Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси»




НазваНавчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси»
Сторінка1/8
Дата конвертації20.06.2013
Розмір1.36 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
skaz.com.ua > Фінанси > Навчально-методичний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8


ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

«ІРПІНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

для самостійного вивчення

дисципліни «Фінанси»

для студентів денної форми навчання

спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік»

ОКР «Молодший спеціаліст»


ЧАСТИНА ІІ
ІРПІНЬ – 2012

УДК – 336(075.8)

ББК – 65.262я73
У навчально-методичному посібнику для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» подано теоретичний матеріал для самостійного вивчення тем дисципліни, ключові поняття та питання до тем, тестові завдання для самоконтролю знань з відповідями, тематику рефератів, індивідуальні завдання для студентів та перелік рекомендованої літератури.
Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії фінансово-економічних дисциплін ВП НУБіП України «ІЕК».

Протокол № 4 від 22.11.2012 р.
Рекомендовано до друку методичною радою ВП НУБіП України «ІЕК».

Протокол № 4 від 28.11.2012р.

Укладач: В.М. Сова, викладач фінансово-економічних дисциплін, спеціаліст другої кваліфікаційної категорії.
Рецензент: Н.М. Давиденко, к.е.н., доцент кафедри фінансів НУБіП України.
^ НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

«Фінанси. Частина ІІ»

Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення

дисципліни «Фінанси» для студентів денної форми навчання

спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік»

ОКР «Молодший спеціаліст»


Укладач: В.М.Сова
Редактор: А.Г. Заболотна

Технічний редактор: І.І. Кузьменко


Видавничий центр ВП НУ БіП України «ІЕК»

08200, м. Ірпінь, вул. Гагаріна, 9
Ум. друк. арк. 5,75, Обл.-вид. арк. 5,75, Наклад .

З М І С Т

Тема 7. Державний кредит та державний борг…………………………

3-14

Тема 8. Місцеві фінанси…………………………………………………..

14-24

Тема 9. Спеціальні цільові фонди держави……………………………..

24-36

Тема 10. Страховий ринок України…………………………………….

36-49

Тема 11. Фінансовий ринок……………………………...……………….

49-63

Тема 12. Міжнародні фінанси……………………………………………

63-73

Організація самостійної роботи студентів ……………………………..

74-78

Тематика рефератів………………………………………………………..

76

Підготовка та презентація реферату…………………………………….

76-78

Відповіді на тестові завдання …………………………………………..

78

Індивідуальні завдання для студентів…………………………………..

79

Список рекомендованої літератури…………………………………….

80-83


Тема 7. Державний кредит та державний борг

План

  1. Економічна сутність і роль державного кредиту.

  2. Форми державного кредиту.

  3. Державний борг та його формування.

  4. Управління державним боргом та його обслуговування.

  5. Класифікація державних позик.



  • Рекомендована література: Л. 2; 4; Л. 27, с. 304-318; Л. 28, с. 237-262; Л. 30, с. 377-400; Л. 31, с. 173-189; Л. 32, с. 172-179; Л. 33, с. 219-241; Л. 34, с. 191-211; Л. 35, с. 246-269; Л. 37, с. 454-465; Л. 38, с. 524-533.


1. Економічна сутність і роль державного кредиту

Державний кредит являє собою специфічну ланку державних фінансів. Він не має ні окремого фінансового фонду, ні окремого органу управління.

Державний кредит за своєю економічною сутністю – це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.

Основна класична форма державно-кредитних відносин, коли держава виступає позичальником коштів. При цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб.

Будучи кредитором, держава за рахунок коштів бюджету надає на платній основі за умови обов'язкового повернення кредити юридичним і фізичним особам. Обсяг таких операцій значно менший, ніж при попередній формі.

У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов'язань, взятих на себе фізичними чи юридичними особами, вона є гарантом (умовний державний кредит).

Як економічна категорія державний кредит поєднує в собі фінансові та кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. Державний кредит є зворотним, терміновим і платним. Разом з тим між державним та банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, існують суттєві відмінності.

Банківський позиковий фонд використовується для кредитування підприємств з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності. Кредити можуть одержувати й приватні особи.

Коли ж йдеться про державний кредит, то отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись на їх додаткові фінансові ресурси. Вони використовуються на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.

Об'єктивна необхідність використання державного кредиту на задоволення потреб суспільства обумовлена постійною суперечністю між величиною цих потреб і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок бюджетних фондів.

Доцільність використання державного кредиту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни порівняно з валютними прийомами (наприклад, емісії грошей) балансування доходів і витрат уряду.

Призначення державного кредиту виявляється насамперед у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів. У випадку дефіцитності державного бюджету додатково мобілізовані фінансові ресурси використовуються на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами.

Державний кредит як фінансова категорія виконує три функції розподільну, регулювальну і контрольну.

Через розподільну функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави або їх використання на принципах строковості, платності і повернення.

Сутність регулювальної функції державного кредиту виявляється в тому, що, вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.

Контрольна функція державного кредиту органічно переплітається з контрольною функцією фінансів. Контроль поширюється як на залучення позикових коштів, так і на їх погашення. В основному контролюється цільове використання коштів, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків.

^ 2. Форми державного кредиту

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.

Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.

Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.

Облігація – найбільш поширений вид державних цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов'язання і надає право її власникові після закінчення певного терміну одержати назад суму боргу і відсотки. Продаючи облігацію, держава зобов'язується повернути суму боргу у визначений термін із відсотками або виплачувати відсотки протягом усього терміну користування позиковими засобами, а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу.

Держава встановлює номінальну вартість облігацій, яка зазначається на ній і виражає грошову суму, надану власником облігації державі в тимчасове користування. Саме ця сума виплачується власникові облігації в момент погашення і на неї нараховуються відсотки.

Казначейські зобов'язання (векселі) мають характер боргового зобов'язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі відсотків. Казначейськими зобов'язаннями оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові – казначейські ноти).

Перетворення частини вкладів населення в державні позики, призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформленням безоблігаційних позик. У нашій країні зараз це досягається через придбання Ощадбанком державних цінних паперів.

Використання державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.

Казначейські позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотності. У нашій країні ця форма державного кредиту поки що використовується не дуже активно.

Казначейські позички видаються на пільгових умовах за термінами і нормою відсотка. Вони можливі у випадку фінансових труднощів підприємств і господарських організацій через їхнє особливе становище на ринку або погіршення економічної ситуації в країні. Казначейські позики не мають комерційної цілі, а є засобом підтримання життєво важливих для народного господарства економічних структур.

В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеної органами влади й управління нижчого підпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній. У цих випадках йдеться про умовний державний кредит – гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд реально несе фінансову відповідальність тільки в разі неплатоспроможності платника.

Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора. Ці відносини отримують форму державних зовнішніх позик. Як і внутрішні позики, вони надаються на умовах повороткості, терміновості і платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими відсотками включається в державний борг країни. Країнам, що терплять значні економічні і фінансові труднощі, зовнішні позики можуть даватися на пільгових умовах.

Зовнішній державний кредит виступає в таких формах: державні зовнішні позики, позики міжнародних фінансових органів,міжурядові позики, банківські кредити держави.

Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик можуть бути центральні уряди, республіканські й місцеві органи влади. Кредиторами можуть бути: Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, держави Європейського співтовариства.
^ 3. Державний борг та його формування

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним. Державний борг – це сума заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами.

Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (внутрішніх і зовнішніх), і відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Розрізняють поточний і капітальний державний борг.

Поточний борг це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за всіма випущеними на даний момент позиками.

Капітальний борг це загальна сума заборгованості й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Структурно державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній борг – це заборгованість кредиторам держави в даній країні (сукупність зобов'язань держави перед резидентами).

Зовнішній борг це заборгованість кредиторам за межами даної країни (сукупність зобов'язань держави перед нерезидентами).

Особливістю сьогоднішньої ситуації в Україні є фактичне існування двох типів державного внутрішнього боргу: номінального і реального.

Номінальний трактується як сукупність державних запозичень на кредитних і фондових ринках і передбачає погашення основної суми боргу з виплатою відсотків у визначені терміни.

Реальний внутрішній державний борг, крім номінального, включає також невиконані фінансові зобов'язання держави перед суб'єктами економіки (заборгованість по заробітній платі перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований податок на додану вартість і т. ін.).

Внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансового потенціалу держави, тоді як зовнішній борг має у своїй основі відплив капіталу з держави. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у власності держави.

Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується за рахунок внутрішніх джерел.

Платоспроможність держави за зовнішніми позиками залежить від валютних надходжень.

Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є відношення суми державного боргу до ВВП. Міжнародний банк реконструкції та розвитку критичним рівнем цього показника вважає 80-100%. В Україні величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП.

До боргових зобов'язань Уряду України відносяться випущені ним цінні папери, інші зобов’язання в грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також отримані ним кредити.

Боргові зобов'язання Уряду України можуть бути короткострокові (до 1 року), середньострокові (1-5 років) і довгострокові (5 і більше років). Вони виступають у вигляді облігацій внутрішньої державної позики і зобов’язань державного казначейства України.
^ 4. Управління державним боргом та його обслуговування

Ефективність використання державних позик значною мірою залежить від системи управління боргом. Управління державним боргом це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення та забезпечення платоспроможності держави.

Мета політики управління боргом одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок позичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

Процес управління державним боргом включає три етапи:

  • залучення коштів;

  • розміщення позичених коштів;

  • повернення боргу і виплата відсотків.

1. На стадії залучення позик законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік установлюються граничні розміри боргу, вказуються обсяги державних запозичень із чіткою класифікацією на внутрішні і зовнішні. На цій стадії основну увагу слід акцентувати на мінімізації затрат при погашенні боргу, враховуючи такі основні аспекти:

  • обсяги позик;

  • форми і умови запозичення (валюта запозичення, відсоткові ставки, строки погашення і пільговий період тощо);

  • структура позик (за кредиторами й формами позик).

2. Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом системи управління державним боргом. Воно має базуватися на принципі максимізації доходу від залучених коштів та створення джерел його погашення.

3. Останнім етапом управління державним боргом є його погашення та обслуговування, яке здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.

Погашення боргу це виконання боргових зобов'язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визначеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.

Обслуговування державного боргу це погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

В Україні обслуговування зовнішнього боргу здійснюється в процесі виконання державного бюджету. Розрахунки належних до сплати сум із погашення та обслуговування зовнішнього боргу виконуються в доларах США. Перерахунок у національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні. Безпосередньо оплату здійснює Державне казначейство.

Джерела погашення зовнішнього боргу:

  • бюджет;

  • золотовалютні резерви;

  • кошти, отримані від приватизації державного майна;

  • нові запозичення.

Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснюється Міністерством фінансів через банківську систему шляхом проведення операцій з розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу.

Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

В управлінні державним боргом в Україні беруть участь: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України (департамент державного боргу), НБУ, Державне казначейство України.

Міністерство фінансів України та НБУ беруть участь у залученні та розміщенні коштів, а функцію погашення та обслуговування державного боргу виконує Державне казначейство України.

З метою забезпечення платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів, застосовуються різноманітні методи коригування позикової політики:

  • рефінансування державного боргу – це погашення основної заборгованості й відсотків за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик;

  • реструктуризація заборгованості полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу.

Методами управління державним боргом є:

  • конверсія це зміна дохідності позики. Держава, як правило, зменшує розмір процентів, які мають виплачуватися за позиками;

  • консолідація – збільшення строків дії випущеної позики;

  • уніфікація позик – це об'єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики;

  • обмін облігацій на акції національних підприємств чи національну валюту передбачає надання кредиторам права продажу боргів з дисконтом за національну валюту, на яку в результаті можна придбати акції національних компаній;

  • відстрочення погашення позики (пролонгація боргу) проводиться тоді, коли випуск нових позик є фінансово недоцільним, оскільки всі доходи від позик використовують на обслуговування раніше випущених позик;

  • анулювання боргу означає відмову уряду від його погашення, зумовлену фінансовою неспроможністю держави, тобто банкрутством, або політичними мотивами.

Реструктуризація зовнішнього боргу проводиться у рамках Паризького клубу офіційних кредиторів (реструктуризація міжурядових позик і позик, гарантованих урядом) та Лондонського клубу приватних кредиторів (реструктуризація комерційного боргу). Борг перед МВФ і Світовим банком реструктуризації не підлягає.

В управлінні державним боргом виділяють такі принципи:

  • безумовності – забезпечення безумовного виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава як позичальник взяла на себе, оформляючи договір запозичення коштів;

  • єдності – урахування в процесі управління державним боргом усіх видів зобов'язань, емітованих як центральним урядом, так і місцевими Радами;

  • зниження ризиків – розміщення і погашення позик у такий спосіб, щоб максимально знизити вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань;

  • оптимальність структури – підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань держави за строками обігу і погашення, пом'якшення «піків» платежів;

  • збереження фінансової незалежності – підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами, поступове заміщення зовнішнього запозичення внутрішнім;

  • зниження вартості обслуговування державного боргу, в тому числі й за рахунок дострокового викупу боргових зобов'язань держави;

  • прозорості – дотримання відкритості і повної прозорості позик, починаючи від розгляду їх доцільності до остаточного погашення, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічне становище в країні-позичальнику.


^ 5. Класифікація державних позик

Державні позики є основною формою державного кредиту. Класифікація державних позик здійснюється за такими ознаками:

1) за правовим оформленням розрізняють державні позики:

  • які оформляються підписними зобов’язаннями або надаються на підставі угод (безоблігаційні) – (кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій);

  • забезпечені випуском цінних паперів (облігаційні). За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на фінансовому ринку;

2) залежно від місця розміщення позик їх поділяють на:

  • внутрішні – на внутрішньому фінансовому ринку (надаються юридичними і фізичними особами даної країни);

  • зовнішні – надходять ззовні від урядів, юридичних і фізичних осіб інших країн, міжнародних організацій і фінансових інституцій;

3) за правом емісії розрізняють:

  • державні випускаються центральними органами управління. Надходження від них спрямовуються в Державний бюджет;

  • місцеві позики – випускаються місцевими органами управління і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети;

4) за характером використання цінних паперів:

  • ринкові облігації (казначейські зобов’язання) ринкових позик вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку цінних паперів;

  • неринкові позики – не допускають виходу цінних паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати;

5) залежно від установлення забезпеченості:

  • заставні відображають один з головних принципів кредитування – матеріальної забезпеченості. Заставні позики забезпечуються державним майном чи конкретними доходами;

  • беззаставні – не мають конкретного матеріального забезпечення. Їх надійність визначається авторитетом держави, її статусом у світовому співтоваристві;

6) відповідно до терміну погашення заборгованості:

  • короткострокові (термін погашення до одного року);

  • середньострокові (від 1 до 5 років);

  • довгострокові (понад 5 років);

7) за характером виплати:

  • процентні дохід виплачується у вигляді позикового процента;

  • виграшні виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів-виграшів. Якщо позики виграшні, то дохід у такий спосіб отримують не всі кредитори, а тільки ті, чиї облігації виграли;

  • дисконтні (з нульовим купоном) – державні цінні папери купуються з певною скидкою, а погашаються за номінальною вартістю. Зазначена різниця формує дохід кредитора. За такими цінними паперами відсутні купони, тому їх ще називають облігаціями з нульовим купоном;

8) за характером погашення заборгованості:

  • одноразову виплату;

  • виплату частинами;

9) залежно від зобов’язань держави в погашенні боргу:

  • з правом дострокового погашення – дає змогу державі враховувати ситуацію на фінансовому ринку;

  • без права дострокового погашення.




Питання для самоконтролю

  1. У чому полягає економічна сутність і призначення державного кредиту?

  2. Які функції державного кредиту?

  3. Які існують форми державного кредиту?

  4. Які випускаються види облігацій державних позик?

  5. Що таке державний борг?

  6. Які існують види державного боргу?

  7. У чому полягає сутність управління державним боргом?

  8. Які етапи включає процес управління державним боргом?

  9. Яка сутність обслуговування державного боргу?

  10. Які існують принципи управління державним боргом?

  11. Назвіть джерела погашення зовнішнього боргу.

  12. Які існують методи управління державним боргом?

  13. Які є способи коригування державного боргу?

  14. Які існують види державних позик відповідно до їх класифікації?




Тести для самоконтролю

1.

Які основні причини існування державного кредиту:

а)

потреба держави у нарощуванні прибутків;

б)

виплата додаткових пенсій;

в)

бюджетний дефіцит, постійно зростаючі потреби держави, потреби у виконанні державою своїх функцій.

2.

Державний кредит – це:

а)

комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, та забезпечення платоспроможності держави;

б)

погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик;

в)

сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за всіма випущеними на даний момент позиками;

г)

сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.

3.

Через розподільну функцію державного кредиту здійснюється:

а)

регулювання грошового обігу;

б)

фінансування витрат держави;

в)

підтримка малого та середнього бізнесу;

г)

формування централізованих грошових фондів держави.

4.

До державних боргових зобов'язань належить:

а)

облігація, казначейський вексель;

б)

приватизаційне боргове зобов'язання і житловий чек;

в)

усі відповіді правильні;

г)

немає правильної відповіді.

5.

Граничні розміри державного внутрішнього боргу України встановлюються:

а)

Кабінетом Міністрів України;

б)

НБУ;

в)

Верховною Радою України;

6.

Джерелом покриття державного боргу є:

а)

прибутки підприємств від використання наданих кредитів;

б)

трансфертні платежі;

в)

доходи бюджету.

7.

Управління державним боргом складається з таких стадій:

а)

залучення коштів;

б)

покриття дефіциту платіжного балансу;

в)

розміщення позичених коштів;

г)

повернення боргу і виплата відсотків.

8.

Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснює:

а)

Кабінет Міністрів України;

б)

Національний банк України;

в)

Державне казначейство;

г)

Міністерство фінансів України за допомогою банківської системи.

9.

За правом емісії розрізняють державні позики:

а)

заставні;

б)

місцеві;

в)

державні;

г)

виграшні;

д)

беззаставні.

10.

За характером виплати доходу державні позики поділяються на:

а)

заставні;

б)

ринкові;

в)

процентні;

г)

виграшні;

д)

беззаставні;

е)

дисконтні (з нульовим купоном).


  1   2   3   4   5   6   7   8

Схожі:

Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» iconНавчально-методичний комплекс для проведення практичних занять та...
Навчально-методичний комплекс для проведення практичних занять та самостійного рішення задач з дисципліни «Фінанси зарубіжних корпорацій»...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» iconНавчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни Суми двнз «уабс нбу»
О. М. Теліженко; д-р т наук, проф. Сумського національного аграрного університету
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» icon1. Методологічні засади статистики Тема Статистичне спостереження
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни за кредитно-модульною системою організації навчального процесу...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» iconНавчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
Курс “Зовнішньоекономічна діяльність підприємства” – це професійно орієнтована дисципліна, яка є підґрунтям для формування системи...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» iconНавчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни...
Автор: Лаврик Г. В. – д ю н., завідувач кафедри правознавства Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» iconНавчально-методичний посібник для вивчання дисципліни «Механізм економічної політики»
Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Механізм економічної політики» слухачами магістратури «Державне управління» всіх...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» iconНавчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни...
Автор: Прохар Н. В., доцент кафедри бухгалтерського обліку І аудиту внз укоопспілки Полтавський університет економіки І торгівлі,...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» iconНавчально-методичний посібник для самостійного вивчення
Рецензенти: Тягунова Н. М., к е н., доцент, декан товарознавчо- комерційного факультету внз укоопспілки «Полтавський університет...
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» iconНавчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни...
Рецензенти: Валюх З. О., д філол н., проф. (Київський національний лінгвістичний університет); Григор’єва О. О., к філол н., доц....
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» iconНавчально-методичний посібник для самостійного вивчення навчальної...
Менеджмент туристичного бізнесу”; 140101 „Готельно-ресторанна справа” та спеціальностей 050109і „Управління персоналом І економіка...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка