiваєте:

Та не жалько менi

Та й нi на кого,

Тiльки жалько менi

На отця свого…

Тигр почує, i вже не ви його, а вiн вас почне полювати.

Тут уже ви будьте уважним i пильним, щоб не прогавити того моменту, коли тигр припаде до землi й, люто б'ючи себе хвостом по боках, приготується стрибнути i зробити з вас попередню перед антилопою закуску.

Як тiльки вiн стрибоне, ви раптово повертайтесь до нього й наставляйте дикта.

Тигр ударить всiма чотирма лапами в дикт i страшними своїми пазурами проб'є його.

Отут ви теж гав не ловiть: зразу ж швидко-швидко-швидко бийте молотком по пазурах i загинайте їх, пристукуючи до дикту.

I все!

Пригвожджений до дикту тигр уже не страшний звiр, а немiчне кошеня.

Ви вже тодi можете з його шкуру чи з живота здирати, чи, вдаривши кинджалом у серце, покiнчити з ним, а потiм уже бiлувати…

Майте тiльки на увазi, що бити тигра по пазурах, загинаючи їх до дикту, треба все-таки обережно, щоб не пошкодити пазурiв, бо ви ж знаєте, яка то цiнна рiч, що з неї виробляються хоробрi порошки.

Декотрi мисливцi, нервуючись, забувають про це й гатять по пазурах з усiєї сили, псуючи їх i позбавляючись через це такого цiнного матерiалу.

* * *

Дуже поширений i, треба сказати, дуже непоганий спосiб полювати на тигра iз слоном.

Таким способом полюють тигрiв iндуськi раджi й англiйськi лорди, що приїздять у гостi до iндуських раджiв, а тi вже частують їх, своїх дорогих гостей, охотою на тигрiв.

Перед цим індуськi раджi заздалегiдь принаджують до певного мiсця тигрiв, ставлячи протягом кiлькох тижнiв принаду з не зовсiм ще померлих, а вже до роботи не придатних тубiльцiв.

Коли англiйськi лорди поприїздять до iндуських раджiв у гостi i побачать, як ведуть тубiльця на принаду, вони роблять тому тубiльцевi ручкою i милостиво кажуть:

- Гуд бай!

Тигри, мiж iншим, iдуть на принаду не тiльки з тубiльцiв, а й з худоби: з корiв, свиней, овець i т. iн., але такої принади їм не ставлять, бо тодi не буде чим деяким англiйським лордам принаджувати польсько-шляхетних жовнiрiв генералiв Андерса, Бур-Комаровського та iнших арцишевських рачкевичiв.

Тигрiв, отже, принаджено.

Тодi приводять приручених слонiв, сiдлають їх такими нiби куренями, тiльки не з лiщини сплетених i соломою вшитими (англiйськi лорди й iндуськi раджi таких куренiв не люблять!), а зробленi тi куренi iз слонової костi й ушитi єдвабом.

Вантажать у тi куренi спочатку вiскi, бефи, пудинги й шампанею, а потiм уже англiйських лордiв, iндуських раджiв та камердинерiв.

Вишукується пiдроздiл тубiльцiв, щоб оточити те мiсце, де тигрiв принаджено, та наганяти їх на високопоставлених у куренях мисливцiв.

Ну, лорди й раджi їдуть, п'ють вiскi й шампанею, їдять бефи й пудинги, а тубiльцi наганяють на них тигрiв.

Як тiльки шасне мiж лiанами тигр, англiйський лорд каже iндiйському раджi:

- Подерж-но мого пудинга, - я його потiм доїм! А потiм до камердинера:

- Подай рушницю!

Камердинер подає рушницю, англiйський лорд стрiляє в те мiсце, де прошаснув тигр.

Лунає пострiл, за ним лунає одчайдушний крик, i падає мертвий тубiлець iз пiдроздiлу, що наганяє звiра на високопоставлених у куренях охотникiв.

Англiйський лорд задоволене усмiхається i говорить:

- Iєс!

А потiм уже доїдає пудинг.

Далi полювання йде таким чином: тубiльцi вбивають тигрiв, здiймають iз них шкури, англiйськi лорди везуть тi шкури додому, там їх вiдповiдно обробляють, пригвинчують до голови золоту дощечку з вигравiруваним написом:

Королівський тигр

Забив у Бенгалії (дата)

Власноручно лорд Сесіль-Кисіль

А потiм уже в палатi лордiв.

Нi! Стоп-стоп-стоп! Нiколи полiтики ми торкатись не будемо, а то ще допишешся до того, що лорд Сесiль-Кисiль подасть в палату лордiв нiби бiлль про те, що треба бiльше з Бенгалiї вивезти худоби та пшеницi, бо й грецьким монархiстам треба, i польсько-шляхетським жовнiрам треба, i гiтлерюгендовi, i бандерам треба… Стоп! Анi слова про полiтику!

Отакий, значить, спосiб полювати тигрiв iз слонами. Ми з вами, слава тобi господи, i не лорди англiйськi, і не раджi iндуськi, отже, нам з вами таку пишну охоту на тигрiв органiзувати тяжко.

Можна, звичайно, взяти напрокат слона або в зоологiчному садку, або в цирку, - але багато з ним клопоту, доки його до Бенгалiї довезеш та поки навчишся молоточком iз гвiздочком ним керувати.

Там, у Бенгалiї, позичити слона в якого-небудь раджi теж навряд чи пощастить, бо ви ж, слава богу, не англiйський лорд…

Клопотний, одне слово, для нас iз вами такий спосiб охотиться на тигрiв.

Проте його нам, як мисливцям, знати треба! Для цього й пишемо!

* * *

Непоганий i такий iще спосiб.

Викопується величезна й глибочезна яма на стежцi, якою тигри до Брамапутри ходять воду пити.

Яма та зверху добре маскується всякими вiтами, лiанами, тропiчною папороттю i т. iн.

Тигри йдуть воду пити увечерi, як уже смеркне.

На цей час ви залазьте в ту яму.

Залiзли й сидiть тихо-тихо.

Нi курити, нi чхати, нi кашляти не можна, бо наполохаєте тигра.

Ось iде тигр.

Вiн не зовсiм iще очухався пiсля сну, потягається, позiхає, чухає за вухом…

Ну, й не помiтить, коли: шелесть у яму!

Ви зразу накидайтеся на нього й лоскочiть.

Тигри страшенно лоскоту бояться… (Через те, мiж iншим, вони дуже ревнивi!)

Як тiльки ви його вхопили обома руками попiд пахвами, вiн зразу починає страшенно реготатись.

Але ви не пускайте його, боже вас борони! - бо з'їсть!

Лоскочiть, i лоскочiть, i лоскочiть!

Вiн качатиметься, регочучись, по ямi, i ви качайтесь iз ним…

Аж поки вiн не крикне:

- Ой, не можу! Пусти!

I ляже, мов непритомний.

Але ви ще з пiвгодини полоскочiть, тодi пускайте.

Готовий!

Залоскотаний тигр мертвiший од мертвого.

* * *

Ще про один спосiб охоти на тигрiв хочеться менi розповiсти.

Клопiтний вiн трохи теж, але для нас iз вами приступний.

Клопiтний вiн саме через те, що перед тим, як його вживати, тривалої треба тренiровки в перегонах на чималi дистанцiї.

Чимало часу треба загаяти, щоб прудко й довго могли ви бiгти, весь час позад себе озираючись.

Але нiхто ж нам з вами не заборонить мiсяцiв зо три тренiруватись годин по три-чотири щодня, бiгаючи спочатку на одному хоча б з київських стадiонiв, а потiм по перетятiй мiсцевостi.

Навпаки, всi думатимуть, що ви до фiзькультурної олiмпiади готуєтесь, i всi вас вiтатимуть.

Добре на таку тренiровку брати вашого пса, краще - хорта, а як хорта нема, тодi гончака, - можна й кунделя, тiльки щоб прудкий був.

Коли вже ви у своїх вправах дiйдете такого стану, що випереджатимете кунделя, - тодi вже можна їхати до Бенгалiї на тигра.

Порошкiв iз тигрячих пазурiв уживати при цьому способi охоти категорично не слiд, бо, як ми знаємо, порошки тi, закрiпляючи, надають охотниковi хоробростi, а тут треба не хоробростi, а якраз навпаки.

Тут треба легенької полохливостi, при якiй набагато збiльшується швидкiсть вашого алюру.

Приїздите ви в Бенгалiю, знаходите тигра, показуєтесь йому, - вiн одразу ж почне охотитись за вами.

Ви це знаєте, з цього не розгублюєтесь i свiдомо ведете його за собою на заранi намiчену вами галявину.

Мiж Брамапутрою й Гангом трапляються величенькi шматки степу, де пасуться жирафи, антилопи, носороги й iншi травоїднi тварини.

Отуди ви тигра й ведiть.

Iз зброї ви маєте при собi тiльки кинджал - i бiльше нічого.

Поки ви виведете тигра на галявину, вiн уже буде нервуватись, лютувати, зубами клацати i ось-ось стрибне! ось-ось стрибне!

Вийшовши на галявину, зразу бiжiть!

Тигр, розумiється, за вами…

Отут i пригодиться ваша тренiровка…

Ви бiжiть i частенько озирайтесь, поглядаючи на тигра.

Це не тiльки для того, щоб знати, чи не наздоганяє вiн вас, - головне тут не прогавити, коли вiн пiдсковзнеться.

А пiдсковзнеться вiн обов'язково.

Хоч який би був сухий степ, - все одно настане момент, коли вiн розчахнеться й упаде.

Тодi ви зразу на його i кинджал йому в серце.

Тигр - ваш!

* * *

Охота на тигра, як бачите, небезпечна i клопiтна. А найтруднiше в їй це те, що заполювати бенгальського тигра можна тiльки в Бенгалiї, а туди дуже далеко їхати.

Будемо сподіватися, що з часом чи Бенгалія до нас наблизиться, чи ми наблизимося до Бенгалії, бо клімат як спостерігають тепер досвідчені географи, міняється.

От - тоді ми пополюємо!

Бо заздалегідь уже будемо знати всі способи охоти на тигра, з якими оце ми вас познайомили.

Додати документ в свій блог або на сайт

Схожі:

Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий iconОстап вишня чухраїнці
Чухраїнці”, як ми знаємо, це дивацький нарід, що жив у чудернацькій країні “Чукрен”

Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий iconЯ (романтика)
Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати наївність, тиха жура І добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). І мій неможливий...

Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий iconВишня В. Б., Косиченко О. О. ІнформаційнЕ забезпечення юридичної...
Вишня В. Б., Косиченко О. О. "Інформаційне забезпечення юридичної діяльності" (Частина 2), 2012, 156 с., ил

Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий iconЗ далекого туману, з тихих озер загiрноï комуни шелестить шелест:...
Марiï, що стоïть на гранях невiдомих вiкiв. Моя мати — наïвнiсть, тиха жура I добрiсть безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). I мiй неможливий...

Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий iconЗ далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест:...
Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати — наївність, тиха жура І добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). І мій неможливий...

Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий iconВопросы и проблемные ситуации к экзамену по суп
Визначте зміст І причини застосування поняття „профіль покупця”. Назвіть показники, за допомогою яких може бути охарактеризовано...

Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий iconДжим бім Вишня (ред стаг) 18
З будь – яких питань, щодо асортименту, цін чи оптових поставок звертайтесь по телефону

Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий iconЯк правильно складати резюме
Резюме професійна автобіографія судячи з якої можна зробити висновок про Ваш професійний досвід, освіту, навички І т д

Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий iconСхідниця моя!!!!

Остап Вишня (П. Губенко). Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити І їсти суп із дикої качки”, «Бенгальський тигр»: життєвий icon1. «Моя любове! Я перед тобою»

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка