1. Структурно-функціональна організація організму людини




Назва1. Структурно-функціональна організація організму людини
Сторінка6/25
Дата конвертації02.12.2013
Розмір4.54 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фізика > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25
Тема 4. Анатомія, фізіологія і патологія окремих відділів нервової системи

^ 4.1. Логіка викладення і засвоєння матеріалу теми

1. Філогенетичний і онтогенетичний розвиток нервової системи.

2. Структурно-функціональна організація нервової системи людини. Будова і функції спинного мозку. Типи спинно-мозкових (спінальних) рефлексів. Основні рефлекторні центри спинного мозку. Висхідні і низхідні шляхи спинного мозку.

3. Морфофункціональні особливості основних відділів головного мозку. Рефлекторна і провідникова функції довгастого мозку і варолієвого моста.

4. Структура і функції середнього і проміжного мозку. Функції мозочка, базальних гангліїв, таламуса і гіпоталамуса, блідої кулі і смугастого тіла.

5. Будова і функції кори великих півкуль головного мозку. Локалізація функцій в корі головного мозку. Лімбічна система, її структура і функціональна роль.

6. Вегетативна нервова система. Функції симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.
^ 4.2. В результаті вивчення матеріалу теми Ви повинні знати:

• філогенетичний і онтогенетичний розвиток нервової системи;

• особливості структурно-функціональної організації нервової системи людини;

• функції структур спинного і головного мозку;

• будову кори головного мозку і його роль в забезпеченні адекватного реагування людини на дію чинників довкілля;

• локалізацію функцій в корі головного мозку;

• функції симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.
вміти:

• аналізувати філогенетичний і онтогенетичний розвиток нервової системи згідно з біогенетичним законом Ф. Мюллера;

• використовувати знання матеріалу теми в педагогічній практиці для раціоналізації процесу інтелектуального, психічного і фізичного вдосконалення дітей та підлітків;

• аналізувати функціональні ефекти симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.
^ 4.3. Основні терміни і скорочення

Аграфія, алексія, апраксія, атаксія; базальні(центральні) ядра; біогенетичний закон Ф. Мюллера; бліда куля; вароліїв міст; вегетативна нервова система (ВНС); гіпоталамус; головний мозок; довгастий мозок; кора великих півкуль (КВП); кортікоспінальний тракт; лімбічна система; мозочок; моторна афазія; онтогенез; парасимпатична нервова система (ПНС); периферична нервова система; провідникова функція СМ; проміжний мозок; ретикулярна формація; рефлекси розтягнення; рефлекторна функція СМ; руброспінальний тракт; сегмент СМ; сенсорна афазія; середній мозок; симпатична нервова система (СНС); смугасте тіло; спинний мозок (СМ); сухожильні рефлекси; філогенез; центральна нервова система (ЦНС); цитоархітектоніка КВП; чорна субстанція.
^ 4.4. Теоретичні відомості

1. Філо- і онтогенетичний розвиток нервової системи

Розвиток нервової системи слід розглядати у філогенезі і в онтогенезі. Філогенез – історичний розвиток організмів, онтогенез – індивідуальний розвиток особини (організму) з моменту зародження до природної смерті. Згідно з біогенетичним законом Ф. Мюллєра (1864) і Є. Геккеля (1866) онтогенез є коротким і видозміненим повторенням найважливіших етапів філогенезу. В індивідуальному розвитку організмів повторюються риси їх історичних змін. Яскравим свідченням такого повторення є розвиток нервової системи.

Історично в процесі еволюції живого світу початковим етапом розвитку нервової системи було виникнення сітчастого (дифузного) типу нервової системи, який являє собою окремі нервові клітини, оточені багаточисленними відростками. Такий тип нервової системи характерний для кишковопорожнинних тварин (гідри, медузи). Будь-яке подразнення, нанесене на поверхню тіла тварини, дифузно поширюється по всій нервовій сітці до скоротливих елементів.

Наступним етапом удосконалення будови нервової системи було виникнення гангліонарного (вузлового) типу нервової системи з централізацією функцій. У черв’яків, ракоподібних, комах ганглії (вузли) з нервових клітин об’єднуються в ланцюг. Кожний вузол іннервує певну ділянку (сегмент) тіла, забезпечуючи більш-менш обмежену реакцію на подразнення.

Нарешті, виникає трубчастий тип нервової системи. Його мають хребетні тварини і людина. Нервові клітини зібрані в компактну мозкову трубку (спинний мозок), передній кінець якої розширений, потовщений (головний мозок). Чим вище стоїть тварина на еволюційному рівні, тим більш розвинутий у неї головний мозок.

В онтогенезі нервова система розвивається з ектодермального зародкового листка і вже на третьому тижні внутрішньоутробного періоду стають помітними майбутні частини головного мозку – три міхурі: передній, середній, задній (ромбоподібний).

На п’ятому тижні виникає п’ять міхурів, з яких формуються п’ять відділів головного мозку: 1) довгастий мозок, 2) задній мозок, до якого належать вароліїв міст і мозочок, 3) середній мозок, 4) проміжний мозок, 5) великі півкулі головного мозку (кінцевий мозок – кора півкуль і підкіркові ядра). До складу заднього мозку анатоми і фізіологи часто включають довгастий мозок і вароліїв міст.

Найбільш інтенсивно розвивається кінцевий мозок, який вже на третьому місяці розвитку плода розділений поздовжньою щілиною на праву і ліву півкулі; на четвертому місяці - поверхня головного мозку гладенька, ще немає ні борозен, ні закруток. До п’ятого місяця утворюються основні борозни – центральна (роландова), бокова (сильвієва) і тім’яно-потилична. Ці борозни ділять півкулі на чотири долі (частки) – лобову, тім’яну, потиличну, скроневу (вискову). Центральна борозна відділяє лобну частку від тім’яної, латеральна (бокова) – відділяє скроневу частку від лобової і тім’яної, тім’яно-потилична – розмежовує потиличну і тім’яну частки.

Вторинні не глибокі борозни з’являються після шести місяців розвитку плода. Вони утворюють закрутки (валики). До моменту народження дитини борозни і закрутки добре виражені і кора великих півкуль має такий же тип будови, як і в дорослої людини (рис. )



Рисунок

Але розвиток форми і величини борозен і закруток, формування нових борозен і закруток продовжуються і після народження дитини. Повного розвитку борозни досягають до шестимісячного віку дитини. Формування всіх відділів головного мозку, мієлінізація волокон і диференціювання нервових клітин завершуються в основному до трьох років. Причини виникнення олігофренії (розумового відставання) в постнатальному періоді обмежуються цим трьохрічним періодом. Порушення розумового розвитку дітей, старших цього віку, спеціалісти олігофренопедагогіки не відносять до олігофренії.

Мієлінізація нервових волокон, тобто утворення мієлінової оболонки, починається на третьому місяці внутрішньоутробного розвитку і в основному завершується до трьохрічного віку дитини. Спочатку мієліном покриваються периферійні нерви, потім волокна спинного мозку і, нарешті, головного мозку. В несприятливих умовах розвитку дитини процес мієлінізації може сповільнюватися і це призводить до фізичного і розумового відставання. Порушення структури мієліну лежить в основі таких важких захворювань, як розсіяний склероз, гострий розсіяний енцефаломіеліт, гострий некротичний геморагічний енцефаломіеліт, поліневрит. Демієлінізація з явищами поліневриту спостерігається при недостачі в організмі вітаміну В1, при фенілкетонурії (одна із форм олігофренії). До моменту народження кора великих півкуль має таку ж кількість нервових клітин (14-16 млрд.), як і в дорослої людини.

Маса головного мозку новонародженої дитини становить 340-400 г, в 7 років – 1250 г, в 13 років – 1300 г, у дорослої людини – 1400 г. Найбільш інтенсивний ріст мозку відбувається в перші три роки життя дитини.

Збудливість нервової системи у новонародженої дитини в перші дні її життя знижена. В подальшому вона підвищується і в 12-денному віці стає більш високою, ніж у дорослих. У дітей раннього віку в синапсах виділяється менше медіатора, він швидше витрачається і тому працездатність їх нервової системи, внаслідок швидкого настання втоми знижується швидше ніж у дорослих. Нервова система дитини більш чутлива до недостачі кисню. Клітини організму дитини потребують постійного надходження великої кількості кисню.
^ 2. Структурно-функціональна організація нервової системи людини. Спинний мозок

Нервова система має центральний і периферійний відділи, тобто розрізняють центральну нервову систему (ЦНС) і периферійну нервову систему. До ЦНС належать головний мозок і спинний мозок, до периферійної – черепно-мозкові (12 пар) і спинно-мозкові (31 пара) нерви, нервові сплетення і нервові вузли (ганглії). За функціональними особливостями в нервовій системі ще розрізняють такі два відділи: соматичний (анімальний) і вегетативний (автономний), діяльність яких об’єднує і координує кора великих півкуль. Соматична (від слова «сома» – тіло) нервова система складається з чутливих, рухових і мішаних нервів. Вони іннервують шкіру, опорно-руховий апарат і органи чуття. До вегетативної нервової системи відносяться симпатичні і парасимпатичні нерви, які іннервують гладенькі м’язи внутрішніх органів і судин, а також залози зовнішньої і внутрішньої секреції.

Основними структурами периферійної нервової системи є спинно-мозкові і черепно-мозкові нерви. Спинно-мозкових нервів 31 пара, всі вони мішані. Чутливі нервові волокна перед входом у задні роги спинного мозку утворюють задні чутливі корінці. Від передніх рогів спинного мозку відходять аксони рухових нейронів (мотонейронів), які утворюють передні корінці. Від бокових рогів грудного і поперекового відділів спинного мозку у складі передніх корінців відходять симпатичні нервові волокна, які спрямовуються до симпатичних стовбурів.

Симпатичних стовбурів два, вони розташовані по обидва боки хребта. Кожний симпатичний стовбур являє собою ланцюг нервових вузлів (гангліїв), з’єднаних один з одним. В гангліях стовбура переривається більшість симпатичних прегангліонарних нервових волокон. Проте деяка частина їх тут не переривається і доходить до гангліїв нервових сплетінь черевного, серцевого, верхньо- і нижньо-крижового. Постгангліонарні волокна симпатичних нервів направляються до відповідних (своїх) виконавчих органів.

Від ІІ-ІV крижових сегментів спинного мозку відходять прегангліонарні парасимпатичні волокна тазового нерва, що іннервує органи малого таза. Всі останні парасимпатичні нервові волокна беруть свій початок в ядрах стовбурової частини головного мозку.

Черепно-мозкових нервів 12 пар. Парасимпатичні нервові волокна входять до складу III, VII, IX і X пар черепно-мозкових нервів.

Рис. 1.21

Розподілення провідних шляхів в спинному мозку (поперечний розріз):1 – задній чутливий корінець, 2 – задній ріг, 3 – боковий ріг, 4 – центральний канал, 5 – передній ріг, 6 – передній корінець, 7 – серединна щілина, 8 – покришкоспинно-мозковий шлях, 9 – передній кірково-спинно-мозковий (пірамідний) шлях, 10 – вестибулярний тракт, 11 – передній спинно-мозково-мозочковий шлях, 12 – спіноталамічний тракт, 13 – власні пучки спинного мозку, 14 – задній спиномозково-мозочковий шлях, 15 – боковий кірково-спинно-мозковий (пірамідний) шлях, 16 – клиноподібний пучок (пучок Бурдаха), 17 – пучок Голля, 18 – задня серединна борозна.
Спинний мозок. Спинний мозок – сегментарний відділ ЦНС. Слово «сегмент» означає одну із багатьох подібних частин тіла або органа. Спинний мозок розміщений в хребетному каналі від довгастого мозку до другого поперекового хребця; він являє собою тяж з центральним каналом, заповненим прозорою спинно-мозковою рідиною, яка циркулює між ним і шлуночками головного мозку. Спинний мозок має 33-34 хребців різного розміру і форми: 12 грудних, 5 поперекових рухових хребців і 5 зрощених між собою крижових хребців та 4-5 куприкових. Від кожного сегмента відходить пара спинно-мозкових нервів, які іннервують шию, тулуб, верхні і нижні кінцівки. На поперечному розрізі спинного мозку (рис. 1.21) видно, що навколо центрального каналу скупчена сіра речовина (тіла нервових клітин), а зовні неї – біла речовина, яка складається з нервових волокон, що утворюють задні, бічні та передні канатики – висхідні і низхідні провідні шляхи. Сіра речовина утворює парні виступи – передні і задні роги, а в грудному і частково в поперековому відділах спинного мозку є ще бокові (бічні), роги, в яких знаходяться нижчі центри симпатичної нервової системи.

Спинний мозок виконує рефлекторну і провідникову функції. Рефлекторна функція полягає в тому, що на рівні спинного мозку відбувається складна координація діяльності великої кількості іннервованих ним м’язів. Спинний мозок під постійним контролем головного мозку забезпечує оптимальну активність м’язів-синергістів і м’язів-антагоністів, здійснює реципрокну іннервацію, організацію згинальних, розгинальних, тонічних рефлексів, рефлексів відштовхування при зближені з опорою, рефлексів на розтягування м’язів. Прикладом розтягувальних рефлексів можуть бути колінний, ліктьовий, п’ятковий (ахіллесів) рефлекси. Удари, нанесені гумовим молоточком по сухожиллях, викликають короткочасне розтягування м’язів і відповідні рефлекторні рухові реакції – розгинання ноги в колінному суглобі (рис. 1.22), згинання руки в ліктьовому суглобі, підошвене згинання стопи.

Рис. 1.22

Колінний рефлекс: 1 – місце нанесення удару молоточком по сухожиллю чотириголового м’яза стегна; 2 – пропріорецептори (м’язові веретена) чотириголового м’яза стегна; 3 – аферентний нерв; 4 – альфа-мотонейрон; 5 – розгинання ноги
Крім терміну «рефлекс розтягнення», широко використовується термін міотатичний рефлекс. Під цим терміном звичайно розуміють рефлекси, які проявляються у вигляді скорочення м’язів-розгиначів при тривалому їх розтягненні. Вони забезпечують підтримування тіла у вертикальній позі, наприклад, при стоянні. Проте і при короткому розтягненні м’язів, як при дослідженні колінного, ліктьового та інших рефлексів, викликаних ударами молоточком по сухожиллях, швидкі реакції скорочення м’язів є результатом їх розтягнення. Такі, досліджувані в практиці невропатологів, рефлекси називають сухожильними розтягувальними рефлексами. Рефлекси на розтягнення м’язів мають двохнейронні рефлекторні дуги моносинаптичною передачею збудження в спинному мозку при адекватному розтягувальному подразненні м’язових веретен (рис. 1.22).

Більш як 90 % всіх нейронів спинного мозку складають проміжні (вставні) нейрони, або інтернейрони. Вони забезпечують передачу збудження і процеси гальмування. Для згинального руху в суглобі необхідне не тільки скорочення м’язів-згиначів, а й одночасне розслаблення м’язів-розгиначів – процес гальмування. При збудженні центрів розгиначів, навпаки гальмуються центри згиначів. Таке координаційне взаємовідношення між моторними центрами спинного мозку називається реципрокною іннервацією м’язів. Механізм реципрокної іннервації лежить в основі циклічних рухів (ходьба, біг, плавання та інші локомоції).

Аксони альфа-мотонейронів перед виходом з спинного мозку часто дають одну або декілька колатералей (відгалужених волокон). Вони закінчуються на клітинах Реншоу, аксони яких утворюють гальмівні синапси на мотонейронах даного сегмента спинного мозку. Клітини Реншоу зменшують надмірно інтенсивне збудження мотонейронів і беруть участь у регуляції підтримування необхідної пози. Гальмування, яке здійснюється при участі клітин Реншоу, називається зворотним гальмуванням. Воно постсинаптичне, гіперполяризаційне.

Перші три сегменти шийного відділу, які мають зв’язок з іншими відділами спинного мозку і з нервовими центрами стовбура головного мозку, беруть участь у формуванні статичних (познотонічних і випрямних) рефлексів, тобто в перерозподілі тонусу м’язів, у підтриманні пози тіла в різних положеннях (сидіння, стояння та ін.). При відхиленні голови в той чи інший бік подразнюються пропріорецептори м’язів шиї і рефлекторно змінюється тонус м’язів-згиначів і м’язів-розгиначів верхніх і нижніх кінцівок, м’язів тулуба. Наприклад, стійка гімнаста на руках полегшується при відхиленні голови назад, оскільки в даному випадку підвищується тонус м’язів-розгиначів спини і рук.

В спинному мозку знаходяться не тільки рухові, а й вегетативні центри – центри симпатичного і парасимпатичного відділів. Збудження симпатичних нейронів, розташованих у перших п’яти грудних сегментах спинного мозку, викликає збільшення частоти і сили серцевих скорочень, розширення бронхів, нейрони інших сегментів викликають зниження перистальтики шлунка і кишечника, розслаблення жовчного міхура, скорочення сфінктерів (кільцевих м’язів) травного тракту тощо.

На рівні останнього шийного і двох перших грудних сегментів спинного мозку розташовані симпатичні нейрони, які через шийні симпатичні ганглії посилають нервові імпульси до очного яблука, розширюючи зіниці. Від бокових рогів всіх грудних сегментів і початкових, поперекових сегментів відходять нервові волокна, які впливають на діяльність кровоносних судин і потових залоз. В крижовій частині спинного мозку знаходяться парасимпатичні нейрони, які утворюють у сукупності центри дефекації, сечовиділення і беруть участь у формуванні статевих рефлексів (див. 6. Вегетативна нервова система). Крім рефлекторної функції, спинний мозок виконує провідникову функцію (рис. 1.23), тобто проводить нервові імпульси по висхідних шляхах (до головного мозку) і низхідних шляхах (від головного мозку).

Основними висхідними шляхами спинного мозку є: 1) пучки нервових волокон Голля і Бурдаха, які утворюють задні стовпи; 2) боковий і передній спинноталамічні тракти; 3) спинно-мозочкові тракти, що розташовані в бокових стовпах білої речовини спинного мозку.

Пучки Голля і Бурдаха проводять збудження від пропріорецепторів м’язів і сухожиль, частково від тактильних рецепторів шкіри і від вісцерорецепторів. По волокнах пучків Голля інформація проводиться від нижньої половини тіла, по волокнах пучка Бурдаха – від верхньої половини. Волокна цих пучків перериваються в синапсах довгастого мозку. Далі шлях другого нейрона, перехрещуючись, досягає таламуса, де імпульси переключаються на третій нейрон, аксон якого вступає в кору великих півкуль головного мозку, в її задню центральну закрутку.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Схожі:

1. Структурно-функціональна організація організму людини iconТа проблеми педосфери
Педосфера (у деяких посібниках едасфера), або грунт, це структурно-функціональна біокосний компонент природи
1. Структурно-функціональна організація організму людини iconПлан. Функціональна асиметрія І спеціалізація півкуль. Темперамент...
Функціональна асиметрія І спеціалізація півкуль – характеристика розподілу психічних функцій між правою та лівою півкулями, це унікальна...
1. Структурно-функціональна організація організму людини iconТема: Фактори впливу на фізіологічний стан організму людини
Мета: Удосконалення та систематизація знань про фактори впливу на організм людини. Актуалізація проблеми способу життя людини, як...
1. Структурно-функціональна організація організму людини iconВиконав
Морфологічна та функціональна характеристика органів ендокринної системи людини 4
1. Структурно-функціональна організація організму людини iconОзнайомлення з анатомією людини та функціональними системами організму...
...
1. Структурно-функціональна організація організму людини icon«Фізіологія дихання». Предмет : фізіологія людини Курс 2 Семестр 1 Спеціальність
Система дихання є чи не найголовнішою системою людського організму. Саме завдяки їй всі органи І системи організму отримують необхідний...
1. Структурно-функціональна організація організму людини iconПервомайський медичний коледж
Саме завдяки ній всі органи І системи організму отримують необхідні поживні речовини та кисень І виділяють назовні продукти обміну,...
1. Структурно-функціональна організація організму людини iconПервомайський медичний коледж
Саме завдяки ній всі органи І системи організму отримують необхідні поживні речовини та кисень І виділяють назовні продукти обміну,...
1. Структурно-функціональна організація організму людини iconСтатут громадської організації «Центр Розвитку Людини»
«Центр Розвитку Людини» (надалі – Організація) – є неприбуткова громадська організація, яка створена та здійснює свою діяльність...
1. Структурно-функціональна організація організму людини iconТестові завдання до державного іспиту
Одиницею тексту є: а реально вичленовуваний найменший словесний масив, що складається з лінійно розташованої сукупності тематично...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка