Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого




НазваМіністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
Сторінка1/30
Дата конвертації20.06.2013
Розмір5.31 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Філософія > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

О. Г. Данильян, В. М. Тараненко

ОСНОВИ ФІЛОСОФІЇ

Рекомендовано Міністерствам освіти

і науки України як навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

Харків

«Право»

2003

Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти

інауки України як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів надано 6.032003р.

РЕЦЕНЗЕНТИ:

доктор філософських наук, професор, завідувач кафед-ри культурології Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого В. О. Лозовий;

доктор філософських наук, професор кафедри філософії Харківського військового університету К. Д. Паюсов;

доктор філософських наук, професор, завідувач кафед­ри філософії Харківського національного університе­ту радіоелектроніки В. І. Штанько

^ Данильян О. Г., Таряненко В. М.

Д17 Основи філософії; Навч. посібник. - Харків: Право, 2003. - 352 с.

ISВN 966-7146-78-2

У навчальному посібнику розглядається предмет філософії, її основні функції, роль і значення в житті суспільства; дається розгорнута характеристика істбрії розвитку філо­софської думки, її різних напрямків і шкіл; стисло і доступно викладаються основні роз-діли філософії: онтологія, феноменологія, філософія розвитку; еліфтемологія, методоло-гія, соціальна філософія, антропологія, філософія історії Посібник створено на основі курсу лекцій, прочитаного 8 Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

Для студентів, аспірантів і викладачів вузів, а також для тих, хто цікавиться філософ­ськими проблемами.

© О. Г. Данильян, В. М. Тараненко, 2003
ІSВN 966-7146-78-2 © Видавництво «Право», 2003

Передмова

Людство увійшло в третє тисячоліття обтяженим безліччю проблем. Найгострішими серед них є міжнародний тероризм, численні регіональні і міжетнічні конфлікти, екологічна, сировинна, продовольча проблеми, по­ширення наркоманії і СНІДу, що разом з іншими глобальними проблема­ми поставили людство на межу виживання. У цій ситуації питання світо­глядної орієнтації людини, усвідомлення нею свого місця і ролі в житті суспільства, відповідальності за свої справи і вчинки стають визначальни­ми. У становленні ж світоглядної культури людини філософія відіграє ви­рішальну роль. Саме філософія допомагає людині вирішувати проблеми її буття, сенсу існування, обґрунтовує пріоритетні цінності в житті суспіль­ства, визначає прийнятні шляхи і способи досягнення цих цінностей.

У свою чергу суттєвий вплив на долю світу, людської цивілізації в ціло­му в XXI столітті можуть зробити результати соціальної і політичної транс­формації країн (утому числі й України), що здійснюють нині нелегкий пе­рехід від тоталітаризму до демократії. У процесі посттоталітарної трансфор­мації нині перебуває четверта частина території планети, якій належить гігантський людський, промисловий, культурний і військовий потенціал, що може бути використаний як на користь, так і на шкоду людства. Це та­кож вимагає всебічного філософського осмислення, глибокого філо­софського аналізу. Свого часу Гегель писав: «Філософія особливо потрібна в ті періоди, коли відбувається переворот у політичному житті суспільства... тому щр думка завжди передує діяльності і перетворює її». Усе це свідчить про те, що потреба сучасної людини у філософських знаннях зростає, а її філософська культура стає найважливішою складовою загальної культури, формування якої в сучасних умовах набуває особливого значення.

Значну роль відіграє філософія і в професійній підготовці юриста. Адже відомо, що право як сфера людської діяльності тісно пов'язане з філософією. Фундаментальні проблеми права, такі як справедливість, воля і рівність, про­вина і відповідальність та інші, є одночасно і суттєвими філософськими проблемами, а їхнє розв'язання пов'язане з основними філософськими пи­таннями про сутність людини і зміст її життя, про онтологічну структуру світу і засоби його пізнання. Право, таким чином, уже за своїм духом «філо­софічне», являє собою «філософію на практиці»:

Отже, вміння усвідомити високий гуманістичний зміст своєї діяльності, обґрунтувати з філософської точки зору свою теоретичну позицію і прий­няти практичне рішення є ознакою високого професіоналізму і цивільної

чесності юриста. Таке обґрунтування, особливо в галузі практичних рішень, не завжди усвідомлюється, однак воно значною мірою визначаєть­ся домінуючими настановами світогляду юристів, і на формування цього світогляду має впливати філософія. Спроби вирішувати фундаментальні теоретичні проблеми юриспруденції без філософського обгрунтування призводять, як правило, до їхньої релятивізації, або догматизації. «Той, хто гадає, що обійдеться без філософського обгрунтування функціонування правової системи, — пише відомий французький філософ права Г. А. Шварц-Ліберман фон Валендорф, — насправді несвідомо керується своєю «особи­стою», доморослою філософією, ризикуючи скінчити блуканням у темряві правової дисгармонії».

Водночас, попри всю важливість і актуальність цієї дисципліни, в ній бракує сучасної навчальної й навчально-методичної літератури. Посібник, розроблений на основі програми з філософії, покликаний певною мірою заповнити цю прогалину і допомогти студентам у вивченні філософії.

Складається він з трьох частин. У першій частині розкривається зміст і призначення філософії, йдеться про багатовікову історію розвитку філо­софської думки, у тому числі і в Україні, розглядаються основні напрямки світової філософії. Підвищена увага до історії розвитку філософської дум­ки пояснюється тим, що вивчення філософії необхідно починати з вивчен­ня її історії. Адже відомо, що без історії немає і теорії, тому будь-яка наука, що прагне до творчого розвитку свого змісту, не може бути байдужою до минулого, до історії своїх ідей, відкриттів, висновків.

У другій частині посібника акцентується увага на вічних проблемах філософії: онтології, феноменології, філософії розвитку, гносеології, мето­дології тощо. Кожну з цих проблем автори розглядають в історичному ракурсі, — від давнини до наших днів. Третя частина цієї роботи присвя­чена розгляду соціально-філософської проблематики, проблем філо­софської антропології і філософії історії. Серед них: природа як основа людського буття, суспільство та його головні сфери, людина як предмет філософського аналізу, особистість і суспільство, зміст і спрямованість історії та ряд інших. Розглядаючи ці проблеми, автори наголошують, що філософія за своєю суттючіоліфонічна і жодна філософська школа не може мати монополії на істину. Отже, тільки плюралістичний підхід до розгляду будь-яких філософських проблем дозволяє уникнути однобо­кості й отримати їхнє «об'ємне відображення».

До посібника також подано список літератури, який включає основні праці видатних філософів, монографічну та навчальну літературу. Крім того, до кожної теми запропоновано кілька схем і контрольних запитань. Усе це сприятиме поглибленому оволодінню студентами філософськими знаннями як під час практичних занять, так і під час самостійної роботи, якій у сучасному навчальному процесі надається великого значення.

Автори посібника щиро вдячні всім, хто допомагав їм у ході підготов­ки та друкуванні цього навчального посібника.

Частина перша

^ СУТНІСТЬ ФІЛОСОФІЇ, ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА НАПРЯМКИ ЇЇ РОЗВИТКУ

Розділ 1

Філософія, коло її проблем і роль у суспільстві

Термін «філософія» приблизно в VI столітті до н. є. ввів славнозвісний математик і мислитель Піфагор. Цей термін утворюється із сполучення двох грецьких слів:рШео — любов та зорЬіа — мудрість. Отже, буквально філософія є любов до мудрості, або, як казали за давніх часів на Русі, «любомудрів». Пояснення та закріплення в європейській культурі слова «філософія» пов'язане з ім'ям Платона (427-347 рр. до н. є.). Філософи — це, на його думку, люди, які відкривають таєм­ниці природи і людського життя, вчать діяти й жити у злагоді з природою і вимогами самого життя. Тож філософія є особ­ливим видом знання — це «софійне», мудре знання і повчання на його основі. До того ж — це не просто абстрактна теорія, а й практична мораль. Часто її пов'язують із світоглядом, нази­вають його основою. Щоб така характеристика філософії ста­ла зрозумілою, слід розібратися в тому, яке місце в системі людських знань посідає світогляд, а яке — філософія.

Метою розгляду цього розділу є аналіз феномену світо­гляду, його структури, історичних типів і, особливо, філо­софії, її власної природи і значення в особистому та суспіль­ному житті людини.

§1

Світогляд людини, його суть, структура та історичні типи

У систему людських знань термін «світогляд» був запровадже­ний німецьким філософом Іммануїлом Кантом. Світогляд — не­від'ємний атрибут людської свідомості.


Кожна людина має світогляд, і в кожної людини він індивідуаль­но специфічний. Але чи є між ними щось спільне? І що таке світо­гляд взагалі? Далі, чи змінюється зміст світогляду протягом життя окремої особи або ж поколінь людей, історично віддалених між собою? Тобто, чи розвивається світогляд? Отже, перед нами одна з одвічних філософських проблем: що таке світогляд людини, як його розуміти, яке його соціальне значення?

У найелементарнішому розумінні слова світогляд — це сукуп­ність поглядів людини на світ і сенс життя. Якщо конкретизувати, то світогляд—це сукупність узагальнених уявлень про дійсність, які відображають, розкривають і зумовлюють певне прак­тичне і теоретичне ставлення людини до світу, спосіб сприй­няття, осмислення і оцінки навколишньої дійсності і самої себе як конкретно-історичного суб'єкта пізнання і практики. Наголошуємо, що світогляд — не просто узагальнене уявлення про світ, а форма самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття «світ» і «людина». Через ці поняття суб'єкт світогляду усвідомлює своє призначення у світі і формує життєві настанови. Відношення «світ — людина» — це основне питання світогляду.

Світогляд являє собою складне духовне явище, для якого харак­терні цілісність, єдність усіх компонентів. Структуру світогляду ста­новлять і виконують у ньому важливу роль такі елементи.

^ Узагальнені знання. Вони є основною, інформаційною ба­зою світогляду. Що більші знання того чи іншого народу або тієї чи іншої людини, то серйозніше підґрунтя дістає відповідний світо­гляд. Слід зауважити, що до світогляду належать не всі і не будь-які знання, а лише ті, які є життєво важливими для людини, які гірактич-но і теоретично розкривають сутність стосунків між людиною і світом у кожну історичну епоху.

Переконання. Це внутрішні соціально-психологічні елементи духовності, завдяки яким сприймаються або ж, навпаки, відкидають­ся світоглядні знання. Переконання — це не тільки інтелектуальна позиція, а й емоційний стан, стійка психологічна настанова, впев­неність у справедливості своїх принципів, ідей, поглядів. Тому пере­конання є одним з необхідних структурних елементів світогляду.

Цінності. Це позитивне або негативне ставлення до явищ нав­колишнього світу, яке ґрунтується на потребах та інтересах людей, культур певного соціуму. їх людина засвоює в процесі життя. За змістом і сутністю цінності відрізняються від знань. Знанням при­таманне прагнення до істини — об'єктивного пізнання реального світу, цінності втілюють у собі особливе ставлення людей до всьо­го навколишнього відповідно до їх прагнень, потреб, інтересів.


Ідеали. Це світоглядна форма цілеспрямованого відображення дійсності, уявний зразок досконалості, норма, до якої слід іти як до кінцевої мети. Особливість ідеалів у тому, що вони становлять випе­реджене відображення дійсності. Слід підкреслити, що суспільний ідеал виконує не тільки цілеспрямовувальну, але й оцінювальну (ак-сіологічну) функцію щодо відношення соціального суб'єкта до об'єкта і до самого себе. Світоглядні цінності — це вищі цінності життя і культури, які визначають життєву орієнтацію суб'єкта у всіх сферах його діяльності.

Вірування. Це форма і спосіб сприйняття соціальної інфор­мації, норм, цінностей та ідеалів суспільного життя. Не набуті влас­ним практичним чи пізнавальним досвідом, вони сприймаються як очевидні факти чи характеристики об'єктивної дійсності сущого і належного; спосіб засвоєння досвіду попередніх поколінь, сприй­няття сподівань, очікувань та надій щодо майбутнього.

^ Принципи діяльності. Вони є нормативно-регулятивним компонентом світогляду; визначають свідоме практичне і теоре­тичне ставлення соціального суб'єкта до об'єкта і до самого себе.

^ Життєві норми. Це зразки, стандарти діяльності, що^гклали-ся історично або усталилися як певні правила поведінки, виконан­ня яких окремою людиною чи групою людей є необхідною умовою підпорядкування особистої діяльності суспільним вимогам.

Слід також назвати ще один варіант структури світогляду, що сприяє розумінню його поліфункціональності. В основу цієї полі-функціональності покладені властиві людині фізіолого-психо-логічні механізми та засоби пізнання світу й орієнтації. Йдеться про такі засоби духовного світу людини і їх роль у функціонуванні світогляду, яю почуття, розум, воля і їхня взаємодія. Виходячи з цьо­го, у структурі світогляду вирізняють такі його підструктури: а) світо­відчуття, або^моційно-психологічний рівень світогляду; б) сві­тосприймання, або досвід формування пізнавальних уявлень про світ з використанням наочних образів; в) світорозуміння, або пі­знавально-інтелектуальний рівень. Синтез знань людей про приро­ду і соціальну реальність утворює загальну картину світу, сукупність природничих наук — природничо-наукову, а сукупність суспільних наук — соціально-історичну картину дійсності. Створення загаль­ної картини світу є завданням усіх галузей знання.

Отже, світогляд — це своєрідна інтегративна цілісність знання і цінностей, розуму і чуття, інтелекту і дії, критичного сумніву і свідо­мої переконаності. Спільне функціонування названих елементів і створює ту цілісну систему духовного світу людини, яка спонукає її до практичної дії, до певного способу життя та думки. Функціону-

вання світогляду повинно: а) забезпечити ефективність пізнаваль-но-орієнтаційної діяльності людини і б) бути духовним спонукачем у її соціально-практичній діяльності. Таким чином, світогляд вико­нує дві взаємопов'язані функції: пізнавально-орієнтаційну (яка за­безпечується світоглядними знаннями і оцінками) та соціально-практичну (яка ґрунтується на світоглядних переконаннях і прин­ципах діяльності).

Світогляд у цілому постає загальнолюдським явищем, тобто він є притаманним кожній людині в її нормальному стані. Але саме за­гальнолюдський характер світогляду зумовлює його надзвичайно велику різноманітність, адже люди дуже по-різному уявляли і уявля­ють собі світ і себе в ньому. Коли б ми поставили перед собою завдан­ня перелічити основні види світогляду, нам, напевно, знадобилося б багато часу. Отже, виникає потреба в класифікації світогляду.




Схема 1.1. Класифікація світогляду


Існує кілька критеріїв класифікації світогляду (схема 1.1). За критерієм загальності можна вирізнити такі світогляди: індивідуаль­ний, груповий (професійний, національний, класовий), загально­людський та ін. Проте як з особистістю, так і без особистостей не може існувати жодна світоглядна система. За ступенем історичного розвит­ку виокремлюють античний, середньовічний і т. д. світогляди, а за сту­пенем теоретичної «зрілості» — життєво-практичний і теоретичний.

Життєво-практичний світогляд являє собою сукупність різнома­нітних, а іноді таких, що виключають одні одних світоглядних по­нять, ідей, поглядів, цілей соціального суб'єкта. Такий світогляд по­роджується безпосередніми умовами життя і досвідом людей, який передається з покоління в покоління. Він має стихійний, несистема-тизований характер, становлячи набір сентенцій життєвої муд­рості, виражених у прислів'ях, приказках, притчах та інших фольк­лорних формах. Прикладом таких форм життєвої мудрості є чис­ленні прислів'я і приказки. Цей рівень світогляду існує у формі здорового глузду. Теоретичний світогляд більш складний: тут усві­домлюються світоглядні проблеми, дається їх розгорнуте обґрун­тування і рішення. Це можуть бути різні концепції простору, часу, суспільного розвитку, людини тощо. Теоретичний світогляд існує в логічно впорядкованих системах, в основі яких лежить певний ка­тегоріальний апарат і логічні процедури доведень та обґрунтувань.

Світогляд має історичний характер. Це означає, що індивідуаль­ний світогляд змінюється протягом життя окремої людини, а су­спільний світогляд еволюціонує з розвитком спільноти, людства. Таке розуміння світогляду породжує необхідність виділення його історичних типів.

Протягом історії людської цивілізації сформувалися такі типи світогляду: міфологічний, релігійний та філософський. Звичайно ці типи світогляду не відокремлені один від одного якоюсь чіткою ме­жею або історичною датою. В реальному, особливо сучасному, світо­гляді завжди можна відшукати елементи всіх його історичних форм. Проте така класифікація дає змогу виявити певну закономірність соціального функціонування та розвитку світогляду як певної реаль­ності. Розглянемо історичні типи світогляду детальніше.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

Схожі:

Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого iconМіністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
Посібник створено на основі курсу лекцій, прочитаного 8 Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого iconМіністерство освіти І науки україни національна юридична академія...
За загальною редакцією В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатеєвої та В. Л. Яроцького
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого iconМіністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
Методичні поради та завдання для самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни “Психологія (загальна та юридична)” / Уклад.:...
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
...
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого iconНавчально-методичний посібник з навчальної дисципліни
...
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Національний університет
Другий відкритий Всеукраїнський дебатний турнір Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого iconМіністерство освіти І науки України національна юридична академія...
Завдання до практичних занять з навчальної дисципліни “Цивільне право України” для студентів ІІІ курсу / Уклад.: Л. М. Баранова,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка