План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду




Скачати 94.09 Kb.
НазваПлан Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду
Дата конвертації30.06.2013
Розмір94.09 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Філософія > Лекція
Лекція 1. Вступ. Філософія як специфічний тип знання.

План

1. Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення.

2. Поняття та типи світогляду.

3. Основне питання, методи і функції філософії.

4. Стародавня філософія як зародок і колиска всіх наступних типів філософії. Людина – змістовне ядро всіх проблем стародавньої філософії.

5. Антична філософія: особливості розвитку, морально-етична спрямованість.

Основні поняття, визначення, які необхідно вивчити: філософія, світогляд, основне питання філософії, матеріалізм, ідеалізм, діалектика, метафізика, онтологія, аксіологія, гносеологія, логіка, буддизм, карма, реінкарнація, принцип «дао», космоцентризм.
1. Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти.

Предмет філософії та особливості філософського мислення

^ Авторство слова «філософія» приписують давньогрецькому мислителю Піфагору (VI—V cm. до н. е.). Він був проти того, щоб його називали мудрецем, і вважав себе філософом (любителем мудрості, від грецького phileo — любов і sophia — мудрість), бо мудрим, на його думку, є тільки Бог, оскільки під мудрістю давні греки розуміли не просто мислення, а єдність способу мислення і способу життя. Тим самим з часів Піфагора у понятті «філософія» фіксується прагнення людини до самовдосконалення, до досягнення ідеалу. Ідеал традиційно включає в себе три найвищі цінності — Істину, Добро і Красу. Філософи Давньої Греції вив­чали начала та закономірності світобудови, а під філософією розумілась наука взагалі.

^ Фундатором європейської філософської традиції є давньогрецький мислитель Сократ (470—399 pp. до н. е.), який визначив подальший напрям філософії своїми знаменитими запитаннями: чи можемо ми досягти істини, не знаючи, що таке істина? Чи можемо ми вважати щось красивим, не знаючи, що таке краса? Чи можемо ми бути добрими, не знаючи, що таке добро? Цим Сократ дав поштовх розвиткові трьох основних дисциплін:

а) гносеології — теорії пізнання, вченню про те, що таке істинне знання і які шляхи його досягнення;

б) етиці — вченню про те, що таке добро і зло, і як людина повинна оцінювати свої вчинки;

в) естетиці — вченню про прекрасне.

Наприкінці XVIII ст. німецький філософ І. Кант окреслив предмет філософії такими запитаннями: що я можу знати? Що я повинен робити? Чого я смію сподіватись?

Для того щоб відповісти на ці запитання, мало знати, що таке світ і що таке людина. Тому філософія вивчає не тільки сутність речей, світу, людини, а сам спосіб їхнього існування. Філософська дисципліна, що вивчає буття у всіх його аспектах, називається онтологією (від грецького ontos — суще та logoc — вчення). Предметом філософії є загальні, граничні засади людського мислення, пізнання, буття людини у світі.
2. Поняття та типи світогляду

Світогляд — це система уявлень людини про світ, місце людини у світі, відношення людини до світу та до самої себе. Світогляд містить знання, переконання, цінності, ідеали, організовані у єдину систему, у центрі якої завжди перебувають уявлення людини про себе. За способом розуміння людиною свого місця в світі можна виділити кілька основних типів світогляду:

  1. ^ Міфологічний світогляд — це результат практично-духовної діяльності людини. У міфологічному світогляді людина не відокремлює себе від речей природного світу, а окрема людина не відокремлює себе від суспільства в цілому. В міфологічному світогляді не існує чіткої межі між мисленням та мовленням, свідомістю та реальністю, предметом та думкою про предмет. Міфологічні оповідання розповідають нам про людиноподібних істот — богів та героїв, що уособлюють різні природні начала, оскільки у міфоло­гічному світогляді світ і людина були єдиним, нерозривним цілим. Розрив цієї єдності призвів до роздвоєння людини, втрати нею гармонії зі світом, що зробило можливим теоретичне ставлення до світу і виникнення таких форм світогляду, як наука, релігія, філософія.

  2. ^ Релігійний світогляд чітко поділяє світ та людину, природне та надприродне, земне та потойбічне. Людина, створена за образом та подобою Бога, займає головне, центральне місце у створеному Богом світі. У релігійному світогляді, через віру в потойбічне, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до світу, надає йому смислової завершеності і таким чином досягає гармонії з ним.

  3. ^ Науковий світогляд є теоретичною формою ставлення до світу. Світ у ньому об’єктивно розглядається таким яким він є незалежно від людини, а людина вбачається в ньому тільки частиною світу — природи чи суспільства. Теоретичне ставлення до світу дало змогу людині поставити закони природи собі на службу і створити комфортний світ цивілізації. Філософія є теоретичною формою ставлення людини до світу. Порівняно з наукою її особливість полягає в тому, що вона дає змогу об’єктивно, в теоретичній формі осмислити світ як світ людини, розглянути місце і становище людини у світі, її смисложиттєві проблеми.


3.Основне питання, методи і функції філософії

Філософія є універсальним способом самоусвідомлення людиною самої себе, свого місця у світі, свого призначення в ньому. У процесі свого соціокультурного здійснення вона виконує такі функції:

1) світоглядну – вся філософська проблематика пов’язана із смислотворним центром відношення “людина - світ».

Проблема «людина — світ» виступає як універсальна і може розглядатися як загальна формула, смислова спрямованість, зорієнтованість практично кож­ної філософської системи. Тому вона і становить основне питання філософії.

^ Основне питання філософії - питання про співвідношення мислення та буття, свідомості та матерії, природи. Воно поділяється на дві частини: що є первинним: дух чи матерія? Чи може людина за допомогою мислення пізнати світ?

В залежності від вирішення першої частини цього питання філософії філософи поділяються на матеріалістів та ідеалістів. Матеріалістична філософія виходить з того, що первинним є матерія, природа, а мислення, свідомість, дух є вторинним. Ідеалістична філософія вважає первинним свідомість, мислення, дух.

Якщо матеріалізм та ідеалізм виражають два протилежні підходи до розуміння природи світу і людської сутності, то не менш важливим питанням філософського світогляду є питання про те, в якому стані перебуває світ, чи розвивається він і людська сутність, чи вони незмінні. Це питання про рух і розвиток. Залежно від розв’язання цього питання виникають також дві протилежні концепції — діалектика, як вчення про розвиток, і метафізика, яка заперечує або спотворює розвиток.

2) методологічну – відкриває й обґрунтовує найзагальніші форми організації процесу пізнання;

3) пізнавальну (гносеологічну) – філософія допомагає не тільки узагальнювати, але й глибше проникати в таємниці буття;

4) гуманістичну – спрямована на визначення гідності особистості, її права на свободу, щастя, вияв усіх своїх здібностей, на життя в суспільних умовах, що гарантують всебічний гармонійний розвиток;

5) культурно – виховну – реалізується в процесі формування в індивідів якостей культурної особистості, набуття ними діалектичного стилю мислення, залучення до філософської думки.

4. Стародавня філософія як зародок і колиска всіх наступних типів філософії. Людина – змістовне ядро всіх проблем стародавньої філософії.
4.1Філософія Стародавньої Індії.

^ Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VI ст. до. н. е. в Стародавній Індії, Стародавньому Китаї та Греції. Передумови виникнення філософії були такі:

  1. стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза;

  2. поява товарно-грошових відносин;

  3. виникнення держави;

  4. зростання опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних установок і уявлень;

  5. розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу, необхідність його логічного і абстрактного осмислення.

Буддизм — це водночас і релігійне і філософське вчення. Воно виникло у VI—V ст. до н. е. і в ході історичного розвитку стало однією з найпопулярніших релігій разом з християнством та ісламом. Згідно з легендою, засновником буддизму був Сіддхартха із роду Гаутами Сіддхартха, він же Шак’я-Муні, майбутній Будда, народився у сім’ї вельможного князя Шуддходані. Він навчався у брахманських учителів і у віці 29 років покинув палац, щоб жити аскетом. Шляхом внутрішнього споглядання прозрів і пізнав вічні істини:

  1. Життя — це страждання.

  2. Страждання має свою причину.

  3. Корінь страждання — жадоба до життя.

  4. Шлях виходу із страждання має 8 ступенів самовдосконалення, кінцевою метою якого є стан вічного блаженства — «нірвана».

Характерні поняття індійської філософії:

  • сансара – філософське вчення про перевтілення душі у різні тіла, що не має кінця, нескінченна ланка перероджень;

  • карма – передумовленість людського життя й долі та відплата за людські дії, закон причинності;

  • мокша – вища ступінь морального удосконалення душі, остаточне спасіння душі, єдиний шлях визволення від нескінченних перероджень;

  • ахімса- єдність усіх форм життя на землі, ненасильство та не створення зла всьому навколишньому.


4.2Філософія Стародавнього Китаю.

Найвпливовішим ідеалістичним напрямом, що виникає в VI—V ст. до н. е. і зберігає своє значення аж до наших днів, було філософське вчення видатного мислителя Конфуція (551—479 pp. до н. е.), яке дістало назву конфуціанства.

Головні принципи конфуціанства:

  • Принцип «жень» - гуманність;

  • Принцип «лі» - вихованість та ритуал.

  • Принцип «чжен - мін» - виправлення імен;

  • Принцип «цзюнь - цзи» - образ шляхетного чоловіка;

  • Принцип «вень» - освіта, духовність разом з любов’ю до вчення;

  • Принцип «ді» - покора старшим за посадою та віком;

  • Принцип «чжун» - відданість імператору, моральний авторитет уряду.


1.5. Антична філософія: особливості розвитку, морально-етична спрямованість Антична грецька філософія

Засновником ранньої грецької філософії був Фалес (близько 625 -545 рр. до н.е.), якого небезпідставно вважають астрономом. Він обчислив дні сонцестояння та рівнодення, визначив довжину року тривалістю 365 днів, прогнозував погоду за зірками, передбачив соня затемнення 28 вересня 565 року. З точки зору Фалеса, вода – це основа і першоначало всього сущого. Вода – джерело життя, не фізична речовина, а початок буття.

Згідно з поглядами Анаксимандра (бл. 610 -547 рр. до н.е.) в основі всього сущого не може лежати якась певна субстанція. Ідея „апейрона” (в перекладі з грецької означає „невизначене”) означає, що невизначене, неоформлене „дещо” утворює першооснову космосу.

Анаксимен (бл. 585-525 рр. до н.е.) першоосновою усього сущого вважає повітря. Завдяки повітрю й існує світ. Через те, що повітря має здатність „згущуватись” і „розріджуватись”, утворюються хмари, вітер, земля, вогонь.

Геракліт Ефеський убачав основу світу у вогні. Світ був, є і буде вічно живим вогнем, що закономірно спалахує і закономірно згасає.

Піфагор (580-500 рр. до н.е.) вважав першоосновою кількісне відношення – число, але слід зауважити, що для нас – це величина арифметична, а для еллінів – величина геометрична, що існує у вигляді геометричних пропорцій. Так, одиниця - це точка, двійка – пряма, трійка – площина, четвірка – тіло або об’єм. Піфагором був відкритий взаємозв’язок числа і звуку. Він встановив, що збільшення або зменшення струни дозволяє точно задати висоту звуку. Одним з принципових моментів його вчення була віра у „переселення” душі після смерті людини з одного тіла в інше.

Сократ (349-399 рр. до н.е.) зробив поворот у філософії. Суть його полягає у перевернені філософських міркувань з космогонічної проблематики до теми людини. „Пізнай самого себе” – такою є теза сократівського вчення. Політичні погляди Сократа грунтувались на таких засадах: влада повинна належати кращим, тобто справедливим і мудрим, які здатні оволодіти мистецтвом управління державою. Виходячи з цього, він суворо критикував афінську демократію.

Платон (427-347 рр. до н.е.) виступив у ролі творця першої послідовної системи ідеалізму. З погляду Платона ідеї вічні, незмінні, досконалі, а тому становлять буття у найбільш можливій повноті свого вияву. Пізнання за Платоном являє собою процес пригадування (анамнез) душі. Це властиве тільки людській душі, яка до перевтілення існує в царстві ідей. Вселяючись у тіло, душа забуває про те, що споглядала, але за певних умов вона здатна пригадати. Розглядаючи форми державності, Платон визначає дві „правильні” з них – монархію та аристократію. Сюди він відносить і демократію, якщо остання дотримується законів, чотири „неправильних” – беззаконну демократію, теократію, олігархію і тиранію.

Демокріт (460-370 рр. до н.е.) є основоположником матеріалістичної лінії у філософії. У вирішенні проблеми буття Демокріт проголошує наявність двох начал: атомів і пустоти. Атоми різняться за величиною, формою. Іншою реальністю є пустота. Вона існує, вміщуючи в собі предмети, а може існувати й без них, самостійно.

Аристотель (384-322 рр. до н.е.) поєднує матеріалізм з ідеалізмом. З точки зору Аристотеля суще не може існувати окремо від речей. Буття у нього існує як єдність матерії та форми. Аристотель є фундатором етики евдемонізму, згідно з якою найвище благо людини – щастя. Щасливою людину робить добродійність.

Питання для контролю

  1. Визначте сутність предмета філософії та її значення для людини і суспільства.

  2. Дайте визначення світогляду та охарактеризуйте його історичні типи.

  3. Визначте і охарактеризуйте основне питання філософії та його дві сторони.

  4. Назвіть основні методи в філософії і дайте їм відповідну характеристику.

  5. Назвіть і охарактеризуйте основні функції філософії і покажіть їх значення для теоретичної та практичної діяльності фахівця.

6. Визначте основні заповіді буддизму.

7. Що вкладали давньокитайські мислителі в поняття «янь» та «інь»?

8. Що розуміють філософи під давньокитайською категорією «дао»?

9. Якими принципами рекомендував керуватися в життя Конфуцій?

10. У чому полягає своєрідність античної філософії та які її фундаментальні проблеми?
Література

  1. Губин В.Д. Основы философии. Учебное пособие. – М.: - Остожье, 1999, с. 13-29.

  2. Філософія: підручник /за ред.. О.П. Сидоренка. – К.: Знання, 2008, с. 38-58.

  3. Смольков О.А., Дещинський Ю.Л. Філософія: Навчальний посібник, 2-ге видання, стереотипне.- Львів: «Магнолія Плюс», 2006, с. 9-34

  4. В.Вилков. Людина і світ.Київ.1995

Схожі:

План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду iconСвітогляд як спосіб духовно-практичного осягнення світу. Історичні форми світогляду
Особливості філософського знання, його предмет І структура (Основне питання філософії. Течії та напрямки в філософії.)
План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду iconДильтей В. Сущность философии
Особливості формування філософії та характерні риси філософського мислення (походження філософії, її предмет, основні питання, відмінності...
План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду iconА реферати
Визначити предмет філософії та специфіку філософування порівняно з предметним полем природничих наук. Охарактеризувати поняття світогляду,...
План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду icon1. Поняття світогляду. Сутність та структура світогляду, єдність...
Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають найбільш загальне значення І розуміння світу, місця в ньому...
План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду iconПитання до іспиту з «історії філософії»
Проблема розмежування «класичної» та «некласичної» філософій. Поняття «континентальної» й «аналітичної філософії», «метафізики» та...
План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду icon1: Сутність філософії та її роль у суспільстві
Знати специфіку філософського знання, його відмінність від природничо-математичних та соціально-гуманітарних наук. Важливим завданням...
План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду iconПитання для підготовки студентів
Поняття світогляду, його походження, структура, сутність та роль у житті людини. Специфіка філософського світогляду
План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду iconКонтрольні питання з дисципліни
Поняття „філософія”. Місце філософії в самопізнанні людини. Основні джерела філософії: міфологія, релігія
План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду iconТема Специфіка філософського освоєння дійсності. Предмет та функції філософії

План Поняття філософії, її значення в системі вищої освіти. Предмет філософії та особливості філософського мислення. Поняття та типи світогляду iconПлан предмет, проблематика та значення філософії економіки Людина...
Економіка поняття багатозначне. Це І частина повсякденного життя, І народне господарство певної країни в цілому, а також окремих...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка