Е. С. Дмитренко Фінансове право України




НазваЕ. С. Дмитренко Фінансове право України
Сторінка1/30
Дата конвертації19.06.2013
Розмір5.49 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фінанси > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Е. С. Дмитренко

Фінансове право України.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України як

навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Київ • Алерта • КНТ • 2006

ББК 67.9(4Укр)302я73

Д53

Рецензенти:

А. I. Берлач - завідувач кафедри адміністративного та фінансового права Університету «Україна», доктор юридичних наук, професор;

^ О. П. Орлюк - директор Науково-дослідного інституту інтелектуаль­ної власності Академії правових наук України, консультант Верховної Ради України з питань правової політики, доктор юридичних наук, доцент.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як

навчальний посібник для студентів вшиих навчальних закладів

(лист №14/18.2-1978 від 30.08.2005р.)

Рекомендовано Вченою радою Національної академії Служби безпеки України (протокол № З від ЗО червня 2005 року).

Дмитренко Е. С.

Фінансове право України. Загальна частина: Навчальний посібник. - К.: Алерта; КНТ, 2006. - 376 с

^ ISBN 966-8533-38-0 (Алерта) ISBN 966-373-139-7 (КНТ)

У посібнику розкривається зміст фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування, фінансової системи України, фінан­сового контролю. Розглядається предмет, метод, система та джерела фінансового права як галузі права. Аналізуються особливості науки фінансового права, фінансового права як навчальної дисципліни. Висвітлюються ознаки та види фінансово-правових норм і фінансових правовідносин. В окремих главах роз'яснюються повноваження органів, які здійснюють фінансову діяльність та фінансовий контроль в Україні, та питання юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

Для студентів і викладачів юридичних вузів та факультетів, пра­цівників органів державної влади, місцевого самоврядування, усіх, кого цікавлять проблеми фінансового права.

ББК 67.9(4Укр)302я73

© Дмитренко Е. С, 2006

© Видавництво "Алерта", 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА 6

Глава І. ФІНАНСИ ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

  1. Поняття фінансів 9

  2. Фінансова система України 15

  3. Місцеві фінанси 21

Питання для самоконтролю 22

Додаткова література 23

Т^пявя 2

^ ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ТА

ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

  1. Поняття фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування та її організаційно-иравові особливості 25

  2. Принципи, методи та функції фінансової діяльності держави

та органів місцевого самоврядування 27

3. Правові форми фінансової діяльності держави та

органів місцевого самоврядування 36

Питання для самоконтролю 43

Додаткова література 44

^ РОЗМЕЖУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ ФІНАНСОВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

1. Повноваження органів державної влади загальної
компетенції та органів місцевого самоврядування у

сфері фінансової діяльності 46

2. Повноваження державних органів спеціальної компетенції

у сфері фінансової діяльності 56

Питання для самоконтролю 81

Додаткова література 83

Глава 4. ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ~ ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА

  1. Предмет та метод фінансового права як галузі права 84

  2. Принципи та функції фінансового права 93

  3. Система фінансового права 98

  4. Місце фінансового права у правовій системі України 100

Питання для самоконтролю 103

Додаткова література 104

Глава 5. ДЖЕРЕЛА ФІНАНСОВОГО ПРАВА

  1. Поняття джерел фінансового права та їх класифікація 105

  2. Конституція України як основне джерело фінансового права 109

  3. Бюджетний кодекс України та інші законодавчі акти,

норми яких регулюють фінансові правовідносини 111

  1. Підзаконні акти як джерела фінансового права 118

  1. Значення судових актів для застосування фінансово-правових норм 129

  1. Міжнародні правові акти як джерела фінансового права 134

  2. Дія нормативно-правових актів, які є джерелами

фінансового права, у часі, просторі та за колом осіб 138

Питання для самоконтролю 143

Додаткова література 144

Глава 6. ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ НОРМИ

  1. Поняття, ознаки та структура фінансово-правових норм 146

  2. Види фінансово-правових норм 150

  3. Реалізація фінансово-правових норм 157

Питання для самоконтролю 159

Додаткова література 160

^ ФІНАНСОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

  1. Фінансові правовідносини: поняття, особливості та види 161

  2. Структура фінансових правовідносин 165

  3. Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин 177

Питання для самоконтролю 181

Додаткова література 182

Глава 8.

^ НАУКА ФІНАНСОВОГО ПРАВА. ФІНАНСОВЕ ПРАВО

ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

  1. Поняття, предмет, система та функції науки фінансового права 184

  2. Методологія науки фінансового права 189

  3. Становлення та розвиток науки фінансового права 192

  4. Фінансове право як навчальна дисципліна 201

Питання для самоконтролю 203

Додаткова література 204

Т~!л Э R Э 9

^ ПРАВОВІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

  1. Поняття, зміст і значення фінансового контролю 206

  2. Види фінансового контролю 210

  3. Методи та форми фінансового контролю 219

Питання для самоконтролю 244

Додаткова література 246

Глава 10. ОРГАНИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

  1. Система органів фінансового контролю в Україні 249

  2. Компетенція представницьких та виконавчих органів держави, місцевого самоврядування щодо здійснення фінансового контролю 252

  3. Контрольні повноваження Рахункової палати 258

  4. Компетенція Міністерства фінансів України та Державного казначейства України у сфері фінансового контролю 266

  5. Правовий статус органів Державної контрольно-ревізійної

служби України 270

6. Контрольні повноваження органів Державної податкової

служби України 275

7. Здійснення фінансового контролю Національним банком
України, Державною митною службою України та

Державною пробірною службою України 283

8. Повноваження інших органів щодо здійснення фінансового
контролю в Україні 290

Питання для самоконтролю 298

Додаткова література 300

Глава 11.

^ ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ

ФІНАНСОВОГО ПРАВА

1. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності

суб'єктів фінансового права 303

2. Поняття та склад правопорушення, яке скоюють суб'єкти
фінансового права 321

3. Особливості застосування до суб'єктів фінансового права

юридичної відповідальності 338

Питання для самоконтролю 349

Додаткова література 350

ГЛОСАРІЙ 353

^ РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 374

Передмова

У період глибоких політичних, економічних перетворень, формування сучасних ринкових відносин в Україні відбуваються докорінні зміни і у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Це спричинило процес формування нового за своїм змістом фінансового права як самостійної галузі правової системи України та виявилося у зміні його структури. Відповідно склалися нові фінансово-правові інститути, розширилося коло суб'єктів фінансового права, змінилися їх права, обов'язки та відповідальність. Активно формується законодавча основа регулювання фінансових відносин, відбувається кодифікація фінансово-правових норм, про що свідчить прийняття Бюджетного кодексу України. Сталися певні зміни і у системі джерел фінансового права, де поряд з такими традиційними нормативно-правовими актами вважаються рішення та висновки Конституційного Суду України, акти органів місцевого самоврядування, міжнародні договори.

Суттєвих змін зазнала також: система органів, які забезпечують реалізацію в нашій державі фінансової політики, змінився їх правовий статус та роль у здійсненні фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування.

Все це зумовило потребу на основі новітніх досягнень фінансово-правової науки розглянути особливості предмету та методу фінансового права, проаналізувати зміст фінансових правовідносин та правове становище їх учасників.

Пропонований навчальний посібник підготовлений з метою допомогти уяснити сутність фінансового права і фінансової системи України та з 'ясувати актуальні проблеми правового регулювання фінансових відносин, знання яких є дуже важливим як для майбутніх юристів, так і для працівників фінансових установ, усіх, хто цікавиться проблемами цієї галузі права.

Враховуючи складність фінансового права як навчальної дисципліни та динамічність і мобільність фінансового законодавства, автор прагнула зосередити увагу не лише на викладенні матеріалу курсу, а й на пізнанні наукових

6 —

закономірностей цієї галузі права, на виробленні навичок самостійного та творчого аналізу джерел фінансового права, якими регулюються фінансові правовідносини.

За структурою навчальний посібник складається з 11 глав, в кінці кожної глави подається перелік питань для самоперевірки та додаткової літератури. Глосарій та список рекомендованої літератури до усіх глав Загальної частини фінансового права містяться в кінці посібника.

Сподіваюся, що зміст і система викладеного матеріалу допоможуть усім, хто буде ним користуватися, отримати необхідну інформацію із Загальної частини фінансового права.

^ Висловлюю щиру подяку рецензентам навчального посібника:

Берлачу Анатолію Івановичу -завідувачу кафедри адміністра­тивного та фінансового права Університету «Україна», доктору юридичних наук, професору та Орлюк Олені Павлівні - директору Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України, консультанту Верховної Ради України з питань правової політики, доктору юридичних наук, доценту.

^ Дмитренко Емілія Станіславівна, доцент кафедри економіки та фінансового права Національної академії Служби безпеки України, кандидат юридичних наук, доцент

Глава 1

^ ФІНАНСИ ТА

ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

  1. Поняття фінансів.

  2. Фінансова система України.

  3. Місцеві фінанси.

1. Поняття фінансів

Фінансове право - галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Для розуміння природи і особливостей цієї галузі права необхідно уяснити сутність фінансів.

Будь-яка держава для своєї діяльності повинна мати матеріальне забезпечення грошового характеру. Сукупність матеріальних засобів у грошовому вираженні, необхідна для функціонування держави та її адміністративно-територіальних утворень, охоплюється поняттям «фінанси».

Фінанси як явище суспільного життя виникають з появою держави тагрошей. Саме виникнення держави зумовило необхідність виділення з економічних відносин, тобто відносин щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання, нових, додаткових відносин, пов'язаних з фор­муванням ресурсів держави і їх розподілом та використанням для виконання нею своїх завдань та функцій.

Об'єктивна необхідність існування фінансів визначається дією закону вартості, існуванням товарно-грошових відносин, розвиток яких обумовлений суспільним розподілом праці, наявністю різних форм власності і заснованих на них організаційно-правових форм господарської діяльності, економічною відокремленістю їх суб'єктів, зовнішньо-економічними зв'язками, існуванням механізму розподілу і перерозподілу внутрішнього валового продукту у грошовій формі для забезпечення функціонування держави, потребою контролювати фінансовогосподарську діяльність на її території. Держава не може реалізувати свою внутрішню і зовнішню політику, забезпечити виконання соціально-економічних програм, функцій оборони та

9 —

безпеки, не Маючи у своему розпорядженні фінансових ресурсів. Розвиток місцевого самоврядування також вимагає відповідного фінансового забезпечення - функціонування місцевих фінансів. Отже, фінанси с джерелом життєдіяльності держави, її територіальних утворень, усіх сфер суспільного життя.

Фінанси використовуються у різних державах незалежно від суспі­льно-політичного устрою. Функціонування фінансів безпосередньо та прямо пов'язано з розвитком конкретної держави, її потребами вести облік доходів і видатків у грошовій формі, утворюючи різні фонди коштів.

Термін «фінанси» походить від латинського «fenis», що означає строк сплати чого-небудь, закінчення справи. За часів середньовіччя слова finatio, financia означали обов'язковий грошовий платіж. У XVIII ст. французьке слово «finance» стало означати сукупність державного майна, державного господарства, доходи і видатки держави.

У сучасному значенні термін «фінанси» часто вважають як синонім дотермінів «гроші», «кошти». Фінанси нерозривнопов'язаніз функціо­нуванням грошей, а тому виступають як система грошових відносин. Але фінанси - це не самі грошові відносини, відносини між різними суб'єктами щодо утворення, розподілу та використання фондів коштів. Усі фінансові відносини за своїм характером є грошовими, але вони не охоплюють усі грошові відносини (наприклад, відносини щодо купівлі патенту, стягнення адміністративних штрафів не є фінансовими; ці відносини регулюються цивільним та адміністративним правом). Фінансовими є лише ті грошові відносини, які виникають між:

  1. підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції і послуг;

  2. підприємствами і вищестоящими організаціями при створенні централізованих фондів коштів і їх розподілі;

  3. державою і підприємствами при сплаті ними податків у бюджетну систему і фінансуванні видатків;

  4. державою і громадянами при внесенні ними податків, інших обов'язкових та добровільних платежів;

  5. підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами при внесенні платежів і отриманні ресурсів;

  6. окремими ланками бюджетної системи;

  7. органами майнового і особистого страхування, підприємствами, населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні шкоди за умови настання страхового випадку;

— 10 —

8) грошові відносини, що опосередковують обіг фондів підприємств.1

Отже, фінансовими є лише ті з грошових відносин, за допомогою яких утворюються, розподіляються та використовуються грошові фонди держави, її територіальних утворень, а також підприємств, установ, організацій і які використовуються для потреб держави, органів місцевого самоврядування та розвитку виробництва.

Поняття «фінанси» розглядають у двох аспектах з точки зору форми і змісту: у економічному та матеріальному.

Сучасна наука визначає фінанси як систему економічних відносин, які виникають у процесі акумуляції, розподілу та використання фондів коштів, необхідних для виконання державою, органами місцевого самоврядування своїх завдань та функцій, забезпечення розширеного відтворення та соціальних потреб.

За матеріальним змістом фінанси є фондами коштів різних суб'єктів (держави, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій), а їх сукупність - фінансовими ресурсами. Фінанси завжди розподіляються за фондами коштів - відносно відокремленою частиною фінансових ресурсів, які мають цільове призначення, відносну самостійність функціонування, свій порядок формування, розподілу і використання та орган, що ними розпоряджається. Вони можуть бути централізованими і децентралізованими, загального і цільового призначення.

До централізованих фондів коштів належать кошти, які акуму­люються у державному та місцевих бюджетах, державних цільових фондах (Пенсійному фонді України, Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонді загально-обов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України тощо). Вони перебувають у розпорядженні держави, органів місцевого самоврядування як суб'єктів влади і використовуються для задоволення загальних потреб відповідної території. За їх рахунок фінансуються видатки держави, органів місцевого самоврядування як на розвиток сфери матеріального виробництва, так і на утримання невиробничої сфери.

' Гаврилюк Р. О. Джерела фінансового права: Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 2003. - С 26-27.

— 11 —

Децентралізовані фонди коштів утворюються у межах підпри­ємств, установ, організацій усіх форм власності. Такі фонди формують­ся як за рахунок власних ресурсів, так і за рахунок бюджетних асигну­вань для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю, для виробничих і соціальних цілей відповідно до призначення названих суб'єктів і у визначених ними обсягах. До децентралізованих фондів коштів належать: фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд тощо. Ці фонди виступають головною формою забезпечення розширеного відтворення суб'єктів господарювання.

Державний і місцеві бюджети є грошовими фондами загального призначення, аПенсійнийфонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України тощо - цільовими фондами коштів.

Категорією «фінанси» у широкому значенні охоплюються такі групи, як фінанси фізичних осіб, фінанси юридичних осіб і держави, а у вузькому значенні - лише державні фінанси.

Держава як організація публічної влади передбачає наявність дер­жавних фінансів - системи грошових відносин, яка виникає разом із державою і нерозривно пов'язана з її існуванням. Інакше кажучи, дер­жавні фінанси - це сукупність відносин, організованих державою, в процесі яких здійснюється формування, розподіл і використання загальнодержавних фондів коштів для реалізації її економічних, соціальних і політичних завдань; це відносини по формуванню тільки тієї частини фінансових ресурсів, які мобілізуються державою в державний і місцевий бюджети, спеціальні урядові фонди чи належать державним підприємствам.2

Державні фінанси поділяються на централізовані та децентра­лізовані.

^ Централізовані фінанси - це сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням центра­лізованих фондів коштів.

Децентралізовані фінанси - це сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням децентралі­зованих фондів коштів підприємств, установ, організацій.

2 Гаврилюк Р. О. Джерела фінансового права: Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 2003. - С 19-20.

^ 12 —

Французький учений П. Годме показав відмінність між держав­ними і приватними фінансами, яка обумовлена тим, що стан та динаміка приватних фінансів залежать від законів ринкової економіки, а стан та динаміка державних фінансів визначаються рішеннями держави та діями публічної влади, Ця відмінність, за П. Годме, зводиться до такого:

а) держава може в примусовому порядку забезпечувати свої
доходи завдяки системі податкового обкладання. Приватні
особи не можуть у примусовому порядку забезпечити свої
доходи і, відповідно, можуть бути неспроможними виконати
свої зобов'язання;

б) державні фінанси пов'язані з грошовою системою, яка
більшою чи меншою мірою управляється державою, тоді як
ця грошова система не залежить від волі приватного власника,
який розпоряджається своїми фінансами;

в) приватні фінанси зорієнтовані на отримання прибутку.
Державні фінанси, навпаки, - це засоби здійснення так званого
загального інтересу;

г) розміри державних фінансів набагато більші, ніж розміри
приватних фінансів, якими розпоряджаються окремі особи.3

Фінанси охоплюють дві групи відносин:

1) грошові відносини, пов'язані з формуванням, розподілом та
використанням централізованих фондів коштів:

а) відносини зі сплати податків і неподаткових платежів до
бюджету та державних (місцевих) цільових фондів;

б) відносини з виділення коштів з бюджету та державних
(місцевих) цільових фондів;

в) відносини з розподілу бюджетних коштів між ланками
бюджетної системи;

2) грошові відносини, пов'язані з формуванням, розподілом
та використанням децентралізованих фондів коштів під­
приємств, установ та організацій, які охоплюють:

а) відносини з формування прибутку (доходу) підприємств,
установ та організацій;

б) відносини з розподілу прибутку (доходу) підприємств,
установ та організацій;

в) відносини з використання прибутку (доходу) підприємств,
установ та організацій.

3Годме П. М. Финансовое право. - М.: Прогресе, 1978. - С 41.

— 13 —

Отже, фінанси - це сукупність саме тієї частини грошових відносин, які пов'язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань та функцій держави, органів місцевого самоврядування і забезпечення умов розширеного відтворення суб'єктів госпо­дарювання.

Фінансові відносини виділяються серед грошових відносин за такими специфічними ознаками:

  • це завжди грошові відносини, тобто мають грошовий характер;

  • це розподільчі відносини, оскільки вони виникають не на стадії виробництва, обміну або споживання суспільного продукту, а на стадії його розподілу;

  • це відносини безеквівалентні, оскільки на стадії розподілу суспільного продукту має місце односторонній рух грошової форми вартості;

  • істотною ознакою фінансів с рух фінансових ресурсів, мобілізація, розподіл та використання яких здійснюється через фонди коштів;

  • одна сторона цих відносин обов'язково представляє пуб­лічний фінансовий інтерес держави або органу місцевого самоврядування.

Сутність фінансів виявляється у тих функціях, які вони виконують у соціально-економічному житті держави, органів місцевого само­врядування. Фінансам властива стимулююча (регулююча), розподільча та контрольна функції.

Сутністю стимулюючої (регулюючої) функції фінансів є регулювання та стимулювання за їх допомогою певних сфер, галузей.

За допомогою розподільчої функції виявляється сутність фінансів як розподільчих відносин та їх суспільне призначення - забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами.

Розподільча функція фінансів повинна сприяти організації збалан­сованого і ефективного виробництва, розвитку усіх галузей економіки відповідно до потреб держави, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Завдяки цій функції створюються, розподіляються та використо­вуються фонди коштів, що забезпечують різноманітні суспільні, державні та місцеві потреби.

— 14 —

Розподільча функція сприяє розподільчим процесам:

  1. у всіх сферах суспільного життя (в матеріальному виробництві, невиробничій сфері, сферах обігу та споживання);

  2. на різних рівнях управління економікою: державному, місце­вому, внутрішньогалузевому, внутрішньогосподарському.

Значення розподільчої функції фінансів полягає в тому, що вони забезпечують планомірну - організацію суспільного виробництва та його зростання, пропорційний та збалансований розвиток галузей матеріального виробництва, виконання соціально-економічних зав­дань держави, найбільш повне задоволення потреб юридичних та фізичних осіб.

Властивість фінансів обслуговувати різні стани розподільчих про­цесів виявляється через іншу їх функцію - контрольну. Фінанси слу­жать засобом контролю за виробництвом та розподілом сукупного валового продукту. Завдяки контрольній функції фінансів держава отримує інформацію про те, як розподіляються кошти; наскільки своєчасно фінансові ресурси надходять до бюджетів різних рівнів; як ефективно, за призначенням вони використовуються суб'єктами господарювання. Контрольна функція фінансів сприяє здійсненню фінансового контролю за формуванням, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів.

Контрольна функція фінансів реалізується у тісній єдності з розпо­дільчою: у реальному житті фінансові відносини одночасно мають і розподільчий, і контрольний характер. Розподільча та контрольна фун­кції фінансів - це дві взаємопов'язані сторони, в яких розкривається економічна сутність фінансів.

^ 2. Фінансова система України

У зв'язку з тим, що фінанси як суспільні відносини обслуговують різноманітні потреби суспільства, охоплюють своїм впливом усю економіку країни, всю сферу соціально-культурної діяльності, вони характеризуються деякими загальними рисами, на підставі яких вони об 'єднуються у цілісну систему, що включає декілька взаємопов 'язаних інститутів (ланок) та органів. їх сукупність утворює єдину фінансову систему.

Під фінансовою системою України розуміють:

а) сукупність фінансових інститутів (ланок), які сприяють утворенню, розподілу та використанню відповідних фондів коштів;

— 15 —

б) сукупність державних органів та органів місцевого самовряду­вання, які здійснюють у межах своєї компетенції управління державними та місцевими фінансами. З економічної точки зору фінансова система України - це сукупність специфічних груп фінансових відносин, завдяки яким утворюються, розподіляються та використовуються ті чи інші фонди коштів з метою задоволення різних за своїм змістом та обсягами суспільних потреб.

Матеріальним вираженням фінансової системи є фонди коштів. З правової точки зору під фінансовою системою прийнято розуміти сукупність та взаємозв'язок урегульованих фінансово-правовими нормами фінансових правовідносин, за допомогою яких держава, органи місцевого самоврядування формують, розподіляють та використовують централізовані та децентралізовані фонди коштів. ]'"' Фінансова система як сукупність фінансових інститутів •< - однорідних, відносно відокремлених груп економічних відносин, взаємопов'язаних за формами і методами утворення, розподілу та використання фондів коштів - складається з таких ланок:

  • бюджетна система;

  • державні цільові позабюджетні фонди;

  • фінанси підприємств, установ, організацій;

  • фінанси обов'язкового державного страхування;

  • кредит (державний, місцевий і банківський).

Кожен інститут фінансової системи поділяється на окремі елементи відповідно до її внутрішньої структури. Так, бюджетна система включає державний і місцевий бюджети. Інститут «фінанси підприємств, організацій, установ» об'єднує: фінанси підприємств, організацій, які здійснюють комерційну господарську діяльність (підприємництво); фінанси підприємств, організацій, які здійснюють некомерційну господарську діяльність тощо.

Центральне місце у фінансовій системі України займає бюджетна система, за допомогою якої утворюються фонди коштів у формі державного та місцевого бюджетів, які необхідні для реалізації загальнодержавних чи місцевих соціально-економічних планів і програм, забезпечення оборони та безпеки держави. Бюджетна система так чи інакше визначає ланки фінансової системи, які з нею пов'язані, та є фінансовою основою існування та розвитку держави, її адміністративно-територіальних утворень. Кошти бюджетної системи утворюються в основному за рахунок податків та інших обов'язкових платежів юридичних і фізичних осіб.

— 16 —

Новою самостійною ланкою фінансової системи України є держа­вні цільові позабюджетні фонди - форма утворення, розподілу та використання коштів. До них належать: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України тощо.

Цільові фонди створюються відповідними представницькими або виконавчими органами державної влади. Правовий статус таких фондів визначений у положеннях, затверджених зазначеними органами. Кошти цільових державних фондів формуються як за рахунок обов'язкових платежів юридичних та фізичних осіб, так і за рахунок надходжень добровільного характеру, та використовуються на визначені цілі відповідно до свого призначення.

Кошти таких фондів відокремлені від бюджету і не використову­ються на покриття бюджетних видатків, тобто вони є позабюджетними. Кошти бюджету можуть перераховуватися у позабюджетні фонди лише у випадках, визначених законодавством. У зв'язку з недостатністю коштів у бюджетній системі можливе включення частини коштів таких фондів у бюджетну систему та перетворення їх у бюджетні цільові фонди.

Ъ Основою усієї фінансової системи є фінанси підприємств, уста­нов, організацій. Це децентралізована ланка фінансової системи, яка складається з відокремлених фондів коштів, що перебувають у розпорядженні кожного конкретного підприємства, установи, організації і використовуються ними для виконання своїх завдань та функцій.

Фінанси підприємств, установ, організацій є вихідною ланкою фі­нансової системи, оскільки вони безпосередньо пов'язані з матеріаль­ним виробництвом, у процесі якого створюється національний доход. У ній виділяють фінанси підприємств, організацій, які здійснюють комерційну господарську діяльність (підприємництво), і фінанси підприємств, організацій, які здійснюють некомерційну господарську діяльність. І комерційні, і некомерційні підприємства здійснюють господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів, але в першому випадку вона спрямована на отримання прибутку, а в другому - ні. Залежно від форми власності розрізняють:

— 17 —

  • фінанси приватних підприємств; фінанси підприємств колективної власності;

  • фінанси комунальних підприємств;

  • фінанси державних підприємств;

  • фінанси підприємств, заснованих на змішаній формі власності;

  • фінанси спільних підприємств.

У зв'язку з удосконаленням господарського механізму роль даної ланки фінансової системи посилюється. Фінансові ресурси, які утворюються на підприємствах, є важливим джерелом формування доходів бюджетної системи, державних цільових позабюджетних фондів через податкові та інші платежі.

:А Особливе місце у фінансовій системі України займає обов'язкове державне страхування, завдяки якому формуються, розподіляються та використовуються страхові фонди коштів. Кошти таких фондів спрямовуються на покриття матеріальної шкоди, спричиненої фізичним та юридичним особам стихійним лихом, нещасними випадками та іншими несприятливими обставинами. Страхові фонди коштів формуються за рахунок сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Законодавством України передбачені також випадки страхування за рахунок коштів державного бюджету окремих категорій громадян (військовослужбовці, працівники міліції, прокуратури, суду, посадові особи органів Державної контрольно-ревізійної служби тощо). За законодавством України залежно від об'єктів страхування розрізняють:

  • особисте страхування, об'єктом якого є життя, здоров'я, працездатність та додаткова пенсія страхувальника або застрахованої особи;

  • майнове страхування, об'єктом якого є володіння, користування і розпорядження майном;

  • страхування відповідальності, об'єктом якого є відшкодування страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

За формою страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування запроваджуються законами України, добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком та визначається правилами страхування.

— 18 —

Становлення ринкових відносин призвело до появи поряд з державними недержавних страхових організацій, діяльність яких перебуває під наглядом держави.

Окремою ланкою фінансової системи України є кредит, сутністю якого є залучення тимчасово вільних коштів різних суб'єктів, акумуляція їх у грошові фонди і надання їх іншим суб'єктам у тимчасове користування на принципах відплатності та строковості.

Розрізняють такі форми кредиту:

а) державний;

б) місцевий;

в) банківський.

^ Державний кредит- це діяльність держави по отриманню в кредит (тобто в борг) коштів від юридичних, фізичних осіб, міжнародних організацій, а також інших держав;

  • сукупність відносин, за допомогою яких утворюється держав­ний борг;

  • фонд коштів, який утворюється шляхом випуску облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик. Для формування такого фонду також використовуються внески громадян в ощадний та інший банки як джерела кредитних ресурсів.

Державний борг може бути внутрішнім і зовнішнім та утворювати­ся на державному і місцевому рівнях. Законодавством України передбачено можливість використання для покриття дефіциту бюджетів державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, внутрішніх запозичень органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішніх та зовнішніх запозичень органів місцевого самоврядування. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

^ Місцевий кредит - це діяльність муніципальних утворень з отри­мання в кредит (тобто в борг) коштів від юридичних, фізичних осіб, міжнародних організацій, а також інших держав, з яких виникають боргові зобов'язання муніципального утворення як позичальника або гаранта погашення позик (кредитів) іншими позичальниками, вираженими у валюті боргових зобов'язань. Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад вісімсот тисяч

— 19 —

мешканців за офіційними даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень. Сутністю банківського кредиту є:

  • мобілізація добровільних коштів юридичних і фізичних осіб, а у визначених випадках - бюджетних та інших ресурсів у кредитні ресурси; як кредитні ресурси банки використовують, головним чином, кошти юридичних та фізичних осіб, що зберігаються на відкритих у них рахунках;

  • використання коштів шляхом надання банками кредитів у тимчасове користування фізичним та юридичним особам на умовах відплатності, строковості та зворотності для виробничих, соціальних та інших потреб на підставі договору.

В умовах становлення ринкових відносин в Україні змінюється коло об'єктів та суб'єктів банківського кредитування, формується система кредитних органів, заснованих на різних формах власності, що сприяє стабілізації соціально-економічної ситуації у державі та оздоровленню фінансової системи.

Фінансова система у другому аспекті - це сукупність органів управління державними та місцевими фінансами. Вона включає такі органи: Міністерство фінансів України; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим; фінансові управління та відділи місцевих державних адміністрацій; органи Державного казначейства; Національний банк України та його територіальні управління; органи податкової та митної служби (Державна податкова адміністрація України та її регіональні органи, Державна митна служба України та її регіональні органи); Державна комісія з питань регулювання ринків фінансових послуг України; органи управління державних цільових фондів (Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) тощо.

Отже, у зв'язку з новими економічними та політичними умовами (перехід до ринкових відносин, розпад СРСР, становлення місцевого самоврядування) за останні десятиліття сталися суттєві зміни як у складі, так і у змісті фінансової системи України (створені різні цільові державні фонди, скасовано державну монополію на майнове та особисте страхування; сформувалися фінансові інститути на рівні місцевого самоврядування).

20 —

^ 3. Місцеві фінанси

Закріплення принципів організації місцевого самоврядування у Європейській Хартії місцевого самоврядування, прийнятій Радою Європи у Страсбурзі 15 жовтня 1985 р. та ратифікованій Верховною Радою України 15 липня 1997 р., у Конституції України (1996) та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. як права і спроможності місцевих властей, в межах закону, здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції в інтересах місцевого населення (ст. З)4; як права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції України і законів України5 (ст. 140); як гарантованого державою права та реальну здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення6 (ст. 2) спричинило виділення місцевих фінансів в окремий елемент фінансової системи України.

Об'єктом місцевого самоврядування виступає частка публічних справ у сфері фінансової діяльності, що віднесені до його компетенції.7

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування відповідно до Конституції України (ст. 142), ст. 16, 60 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 35 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 р. є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові

4 Європейська Хартія місцевого самоврядування: Прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 року / Конституційні засади місцевого самоврядування. - К.: Арарат-Центр, 2001.-С. 61.

' Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. ■- 1996. -- № 30. - Ст. 141.

6 Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року
№ 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

7 Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року № 697-ХІІ // Відомості
Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 20. - Ст. 149.

— 21 —

права, рухомі і нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій.

Фінансові ресурси територіальної громади за своєю структурою включають:

а) кошти місцевого бюджету;

б) позабюджетні кошти місцевого самоврядування;

в) кошти комунальних підприємств.

Таким чином, фінансова система - це внутрішня будова фінансів, сукупність взаємопов'язаних інститутів (ланок), кожна з яких являє собою специфічну групу фінансових відносин, які сприяють утворенню, розподілу та використанню відповідних фондів коштів. Для ефективного функціонування фінансової системи на державному та місцевому рівнях створено систему органів управління фінансами, які у сукупності сприяють реалізації соціально-економічних програм держави, органів місцевого самоврядування.

^ Питання для самоконтролю

/. Що таке фінанси?

  1. Якими факторами обумовлена об'єктивна необхідність існування фінансів?

  2. Як співвідносяться поняття «фінанси», «гроші», «кошти»?

  3. Визначте матеріальний зміст фінансів.

  4. Які види (фондів коштів існують}' державі?

  5. Визначте різницю між централізованими та децентралізованими фондами коштів.

  6. Що таке державні фінанси?

  7. У чому полягає відмінність .між державними і приватними фінансами?

22 —


  1. Які групи відносин охоплюють фінанси?

  2. За якими ознаками фінансові відносини виділяються серед грошових відносин ?

  3. Які функції виконують фінанси?

  4. Що розуміють під фінансовою системою України?

  5. Визначте економічний, матеріальний та юридичний зміст поняття «фінансова система України».

  6. Назвіть ланки фінансової системи України.

  7. Чому фінанси підприємств, установ, організацій є основою усієї фінансової системи?

  8. Визначте матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування.

Додаткова література:

  1. АшмаринаЕ.М. Современная финансовая система Российской Федерации // Государство и право. - 2004. - № 6. - С. 95-98.

  2. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1997. - 383 с

  3. Дмитренко Е. С. Фінансове право України. Практикум: Навчально-методичний посібник. - К.: Атіка, 2004. - С. 11-14.

  4. Дмитренко Е. С. Фінансова система України / Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: «Укр. енцикл.», 2004. - Т. 6: Т-Я. - С 278-279.

  5. Ершова И. Имущество и финансы предприятия. Правовое регулирование. -М.:Юристъ, 1999.-397 с.

  6. Ивлиева М. Ф. Категории «финансы» и «финансовая деятельность» в науке финансового права // Государство и право. - 2004. - № 7. - С. 20-26.

  7. Карпінський Б., Герасименко О. Збалансування фінансової системи країни // Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - № 10. - С 10-18.

  8. Козловський А. А. Фінанси і право: гносеологія взаємодій / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996. - Випуск 1. - С 46-56.

  9. Мних М. В. Роль та значення місцевих фінансів у розвитку місцевого самоврядування // Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - № 2. - С. 15-17.

  10. Нечай А. Публічні фонди та публічні видатки як категорія фі-нансового права // Право України. - 2004. - № 4. - С 60-63.

  11. Нечай А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків. - Чернівці: Рута, 2004. - 264 с

23 —

  1. Сирота А. І. Проблеми розвитку фінансової системи України / Матеріали Міжнародної наукової конференції «Проблеми фінансового права». - Чернівці, 1996.-ВипускІІ.-С. 56-59.

  2. Стефанюк П. Державне управління фінансовими ресурсами у сфері підприємництва // Економіка. Фінанси. Право. - 1999 - № 7. - С 3-13.

  3. Шокун В. В., Пилипенко Л. П. Про питання вдосконалення фінансової системи України // Фінанси України. - 1997. - № 6. - С 14-24.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

Схожі:

Е. С. Дмитренко Фінансове право України iconМіністерство внутрішніх справ україни національна академія внутрішніх...
Безрутченко С. М. канд екон наук, професор кафедри економіко-правових дисциплін
Е. С. Дмитренко Фінансове право України iconЗаконодавства України Тема Фінансове та трудове право
Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28. 06. 1996 із змінами та доповненнями згідно Закону України...
Е. С. Дмитренко Фінансове право України iconСемінар фінансова діяльність І фінансове право. Правові основи фінансового...

Е. С. Дмитренко Фінансове право України iconКонституційне, адміністративне, фінансове право
Столиця України Київ – особливості політико-правового статусу. – 2007 – 33 с. (з додатком)
Е. С. Дмитренко Фінансове право України iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Фінансове право України” (відповідно...
Е. С. Дмитренко Фінансове право України iconНавчально-методичний посібник для самостійної роботи
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Фінансове право України” (відповідно...
Е. С. Дмитренко Фінансове право України icon6. Корпоративне фінансове планування
Фінансове планування полягає у прогнозуванні фінансових показників І складанні форм фінансових планів, що відбивають взаємозв'язок...
Е. С. Дмитренко Фінансове право України iconМетодичні поради до семінарських занять та самостійної роботи
Фінансове право” є навчальною вибірковою дисципліною, яка відноситься до циклу професійно-орієнтованих навчальних дисциплін
Е. С. Дмитренко Фінансове право України iconНавчальна програма курсу «фінансове право україни»
Основними засобами досягнення вище сформульованої мети є лекції, семінарські заняття, розв’язування практичних задач та вирішення...
Е. С. Дмитренко Фінансове право України iconПлани семінарських занять по курсу “Фінансове право”
Походження терміну “фінанси”. Передумови виникнення фінансів. Роль фінансів на сучасному етапі розвитку держави та економіки
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка