1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту»




Назва1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту»
Сторінка1/13
Дата конвертації20.06.2013
Розмір1.68 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Культура > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Відповіді на екзаменаційні питання з ІФК
1.Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури і спорту»
Історія фізичної культури і спорту належить до числа профілюючих дисциплін в системі фізкультурної освіти. Сприяючи формуванню сучасного світогляду, вона має велике пізнавальне, освітнє і виховне значення. Винятковий вплив на свідомість майбутнього фахівця має вітчизняна історія фізичної культури і спорту.

Головними дефініціями, як логічними операціями, що розкривають зміст основних термінів предмету «Історія фізичної культури і спорту» є: історія; культура; фізичну культура; спорт. Термін «історія» має давньогрецьке походження й означає розповідь про минуле життя людського суспільства. Давньоримський політик і філософ Марк Тулій Цицерон казав: «Historia est magistra vita» – «Історія – наставник життя». З усіх відомих історичних «фактів» лише незначна їхня кількість може бути повною мірою перевірена і підтверджена.

Термін «культура» латинського походження, спочатку означав оброблення ґрунту. Культура – це першопричина, що визначає потреби і поведінку людей, сукупність матеріальних, духовних і нематеріальних цінностей, створених людством протягом його історії. Основною рушійною силою розвитку культури є людські потреби, які постійно зростають.

Термін «фізична культура» був вперше використаний в Англії і США в 90-х рр.. XIX ст.. В Україні цей термін почав вживатися у пресі з 1908-1910 рр.. На сьогодні існує близько десяти основних визначень поняття «фізична культура». Наведемо визначення цього поняття, яке найбільш повно відповідає сучасним запитам нашого суспільства. За визначенням Т. Круцевич, фізична культура – це частина загальної культури, сукупність спеціальних духовних і матеріальних цінностей, способів їх виробництва і використання з метою оздоровлення людей і розвитку їх фізичних здібностей. Результуючий аспект фізичної культури включає всю сукупність корисних результатів, які людина одержує в процесі діяльного використання різних засобів фізичної культури. Практично це сформовані знання, уміння та навички, соціальні якості, умотивовані потреби.

Аналіз конституційних і законодавчих актів європейських країн проведений І. Мудріком, свідчить, що поняття «фізична культура» вживається тільки в конституціях Росії, Білорусії, та Хорватії. У законодавчих актах інших європейських країн використовуються терміни «спорт» і «фізичне виховання» («physical еducation»). Загальноприйнятому в нашій країні терміну «фізична культура» за кордоном еквівалентне поняття «фітнес».

Поняття «спорт» виникло від старофранцузького слова de(s)port, яке має походження від «sе desporter» («боротись»). Це слово з’явилось наприкінці XII ст. в романі нормандської літературної школи L’Еneas для визначення будь-якого виду розваг. В Англії воно перетворюється на словесну форму «disport», а потім «sport».

Сучасне ж уявлення поняття «спорт» трактується наступним чином: спорт – це змагальна діяльність, специфічна підготовка до неї, міжособистісні й суспільно значущі результати, характерні для цієї діяльності.
2. Характеристика предмету «Історія фізичної культури і спорту»
Історія фізичної культури і спорту – це частина загальної людської культури, наука про закономірності та характерні риси окремих явищ фізичної культури і спорту в різних періодах існування людського суспільства. Історія простежує еволюцію виникнення і розвитку фізичної культури і спорту з найдавніших часів й до наших днів. Цей предмет, як не що інше, допомагає майбутнім фахівцям повніше усвідомити зміст майбутньої професії, з історичної точки зору підвищити свій кваліфікаційний рівень у сфері фізичної культури і спорту.

Предметом вивчення історії фізичної культури і спорту є загальні закономірності виникнення, становлення й розвитку фізичної культури і спорту на різних етапах існування людства, з’ясування їх особливостей у різних народів минулого і сьогодення, аналіз їхньої практики, до змісту якої входять засоби, методи, ідеї, теорії і системи фізичної культури і спортивної підготовки різних народів, де вони органічно поєднуються з життєдіяльністю людини.

^ Складовою частиною дисципліни є історіографія, джерелознавство та теорія і методика фізичної культури які визначають його досягнення як навчальної дисципліни. У процесі свого формування предмет історії фізичної культури і спорту ввібрав у себе відомості з всесвітньої й військової історії, етнографії та археології, історії педагогіки і медицини, історії культури. Предмет тісно пов’язаний з науковими дисциплінами, що вивчають фізичну культуру і спорт з соціологічних, теоретико-педагогічних, медико-біологічних і спортивно-педагогічних позицій (рис. 1).

скругленный прямоугольник 1выноска со стрелкой вправо 2выноска со стрелкой вправо 3выноска со стрелкой вправо 9выноска со стрелкой вправо 10выноска со стрелкой вправо 4выноска со стрелкой вправо 12выноска со стрелкой вправо 8выноска со стрелкой вправо 7выноска со стрелкой вправо 6выноска со стрелкой вправо 5выноска со стрелкой вправо 13

Рис. 1 Взаємозв’язок історії фізичної культури з іншими науками
3. Джерела вивчення і методи дослідження «Історії фізичної культури»
При вивченні історії фізичної культури і спорту використовують наступні джерела:

1) археологічні та етнографічні дані, що свідчать про використовування фізичних вправ та ігор людством;

2) пам’ятки образотворчого мистецтва, художньої літератури, кіно-, фото-, фоно-, відео- і цифрові матеріали, що відображають історичну проблематику фізичного виховання і спорту;

3) архівні матеріали, літописи, книги, брошури, журнали, газети, та інші письмові джерела, що містять відомості з фізичної культури і спорту;

4) урядові документи, праці провідних вчених, педагогів, тренерів і державних діячів;

5) практичний досвід з розвитку фізичної культури і спорту в різних народів.
Як наука, історія фізичної культури і спорту використовує такі методи дослідження:

  • історико-теоретичний аналіз, узагальнення, систематизація історичного матеріалу;

  • проведення історичних аналогій, співставлення, порівняння;

  • системний, структурний та статистичний аналіз;

  • письмове (анкетне) опитування, інтерв’ювання, бесіди;

  • узагальнення практики, вивчення досвіду розвитку фізичної культури і спорту.

Послідовність вивчення дисципліни «Історія фізичної культури і спорту» залежить від періодизації історії яка складається з чотирьох розділів.

^ РОЗДІЛИ ІСТОРІЇ

Історія Стародавнього світу

Історія первісного суспільства

Історія

Стародавнього Сходу

Історія Стародавніх

Греції і Риму

Історія

середніх

віків


Нова

історія

Новітня історія


Рис. 2 Розділи історії за періодизацією
4. Теорії виникнення фізичної культури
Існує декілька теорій при висвітленні проблеми виникнення фізичної культури:

Гросс, як автор теорії ігор, розглядав ігри як підготовку до життєвих випробувань, в якій відбувається тренування органів. Це найбільш популярна за кордоном теорія (відомий її представник – культуролог та історик Й. Хейзінга – «ігрова концепція культури»), що має послідовників в сфері теорії та методики фізичної культури і спорту.

^ Теорія магії вперше висвітлена французьким археологом Соломоном Рейнаком. Він вважав, що зображення істоти або предмета первісною людиною забезпечує владу або впливає над цей предмет або істоту. За Рейнаком, рухові дії, повторювані в процесі магічних ритуалів давніх людей (танці, імітація трудової та мисливської діяльності), стали основою нового виду діяльності, спрямованого на навчання руховим діям та їх вдосконалення.

^ Теорія зайвої біологічної енергії запропонована англійським філософом Спенсером. Основне положення його теорії в тому, що енергія, яка виникає у первісної людини, вивільнялася через різні рухові дії (ігрові, танцювальні), що сприяло культивуванню цих дій.

^ Теорія війни (засновник – Е. Берк): підготовка до війни сприяла виокремленню особливого виду діяльності, який сприяв розвитку фізичних якостей і навчанню необхідним у війні руховим діям.

^ Теорія праці (найбільш широко розкрита Г. Плехановим і Н. Пономарьовим): більшість сучасних видів фізкультурно-спортивної діяльності сягає своїм корінням в трудову діяльність.

^ Теорія ініціації – на підставі етнографічних досліджень зроблено висновок про те, що для всіх об’єднань первісних людей характерним є обряд ініціації. Ініціація – посвята молодих людей у повноправні члени суспільства. Організація підготовки до проходження обряду ініціації сприяла подальшому відокремленню фізичного виховання як специфічної сфери суспільної діяльності.

Таким чином існує декілька теорій виникнення фізичних вправ, які взаємодоповнюють одна одну і кожна з яких має право на існування в історичному розвитку фізичної культури і спорту.
^ 5. Природні рухи – як підґрунтя виникнення фізичних вправ
Фізична культура як специфічна сфера суспільної діяльності виникла 80 – 8 тис. р. до н. е.. Про появу фізичних вправ як таких можна говорити лише тоді, коли вони відокремлені від праці. Заняття фізичною культурою відрізняються від інших видів діяльності (у тому числі і трудової) перш за все тим, що вони спрямовані на розвиток власних фізичних здібностей, тобто рухових умінь, навичок, якостей, функціональних можливостей та ін.

Наші віддалені предки прийшли до розуміння наступного: вдосконалюючи свої рухові можливості, є можливість не тільки успішніше працювати, полювати, воювати, а й фізично розвивати самого себе. Дана обставина була істотним поштовхом до виникнення перших вправ які сприяли розвитку рухових вмінь і якостей.

Характеризуючи природні рухи первісної людини (тривала ходьба, біг, подолання перешкод, стрибки, пірнання і плавання) необхідно зауважити, що їхньою специфікою було постійне подолання значних відстаней, тобто тривала ходьба, основними факторами якої були:

  • фактор харчування – пошук їжі, кращих умов для полювання, рибальства й збиральництва;

  • кліматичні фактори – розливи річок, виверження вулканів, сходи лавин, каменепади та інші природні катаклізми;

  • біологічні фактори – рятування від нападу хижих звірів;

  • соціальні фактори – війни, міжплемінні сутички, необхідність сховатися від зовнішньої агресії, а також переслідування противника або захоплення його території.


6. Полювання – як передумова виникнення і розвитку фізичних вправ
Фізична культура виникла з потреб первісних людей в підготовці до того чи іншого роду трудової діяльності. Оскільки в самому ранньому періоді свого становлення людина займалася полюванням і саме воно було серйозним фізичним випробуванням, пов’язаним з необхідністю бігати, метати, плавати, переносити важкі туші вбитих тварин.

Полювання, впливаючи на фізичний розвиток людини, сприяло розвитку багатьох його здібностей: далекозорості, влучності, обережності, спостережливості, спритності та ін.. Перебуваючи весь час в умовах впливу природних сил природи, мисливець гартувався в боротьбі з нею.

Головним джерелом існування первісної людини стало полювання на великих тварин. Проте мамонти, печерні ведмеді й тури виявилися небезпечними супротивниками. Вдале полювання на них можна було забезпечити тільки за допомогою заздалегідь виготовлених і випробуваних засобів, організованих сумісних дій усіх членів клану. В процесі цього стародавня людина навчилася найбільш раціонально використовувати як метальну зброю різноманітні предмети: палицю, пращу, остень, спис. Вона відкрила для себе спосіб метання списа, що значно збільшував дальність польоту. В процесі застосування метальної зброї людина, володіючи своїми м’язами, навчилася розраховувати їхню силу і точність польоту в залежності від віддаленості цілі, координувати власні рухи.

Опанувавши усі види метальної зброї, первісна людина винайшла важіль, спочатку у вигляді атлатля, а потім луку, які в 2–3 рази збільшили дальність польоту зброї для полювання.

Атлатль (atlatl) – ручне пристосування для метання списа (списометалка), яке з чималим успіхом застосовувалася мисливцями з північної Африки вже 20–25 тис. р. до н. е.. Стародавній пристрій свою назву отримав від американських індіанців, точніше, ацтеків, які теж активно його використовували (в перекладі «атлатль» означає «метальник списа»). Гнучке плече – важіль атлатля – дозволяв метати легкі дротики зі швидкістю більше 100 км/год на відстані понад 200 метрів.

Приблизно 12 000 р. до н.е. відбувся стрибок у розвитку людства, списометалки поступилися луку зі стрілами. У способі життя племен в цей період відбуваються значні зміни. У багатих дичиною низинах і долинах річок виникають відносно осілі поселення. В той же час на печерних малюнках, які раніше відображували тільки сцени полювання, виникають зображення людей, що борються між собою. Списи, дротики, луки і стріли які використовувалися для полювання на звірів, пізніше стають і військовою зброєю.
7. Магічні дії у виникненні фізичних вправ
На основі археологічних розкопок, які відносяться приблизно до періоду 40 000 р. до н. е. можна констатувати, що фізичний розвиток людини більш пізньої давньої епохи супроводжувався магічними діями.

Оволодіння життєво необхідними руховими навичками відбувалося, вочевидь, шляхом спостереження і копіювання, але все більшого значення при розвитку абстрактного мислення, членороздільної мови, зображення знаків людиною набувала магія.

У первісної людини існувало уявлення про надзвичайні властивості деяких природних явищ. Поряд з реальною дійсністю вона припускала буття невидимих явищ – душ, духів, які живуть серед людей і можуть безпосередньо впливати на оточення людини. Це привело первісну людини до думки про те, що якщо умилостивити ці духи, впливаючи якимось чином на них, то можна розраховувати на успіх у справі. Так народилася магія, а разом з нею супроводжуючі її культові обряди. У кам’яну епоху існувало декілька культових обрядів: тотемічні обряди, пов’язані з промисловою і шкідливої магією, поховальні обряди і, нарешті, обряди посвяти – ініціації.

У зв’язку з тим, що первісна людина не знала ніякої іншої форми виробничої діяльності, крім полювання і збирання, провідне місце в його житті грала так звана промислова магія. Сутність обряду полягала в тому, що людина виконувала низку дій, що імітували бажаний результат. На землі малювалося зображення тварини, на яку в майбутньому полюватимуть. Влучення у тварину стрілою чи списом переслідувало одну мету – вбити її життєву силу. Цей обряд був заснований на вірі в те, що, вбиваючи зображення живої істоти, можна нібито здобути владу над його волею і тілом. Магія, таким чином, не породила самостійну діяльність, пов’язану з фізичним вихованням, а використовувала вже існуючі форми рухів під час полювання.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту» iconЛекція 5 професійна діяльність фахівців фізичної культури та спорту метою лекції
Метою лекції є вивчення особливостей професійної майстерності І службових обов’язків фахівців з фізичної культури, вчителя фізичної...
1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту» iconМетодичні рекомендації для студентів денної та заочної форми навчання...
Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради інституту фізичної культури та спорту
1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту» iconЛекція 5 Тема : ‘’Розвиток фізичної культури І спорту в Україні”
Мета лекції: ознайомити студентів з витоками, розвитком фізичної культури та спорту в Україні
1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту» iconМіністерство охорони здоров’я україни
Чої практики в стаціонарі для студентів 4 курсу медичних факультетів №№1-4, чернігівського філіалу, факультету підготовки лікарів...
1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту» iconЧл кор. Амн україни, професор; Волосовець О. П
Чної виробничої практики для студентів 5 курсу медичних факультетів №№1-4, чернігівського філіалу, факультету підготовки лікарів...
1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту» iconЗатверджую заступник директора Департаменту – начальник управління...
Заступник директора Департаменту – начальник управління з питань фізичної культури та спорту Департаменту у справах сім’ї, молоді...
1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту» iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний...
«медико-біологічні основи фізичної культури І спорту» для випускників заочної форми навчання
1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту» icon“затверджую”
Впровадження фізичної культури та спорту в побут студентської молоді та залучення її до здорового способу життя
1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту» iconПрограмові вимоги на екзамен з історії України для студентів неісторичних спеціальностей
Зміст, завдання курсу “Історія України”. Наукова періодизація І характеристика основних етапів української історії
1. Характеристика основних дефініцій «Історії фізичної культури І спорту» iconФормування фізичної культури
«Формування фізичної культури личностив системі безпрерывного освіти»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка