Навчально-методичний комплекс




НазваНавчально-методичний комплекс
Сторінка7/27
Дата конвертації19.06.2013
Розмір3.68 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Фінанси > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   27
^

ТЕМА: ФІНАНСУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА ЗА РАХУНОК ЗАПОЗИЧЕНИХ РЕСУРСІВ


  1. Економічний зміст позикового капіталу суб’єктів підприємництва.

  2. Сутність кредиту, його функції, форми. Комерційний і банківський кредити.

  3. Утримання відсотків і погашення кредитів.


1. Позиковий капітал (зобов’язання) це грошовий капітал чи майно, що надається у позику на умовах повернення і плати у формі процента. Формою руху позикового капіталу є кредит. Він виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, що виникають під час отримання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники отримують вартість (капітал) у позику, повертаючи її потім із відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу об'єднує два процеси: акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів; вкладення, або розміщення цих коштів.

Економічна роль кредиту полягає у перерозподілі вартості на засадах платності, терміновості, забезпечення і повернення. Особливістю кредитного перерозподілу є його тимчасовість.

Потреба підприємств у кредиті виникає через різницю у величині та термінах відшкодування капіталу, авансованого у виробництво, а також у зв'язку з одночасними інвестиціями для розширення виробничого процесу. На виникнення потреби в кредиті впливає сезонність виробництва (харчова та легка промисловість) й інші фактори.

Розрізняють такі види позикового капіталу: комерційний кредит; фінансовий банківський кредит та фінансовий кредит, отриманий від інших установ та підприємств; емісія облігацій підприємства; внутрішня кредиторська заборгованість за розрахунками.
2. Фінансовий кредит - це позичковий капітал, який надається банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами i нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Основним різновидом фінансових кредитів є банківський кредит, який надається суб’єктам кредитування всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними з цих умов є: забезпеченість, повернення, строковість, платність і цільова спрямованість.

Головне місце серед кредитних інституцій займають банки. Вони організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, забезпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті галузі економіки, де виникає дефіцит коштів. Юридичною основою кредитування підприємств є кредитний договір, що передбачає виникнення певних обов'язків кожної зі сторін (кредитора і позичальника). Одночасно суб’єкти кредитних відносин володіють певними правами та відповідають за дотримання і виконання договірних умов. Об’єктом кредитних відносин є вартість, яку надають у позику з метою отримання прибутку

Банківський кредит є формою кредиту, за якою банки надають грошові кошти підприємству в позику. фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал. Основні принципи банківського кредитування такі: раціональності й ефективності банківського кредитування; терміновості; цільової спрямованості кредиту; платності; забезпеченості кредиту.

Кредити, які надають банки, поділяють так:

  1. за термінами користування на: короткотермінові - до 1 року; середньотермінові - до 3 років; довготермінові - понад 3 роки;

  2. за забезпеченням: забезпечені заставою (застава - це спосіб забезпечення зобов'язання - повернення кредиту і сплати відсотків та пені за угодою); гарантовані (банками, фінансовими ресурсами чи майном третьої особи); з іншим забезпеченням (іпотека; поручительство; страхова угода - поліс; перевідступлення - цесія на користь банку, вимог і рахунків до третьої особи); незабезпечені (бланкові);

  3. за ступенем ризику: стандартні кредити (мінімальний ступінь ризику - від 2 до 5%); кредити з підвищеним ризиком: субстандартні кредити зі ступенем ризику в межах 20%, сумнівні - ступінь ризику в межах 50%, безнадійні кредити - ступінь ризику - 100%;

  4. за методами надання: у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії (надання позичальникові кредиту протягом певного часу до повної заздалегідь визначеної максимальної величини - ліміту кредитування); гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, зі стягненням комісії за зобов'язання);

  5. за термінами погашення: водночас; у розстрочку (поступово); достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду.

Процес банківського кредитування передбачає такі етапи:

^ Початковий етап. Розгляд обґрунтованого клопотання клієнта на отримання кредиту за наявності документів, перелік яких залежить від конкретних обставин: бізнес-план; техніко-економічне обґрунтування проекту, що кредитуватимуть; копії контрактів; документи, що підтверджують забезпечення повернення кредиту - договір-застава, гарантійний лист; фінансова звітність.

^ Другий етап - вивчення кредитоспроможності потенційного позичальника й оцінка ризику за позикою.

Третій етап - складання кредитної угоди, в якій передбачають: мету, суму і термін позики, умови і порядок її надання та погашення, форми забезпечення зобов'язань клієнта за кредитом, процентну ставку, порядок внесення плати за позику, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо надання і погашення кредиту й інші умови кредитування.

Облігації підприємства розглядаються як класичний інструмент залучення суб’єктами підприємництва позичкового капіталу на довгостроковий період. Випуск облігацій, як правило, розрахований не на якихось конкретних капіталодавців, а на ринок капіталів у цілому.

Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску.

Облігації можуть випускатися підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Як правило, облігації емітуються крупними АТ чи ТОВ, які мають достатній рівень кредитоспроможності та репутацію для успішного розміщення цінних паперів на ринку. Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника. Враховуючи те, що строк, на який розміщуються облігації, становить здебільшого від 5 до 15 років, для спрощення процедури передачі права власності більшість підприємств випускають облігації на пред’явника.

До основних переваг фінансування на основі емісії облігацій можна віднести такі: диверсифікація капіталодавців, зокрема кредиторів; залучення коштів здійснюється на довгостроковий період; податкові переваги, оскільки проценти за облігаціями відносяться на зменшення оподаткованого доходу емітента; порівняно з акціями облігації є менш ризиковим об’єктом вкладення коштів для інвесторів.

Серед найсуттєвіших недоліків цього інструменту фінансування найчастіше наводяться такі: порівняно високий рівень накладних витрат, пов’язаних із випуском облігацій; ризик сплати завищених процентів, передбачених умовами випуску облігацій, у разі зменшення ставок на ринку капіталів; через значну кількість держателів облігацій і широку географію їх знаходження можуть виникнути труднощі ведення переговорів з капіталодавцями у разі необхідності пролонгації строків погашення.

Комерційний кредит - це форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб’єктами підприємництва, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів. Ці кредити принципово відрізняються від банківських, оскільки кредитором є комерційні партнери підприємства. До основних різновидів комерційних кредитів належать: товарні кредити; одержані аванси.

У результаті залучення товарного кредиту у підприємства виникає кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги). Здебільшого товарні кредити мають короткостроковий характер і спрямовуються на фінансування оборотних активів, як правило, запасів. Хоча в практиці можна також зустріти надання інвестиційних товарних кредитів, наприклад технологічних ліній.

Відносини товарного кредиту регулюються договором купівлі-продажу, в якому передбачена поставка товарів з відстроченням платежу. У вітчизняній практиці поширеними є договори, якими передбачено розрахунок за поставлену продукцію в міру її реалізації. Нереалізована продукція повертається постачальнику. Товарні кредити можуть надаватися з оформленням векселя чи без нього.

Основною метою надання товарних кредитів є стимулювання збуту продукції та прив’язка окремих перспективних клієнтів до постачальника. Зрозуміло, що за інших рівних умов клієнти закуповуватимуть товари у тих постачальників, які пропонують вигідніші умови розрахунків, зокрема надають товарні кредити чи знижки. Відповідні відстрочки платежів надаються, як правило, постійним клієнтам. Якщо відносини товарного кредитування є стабільними, то такого роду короткострокові кредити набувають довгострокового характеру.

До основних переваг товарного кредиту належать: відносна швидкість і технічна зручність отримання; кредитори здебільшого не вимагають додаткового кредитного забезпечення, окрім застереження щодо заборони застави майна під інші кредити; вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (кредитори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності позичальника); порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту.

Доцільно враховувати також типові недоліки залучення товарних кредитів: процентна ставка, як правило, перевищує вартість банківського кредиту; небезпека високої залежності від постачальників; застереження щодо заборони надавати в заставу майно під інші кредити, що є типовим видом забезпечення товарних кредитів, звужує кредитні рамки позичальника; знижується контроль за ефективністю використання позичкового капіталу.

Якщо комерційний кредит оформлений не за допомогою векселя, його погашають на умовах, передбачених договором сторін. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладають. Комерційний кредит погашають шляхом: сплати боржником за векселем; передачі векселя відповідно до законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ); переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Специфічною формою комерційного кредиту можна вважати термінове відтермінування сплати податків (податковий кредит), що належить внести підприємству до бюджету в календарному році. Податковий кредит дає фінансову можливість підприємству спрямувати тимчасово вільні кошти у прибуткові операції.

До нетрадиційних видів комерційного кредиту відносять: франчайзинг, форфейтинг.

Франчайзинг - фінансово-кредитна операція, пов’язана із забезпеченням прибуткової діяльності суб'єкта підприємництва. Така операція передбачає діяльність підприємства під маркою чи фірмовою назвою великого та відомого підприємства (фірми). Плата за франшизу буває прямою - у формі певної грошової суми (паушальні платежі, роялті) і непрямою - у формі зобов'язання купувати або продавати ті товари чи послуги, щодо яких власник ліцензії має комерційний інтерес.

Тобто, франчайзинг це взаємовигідна форма співпраці великого та дрібного підприємництва: надання невеликій фірмі ліцензії на товарний знак чи технологію, права на виробництво чи продаж продукції великої, незалежної фірми з високим рейтингом на ринку. Необхідною умовою франчайзингу є дотримування франчайзингоотримувачем запропонованих франчайзингодавцем умов – стандартів якості продукції чи послуг, певних вимог щодо форми, часу і місця їх виробництва та реалізації.

Форфейтинг це кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі без права регресу комерційним банком (форфейтером) в експортера (форфейтиста) векселів чи інших боргових вимог, акцептованих імпортером. У такий спосіб експортер передає банкові свої вимоги до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків до покупця векселя (банку). Відрахувавши (знявши) проценти банк виплачує експортерові решту суми векселя, а боржник (покупець товарів) погашає свої зобов’язання перед банком регулярними, як правило, піврічними внесками.

Перевагами форфейтингу є тверда ставка кредитування і простота оформлення процесу передавання векселів. Форфейтинг є оперативнішим методом кредитування порівняно з іншими методами, які потребують обов’язково страхування кредиту і укладання спеціальних угод. Вартість витрат щодо операцій форфейтингу включають до вартості товару. Ставки кредитування за цим кредитом можуть диференціюватися залежно від термінів кредитування, валюти і рівня ризику. В основному форфейтинг є середньотерміновим кредитом.

Операції з форфейтингу передбачають: а) складення угод у вільноконвертованій валюті на термін від 6 місяців до 5 років; б) купівлю векселів або інших боргових вимог на дисконтній основі; в) дисконтування на основі фіксованої відсоткової ставки.

Важливим елементом позичкового капіталу підприємства є одержані аванси від клієнтів. Йдеться про одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. Аванси можуть бути як коротко-, так і довгостроковими.

Оцінка вартості залучення короткострокових авансів здійснюється за тією ж методологією, що і товарних кредитів. Одним з чинників виникнення поточної заборгованості за авансами одержаними є уникнення ризику неплатежів за поставлені товари.

Довгострокові аванси як джерело формування позичкового капіталу використовуються при виконанні крупних замовлень, зокрема в будівництві, суднобудуванні, великому верстатобудуванні та в деяких інших галузях. Аванси від замовників відіграють такі функції: фінансування та підтримання ліквідності позичальника; перевірки платоспроможності замовника; гарантії, що замовник викупить замовлення у разі його готовності.

З метою зменшення ризику нецільового використання авансів і невиконання замовлення в зарубіжній практиці замовники за кредитне забезпечення, як правило, вимагають надання банківських гарантій.

Строки, на які одержуються аванси, залежать від стандартних умов оплати замовлень у тій чи іншій галузі, строків виконання замовлення та результатів переговорів між замовником і виконавцем. Частина суми контракту може бути сплачена одразу після його укладення, частина — після виконання певного (проміжного) етапу замовлення, решта — після підписання акту приймання-здачі.

Комерційний кредит тісно пов’язаний із банківським кредитом. Банківські операції з урахуванням (дисконту) векселів називаються вексельними кредитами. Такі кредити надають за заявою підприємства-векселетримача, котру подають до банку, в якому йому відкритий основний поточний рахунок.

Вексельні кредити мають характерні особливості, що відрізняють їх від інших форм кредитів: ті, кого кредитують, і хто погашає кредит, - різні юридичні особи; юридична особа, яка отримує кредит, - векселеотримувач-пред’явник; платник за кредитом - платник за векселем; відповідальними за погашення кредиту є пред’явник і платник; кредит погашають у встановлений термін - термін платежу за векселем, одноразовим платежем разом із відсотками, який не може бути пролонгованим.

Суть вексельного кредиту у тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново сплачує його пред’явникові, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі терміну. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя знижку. Ця банківська операція називається врахуванням, або дисконтом. Банки можуть виконувати доручення векселетримачів, перебирати відповідальність за пред'явлення векселів у термін, зазначений у ньому, платникові та одержання належних платежів. За такі операції банк отримує комісійну винагороду.

Джерела та умови надання кредитів зумовлюють потребу порівнювати ефективність формування позичених коштів. Особливостями такого порівняння є: простота визначення базового показника оцінки вартості позичених коштів - вартості обслуговування боргу. Цим показником є процент за користування кредитом, який обумовлюється кредитною угодою; сплата процентів за кредит є елементом витрат, котрі зменшують розмір оподатковуваного прибутку; зустрічні грошові потоки генерують кредитний і процентний ризики, що можуть призвести до банкрутства позичальника; існує залежність між кредитоспроможністю позичальника та вартістю залучуваного капіталу - що вища кредитоздатність, то менший процент за кредит.

Фінансовий стан позичальника оцінюють за допомогою відповідних коефіцієнтів ліквідності, які розраховуються за балансом:

  • коефіцієнт загальної ліквідності. Теоретичне значення: 2-2,5. Тобто, підприємство повинно мати 2-2,5 гривні ліквідних активів на гривню короткотермінових зобов'язань;

  • коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності. Теоретичне значення: 0,2-0,25. Це означає, що позичальник повинен мати на гривню короткотермінових зобов'язань 20 - 25 коп. абсолютно ліквідних активів;

  • коефіцієнт автономності. Теоретичне значення коефіцієнта не більше 1, тобто зобов'язання позичальника мають не перевищувати його власні кошти;

  • коефіцієнт маневреності власних коштів. Теоретичне значення коефіцієнта не може бути меншим 0,5, тобто розмір обігових активів позичальника не може бути меншим від половини всіх власних коштів.


3. Кредити можна поділити за методами стягнення відсотка:

І. Відсоток може стягуватися в момент погашення кредиту. Такий спосіб нарахування процентів називають декурсивним. Суму плати за кредит визначають, як правило, у вигляді відсотка від суми кредиту. Це відношення називається ставкою процентів, точніше - ставкою процентів за певний період. Оскільки терміни кредиту змінюються у широкому діапазоні (від кількох днів до кількох років), то для порівняння умов різних кредитів процентну ставку задають до базового періоду.

Найпоширенішим є річний базовий період. Звідси і назва - річна процентна ставка. Якщо період кредиту співпадає з базовим, то річна процентна ставка співпадає з фактичною. Якщо термін угоди інший, то річну процентну ставку, що є основою для визначення процентної ставки за період, називають номінальною.

Процентну ставку за період розраховують за формулою: Іт = і х Т, де Іт - процентна ставка за період; і - номінальна річна процентна ставка, Т - термін дії угоди, після закінчення якої кредит має бути повернений разом із відсотками.

Якщо період нарахування процентів вкладається в ціле число разів у році, то ставку за період обраховують за формулою: Іт = і:m, де Т=1:m; m - число періодів нарахування процентів у році.

Якщо термін кредиту визначений у днях, то визначають точні проценти. Тоді: Т=n:К, де n - термін кредиту, встановлений у днях; К - число днів у періоді (365 або 366, якщо рік високосний).

II. Відсоток утримують в момент надання кредиту. Відсотковий дохід, що виплачують таким способом називається дисконтом, а спосіб нарахування відсотків - антисипативним. Формула дисконтування за простою процентною ставкою така:

P = S:(1+іxT), або SхVт, де Р - сума дисконтного кредиту; Vт-1:(1+іхТ) - дисконтний множник за період Т; S - сума знижки.

Розмір процентних ставок та порядок сплати відсотків встановлює банк і визначають у кредитній угоді залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, що склалися на кредитному ринку, терміну користування кредитом, облікової ставки та інших факторів.

У разі зміни облікової ставки умови угоди можна переглядати і змінювати тільки на підставі взаємної згоди кредитора та позичальника (у більшості випадків банки укладають з підприємствами угоди на умовах плаваючої процентної ставки).

Вітчизняна практика погашення кредитів передбачає такі методи:

1. Щомісячне нарахування відсотків і погашення кредиту в кінці терміну, передбаченого кредитною угодою. Зазвичай до такого методу погашення кредиту вдаються торговельні підприємства. Ця форма погашення кредиту передбачає використання незмінної норми процента і суми кредиту.

2. Кредити, які погашаються поступово. Це означає, що основну суму кредиту підприємства виплачують поступово протягом терміну кредиту. Такі платежі об'єднують як поточні відсоткові платежі, так і кошти, призначені для погашення основного боргу.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   27

Схожі:

Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс для курсантів (студентів) 1-го курсу...
Навчально-методичний комплекс з дисципліни “судові таправоохоронні органи україни”
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс розробила: к ф. н., доцент Харченко Ю. В
Навчально-методичний комплекс курсу. Кіровоградський державний педагогічний університет імені В. Винниченка. 2009 р с. 47
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс до вивчення дисципліни для студентів...
Українська мова (за професійним спрямуванням): Навчально-методичний комплекс до вивчення дисципліни для студентів усіх спеціальностей...
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові...
Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини» (для студ напр підгот. 0501 «Економіка...
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс для студентів магістратури Київ
Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Національної академії прокуратури України (протокол № від 2012 року)
Навчально-методичний комплекс iconІсторія україни навчально-методичний комплекс

Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс для проведення практичних занять та...
Навчально-методичний комплекс для проведення практичних занять та самостійного рішення задач з дисципліни «Фінанси зарубіжних корпорацій»...
Навчально-методичний комплекс iconЕкономічна теорія навчально-методичний комплекс для студентів усіх...
Економічна теорія навчально-методичний комплекс для студентів усіх спеціальностей (Біленко, Клименко)
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс з курсу «логіка» для самостійної роботи...
Навчально-методичний комплекс з курсу “Логіка” для самостійної роботи студентів (для студентів егі денної форми навчання) / Укл.:...
Навчально-методичний комплекс iconНавчально-методичний комплекс
Семінар В. Антонович «Три національні типи народні» І. Крип’якевич «Український світогляд»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка