Основи




НазваОснови
Сторінка1/32
Дата конвертації19.06.2013
Розмір3.61 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фізика > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32
Розділ I

ОСНОВИ

АНАТОМІЇ ТА ФІЗІОЛОГІЇ ЛЮДИНИ

ВСТУП

Анатомія - наука про форму, будову і розвиток організму в зв'язку з функцією навколишнього середовища.

Фізіологія вивчає процеси життєдіяльності живого організму, його органів, тканин, клітин і структурних елементів клітин. Фізіологія вивчає індивідуальний розвиток функції, взаємозв'язок їх змін у різних умовах зовнішнього середовища і при різному стані організму.

В нашій країні виникло і знайшло розвиток функціональний напрямок в анатомії. Цей напрямок розглядає кожний орган, як складову частину єдиного цілого живого організму, у зв'язку з його функціями та історичним розвитком.

Сама анатомія вивчає не тільки зовнішню, але і внутрішню форму. Вивчення структури за допомогою мікроскопа складає зміст мікроскопічної анатомії.

Мікроскопічна анатомія тісно зв'язана з наукою про тканини - гістологією, яка вивчає закономірності будови та розвитку тканин, а також з наукою про клітини - цитологією.

На теперішній час будова людського організму вивчається на різних рівнях:

  1. Органів і тканин.

  2. Тканин.

  3. Клітин.

  4. Молекул живої матерії.

Завдяки успіхам анатомії став можливий прогрес сучасної клінічної медицини.

^ ПОНЯТТЯ ПРО БУДОВУ КЛІТИНИ

Клітини мають певну форму, будову і функцію. Форма клітини різна (кубічна, призматична, циліндрична та ін.), що залежить від її функції та тканинної приналежності. 80% усієї маси речовини клітини припадає на долю води, а 20% складають білки, жири, вуглеводи, солі та ферменти. Хімічний склад клітини змінюється в залежності від її функціонального стану.

У клітині розрізняють ядро, цитоплазму, оболонку, гранули та включення.

Ядро має кулькоподібну або овальну форму, воно вкрите ядерною оболонкою. Кожне ядро має 1-2 ядерця, в яких проходить синтез нуклеїнових кислот. Найважливіший компонент ядра - хромосоми, носії спадкових властивостей людини. Хромосоми складаються з білкової основи та ДНК.

1 - оболонка

2 - ядро

3 - ядерце

4 - рибосоми

5 - мітохондрії

6 - клітковий центр

Рис. 1

Цитоплазма - складна колоїдна система, постійно змінюється в залежності від різних умов середовища та функціонального стану клітини. В цитоплазмі знаходяться органоїди (рибосоми, апарат Гольджі, мітохондрії) та ін. постійно присутні структури та клітинні включення - специфічні утворення, які накопичуються в протоплазмі у вигляді зерняток, глибок і виконують опорну функцію.

^ Ендоплазматична сітка має складну сітчату будову, представлена мембранами, які утворюють канальці та порожнини, по яких здійснюється пересування речовин у середині клітини.

Рибосоми - розміщуються на мембранах ендоплазматичної сітки і мають форму тілець, у яких проходить синтез білків.

Мітохондрії - мають форму паличок, окремих зерняток, які наповнені наборами окислювальних ферментів. За допомогою них здійснюються процеси біологічного окислення органічних речовин, у ході яких звільнюється енергія, що накопичується в хімічних зв'язках аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ).

Лізосоми - містять гідролітичні ферменти, які розщеплюють дуже великі молекули на складові компонентит (подібно до фер­ментів травного тракту внутрішньоклітинне травлення). За допомогою цих ферментів розсмоктуються і пошкоджені тканини.

Клітина, як елементарна частина цілого організму наділена всіма життєвими функціями: обмін речовин, розмноження, подразливість, рухливість. Явище обміну речовин полягає у надходженні в клітину з навколишнього середовища різних речовин, в засвоєнні та зміні їх та виділенні енергії і продуктів розпаду. Виділяється теплова та механічна енергії. Обмін речовин являє собою єдність двох протилежних процесів асиміляції (засвоєння речовини, ріст клітини) і дисиміляції (зруйнування, розпад складних структур зі звільненням енергії). В молодому організмі переважають процеси асиміляції, а у старшому віці - процеси дисиміляції.

В живому організмі проходить розмноження клітин шляхом поділу. Цей процес є однією з основних життєвих функцій - самовідтворенням.

Розрізняють два способи поділу клітин - мітоз або каріокінез (непрямий поділ), та амітоз (прямий поділ) у високоорганізованих організмах.

Мітоз - найбільш розповсюджений в організмі людини спосіб поділу клітини. Він характеризується глибокими змінами в ядрі.

МІТОТИЧНИЙ ПОДІЛ КЛІТИНИ (рис.2)

В першій стадії мітозу (профазі) із зерен хроматину формуються паличкоподібні утворення - хромосоми. Профаза змінюється метафазою, протягом якої хромосоми укла­даються в екваторіальній площині ядра. Далі хромосоми поділяються вздовж (анафаза) і відбувається утворення двох дочірніх ядер (телофаза). За допомогою мітотичного ділення клітини набувають механізму спадкоємності.

Протягом усього життя в організмі проходить розмноження, ріст, старіння та відмирання клітин. Строки життя клітин різні. Наприклад, лейкоцити, живуть від 2-3 до 15-20 днів, еритроцити - 120-150 днів і т.д.

^ ВИДИ ТКАНИН. РЕГЕНЕРАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ РІЗНИХ ТКАНИН

Тканина - це жива система, яка складається з клітин і міжклітинної речовини, що має загальний розвиток і виконує певну функцію.

За будовою, функцією та розвитком розрізняють таки види тканин: І.- епітеліальну, 2.- сполучну, 3.- м'язову, 4.- нервову.

1. Епітеліальні тканини розташовуються у вигляді суцільних скупчень, переважно пластів, які покривають зовнішні поверхні та внутрішні порожнисті органи. З поверхневим розташуванням епітеліальних тканин пов'язані захисна і обмінна функції та регенераційна здатність. В епітеліальній тканині немає кровоносних судин, а живлення її відбувається за рахунок глибше розміщених судин сполучних тканин. За формою вони бувають плоскими, кубічними і циліндричними. Розрізняють наступні види епітелію:

а) плоский одношаровий епітелій,

б) кубічний одношаровий епітелій,

в) циліндричний епітелій,

г) війчастий епітелій,

д) багатошаровий епітелій,

ж) судинний епітелій.

^ 2. Сполучні тканини або опорно-трофічні. Не мають зв'язку і зовнішнім середовищем. Характерною особливістю цієї тканини є наявність між клітинами сильно розвинутої міжклітинної речовини. Вона може бути рідкою (плазма і рові), драглистою та волокнистою (колагенові, еластичні волокна волокнистої сполучної тканини). Розрізняють наступні види сполучних тканин:

- пухка волокниста сполучна тканина - утворює сполучно-тканинний шар слизових і серозних оболонок, заповнює прошарки між органами і знаходиться в товщі органів. Виконує опорну, трофічну та захисну функцію. Різновидом її г жирова тканина.

- ретикулярна тканина складається з розгалужених клітин зірчастої форми, які взаємно пов'язуються за допомогою ретикулінових волокон. Утворює основу червоного кісткового мозку, що виконує функцію кровотворення.

- щільна волокниста сполучна тканина має велику кількість колагенових волокон, які утворюють упорядковано розташовані міцні пучки. В одних органах вони переплітаються (шкіра, білкова оболонка ока), а в інших розташовується паралельно відповідно до напрямку дії розтягуючих сил (зв'язки).

- хрящова тканина утворена зі щільної та пружної міжклітинної речовини. Залежно від будови міжклітинної речовини розрізняють три види хрящової тканини: волокниста, еластична, гіалінова. Прикладами волокнистого хряща є міжхребцеві диски, еластичного-вушна раковина, гіалінового- суглобові хрящі. Хрящі не мають кровоносних судин. Живлення, ріст та регенерація їх відбувається за рахунок поверхневої пластинки - охрястя. Воно утворене з різновиду иолокнистої сполучної тканини, що має мезенхімні елементи, судини, і нервові закінчення.

- кісткова тканина складається з основної міжклітинної речовини - осеомукоїду, пучків колагенових волокон і невеликої кількості клітинних елементів, які взаємно пов'язані відростками. Колагенові волокна розташовані впорядковано, внаслідок чого утворюються кісткові пластинки. Пластин­часта будова зміцнює кісткову тканину, яка є основою кісток. За винятком суглобових поверхонь, покритих хрящами, кістки оповиті сполучнотканинною оболонкою - окистям.

  1. ^ М'язові тканини належать до групи збудливих тканин. Процес збудження виявляється в них специфічною реакцією - скороченням. Скоротлива здатність м'язових елементів зале­жить від особливих органоїдів - міофібрил, що мають форму ниток, розташованих у м'язовій цитоплазмі. Кожна міофібрила складається з часточок - протофібрил, які побудовані з видовжених макромолекул білків - міозину і актину.

Різновиди м'язових тканин: посмугована м'язова тканина - на мікроскопічних препаратах якої спостерігаються чергу­вання світлих і темних смуг; гладенька м'язова тканина, що не має поперечної смугастості, м'язова тканина серця.

  1. ^ Нервова тканина має складну будову. Основним структур­ним і функціональним елементом нервової тканини є нервова клітина з відростками - нейрон. Нейрони мають виняткову властивість - утворюють численні контакти, що служать для передачі збудження з одного нейрона на інші. Місця цих контактів мають назву синапси. Нейрони дуже різноманітні за своєю будовою, Найтиповішою є модель нейрона, якій властивий один довгий відросток - нейрон або аксон і численні розгалужені короткі відростки - дендрити. Нервова клітина є організаційним центром нейрона і називається його тілом. У ній відбуваються найскладніші процеси, пов'язані з обробкою інформації.

Регенерація - утворення замість пошкодженої частини організму нової. Регенерація буває фізіологічною (послідовне обновлення складових частин організму в процесі їх життєвої діяльності, або регенеративною (здійснюється зразу ж після пошкодження).

Регенерацію поділяють на три періоди:

а) закриття рани та зміни, зв'язані з пошкодженням,

б) закладка новостворених структур,

в) подальший ріст і диференціювання тканин.

Закриття рани здійснюється в першу чергу в результаті виникнення кров'яного згустку або пробки з лейкоцитів. Наступний період характеризується закладкою основних рис організації регенеруючих органів. В зв'язку з цим також проходить часткове зруйнування старих структур. Клітини, що входять до складу, якщо вони не загинули, гублять особ­ливості, властивості їх стійкому стану та приймають ознаки, які притаманні молодим клітинам, які приймають активну участь в процесі розвитку* Клітини приймають округлу форму - кругле ядро з округлим ядерцем. В цілому цей комплекс змін може бути названий активізацією клітин. Акти- нповані клітини починають ділитись, що призводить до збіль­шення їх кількості. Крім того значну роль в активізації відіграє переміщення цих клітин в ділянку утворення нових структур.

В третьому періоді регенерації спостерігається ріст по новому створених частин і диференціювання всіх недостаючих структур. Ріст проходить за рахунок розмноження клітин, так і за рахунок < тіюрення ендоплазматичних структур і гіпертрофії клітин.

Характерна особливість регенеруючих клітин - це активація, перехід у стан, коли вони спроможні до гіерег- норення, і водночас не втрачають повністю ознак спеціа­лізації. Регенераційна гіпертрофія є також у більшості внутрішніх органів: печінки, селезінки, яєчників, залоз - щитоподібній, слинній та підшлунковій.

Часто доводиться стикатися з недосконалою регенерацією »(к> порушенням регенеративного процесу. Створення умов для усунення такого виду порушень є одним із важливих завдань медицини. Розроблені прийоми різних трансплантантів.

^ ОПОРНО-РУХОВИЙ АПАРАТ

Твердий скелет людини складається більш ніж з 200 кісток, і яких 95 - парні кістки. Скелет важить 5-6 кг., складає у чоловіків - 10%, а у жінок 8,5% від загальної ваги тіла. Скелет людини виконує такі функції: опори, руху, захисту, обміну речовин і кровотворення.

В залежності від форми кістки поділяються на плоскі, довгі пі короткі, трубчасті, змішані.

До довгих кісток відносяться довгі трубчасті кістки кінцівок, які складаються з середньої частини - тіла (діафіз) і а двох потовщених кінців - верхнього та нижнього (епіфізів). V дитячому віці між діафізом і епіфізом міститься хрящ - мегафіз, за рахунок якого відбувається ріст кістки.

Кожна кістка - це окремий орган. Механічні властивості кістки визначає кісткова тканина. Однак складовим компонентом є також кістковий мозок, сполучнотканинна оболонка окістя - судини і нерви.

Всі сполучення кісток поділяються на два основні види:

- несуглобові сполучення,

- суглобові сполучення або суглоби.

Несуглобові сполучення за характером речовини, що їх сполучає розрізняють:

- синдесмоз - щільна сполучна тканина (шви, мембрани, зв'язки),

-синхондроз - хрящі (сполучення тіл хребців),

-синостоз - кісткова тканина,

Більшість кісток з'єднані між собою за допомогою суглобів. У кожному суглобі є три основних елементи - суглобова по­верхня, вкрита хрящем, суглобова сумка, що герметично зак­риває суглоб і скріплює його, га суглобова порожнина, в якій знаходиться синовіальна рідина, що виконує роль мастила, сприяє вільному ковзанню суглобових поверхонь кісток.

ІІри визначенні рухів у суглобах умовно проводять три осі:

- поперечну (навкруг неї відбувається згинання і розгинання),

- сагітальну (відведення та приведення),

- вертикальну, (колові рухи - обертання) .

За формою суглоби поділяються на:

- кулясті, еліпсоподібні, сідлоподібні, блокоподібні,

У скелеті людини розрізняють такі відділи: скелет голови

  1. череп; скелет тулуба, скелет верхніх кінцівок, скелет

нижніх кінцівок.

^ Скелет голови - череп (рис.З) складається з великої кількості, з'єднаних між собою, парних і непарних кісток. Парні кістки - тім'яна, скронева, слізна, нижня носова раковина, піднебінна, верхня щелепа, клиноподібна, решітчаста, під'язикова кістка, леміш. Череп поділяється на два відділи: мозковий та лицевий. До кісток мозкового черепа відносяться: лобова кістка, тім'яна, потилична, скронева, клиноподібна та решітчаста кістки. В черепі прийнято розпізнати склепіння та основу.

До лицевого відділу відносяться: носова кістка, слізна кістка - лежить в передній частині внутрішньої стінки орбіти, піднебінна - входить до складу твердого піднебіння, леміш - входить до складу носової перетинки, продовжуючись у м'якій частині носа у вигляді хрящової пластинки. Під'язикова кістка міститься між нижньою щелепою та щи­топодібним хрящем гортані і оточена м'язами шиї.

1- лобова,

2- тім'яна,

3- скронева,

4- клиноподібна,

5- решітчаста,

6- носова,

7- верхня щелепа,

8- сльозна,

9- вилична,

10 - нижня щелепа

Рис. З

Через численні отвори черепа проходять кровоносні судини, черепно-мозкові нерви.

При травмах черепа можуть пошкоджуватись нерви та судини, мозкова речовина, спостерігається кровотеча з вух, носа, очей. Усі кістки черепа, крім нижньої щелепи, з'єднуються за допомогою швів. Нижня щелепа з'єднується зі скроневими кістками парним скронево-щелепним суглобом, в якому можливі рухи у трьох площинах.

До складу скелету тулуба хребетний стовп, скелет грудної клітки: груднина та 12 пар ребер. Хребет складається з 33-34 хребців.

Відділи хребта: шийний - 7 хребців, грудний - 12 хребців, поперековий - 5 хребців, крижовий - 5, куприковий - 4-5 хребців. Хребець складається з тіла і дуги, що разом обмежують хреб­цевий отвір. Від дуги відходять сім відростків: 2 верхні і 2 нижні - суглобові, 2 поперечні та один непарний - остистий відросток.

Хребці сполучаються між собою за допомогою міжхребцевих дисків та суглобових відростків. Хребцеві отвори хребців утворюють хребтовий канал, в якому знаходиться спинний мозок та його оболонки. Хребет новонародженого майже прямий. По мірі розвитку дитини утворюються вигини хребта. Розрізняють два вигини вперед - шийний та поперековий - лордози; два вигини назад - грудний і крижовий - кифози. Ці вигини виникають в наслідок вертикального положення людини і послаблюють струс голови і тулуба при ходьбі, бігу, стрибках
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32

Схожі:

Основи iconЛекція 8 Тема: Основи державної безпеки
Мета: в результаті вивчення теми даної лекції студенти повинні знати: концептуальні основи державної безпеки, законодавчі основи...
Основи iconЗапитання до модульної контрольної роботи (заліку) з дисципліни «Правознавство»...
Запитання до модульної контрольної роботи (заліку) з дисципліни «Правознавство» («Основи правознавства», «Основи права»)
Основи iconТема основи концепції І стратегії економічної безпеки
Економічна безпека держави: історичні аспекти та організаційно-правові основи становлення І розвитку в Україні
Основи icon“ Основи підприємництва”
Вербовська Л. С., Ревтюк Є. А. “Основи підприємництва” Курсова робота–Івано-Франківськ: Факел,2006.–14с
Основи icon№2 “Основи тилового забезпечення військ”
Заняття №2 “Основи матеріального забезпечення з`єднань, частин І підрозділів у бою”
Основи iconНаскрізна програма практики І методичні вказівки до її виконання....
Комков В. М.; технологія та обладнання для переробки І зберігання с г продукції – Кузема О. С.; надійність та ремонт с г техніки...
Основи iconОснови екології
Тема вітчизнянатрадиція в екології: методологічні І концептуальні основи пізнання біосфери
Основи iconОснови звукорежисури
Н. д бєлявіна., В. Ф. Бєлявін, Н. Л. Бондарець, В. В. Дьяченко основи звукорежисури
Основи iconОснови роботи
Основи роботи табличному процесорі ms-excel”: Методичні вказівки до лабораторної роботи/ Укл.: Є. В левус. – Львів: Видавництво Національного...
Основи iconОрієнтовні екзаменаційні питання з курсу «Основи охорони праці»
Міжпредметні зв’язкикурсу «Основи охорони праці» з дисциплінами професійного спрямування
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка