2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.)




Скачати 178.1 Kb.
Назва2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.)
Дата конвертації03.07.2013
Розмір178.1 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Культура > Документы
Тема 2.6. Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.)

Тренінг 1 (2 год.)

Мета: розвиток соціально-перцептивної чутливості, соціального уявлення про людину, розуміння й аналіз своєї установки під час сприймання різних людей; здатності швидко і правильно оцінити їхні психологічні особливості, сильні та слабкі сторони; виховання доброзичливості, поваги до інших, такту.

Діагностичний етап

  1. Діагностична вправа «Ставлення до людей з інших культур» (за Девідом В. Джонсоном)

Ми живемо в одному світі. Труднощі, з якими стикається кожна людина, суспільство і країна, не можуть розв'язуватися без глобаль­ного кооперування і спільних зусиль. Глобалізація бізнесу, напри­клад, із економічному сенсі відображується у збільшенні мультина­ціональних компаній, спільних підприємств і офшорних операцій. Компанії, які укомплектовані штатним персоналом, що здатний встановлювати стосунки з людьми різних культур, ма­ють переваги на глобальному ринку.

Ефективна взаємодія з вихідцями з різних культур, етнічних груп, соціальних класів і різного історичного походження не виникає сама по собі і без певних зусиль. Упродовж сотень тисяч років люди жили невеликими племенами, які займалися мисливством і збиран­ням врожаю і лише зрідка взаємодіяли з найближчими малими гру­пами. Нині спілкування відбувається на рівні культур, релігій, по­колінь, етносів, статі, рівня життя і соціальних класів. Не дивно, що таке спілкування є непростим.

Так само неоднорідними є стосунки серед знайомих, одноклас­ників, співпрацівників, сусідів і друзів. Північна Америка, Європа й інші частини світу дуже різняться за культурою, етносами, релігія­ми, соціальним етапом тощо. Для того, щоб заприятелювати і ефек­тивно взаємодіяти з людьми інших культур, вам треба:

1. Визнавати той факт, що розмаїття існує і є вартісним ресурсом.

  1. Прагнути стосунків з представниками інших культур у кооперуючому контексті (а не суперницькому чи індивідуалістському).

  2. Зважати у своїй ідентичності на вашу історичну і культурну спадщину.

  3. Шанувати й цінувати історичну та культурну спадщину інших людей.

  4. Встановити ідентичність вищого порядку, яка об'єднує всі відпо­відні групи.

  5. Зводити до мінімуму внутрішні когнітивні бар'єри на шляху до встановлення позитивних стосунків з індивідами з інших культур (такі як упередження і стереотипи).

  6. Розуміти, як конструктивно розв'язувати конфлікти і вміло засто­совувати процедури з цією метою.

8. Засвоїти і сповідувати плюралістичні, демократичні цінності, в тому числі відданість таким цінностям усіх людей і невід'ємне право кожної людини на життя, свободу і пошук щастя.

^ СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ З ІНШИХ КУЛЬТУР

Наскільки вмілими ви є у ставленні до людей з інших культур? На­ступні кроки є каркасом для розуміння того, як ефективно взаємодіяти з представниками інших культур. Оцініть себе за шкалою від 1 (брак умінь) до 5 (достатній рівень умінь). Чим вищий у вас бал, тим більше ви сприй­маєте себе як того, хто володіє вміннями ефективної взаємодії з людь­ми інших культур. Після того, як ви відповіли на запитання і визначили свій бал, знайдіть партнера і поясніть, чому ви відповідали на кожне запитання саме так, а не інакше; вислухайте його пояснення.

  1. Я визнаю те, що розмаїття існує, і я ціную його як важливі ресурси.

  2. Я спроможний створювати контекст кооперування, в якому я працюю з індивідами з інших культур, щоб досягати взаємних цілей

  3. Важливою складовою моєї ідентичності є моя історична культурна спадщина.

  4. Я визнаю, шаную і ціную історичну та культурну спадщину інших людей.

  5. Я надаю великого значення ідентичності вищого порядку, які об'єднує всіх нас в одне суспільство.

  6. Я безперервно працюю над тим, щоб звести до мінімуму свої внутрішні бар'єри (такі як стереотипи та упередження), щоб ефективно взаємодіяти з людьми інших культур.

  7. Я знаю процедури конструктивного розв'язування конфліктів, і я вмілий, вправний у застосуванні їх.

  8. Я відданий плюралістичним цінностям, якими визнається однакова гідність усіх людей і невід'ємне право кожної людини на життя, свободу і пошук щастя.



^

Інформаційний етап


  1. Вплив національно-культурних чинників на процес спілкування

У сучасному динамічному світі звичним явищем стали контакти но­сіїв різних культур і мов. Незнання або неадекватне від­творення норм мовленнєвої та немовленнєвої поведінки створює труднощі в спілкуванні представників різних лінгвокультурних спільнот і може спричинити різнома­нітні комунікативні девіації.

Усвідомлення важливості культурно-історичних чинників у процесах спілкування зумовило активне вивчення у 80-х роках XX ст. проблематики міжкуль­турної комунікації (МКК). Водночас проблеми МКК досліджувалися різними науками: етнологією, етно­лінгвістикою, семіотикою, психологією, етнопсихоло­гією, лінгвістикою тексту та ін.

Міжкультурна комунікація спілкування носіїв різних культур, які послуговуються різними мовами.

Метафорою «носій національної культури» зазвичай описують свідомість людини, яка сформувалася у про­цесі оволодіння певною національною культурою. На­приклад, носій української культури має свідомість, що сформувалася на основі образів та уявлень, притаман­них українській культурі.

Національно-культурні чинники мають істотний вплив як на елементи мовного коду, так і на власне про­цес спілкування. Елементи та категорії мовного коду кожної ідіоетнічної мови формують неповторні мовні картини світу, які відрізняються від концептуальних (наукових) картин світу. Вагомим є вплив національно-культурних чинників на семантику окремих слів і, від­повідно, фрагментів мовних картин світу. Наприклад, японське слово сакана може бути перекладене україн­ським риба (чи російським рыба). Але для росіян «рыба» — це луска, плавники і велика кількість кісток. Для япон­ців сакана — це будь-яка живність, наявна в морі чи океані.

Значно впливають національно-культурні чинники на структуру комунікативного акту і його складові. Особ­ливо відчутно вони позначаються на формуванні соціаль­них ролей учасників комунікації, які розкривають їх со­ціальну взаємодію. Так, у різних народів стандартні за своїм складом комунікативні акти — чоловік—дружина, батько—син, брат—сестра, гість—господар тощо — регу­люються нетотожними соціальними правилами. Так, в абхазців на поведінку гостя накладені обмеження, яких немає, наприклад, в українців: гість в абхазькому домі не може освідчитися дівчині цього дому в коханні.

Історичні, національні, культурні та інші чинники впливають і на невербальні складові спілкування, а та­кож на співвідношення вербальних та невербальних складових. Наприклад, ескімоси ріки Копер вітають чужоземців ударом кулака по голові або по плечах, а жи­телі північно-західних районів Амазонки ляскають один одного по спині на знак вітання. Полінезійці обні­маються й труть один одному спину; південноамерикан­ські іспанці (чоловіки) вітають один одного стереотип­ними обіймами: голова над правим плечем партнера, три ляскання по спині, голова над лівим плечем партне­ра, ще три поляскування; двоє курдів при зустрічі хапа­ють один одного за праву руку, піднімають руки, не роз­німаючи їх, і почергово цілують один одному руки.

Дослідження МКК не обмежується лише ана­лізом засобів мовного коду, а охоплює комплекс проб­лем, пов'язаних з етнічними, соціальними, культурни­ми, психологічними чинниками, тобто виявом усіх ас­пектів фізичного і духовного життя етносу.


  1. ^ Національно-культурні мовні символіка і стереотипи

Ефективність міжкультурної комунікації вели­кою мірою залежить від знання мовної символіки.

Мовна символіка (в МКК) вираження за допомогою засобів ідіоетнічної мови ідей, понять, почуттів тощо, які мають особливе (символічне) значення для культури певного етносу.

Культурна символіка вербального та невербального спілкування в різних лінгвокультурних спільнотах різ­на, іноді — протилежна. Так, у японців листки папороті означають побажання гараздів у році, що наближається; листки мандарину — побажання, щоб мовлення того, кому їх дарують, було насичене дотепами і каламбура­ми; вічнозелені голки сосни — довголіття; бамбук — стійкості й сили; омар з панцирем на спині — захищеної від знегод, злигоднів старості. В українському ж узусі культурна символіка інша: дуб — це символ міці й сили; осика асоціюється зі слабкістю, лякливістю; українці сприймають це дерево негативно, вбиваючи осиковий кіл у могилу тих, хто за життя підозрювався у зв'язках із нечистою силою; калина — символізує прекрасну дів­чину, Україну загалом; папороть асоціюється зі смертю, кладовищем; черепаха — символ повільності, заєць — швидкості, поспішності, боягузливості; лисиця — сим­вол хитрості, лестощів. В українців чорний колір асоцію­ється з нещастям, бідою, смертю; білий — з чистотою та свіжістю, жовтий — зі зрадою. У японському узусі бі­лий колір пов'язаний зі смертю, трауром; у монголів жовтий колір символізує кохання, білий — благополуч­чя й чистоту, синій — символ неба й вічності.

Національно-культурна символіка тісно пов'язана з національно-культурними стереотипами, які вплива­ють на менталітет та комунікативну поведінку носіїв різних мов і культур.

Стереотип схематизований і певною мірою однобічний образ явища, людини, речі тощо, який ґрунтується на невеликій кількості (часто на одній) рис оцінного характеру, які вважаються типовими (взірцевими) для всього класу речей; суб'єктивне поняття поточ­ного мислення і мовлення, яке є невід'ємною складовою мовної картини світу певного етносу і засвоюється в процесі соціалізації особистості, оволодіння нею етнічною мовою і культурою.

Роль поточних уявлень у міжособистісному спілку­ванні, зокрема в МКК, значна. І справді, в українському мовно-культурному просторі стара людина — це не ли­ше людина, яка прожила багато років, а й людина дос­відчена, мудра (фразеологізм старий, стріляний горо­бець); швець — це не лише людина, яка шиє взуття, а й людина, схильна до чарки (п'є, як швець) тощо. Іншими словами, в межах певної культури за багатьма об'єкта­ми закріплюється якась, як правило, одна ознака, яка в певних типах дискурсів, мовленнєвих жанрів, повідом­лень тощо може виходити на передній план, відтісняю­чи інші, й презентувати об'єкт у його цілісності. Ця оз­нака, як правило, етнічно або регіонально обмежена; в іншій культурі чи іншому регіоні вона може бути незро­зумілою, чужою.

Стереотипи виникають у процесі поточної категоризації світу і можуть суттєво відрізнятися від елементів нау­кової категоризації, формуючи разом з іншими чинника­ми відмінності між мовною і науковою картинами світу

Вони є складовою значення слова, виразу в межах певної культури. Ознаки, взяті за основу стереотипу, можуть виявлятися в певному комунікативному акті, тобто постають як важливі чинники комунікативного смислу слова.

Стереотипи виникають у процесі постійного спілку­вання членів суспільства, етнокультурної спільноти і закріплюються в її межах, тобто відбувається стереотипізація.

Стереотипізація процес закріплення у свідомості носіїв ідіоетнічної мови і культури однієї чи кількох ознак, які характеризують предмет або явище в їх загальності (тотальності).

Етнічні упередження часто використовують полі­тичні демагоги, створюючи штучний образ зовнішнього ворога, протидія якому, як вони стверджують, консолі­дує етнос. Насправді це відвертає увагу від істинних ви­нуватців того стану, в якому даний етнос перебуває. То­му важливе значення мають різноманітні заходи (прямі контакти носіїв різних мов і культур, дні науки і куль­тури, виставки, концерти, вивчення мов, безпосереднє перебування в середовищі іншої культури тощо), які до­помагають позбутися етнічних упереджень, знівелюва­ти негативні стереотипи.

Отже, в мові будь-якого етносу наявна значна кіль­кість національно-культурних символів і стереотипів, їх знання, уміння використовувати — необхідна умова успішного спілкування з носіями різних мов і культур


  1. ^ Національно-культурна специфіка мовленнєвого етикету

У мовленні кожної людини, в арсеналі її комунікативних засобів значну роль відіграє мовленнєвий етикет.

Мовленнєвий етикет система стандартних, стереотипних сло­весних формул, вживаних у ситуаціях, що повторюються повсяк­денно: вітання, прощання, вибачення, запрошення, побажання тощо.

Ці формули у процесі мовлення не створюються, а відтворюються в типових комунікативних ситуаціях, що полегшує спілкування.

Попри шаблонність етикетних фраз і почасти риту­альний характер їх уживання, мовленнєвий етикет має важливе значення для життєдіяльності суспільства і для функціонування мови. Саме в ньому найпомітніше виявляється стан мовної культури, духовні вартості, етичні орієнтації суспільства, характер взаємин між людьми. Це та сфера мови й культури, до якої мають причетність усі члени суспільства, на яких соціальних щаблях вони б не перебували.

Часто мовленнєвий етикет, культура спілкування впливають на поведінку співрозмовників більшою мірою, ніж предметний зміст мовлення. Етикетність спілкування полягає не тільки в нормативному застосу­ванні формул етикету в стандартних ситуаціях. Вона охоплює комунікативну поведінку людини загалом. То­му етикетність мовлення іноді називають куртуазністю (франц. — витончений, люб'язний) людського спілкування. Адже і за межами етикетних ситуацій вер­бальне (і невербальне) мовлення може мати прикмети, які засвідчують ввічливість, тактовність, доброзичли­вість у ставленні до адресата, або створювати про мовця враження невихованого, нетактовного, грубого.

Етикет спілкування — явище загальнолюдське. Водночас йому притаманні етнічні особливості, націо­нальна своєрідність. Це спричинено, з одного боку, спе­цифікою природно-кліматичних умов, способами госпо­дарювання, контактами з іншими народами, впливом релігії, рівнем культурно-цивілізаційного розвитку то­що, а з іншого — вдачею, темпераментом, ментальніс­тю, національним характером народу. Наприклад, мов­леннєвий етикет українців свідчить про їхню побожність, шану до батьків, до жінки, демократизм, емоцій­ність, естетизм, делікатність тощо.

Мовленнєвий етикет моделює поведінку людини — спонукає її у певній ситуації поводитись у відповідний спосіб. Наприклад, нікому б не спало на думку перейти з кимось на «ти» або ображатися, якщо хтось це зробив, якщо б в українській мові не існувало пошанного «Ви» у звертанні до однієї й тієї ж особи. Проблемою є, як саме звернутися до особи жіночої статі, розмовляючи, наприклад, французькою мовою: тасіате (до одруже­ної) чи тайетоізеііе (до неодруженої). У японській, ко­рейській, в'єтнамській та деяких інших мовах Південно-Східної Азії є не два (ти — Ви), а більше ступенів етикетності. Той, хто говорить, змушений щодо спів­розмовника і щодо себе самого обирати відповідні слова та граматичні форми, наприклад, один із 12 займенни­ків, які існують у японській мові на позначення першої особи (в українській мові лише один «я»). Іноземцям японці іноді видаються людьми байдужими, неуважни­ми і навіть неприязними у ставленні до незнайомців. Насправді ж вони, не бажаючи помилитись у визначен­ні мовленнєво-етикетної позиції, не вступають у кон­такт, бо не знають, як поводитись із людьми, про яких не мають необхідної інформації.

Стратегії ведення етикетної комунікації теж націо­нально-культурно обумовлені. Так, українцю, наприк­лад, дивною видається заборона на розпитування про дру­жину, її здоров'я, успіхи, а також про дітей у розмові між чоловіками. Це свідчення того, що східні сло­в'яни менше схильні, ніж на Заході та в деяких культу­рах Сходу, відокремлювати особисту сферу від суспільної. Сучасний німецький дослідник С. Гюнтер, який тривалий час спостерігав за мовленнєвими стратегіями китайців та німців під час переговорів, зауважив, що китайські парт­нери перед офіційною частиною переговорів, бажаючи по­казати, що їх партнери їм не байдужі, запитували: «Ви одружені? Чи є у вас діти? Скільки ви заробляєте?» тощо, чим, на думку німців, вони вторгалися в недоторкану для західноєвропейця сферу особистого життя

Для вираження і сприйняття категорії ввічливості важливо, в яких формах вона втілюється: в прямих чи непрямих мовленнєвих актах. Так, голландський до­слідник П. ван дер Війст пише про труднощі, які часто мають місце у голландсько-французьких переговорах: голландці формулюють свою позицію і свої пропозиції прямо, не вдаючись до стратегій ввічливості; французи ж, навпаки, використовують значний набір таких стра­тегій. Тому французи часто розцінюють комунікативні стратегії голландців як неввічливі, непродумані, спон­танні, «діяння в лоб» тощо.

Немає в голландському діловому мовленні і звороту «будь ласка»; на німців це справляє враження невихо­ваності. Насправді це лише свідчення того, що в проце­сах міжкультурної комунікації мовці підсвідомо вико­ристовують моделі спілкування, притаманні їхній культурі.

Етикетні особливості мовлення носіїв різних куль­тур змінюються в часі. Так, етикетність поведінки су­часних китайців у ситуації «гість — господар» має свої особливості: вони надзвичайно гостинні, але сучасна етикетність суттєво змінилася порівняно з етикетністю давніх китайців: «Гість повинен був обов'язково принести господарю подарунок, причому останній залежав від рангу госпо­даря (наприклад, шидайфу 'вченому' потрібно було приносити фазана). На стук гостя до воріт виходив слу­га і, дізнавшись про мету візиту, говорив: «Мій госпо­дар не сміє Вас прийняти. Ідіть додому. Мій господар сам навідається до Вас». Говорячи це, слуга повинен був кланятися і тримати руки перед грудьми. Відвідувач, також тримаючи руки перед собою і нахиливши голову вперед, повинен був відповісти: «Я не смію завдавати клопоту Вашому господареві. Дозвольте мені зайти і вклонитися йому». Слуга повинен був відповісти так: «Це занадто велика честь для мого господаря. Вертайте­ся додому. Мій господар негайно прийде до Вас». Перша відмова прийняти гостя мала назву «церемоніальної промови», друга — «настійливого мовлення». Після неї гість повинен був знову повторити свої наміри. Слуга, вислухавши гостя втретє, йшов до господаря і, повер­нувшись, говорив: «Якщо Ви не приймаєте нашу нас­тійливу відмову, мій господар негайно вийде до Вас. Але подарунок господар не сміє прийняти». Тоді гість повинен був тричі відмовитись від зустрічі з господа рем, якщо його подарунок не приймуть. Тільки після цього господар виходив за ворота і приймав гостя» (Национально-культурная специфика общения народов СССР. — М.; 1977).

У північноамериканських індіанців цілком проти­лежна етикетна ситуація: можна прийти до сусіда, мовч­ки попалити люльку і піти: комунікація відбулася. В європейській культурі фатичне спілкування, як прави­ло, заповнене мовленням.
Рефлексивний етап передбачає активну участь студентів у вправах з формування умінь, що передбачені метою тренінгу

Самостійна робота (2 год.)
^

Запитання і завдання для самоконтролю


  1. У чому виявляється взаємозв’язок мови, культури та комунікації?

  2. Які фактори формують національну специфіку мовленнєвого спілкування?

  3. Підготуйте презентацію про своє хобі

  4. Підготуйте доповідь на тему: «Британська (іспанська, арабська, японська тощо) комунікативна поведінка»


^ Література: 1, 4, 6, 10, 15, 17, 19, 21, 23, 24, 25
Тренінг 2 (2 год.)

Мета: розвиток соціально-перцептивної чутливості, соціального уявлення про людину, розуміння й аналіз своєї установки під час сприймання різних людей; розвиток уміння й потреби в пізнанні інших людей, гуманному ставленні до них; розвиток умінь розумітися в людях: здатність швидко і правильно оцінити їхні психологічні особливості, сильні та слабкі сторони; виховання доброзичливості, поваги до інших, такту.
^

Інформаційний етап


  1. Національно-культурна специфіка максим спілкування

Етнічно і культурно обумовленими є не лише засоби мовного коду, а й елементи комунікативного кодексу, передусім дискурсивні максими, а також стратегії й тактики ведення міжособистісного спілкування.

Конверсаційні максими спілкування як обов'язкові складові комунікативного кодексу, на перший погляд, є універсальними, такими, що характеризують будь-яке мовлення. Йдеться про максими кількості (повідомлен­ня достатньо інформативне), якості (правдиве), модаль­ності (чітке й однозначне), релевантності (повинно нес­ти важливу для адресата інформацію), етикетності (по­винно не зачіпати особистісної сфери адресата, а також підтримувати позитивний імідж адресанта) та ін. Однак деякі з цих максим порушуються залежно від націо­нально-культурних чинників. Чи не найбільшою мірою це стосується максими кількості. Наприклад, підприє­мець із Таїланду пише своєму західному партнерові ді­лового листа з проханням надіслати каталог його фірми і починає листа з повідомлення про свою освіту і статус. З точки зору західного партнера він повідомляє зайву інформацію; з точки зору тайської культури ця інфор­мація вкрай необхідна для успішного ділового спілку­вання. Чи, наприклад, данський партнер вважає за не­обхідне детально проінформувати німецького партнера про історію розвитку своєї фірми, перш ніж сформулю­вати конкретну мету звернення, наприклад, запропону­вати товар, причому зробить це з позиції продавця. Німецький же бізнесмен іде безпосередньо до своєї мети, характеризуючи переваги свого товару і послуг мовою потенційного споживача і виходячи з того, що його інте­реси найважливіші.

Отже, максима кількості є культурно обумовленою, не втрачаючи при цьому своєї актуальності для самого процесу комунікації. Річ лише в тім, як у певній куль­турі розуміють максиму «кількість необхідної інфор­мації».

У ділових листах голландських бізнесменів значна частина інформації подається імпліцитно. Це часто ви­тлумачується німецькими колегами як нещирість, не­чесність. Вони вважають, що порушується максима мо­дальності.

У міжкультурній комунікації часто стикаються різ­ні принципи організації писемного дискурсу, оскільки використовуються різні мовленнєві стратегії для подан­ня нової інформації. Західні партнери часто скаржаться на те, що їм важко сприймати стиль ділового спілкуван­ня представників східних країн, наприклад китайців. Вони, мовляв, у розмові «ходять манівцями», їхні пові­домлення нелогічні тощо. Сучасний американський дослідник Р.-В. Каплан запропонував схеми дискурсив­ного стилю китайців та англійців

З позицій китайських культурних традицій саме їх­ній стиль ділового дискурсу (поетапне введення нової інформації та уникання прямих формулювань) допома­гає запобігати зіткненням під час переговорів і дає змо­гу партнерам «зберегти лице». Замість жорсткого і то­му, з китайської точки зору, грубого і некрасивого «ні» китайці віддають перевагу тактиці вичікування за чай­ним столом, допоки хтось із партнерів не втратить тер­піння і не поступиться.

  1. ^ Комунікативні табу

Важливою складовою націо­нальної (етнічної) етикетизації спілкування є комуніка­тивні табу.

Комунікативне табу мовні, тематичні та контактні заборони у спілкуванні.

Мовні табу — це заборона вживання у мовному спілкуванні носіїв певної культури окремих слів і сло­восполучень. ^ Тематичні табу — повна заборона для окремих осіб у конкретних ситуаціях спілкування роз­мов на певну тематику. Контактні табу — це заборона на будь-які форми міжособистісного спілкування.

Серед мовних табу найпоширенішими є заборони на вживання нецензурних та матірних слів. Але в різних культурах спостерігаються також заборони на вживан­ня певних імен і термінів спорідненості. Наприклад, в адигейців існує заборона на вживання у розмові влас­них імен людей, «які приносять нещастя» (злих, заз­дрісних, невдах тощо). Прикладом заборон тематичного табу є ситуація у черкесів: не можна три дні розпитувати свого гостя, хто він, звідки, куди йде, тощо: необхідно спершу надати йому почесті як гостю. У черкесів-чоловіків не прийня­то розпитувати про їхніх дружин і дітей.

У народів Кавказу, в багатьох племенах американ­ських індіанців частково збереглися контактні табу. Так, в адигейців тривалий час, навіть 2—3 роки, ніхто не повинен бачити разом чоловіка і жінку; чоловіки в присутності батька або інших старших осіб не розмовляють зі своїми дітьми, не беруть їх на руки тощо; све­кор і невістка можуть роками не сказати один одному жодного слова, у той час як із свекрухою невістка роз­мовляє відразу; чоловік декілька місяців після весілля не зустрічається з родичами жінки. У сучасних умовах подібні табу вже рідкісні.

Отже, мовний етикет, попри наявність спільних структурних елементів у багатьох етносів (формули ві­тання, прощання, висловлювання співчуття тощо), має національно-культурну специфіку. Знання цієї специ­фіки — важлива складова комунікативної компетенції носія інших культурно-мовних традицій, необхідна умова успішної міжкультурної комунікації
Діагностичний етап

  1. Діагностична вправа «Мої настанови до різноманітності» (за Девідом В. Джонсоном)

Перший крок на шляху до того, щоб добре опанувати різноманітністю, - визнавати, що вона існує, а також цінувати і шанувати основні відмінності між людьми. Різноманітність є необхідною вимогою для продуктивного, ефективного, успішного життя. Різноманітність сприяє досягненням і продуктивності, творчому розв'язанню проблем, вдосконаленню когнітивного і мо­рального мислення, вмінню входити в становище іншої людини і гнучкості у взаємодії з ровесниками з різним культурним та етніч­ним походженням. У площині стосун­ків, громади, організації, суспільства чи світу мета полягає не в тому, щоб робити кожного однаковим. Метою є працювати разом, щоб досягати спільних цілей, водночас визнаючи культурне різно­маніття і цінуючи та поважаючи фундаментальні відмінності серед людей.

^ МОЇ НАСТАНОВИ ДО РІЗНОМАНІТНОСТІ

Нижче напишіть, що вам подобається і не подобається в знайомст­ві з друзями з інших культур.

      1. Переваги, що з’являються завдяки стосункам з друзями з інших культур

      2. Недоліки, що виникають внаслідок стосунків з друзями з інших культур


Рефлексивний етап передбачає активну участь студентів у вправах з формування умінь, що передбачені метою тренінгу

Самостійна робота (2 год.)
^

Запитання і завдання для самоконтролю


  1. Що означає термін «комунікативне табу»? Які існують типи комунікативних табу?

  2. Які відмінності в трактуванні певних жестів існують у різних країнах?

  3. Наведіть не менше 5 прислів’їв або приказок, що характеризують комунікативну поведінку народу, мову якого ви вивчаєте. Знайдіть їхні еквіваленти в українській мові або зробіть переклад на українську мову. Визначте національно-культурні та універсальні ознаки спілкування, що ці прислів’я віддзеркалюють.

  4. Наведіть фрагмент іншомовного міжособистісного спілкування та перекладіть його українською мовою. Здійсніть його комплексний аналіз за відповідною схемою. Визначте національно-культурні ознаки комунікативної поведінки співрозмовників.

  5. Прочитайте лист і перекладіть його українською та англійською мовами (або іншою іноземною мовою, яку ви вивчаєте). Порівняйте оригінальний текст і переклади. Визначте універсальні та етноспецифічні ознаки писемної комунікації.

^ Дорогие друзья, профессионалы туристического бизнеса!

Офис по туризму Швейцарии будет рад видеть вас на рабочей встрече «Швейцария приглашает», которая состоится в Киеве 4 сентября 2011года. Вам представится уникальная возможность познакомиться и пообщаться с представителями разных отраслей туристического биз­неса Швейцарии лично. Мы ждем вас в гостинице «Русь» по адресу: Киев, Госпитальная улица, д. 4, 4 сентября с 11.00 до 17.00 в любое удобное время.

Более подробная информация и регистрация на workshop на сайте www.МуSwitzerland.ги

Увидимся в сентябре!

  1. Підготуйте доповідь на одну із тем:

  • Етноспецифіка мовленнєвого етикету

  • Національна специфіка невербальної комунікативної поведінки

  • Прояви соціального символізму в комунікації


Література: 1, 4, 6, 10, 15, 17, 19, 21, 23, 25




Схожі:

2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.) iconПлан Спілкування І комунікація. Функції спілкування. Види, типи І...
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. – Вц «Академія», 2004. – 344 с
2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.) iconЛекція №6 Тема лекції: Спілкування: види, техніка, засоби
Психологія спілкування: зміст спілкування; структура спілкування; засоби спілкування (вербальна, невербальна комунікація)
2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.) iconМожна зобразити так: кс = ку+ 3 + В, де ку — комунікативні установки;...
В процесі ділового спілкування важливим фактором є створення між партнерами нормальних робочих відносин, які досягаються, якщо дотримуватися...
2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.) iconНавчально-методичний комплекс дисципліни «культурні інститути та...
«Культурологія», що викладається на ІІ курсі у IІІ семестрі в обсязі 3-х кредитів. З них лекцій 34 год., семінарських занять 17 год.,...
2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.) iconТема: комунікаційна діяльність І спілкування
«взаємодія двох чи більше людей, що складає в обміні між ними інформацією пізнавального чи афективного характеру», тобто обміні чи...
2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.) iconЗаняття Усне професійне спілкування юриста (2 год.)
Мовні засоби усного спілкування під час проведення нарад, прийому відвідувачів, надання юридичних консультацій тощо
2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.) iconТема. Специфіка мовлення товарознавця
Мета: ознайомитися з основними умовами ефективного мовленнєвого спілкування, композицією публічного виступу; розвивати вміння готуватися...
2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.) iconТема 10. Мовно-комунікативні стратегії публічного виступу публічний виступ що це таке?
Радевич-Винницький Я. Етикет І культура спілкування: Навчальний посібник / Я. Радевич-Винницький. – К.: Знання, 2006. – 291 с
2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.) iconПлан Філолофсько-теологічний І науковий підходи до питання походження...
Первісні й примітивні форми релігійного життя: тотемізм, табу, магія, фетишизм, анімізм
2 Міжкультурна комунікація. Національно-культурна специфіка максим спілкування. Комунікативні табу (4 год.) icon1. Дати визначення поняття “масова комунікація”. Масова комунікація...
Обки та передачі інформації. Також це діяльність з добору нових сенсів, які наближають людину до осягнення морального знання. Крім...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка