Навчально-методичний комплекс




НазваНавчально-методичний комплекс
Сторінка9/27
Дата конвертації19.06.2013
Розмір3.68 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фінанси > Документы
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   27
^

ТЕМА: ФІНАНСОВЕ ІНВЕСТУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА


  1. Поняття інвестицій та фінансових інвестицій. Класифікація фінансових інвестицій.

  2. Довготермінові фінансові інвестиції. Поточні фінансові інвестиції.

  3. Поділ фінансових інвестиції за метою здійснення (придбання). Грошова оцінка фінансових інвестицій: первісна, балансова та справедлива вартість.

  4. Розрахунок прибутку на акцію.

  5. Оподаткування доходів суб’єктів підприємництва від фінансових інвестицій.


Згідно діючого законодавства України інвестиціями є усі види грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюють прибуток (дохід) або досягають соціального ефекту. Інвестиціями є капітальні вкладення в розвиток виробництва чи невиробничу сферу.

Об’єктами інвестицій є грошові внески, цінні папери, що засвідчують право власності - акції, цінні папери, що засвідчують відносини позички - облігації корпоративні, облігації державних та місцевих позик, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі, вкладення в статутний капітал інших суб’єктів gпідприємництва.

Інформація про здійснені суб’єктом підприємництва вкладення міститься в активі балансу.

Досить часто під інвестиціями розуміють лише довгострокові вкладення підприємств з метою отримання прибутку, хоча залучений капітал може бути інвестований як у необоротні (довгострокові), так і в оборотні (короткострокові) активи.

Інвестиційною діяльністю суб’єктів підприємництва є сукупність їх дій щодо реалізації інвестицій. Тобто це - сукупність практичних дій юридичних осіб щодо реалізації інвестицій, - всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюють прибуток (дохід) або досягають соціального ефекту. Також інвестиційну діяльність можна розглядати як процес обґрунтування і реалізації найефективніших форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства.

Згідно з П(С)БО, інвестиційна діяльність - це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів (короткотермінових високоліквідних фінансових інвестицій, що вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості). Така діяльність суб’єкта підприємництва пов’язана зі змінами розміру капіталу (вкладенням у капітал з метою приросту вартості майна суб'єкта господарювання).

Приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший об’єкт інвестицій, потенційні інвестори повинні визначитися з такими основними питаннями: цілі інвестування; сума коштів, яку вони можуть інвестувати; строки, на які кошти можуть бути заморожені в інвестиційні вкладення; собівартість окремого об’єкта інвестицій; сума доходів (процентів, дивідендів), на яку вони можуть розраховувати, вклавши кошти в об’єкт інвестицій; можливі вигоди та доходи від альтернативного використання капіталу; ризики, пов’язані з інвестуванням; ліквідність фінансових інвестицій, тобто швидкість і спроможність їх трансформації у грошові кошти.

Інвестиції класифікують за такими ознаками: за об’єктами вкладення інвестиції є реальні, інтелектуальні та фінансові; за термінами інвестування інвестиції є довго- і короткотермінові; за характером участі в інвестиційному процесі інвестиції є прямі й непрямі.

Реальні інвестиції це довготермінові вкладення коштів у реальні активи, як матеріальні (будівлі, споруди, обладнання, приріст матеріальних запасів), так і нематеріальні (ліцензії, патенти, права користування природними ресурсами, ноу-хау). Основними формами реального інвестування є: придбання цілісних майнових комплексів; нове будівництво; розширення, реконструкція, модернізація чи оновлення окремих видів обладнання; інноваційне інвестування в нематеріальні активи; інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів.

Інтелектуальні інвестиції це вкладення коштів у підготовку фахівців, наукові розробки, патенти, ліцензії,ноу-хау, запозичення досвіду.

Фінансові інвестиції це вкладення капіталу у акції, облігації та інші цінні папери. Це активи які підприємство утримує з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів), зростання вартості капіталу чи набуття інвестором інших вигід. Це придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції є прямі та портфельні. Прямі інвестиції це внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою. Портфельні інвестиції це кошти вкладені в цінні папери довготермінового характеру, які не передбачають отримання швидкого доходу.

На практиці фінансові інвестиції це: інвестиції в асоційовані підприємства (в межах блокувального пакету акцій - понад 20%); інвестиції в дочірні підприємства (інвестиції, що забезпечують контроль-підпорядкування - понад 50% акцій); придбання і управління корпоративними правами інших суб’єктів підприємницької діяльності; придбання боргових фінансових інструментів.

До основних цілей здійснення (придбання) фінансових інвестицій підприємств належать: одержання прибутку (як правило, довгострокові фінансові інвестиції); поглинання чи здобуття контролю над підприємством-конкурентом, у т. ч. з метою його ліквідації; створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів); поліпшення фінансово-господарських зв’язків з постачальниками сировини (матеріалів, комплектуючих тощо) та споживачами готової продукції; диверсифікація діяльності та одержання доступу до певного сегменту ринку; збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції).

Доходи суб’єктів підприємництва від здійснення фінансових інвестицій, відображаються у звіті про фінансові результати за такими позиціями: дохід від участі в капіталі - дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, спільні або дочірні підприємства (дивіденди, збільшення вартості інвестицій); інші фінансові доходи - дивіденди, відсотки, сума збільшення балансової вартості інвестицій (крім доходу від участі в капіталі); інші доходи - доходи від продажу фінансових інвестицій.

Витрати та збитки від фінансових інвестицій у звіті про фінансові результати відображаються за статтями: втрати від участі в капіталі - збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні та/або спільні підприємства (зменшення балансової вартості інвестицій); інші витрати - собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від уцінки інвестицій, сума зменшення балансової вартості інвестицій; втрати від зменшення корисності (вартості) вкладень відображаються з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій.

Довгострокові (довготермінові) фінансові інвестиції це фінансові інвестиції на період більше року, а також усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент у т. ч. інвестиції, котрі обліковуються методом участі в капіталі. Об’єктами довгострокового фінансового інвестування можуть бути: цінні папери, які засвідчують право власності (акції); цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі); облігації державних та місцевих позик; вкладення в статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.

У довгострокові фінансові інвестиції можуть здійснюватися вкладення підприємства з метою одержання прибутку, здобуття контролю над іншими підприємствами, одержання доступу на певний сегмент ринку, створення інтегрованих корпоративних структур, диверсифікації діяльності тощо.

Через інструментарій довгострокових фінансових інвестицій можна опосередковано здійснювати реальні інвестиції. Тобто, замість вкладання коштів у придбання основних засобів для розвитку нового виробництва можна придбати контрольний пакет корпоративних прав підприємства, яке володіє відповідними необоротними активами, чи заснувати дочірнє підприємство, наділивши його статутним капіталом, за рахунок якого будуть здійснені реальні інвестиції.

Довгострокові фінансові інвестиції в балансі підприємства-інвестора відображаються за такими позиціями: довгострокові фінансові інвестиції, котрі обліковуються за методом участі в капіталі; інші фінансові інвестиції (усі інші фінансові вкладення, які можуть бути об’єктами інвестування: облігації, вкладення в корпоративні права підприємств, які не належать до нижче перелічених, тощо).

До складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, належать: інвестиції в асоційовані підприємства - підприємства, в яких інвестору належить блокувальний (понад 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора; вкладення у дочірні підприємства - підприємства, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства (контроль - вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності). При з’ясуванні питання про віднесення підприємства до категорії дочірніх вирішальну роль відіграє ступінь впливу інвестора при прийнятті рішень стосовно ключових питань господарської діяльності об’єкта інвестування; вкладення в спільну діяльність - господарська діяльність зі створенням юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Поточні фінансові інвестиції - фінансові інвестиції на термін, що не перевищує року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, котрі є еквівалентами грошових коштів). В окремих випадках, коли суб’єкт підприємництва визнає неможливим продаж поточних (короткотермінових) фінансових інвестицій упродовж року, вони переходять у розряд довготермінових.

У балансі поточні фінансові інвестиції відображаються в складі оборотних активів підприємства за статтею “Поточні фінансові інвестиції”. До цього виду інвестицій належать вкладення підприємством тимчасово вільних коштів у банківські депозити, короткострокові цінні папери та інші дохідні фінансові інструменти з метою формування ліквідних резервів та одержання доходів.

Поточне фінансове інвестування може здійснюватися також у межах політики рефінансування дебіторської заборгованості. На відміну від довгострокових фінансових інвестицій, поточне інвестування не потребує наявності відповідних фінансових джерел, зокрема прибутку, інших позицій власного капіталу чи довгострокових позичок.

Основою прийняття рішень про поточні фінансові інвестиції є інформація, наведена в оперативному фінансовому плані (бюджеті ліквідності). Якщо з плану випливає, що в окремих періодах у підприємства очікується тимчасовий надлишок грошових коштів, то доцільно прийняти рішення стосовно їх раціонального використання. Відповідно управління поточними фінансовими вкладеннями доцільно узгоджувати із політикою оптимізації залишків грошових коштів на банківських рахунках та формування резервів ліквідності. У даному випадку фінансист керується такими моделями управління вільними залишками грошових коштів на поточних рахунках: модель Баумоля, модель Міллера-Орра та модель Баранека.

Згідно з цими моделями рішення щодо обсягів та кількості операцій у межах поточних інвестицій варто приймати, враховуючи такі чинники: прогнозовані доходи від поточних фінансових інвестицій; накладні витрати, пов’язані із здійсненням інвестицій і дезінвестицій; величину втрачених доходів у разі зберігання залишків коштів на рахунку в банку (за відсутності інвестицій).

Здійснення фінансових інвестицій суб’єктами підприємництва характеризується особливостями, основними з яких є:

  • Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектору економіки;

  • Фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектору економіки, як правило, для досягнення двох цілей: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх протиінфляційного захисту. Такі підприємства звичайно не здійснюють цілеспрямованого формування інвестиційних ресурсів для фінансових інвестицій.

  • Фінансові інвестиції надають підприємству найширший діапазон вибору інвестування за шкалою “дохідність-ризик”. Порівняно з реальним інвестуванням ця шкала значно ширша - вона включає групу як безризикових, так і високоризикових (спекулятивних) інструментів інвестування, даючи змогу інвесторові здійснювати свою інвестиційну політику в широкому діапазоні: від вкрай консервативної до вкрай агресивної.

  • Фінансові інвестиції надають підприємству досить широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою “дохідність-ліквідність”. Процес обґрунтування управлінських рішень, пов’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є простішим і менш трудомістким.

Отже, фінансове інвестування здійснюється підприємствами в таких основних формах:

  • ^ Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв’язків із постачальниками сировини і матеріалів (за участі в їх статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури (при вкладанні капіталу в транспортні й інші аналогічні підприємства); розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки; різні форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності й інші стратегічні напрями розвитку підприємства. За своїм змістом ця форма фінансового інвестування практично наближається до реального інвестування, будучи менш капіталомісткою й оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки отримання високого інвестиційного прибутку, скільки встановлення форм фінансового впливу для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.

  • ^ Вкладення капіталу в дохідні інструменти грошового ринку, спрямоване на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним інструментом є депозитний вклад до комерційного банку. Ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й основною метою є створення інвестиційного прибутку.

  • ^ Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів є найбільш масовою і перспективною формою фінансових інвестицій. Використання цієї форми фінансового інвестування пов’язане з широким вибором альтернативних фінансових рішень як за інструментами, так і за строками; вищим рівнем державного регулювання і захищеності інвестицій; наявністю оперативної інформації про стан і кон’юнктуру фондового ринку. Головною метою цієї форми фінансового інвестування є створення інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на компанії під час вирішення стратегічних завдань.

Серед методів і прийомів аналізу доцільності вкладень у ті чи інші об’єкти фінансових інвестицій виокремлюють дві основні групи методів. Перша призначена для оцінки інвестицій в активи з фіксованою ставкою дохідності та визначеним строком їх утримання. До таких об’єктів інвестування належать вкладення в облігації з фіксованим процентом, привілейовані акції, депозитні сертифікати, векселі тощо. Друга група методів призначена для оцінки фінансових вкладень з чітко невизначеною нормою прибутковості та строками інвестування, якими є інвестиції в акції, інші види корпоративних прав.

При прийнятті інвестиційних рішень інвестори порівнюють очікувані доходи від вкладання коштів у об’єкт капіталовкладень, з доходами від інших, альтернативних можливостей інвестування. Так, відомі такі основні підходи до оцінки інвестицій:

  1. статичний аналіз: усі показники, які характеризують об’єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується);

  2. динамічний аналіз: показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.

При оцінці фінансових інвестицій здебільшого використовують методи, які дають можливість дослідити показники, що характеризують об’єкт інвестицій у динаміці. До основних з таких методів належать:

  1. Метод дисконтування майбутніх доходів.

Метод оцінки інвестицій є універсальним і може використовуватися як для оцінки фінансових, так і реальних інвестицій. Разом з тим його застосування є проблематичним у разі ускладнень із прогнозуванням майбутніх грошових потоків від інвестицій та у разі невизначеності строків, на які вкладаються кошти. За наявності інфляційних очікувань наведені розрахунки слід скоригувати на прогнозний рівень інфляції, зокрема номінальну ставку дохідності в плановому періоді слід привести до реальної (з урахуванням індексу інфляції).

Метод дисконтування Cash-flow називають також методом розрахунку внутрішньої (потенційної) вартості інвестиції. У разі використання цього методу відповідні інвестиційні рішення приймаються на основі порівняння абсолютних величин: теперішньої вартості вхідних і вихідних грошових потоків, які є наслідком інвестиційних вкладень. При цьому ставка дисконтування, яка застосовується при розрахунках теперішньої вартості, є заданою і відповідає ставці дохідності за можливими альтернативними вкладеннями.

Доцільність фінансових інвестицій в окремі об’єкти визначається шляхом приведення до теперішньої вартості очікуваних чистих грошових потоків (Cash-flow) від здійснення інвестицій та зіставлення сумарної величини цих потоків із собівартістю інвестицій (грошових виплат на придбання інвестиції). Вартість інвестиції визначається так:

,

де ^ Со — вартість інвестиції; CF — чистий грошовий потік (Сash-flow) від здійснення інвестиції; Ео — собівартість інвестиції; r — коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування (r = p/100 %); p — ставка дисконтування (ставка дохідності за найкращою (або середньою) з альтернативних можливостей вкладення коштів на ринку); складається з двох компонентів: фіксованої ставки за безризиковими вкладеннями та середньоринкової премії за ризик; n — період, протягом якого кошти вкладаються у фінансові інвестиції (кількість інтервалів, за які нараховуються доходи).

Якщо керуватися критерієм прибутковості, рішення щодо інвестиційних вкладень може бути прийняте, якщо вартість інвестиції є не менше нуля (Со > 0). У такому разі рентабельність фінансових інвестицій дорівнюватиме або перевищуватиме ставку рентабельності за альтернативними вкладеннями на ринку. У разі наявності багатьох альтернативних вкладень перевага віддається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою.

  1. Метод внутрішньої норми прибутковості.

При оцінці інвестицій даний метод передбачає розрахунок відносного показника - ставки дохідності, за якої вартість інвестиції дорівнює нулю (теперішня вартість усіх грошових видатків на здійснення інвестиції дорівнює теперішній вартості всіх грошових надходжень від цієї інвестиції). Ця ставка відповідає мінімальній ставці рентабельності, за якої пріоритет може надаватися альтернативним вкладенням на ринку.

Правило прийняття інвестиційних рішень за цим методом формулюється таким чином: перевага повинна віддаватися тому об’єкту інвестицій, внутрішня норма прибутковості за яким є більшою, ніж середня ставка дохідності за альтернативними вкладеннями на ринку капіталів.

Для розрахунку внутрішньої норми прибутковості у формулу замість ^ підставимо нуль, а замість r - коефіцієнт, який характеризує внутрішню ставку дохідності (re), оскільки саме за нульової внутрішньої вартості інвестицій їх норма дохідності дорівнює середній ставці дохідності за альтернативними вкладеннями. Методом передбачено, що шукану процентну ставку можна розрахувати на основі зіставлення вартості інвестицій за двох пробних варіантів ставок дисконтування (re1; re2), які підбираються таким чином, що в інтервалі між re1 та re2 вартість інвестиції змінює своє значення з «+» на «–», і навпаки. На основі перетворень у формулі 1 отримаємо алгоритм, який рекомендується використовувати для розрахунку внутрішньої норми прибутковості:

,

де Со1; Со2 - внутрішня вартість інвестиції за різних варіантів ставки дисконтування. Якщо re > r, то інвестиції в аналізований об’єкт вигідні.

За наявності кількох альтернативних об’єктів інвестування перевага віддається тому, внутрішня ставка процента за яким є вищою.

У практиці фінансової діяльності суб’єктів підприємництва у країнах з розвинутими ринковими інституціями охарактеризований метод оцінки інвестицій на сьогоднішній день є найуживанішим.

Фінансові інвестиції за метою здійснення (придбання) поділяють на: інвестиції, що є у підприємства до моменту їх погашення; інвестиції, що обліковують за методом участі в капіталі інших підприємств; інші довготермінові інвестиції; інші фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції мають грошову оцінку і відображаються у балансі підприємства як основні активи. Ці інвестиції оцінюють за первісною, балансовою і справедливою вартістю.

Відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, оцінка - це процес визначення грошових сум, за якими повинні визнаватися і відбиватися елементи фінансових звітів у балансі та звіті про прибутки і збитки.

У фінансових звітах використовуються в різних комбінаціях кілька різних методів оцінки, що визначені національними П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Вибір методів оцінки залежить від видів фінансових інвестицій (поточні чи довгострокові).

Первісна оцінка та відображення в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій здійснюються за собівартістю, яка складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Для відображення на дату балансу запроваджуються фактично три методи оцінки фінансових інвестицій: за справедливою вартістю; за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій; за методом участі в капіталі.

Вони застосовуються залежно від того, в який об’єкт здійснено інвестиції.

У зв’язку з цим розрізняються такі об’єкти інвестування: фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу, обліковуються за справедливою вартістю; фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, обліковуються за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій; фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства), обліковуються за методом участі в капіталі.

Первісну вартість придбаної фінансової інвестиції встановлюють за її собівартістю, що об'єднує усі витрати, пов'язані з їх придбанням, виплату комісійних винагород та гонорарів, сплату мита, податків тощо):

Фін = Цфі + Кв+ М + ПЗП + ОП + ВІ, де Фін - первісна вартість (собівартість) фінансової інвестиції, Цфі - ціна придбання фінансової інвестиції, Кв - комісійні винагороди, М – мито, Пзп - податки і збори, Оп - обов’язкові платежі, Ві- інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції.

Якщо фінансова інвестиція придбана шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то первісну вартість такої інвестиції визначають за справедливою (ринковою) вартістю переданих цінних паперів.

У випадку придбання фінансової інвестиції шляхом обміну на інші активи первісну вартість (собівартість) визначають за справедливою вартістю цих активів.

За справедливою вартістю в балансі відображають лише частину фінансових інвестицій, котрі не є такими, які утримує товариство до їх погашення або обліковують за методом участі в капіталі. Цей метод оцінки фінансових інвестицій застосовують у випадку, коли інвестор не має суттєвого впливу або контролю за підприємством (наприклад, менше, ніж 20% акцій товариства).

Фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображають за вартістю, що визначена за методом участі в капіталі.

Фінансові інвестиції, що обліковують за методом участі в капіталі на дату балансу відображають за вартістю, що визначають з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування, крім тих, які є результатом операцій між інвестором і об’єктом інвестування. В основу оцінки за методом участі у капіталі покладено концепцію про те, що інвестор отримав дохід від інвестиції, еквівалентний частці його власності в асоційованому підприємстві. Якщо, наприклад, асоційоване підприємство, в яке вкладено капітал, отримало прибуток у звітному періоді, то пропорційна частка цього прибутку збільшує суму інвестицій інвестора. Дивіденди інвестор визнає на момент їх оголошення, і вони зменшують суму інвестицій, тобто їх вважають поверненням частини інвестицій інвесторові.

Вказаний метод оцінки фінансових інвестицій не застосовують, якщо: фінансові інвестиції придбали та утримують тільки для продажу протягом дванадцяти місяців із дати придбання; асоційоване або дочірнє підприємство діють в умовах, що обмежують його здатність передавати кошти інвесторові протягом періоду, котрий перевищує дванадцять місяців.

Інвестиції, що утримує підприємство до їх погашення, оцінюють за амортизованою собівартістю яку визначають шляхом зменшення її собівартості (ціна придбання + комісійні винагороди + мито + податки + збори + обов'язкові платежі + інші витрати, пов'язані з придбанням фінансової інвестиції) або справедливої вартості, якщо вона придбана шляхом обміну на цінні папери власної емісії (інших активів), на суми списання внаслідок зменшення корисності й збільшена (зменшена) на суму нагромадженої амортизації дисконту (премії).

За цими інвестиціями інвестор амортизує різницю між собівартістю і вартістю їх погашення (дисконт або премію при придбанні) з дати придбання до дати погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Ефективну ставку розраховують так:

а) для фінансових інвестицій, придбаних із премією (ЕСп), - діленням різниці суми річного відсотка (П) та річної суми премії (Рп) (сума премії : кількість років) на середню величину собівартості інвестиції (СІ) і вартості її погашення (В,): ЕСп = (П - Рп): ((С1 + В1) : 2);

б) для фінансових інвестицій, придбаних із дисконтом (ЕСд), - діленням суми річного відсотка (П) та річного дисконту ДР (сума дисконту : кількість років) на середню величину собівартості інвестиції (С1) і вартості її погашення (В1,): ЕСд = (П + Др) : ((С1 + В1) : 2).

Для оцінки минулих результатів операційної діяльності та з метою формування висновків щодо потенціалу і прийняття рішень про фінансові інвестиції використовують показник розрахунку прибутку на акцію (ПНА). Аналітики користуються, як правило, двома показниками ПНА:

  • Базисним - чистий прибуток, що припадає на просту акцію (визначають діленням чистого прибутку (збитку) на середньозважену кількість простих акцій, що перебувають у обігу). У межах певного періоду.

  • Розбавленим - скоригований чистий прибуток, що припадає на просту акцію (визначають діленням чистого прибутку (збитку) на середньозважену кількість простих акцій, що перебувають у обігу і потенційних акцій) у межах певного періоду.

Оподаткування доходів, що отримали інвестори від фінансових інвестицій, можна розглянути за такими напрямками: оподаткування за базовою ставкою податку на прибуток доходів вітчизняного інвестора, отриманих методом участі в капіталі інших товариств; оподаткування доходів вітчизняного інвестора, отриманих від управління корпоративними правами за межами України; оподаткування за базовою ставкою податку на прибуток доходів; оподаткування прибутку, отриманого від продажу фінансових інвестицій на внутрішньому ринку.

1) Оподаткування за базовою ставкою податку на прибуток доходів вітчизняного інвестора, отриманих методом участі в капіталі інших товариств. Інвестор отримує доходи у різних формах. Одна частина доходу надходить йому у вигляді дивідендів, який законодавство визнає пасивним (оподаткованим), оскільки джерелом виплати дивідендів є оподаткований прибуток від звичайної і надзвичайної діяльності емітента акцій. Тому інвестор, отримавши дивіденди, зменшує на цю суму валові доходи, які для нього є базою для встановлення зобов'язань із податку на прибуток. На суму отриманих дивідендів зменшують частку інвестора в чистому прибутку об’єкта інвестування. Іншу частину належного інвесторові чистого прибутку залишають у розпорядженні емітента акцій. Відповідно до обліку інвестицій за методом участі в капіталі їх балансову вартість збільшують на суму частки інвестора в чистому прибутку об’єкта інвестування. Водночас інвестор зобов’язаний відображати у фінансовій звітності частку чистого прибутку, залишену в розпорядженні емітента акцій як власний прибуток, одержаний від фінансових операцій, і оподатковувати його.

2) Оподаткування доходів вітчизняного інвестора, отриманих від управління корпоративними правами за межами України. У цьому випадку належить враховувати режими оподаткування доходів юридичних осіб, які діють на території різних країн.

3) Оподаткування за базовою ставкою податку на прибуток з доходів, що отримали:

а) вітчизняні суб’єкти підприємництва на території України у вигляді відсотків за корпоративними облігаціями. Відповідно до законодавства витрати на виплату відсотків за корпоративними облігаціями відноситься на зменшення валових прибутків їх емітента. Це й зумовлює включення одержаних процентів у валові доходи і. відповідно, їх оподаткування за базовою ставкою податку на прибуток;

б) вітчизняні суб’єкти підприємництва на території інших країн у вигляді відсотків за корпоративними облігаціями з урахуванням основних положень міжурядових угод щодо звільнення (зменшення, відшкодування) від податків на доходи, джерелом походження яких є іноземні держави.

4) Оподаткування прибутку, отриманого від продажу фінансових інвестицій на внутрішньому ринку. Доходи від продажу фінансових інвестицій оподатковують у загальноприйнятому порядку, тобто оподаткуванню за базовою ставкою підлягає різниця між ринковою вартістю і собівартістю (ціною придбання) інвестиції, з урахуванням витрат, пов’язаних з їх продажем.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   27

Схожі:

Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс для курсантів (студентів) 1-го курсу...
Навчально-методичний комплекс з дисципліни “судові таправоохоронні органи україни”
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс розробила: к ф. н., доцент Харченко Ю. В
Навчально-методичний комплекс курсу. Кіровоградський державний педагогічний університет імені В. Винниченка. 2009 р с. 47
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс до вивчення дисципліни для студентів...
Українська мова (за професійним спрямуванням): Навчально-методичний комплекс до вивчення дисципліни для студентів усіх спеціальностей...
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові...
Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» (для студ напр підгот. 0501 «Економіка...
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс для студентів магістратури Київ
Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Національної академії прокуратури України (протокол № від 2012 року)
Навчально-методичний комплекс iconІсторія україни навчально-методичний комплекс

Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс для проведення практичних занять та...
Навчально-методичний комплекс для проведення практичних занять та самостійного рішення задач з дисципліни «Фінанси зарубіжних корпорацій»...
Навчально-методичний комплекс iconЕкономічна теорія навчально-методичний комплекс для студентів усіх...
Економічна теорія навчально-методичний комплекс для студентів усіх спеціальностей (Біленко, Клименко)
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс з курсу «логіка» для самостійної роботи...
Навчально-методичний комплекс з курсу “Логіка” для самостійної роботи студентів (для студентів егі денної форми навчання) / Укл.:...
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс
Семінар В. Антонович «Три національні типи народні» І. Крип’якевич «Український світогляд»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка