9. Зміст освіти в загальноосвітній школі




Скачати 227.51 Kb.
Назва9. Зміст освіти в загальноосвітній школі
Дата конвертації20.06.2013
Розмір227.51 Kb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Культура > Документы
Тема 9. Зміст освіти в загальноосвітній школі

7: Поняття про зміст загальної середньої освіти

2. Фактори, що зумовлюють зміст освіти

3. Теорії організації змісту освіти

4.Наукові вимоги до формування змісту освіти

5.Реалізація змісту освітив сучасній школі

1. Поняття про зміст загальної середньої освіти

Зміст загальної середньої освіти - це частина культури соціального досвіду суспільства, яка використовується в навчальному процесі для вирішення завдань навчання, вихо­вання і розвитку особистості.

До складу людської культури входять: 1) вже здобуті суспільством знання про природу, саме суспільство, мислення, техніку і способи діяльності;

2) досвід здійснення відомих способів діяльності, який втілю­ється в уміннях і навичках особистості, що засвоїла цей до­свід;

3) досвід творчої, пошукової діяльності щодо вирішення нових проблем, які виникають перед суспільством;

4) досвід ставлень до світу, самого себе, тобто система емоційної, во­льової, моральної, естетичної вихованості.

Зміст загальної середньої освіти — це не сукупність скла­дових, а деяка "критична маса", яка забезпечує систему загальнонаукових знань, умінь і навичок, системне мислення, загальний світогляд, ціннісні орієнтації, імпульси до самоос­віти, саморозвитку.

До сучасного змісту освіти входить чотири основні ком­поненти:

- досвід пізнавальної діяльності, зафіксований у фор­мі знань;

- досвід виконання відомих способів діяльності - у формі умінь діяти за зразком;

- досвід творчої діяльності - у формі умінь приймати нестандартні рішення в нових ситуаці­ях;

- досвід ставлень до навколишньої дійсності у формі цінні­сних орієнтацій.

^ Досвід пізнавальної діяльності особистості включає сис­тему знань про природу,

людину, суспільство, мислення, виробництво та засоби діяльності, засвоєння яких забезпечує формування у свідомості учнів наукової картини світу.

Знання є основним елементом змісту загальної середньої освіти. Вони відображають узагальнений досвід пізнання дійсності, накопичений людством у процесі соціально-історичної практики. Без знань неможлива жодна цілеспря­мована дія.

Зміст загальної середньої освіти охоплює різні види знань, які характерні для фундаментальних наук: основні поняття і терміни, без яких неможливо зрозуміти жодного тексту, жод­ного елементу знань; факти повсякденної дійсності й науки, які дають змогу зрозуміти закони науки, формувати переко­нання, доводити і відстоювати свої ідеї, основні закони нау­ки, що розкривають взаємозв'язки різних об'єктів і явищ дійс­ності; теорії, які містять систему наукових знань про певну сукупність об'єктів, зв'язки між законами, прогноз у даній предметній галузі; знання про способи діяльності, методи пі­знання й історію отримання знання, історію науки; оцінні знання, знання про норми ставлень до різних явищ життя.

Усі види знань взаємопов'язані й потребують комплексно­го засвоєння.

^ Досвід здійснення відомих способів діяльності (практич­ний досвід). Зміст цього досвіду складає система загальних інтелектуальних і практичних умінь та навичок, яка є основою конкретних видів діяльності: пізнавальної, трудової, художньої, громадської, ціннісно-орієнтаційної, комунікативної. Ці види діяльності й забезпечують здатність підростаючих поколінь зберігати культуру народу.

^ Пізнавальна (навчальна і позакласна) діяльність учня залучає його до найважливіших засобів пізнання світу, розвиває кругозір, сприяє інтелектуальному розвиткові, формує потребу систематично опановувати наукові знання, займатися самоосвітою.

^ Трудова діяльність спрямована на створення, збереження і примноження матеріальних цінностей (предметів культури). Її видами є самообслуговування, суспільне корисна і продуктивна праця. Організація трудової діяльності учнів передба­чає поєднання безкорисливої і оплаченої праці, що необхідно для життєдіяльності в умовах ринку.

^ Художня діяльність розвиває потребу в прекрасному здатність до художнього мислення, естетичного кругозору, стимулює художню самодіяльність учня.

Громадська діяльність сприяє соціалізації школяра, фор­мує його громадянську позицію, залучає до активного пере­творення дійсності.

^ Ціннісно-орієнтаційна діяльність спрямована на раціо­нальне осмислення учнями загальнолюдських і національних цінностей, усвідомлення особистої причетності до світу в усіх його проявах, становлення учнів як суб'єктів соціальних відносин.

^ Комунікативна діяльність є вільним спілкуванням пере­дусім у вигляді спеціально організованого дозвілля учнів, ко­ли метою і змістом діяльності стає спілкування з іншою лю­диною як вартістю.

У межах цих основних видів вирізняють матеріальну і ду­ховну, виробничу та споживацьку, репродуктивну і творчу діяльність. Названі види діяльності відображаються в змісті освіти, здебільшого поєднуючись у способах діяльності. То­му при відборі змісту враховуються як види, так і галузі ді­яльності (соціально-політична, художньо-естетична, сімейно-побутова тощо).

^ Досвід творчої діяльності покликаний забезпечити готов­ність до пошуку шляхів вирішення назрілих проблем. Він вимагає самостійного застосування раніше засвоєних знань і вмінь у нових ситуаціях, формування нових способів діяль­ності на основі вже відомих.

Важливими рисами творчої діяльності є:

- самостійне перенесення знань і умінь у нову ситуацію;

- бачення нової проблеми в знайомій ситуації;

- бачення структури об'єкта і його нової функції;

- самостійне комбінування відомих способів діяльності в новий;

- знаходження різних способів вирішення проблеми і аль­тернативних доказів;

- побудова принципово нового способу вирішення проб­леми, який є комбінацією відомих.

Цей вид соціального досвіду розвиває ті здібності молодо­го покоління, які сприятимуть подальшому розвиткові куль­тури.

^ Досвід ставлень особистості до світу, діяльності є специ­фічним. Сфера почуттів людини не збігається зі змістом знань про навколишню дійсність, навичками й уміннями. „Ні слова, ні думки, ні вчинки — ніщо не вражає так ясно і правильно нас самих, наші ставлення до світу, як наші почуття...К.Д. Ушинський

Культура її почуттів - особливий феномен, який є наслід­ком соціального розвитку. Система мотиваційно-ціннісних і емоційно-вольових ставлень разом із знаннями і вміннями є умовою формування системи цінностей, ідеалів, світогляду особистості.

Усі перераховані компоненти змісту загальної освіти взає­мопов'язані і взаємозумовлені. Уміння без знань неможливі; творча діяльність здійснюється на основі певних знань і умінь; вихованість передбачає знання про ту дійсність, до якої встановлюється те чи інше відношення; знання про діяльність, забарвлену емоціями, передбачають поведінкові навички й уміння.

Засвоєння цих компонентів соціального досвіду дасть змогу молодій людині не тільки успішно функціонувати у суспільстві, бути хорошим виконавцем, а й діяти самостійно, бути здатним змінювати його. Тому сучасний зміст шкільної освіти готує учнів до такого життя, яким воно є, але готує так щоб випускник школи виявився здатним робити власний внесок у систему, що існує, аж до її реформування.

Справжнє завершення освіти забезпечує тільки саме життя і свідома самостійність кожного.

Д. І. Менделєєв.

^ 2. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти

Визначення змісту освіти завжди викликає труднощі. Істо­рія педагогіки показує, що при вирішенні цієї проблеми до­пускалося чимало помилок, внаслідок чого зміст то відставав від сучасного стану науки, то виявлявся перевантаженим, то зменшував можливості навчання як засобу розвитку й фор­мування особистості.

Що ж необхідно відбирати з конкретного змісту всіх видів і галузей діяльності? Це залежить від ряду факторів. Першим і головним є система потреб (соціальних і особистісних), яка нерозривно пов'язана з системою цілей (соціальних — вимо­ги суспільства до загальної освіти, особистісних — форму­вання основних сторін особистості). На нинішньому етапі реформування української школи, коли освіта повинна стати основою побудови нової демократичної держави, культурно­го та духовного відродження, становлення демократичного суспільства і ринкових відносин, виникає необхідність поєд­нання суспільних і особистісних інтересів. Насамперед слід зробити освіту особистісно значимою, необхідною і привабливою для кожної людини, не послаблюючи при цьому орієнтацію на задоволення суспільних потреб.

До об'єктивних факторів, які впливають на зміст шкільної освіти, належать соціальні та наукові досягнення. Проміжок часу від появи нового наукового відкриття або нової соціальної ідеї до початку її систематичного вивчення в школі, як показали спеціальні дослідження, невпинно скорочується.

Якщо для вивчення телеграфу в школі потрібно було 60 років після винаходу Морзе, для еволюційного вчення Дарвіна — 56 років, радіо (Попов) — 40, то з транзистором учні позна­йомилися вже через 10 років після його винаходу, синтезом інсуліну, дослідженнями космосу за допомогою штучних су­путників, біонікою, космічною біологією, сучасними зразка­ми різноманітної техніки — через 4-5 років. Упродовж останнього десятиріччя цей термін зменшився настільки, що відображення нових ідей обмежується лише термінами вихо­ду навчальних книг.

Для того, щоб визначити обсяг змісту, необхідно врахову­вати і можливості школяра: скільки в середньому учень мо­же засвоїти, наскільки логічно, з яким темпом тощо. Сьогодні доведено, що запам'ятати дитина може все, і чим вона мо­лодша, тим більше і швидше; інша справа — осмислити, зро­зуміти, засвоїти. Для цього необхідний відповідний рівень розвитку. Фактор можливостей відіграє роль своєрідного ре­гулятора, що впускає чи не впускає в зміст освіти відомості, які вимагають певного рівня оснащення навчального процесу, матеріально-технічних та економічних можливостей.

Вимоги до змісту освіти в середній загальноосвітній школі визначаються державною стратегією розвитку загальної се­редньої освіти. Зміст освіти сучасної української школи має Два аспекти — національний і загальнолюдський. Загальними, принциповими положеннями, що лежать в основі його розробки, є: гуманізація, що передбачає оптимальне співвідношення гуманітарних і природничих дисциплін, наповнення всіх курсів «олюдненими» знаннями, формування гуманістичного типу мислення, особистісно зорієнтованого світорозуміння, оптимістичних поглядів на проблеми людського життя, розуміння учнями його суті, утвердження людини як найвищої соціальної цінності; диференціація змісту, що забезпечує альтернативні можливості для одержання освіти відповідно до індивідуальних потреб та здібностей; науковість, що виявляється у відповідності запропонованих для вивчення в школі знань новітнім досягненням наукового, соціального і культурного прогресу; інтеграція навчальних курсів, як засіб цілісного розуміння та пізнання світу; оптимальне поєднання теоретичних і практичних компонентів, що передбачає необ­хідність підготовки учнів до застосування засвоєних теорети­чних знань на практиці; оптимальне поєднання класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки; органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями; ши­роке застосування нових педагогічних, інформаційних техно­логій.

Для визначення змісту шкільної освіти неабияке значення має суб'єктивний фактор, зокрема методологічні позиції вче­них. Наріжним каменем різних позицій і поглядів з питань змісту освіти є те, як той чи інший учений трактує питання розумового розвитку учнів під впливом навчальної роботи. У зв'язку з цим розглянемо найбільш відомі теорії освіти, які розроблялися в педагогіці і помітно вплинули на зміст шкіль­ної освіти.

^ 3. Теорії організації змісту освіти

Наприкінці XVIII і в середині XIX століття особливого поширення набула теорія формальної освіти. Вона бере свій початок від Д. Локка (XVII ст.), Й. Песталоцці, Е.Канта і Й. Гербарта (XVIII—XIX ст.). Прихильники цієї теорії вва­жали, що джерелом знань є розум, головним завданням шкільної освіти — розвиток розумових здібностей учнів, їх­нього мислення, уяви, пам'яті, а не набуття фактичних знань. Тому вони надавали перевагу предметам, які забезпечують гімнастику розуму, зокрема латинській і грецькій мовам, математиці.

Ця теорія була покладена в основу визначення змісту «класичної» освіти в дореволюційних гімназіях, де особлива увага приділялася вивченню російської, латинської, грецької, німецької, французької та ін. мов. На вивчення предметів природничо-математичного циклу відводилося лише 20% навчального часу. Елементи теорії формальної освіти застосовуються і донині. Наприклад, навчання в граматичних школах Англії чи загальноосвітніх ліцеях Франції спрямовує­ться насамперед на загальний розвиток шляхом тренування мислення.

У кінці XVIII — на початку XIX століття виникає і розви­вається теорія матеріальної освіти. Своїм зародженням вона зобов'язана тому, що швидкий розвиток промисловості і її науково-технічних основ висунув питання про підготовку людей, які мають природничо-наукову, технічну і практичну підготовку. Прихильники виходили з філософії емпіризму (від гр. емреігіа — досвід). Англійський філософ Г. Спенсер (1820-1903) стверджував, що пізнання не може вийти за межі безпосереднього досвіду, що джерелом знань є лише досвід. Він побудував систему освіти для практичного прошарку сус­пільства — бізнесменів, торгівців, ремісників, кваліфікованих техніків і робітників, яка базувалась на п'ятьох видах людсь­кої діяльності — самозбереженні, здобуванні засобів для життя, вихованні потомства, виконанні соціальних функцій і дозвіллі. Засобом освіти Спенсер вважав вивчення логіки, математики, соціології, психології, біології, хімії, геології, мови та літератури, іноземних мов.

За теорією матеріальної освіти головним критерієм визна­чення змісту освіти є практична значимість знань, а не їхній розвиваючий вплив. Тому потрібно озброювати учнів пере­важно природничо-науковими знаннями. Критерієм відбору освітнього матеріалу повинен слугувати ступінь придатності його до життя і безпосередньої практичної діяльності учнів у майбутньому.

Теорія склала основу так званого реального напряму в шкільній освіті. У реальних училищах вивчалася математика, фізика, а також предмети прикладного характеру, наприклад, бухгалтерська справа і под. Ця теорія, як і теорія формальної освіти, була однобічною. Серйозні недоліки, властиві цим теоріям, різко критикувалися прогресивними педагогами.

^ Дидактичний утилітаризм (Д. Дьюї, Г. Кершенштейнер та ін.) виходить із пріоритету індивідуальної та суспільної ді­яльності учня. Учень повинен займатися тими видами діяль­ності, які дозволили цивілізації вийти на сучасний рівень Тому увагу слід сконцентрувати на заняттях конструктивного характеру: навчити дітей готувати їжу, шити, прибирати і под., тобто виконувати необхідну в повсякденному житті діяльність. Навколо утилітарних знань і вмінь зосереджувалася інформація ширшого характеру.

Основні постулати теорії: «Завчасно складені навчальні курси не потрібні», «Матеріал для навчання необхідно брати з досвіду дитини», «Дитина сама має визначити якість та кількість навчання», «Навчання шляхом робленості — основний метод у школі». Дидактич­ний утилітаризм значно вплинув на зміст і методи роботи в американській школі.

Ідеї Дж. Дьюї знайшли своє втілення в проектній системі навчання, що була розроблена в 20-ті роки XX століття У. Кілпатріком. Сутність цієї системи в тому, що діти, керую­чись своїми інтересами, разом з учителем проектували вирі­шення будь-якого завдання, включалися в практичну діяль­ність, протягом якої оволодівали певними відомостями з мо­ви, математики та інших предметів. Зрозуміло, що така теорія спричиняла зниження рівня освіти школярів.

Польський учений Б. Суходольський запропонував проб­лемно-комплексну теорію. Сутність її в тому, що вивчення певних предметів у школі здійснюється не окремо, а компле­ксно. В основі їх вивчення знаходяться проблеми, вирішення яких потребує активної пізнавальної діяльності та викорис­тання знань з різних галузей. Дана теорія, як бачимо, перекликається з попередньою.

^ Теорія структуралізму (польський вчений К. Сосницький) розглядає зміст освіти як решітку з великих структур, які містять системоутворюючі компоненти. Структури дозволяють скоротити обсяг навчального матеріалу, позбавитися перевантаження змісту і не допустити зниження якості навчання. Організуються вони за логічним принципом. У старших класах слід відмовитися від принципів систематичності, послідовності та історизму, які, проте, можливі при вивченні точ­них предметів.

^ 4. Наукові вимоги до формування змісту освіти

Розвиток людської особистості значною мірою залежить, як ми вже зазначали, від оволодіння суспільним досвідом, основу якого складають наукові знання, уміння і способи творчої діяльності, емоційно-ціннісні ставлення до оточуючої дійсності. Це зумовлює необхідність забезпечення повноцін­ної освіти підростаючих поколінь, постійного удосконалення її змісту. Аналіз великої кількості вітчизняних і зарубіжних джерел дозволяє виділити систему наукових вимог до форму­вання змісту шкільної освіти. Основними з них є:

1. Провідна роль у визначенні змісту освіти для підроста­ючого покоління належить меті й завданням виховання, які ставить суспільство перед школою. Мету загальної серед­ньої освіти в нашій країні визначено законом України «Про освіту». В ст. 35 стверджується: «Загальна середня освіта за­безпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне са­мовизначення, формування загальнолюдської моралі, засво­єння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення».

Це означає, що зміст освітньої роботи школи повинен забезпечувати інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

2. Гуманістична спрямованість змісту загальної середньої й спричиняє його відповідність сучасним потребам та можливостям особи; пріоритет загальнолюдських цінностей, здоров’я людини, її вільний розвиток.

3. ^ Науковість змісту освіти передбачає занесення до змісту освіти лише тих фактів і теоретичних положень, які є сталими в науці; матеріалу, що відповідає сучасному стану науки, її новітнім досягненням; чіткість висновків з питань розвитку природи і суспільства. Це означає, що в кожній темі що вивчається, повинні бути виділені відповідні світоглядні, моральні, естетичні, екологічні ідеї.

4. Полікультурність полягає у поєднанні гуманітарної природничо-математичної освіти і трудової підготовки, кла­сичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки, за­безпечений органічного зв'язку з національною історією культурою, традиціями.

5. ^ Світський характер освіти. Закон України "Про осві­ту" підкреслює світський характер освіти в школі. Загально­освітня школа формує в учнів науковий світогляд. Зміст осві­ти передбачає можливість розкриття перед учнем реальності об'єктивного світу, його суперечливості, пізнаваності. Дося­гнувши повноліття і ставши дорослим, вихованець сам може зробити власний світоглядний вибір.

6. Інтегративність, що означає орієнтацію на інтегральні курси, пошук нових підходів до структурування знань як за­собу цілісного розуміння та пізнання світу.

7. ^ Єдність змістової і процесуальної сторін навчання при формуванні і структуруванні змісту навчального матеріалу, що передбачає наявність у всіх навчальних предметах пізна­вальної і практичної перетворювальної діяльності. Навчання у цьому зв'язку є не тільки способом одержання знань і фор­мування умінь та навичок, а й засобом озброєння учнів мето­дами здобування нових знань, самостійного набування умінь та навичок.

8. Відповідність основних компонентів загальної освіти структурі базової культури особистості. Ці компоненти пре­дставлені, як вже зазначалось, у вигляді досвіду пізнавальної, практичної, творчої діяльності і досвіду ставлень особистос­ті.

9. Послідовність полягає у плануванні змісту, який розвивається по висхідній лінії, де кожне нове знання спирається на попереднє і випливає з нього.

10. Відповідність віковим можливостям і рівню підготовки учнів, яким та чи інша система знань, умінь пропонується я засвоєння. Часто якість навчання знижується, якщо школярам доводиться засвоювати перевантажений за обсягом чи

дуже ускладнений теоретично матеріал. І навпаки, якщо матеріал занадто легкий, то знання і пізнавальні сили ростуть повільно, непропорційно до їх можливостей.

11. Доступність визначається структурою навчальних планів і програм, способом викладу наукових знань у нав­чальних книгах, а також порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів, які необхідно засвоїти.

12. Підтримка світового стандарту в змісті освіти допо­магає школі інтегрувати в світовий освітянський простір.

^ 5. Реалізація змісту освіти в сучасній школі

Школа становить величезну силу, яка визначає побут і долю народів та держав, спираючись на головні предмети та принципи, закладені в систему шкільної освіти. Д.І. Менделєєв

Однією з сучасних тенденцій розвитку змісту освіти є йо­го стандартизація (англ. - зразок, еталон, модель, які беруть за вихідні для зіставлення з ними інших подібних об’єктів). Вона спричинена необхідністю створення в країні єдиного освітнього простору, чим забезпечуватиметься єдиний рівень загальної освіти, яку одержує підростаюче покоління у різних типах освітніх закладів.

^ Під стандартом освіти розуміють систему основних показників, що є складовими державної норми освіченості. Освітній стандарт відображає суспільний ідеал, враховує можливості реальної особистості і системи освіти щодо досягнення цього ідеалу.

^ Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні розвивають і конкретизують такі характеристики освіти як: зміст, рівень і форма його подання; методи і способи виміру та інтерпретації результатів навчання.

Зміст загальної середньої освіти поділяється на два компо­ненти: державний і шкільний. Державний компонент визна­чає обов'язкові для вивчення в усіх загальноосвітніх навчаль­них закладах навчальні предмети, що має забезпечити досяг­нення кожним випускником середньої школи мінімального обов'язкового освітнього рівня незалежно від типу навчаль­ного закладу чи його регіональної належності. Він складаєть­ся з таких предметів і курсів (освітніх галузей):

"суспільствознавство" - історія України, всесвітня історія, українознавство, основи суспільствознавства, права, еконо­міки "Людина і Світ";

"мова і література" - українська мова, українська літера­тура, мова і література національних меншин, іноземна мова, зарубіжна література;

"культурознавство" - музика, образотворче мистецтво, основи етики й естетики;

" природознавство" - природознавство, фізика і астроно­мія, хімія, біологія і екологія, географія;

"математика" - математика, алгебра, геометрія;

"фізична культура і здоров'я" - фізична підготовка, до­призовна підготовка юнаків, безпека життя і діяльності лю­дини, валеологія;

"технологія" - трудове навчання, виробничі технологи, основи виробництва, інформатика.

Ці обов'язкові для вивчення предмети складають базу за­гальної середньої освіти, є її державним стандартом. На їх вивчення припадає 80% навчального часу, з якого 35% відведено на вивчення суспільно-гуманітарних навчальних дисциплін, 25% природничо-математиних, 16 % оздоровчо-трудових, 5% - естетичних наук.

Шкільний компонент слугує завданням розширення і поглиблення змісту загальноосвітньої підготовки школярів, за­безпечення їхнього індивідуального розвитку, пізнавальних інтересів і нахилів. Він передбачає години для вивчення пре­дметів і курсів, які учні можуть обрати понад обсягу, визна­ченого державним компонентом, а також години, відведені на необов'язкові (факультативні) заняття. Шкільний компонент відображає також етносоціальну своєрідність регіону, його історії та культури, національні традиції тощо.

У практиці загальної середньої освіти використовується декілька типів навчальних планів: базовий, типовий і власне навчальний план школи.

^ Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних за­кладів - це головний державний нормативний документ, який є складовою частиною державного стандарту загальної середньої освіти. Він дає цілісне уявлення про структуру змі­сту загальної середньої освіти через інваріативну і варіативну складові; окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання; визначає граничне допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу; встановлює кількість навчальних годин, фінансованих з бюджету. Інваріативна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів України і визначає її загальнодержавний компонент. Варіа­тивну складову формує навчальний заклад, виходячи з ін­тересів, бажань учнів і батьків, можливостей школи.

Базовий навчальний план слугує основою для розробки Міністерством освіти і науки України типових навчальних планів для різних типів загальноосвітніх навчальних закла­дів.

^ Навчальний план загальноосвітньої середньої школи - це нормативний документ, який визначає структуру навчального року; перелік та розподіл обов'язкових предметів за ступенями навчання; тижневу і річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет. Він враховує додаткові години на індивідуальні й групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо. У більшості навчальні плани розробляються і затверджуються центральними органами освіти Україні — Міністерством освіти і науки України.

На основі навчального плану складаються навчальні програми з усіх предметів. Для початкових класів — єдина програма для вчителя-класовода. Програма відповідає кількості годин, передбачених навчальним планом. Вона складається таких розділів: 1) пояснювальна записка, де викладено цілі навчання з даного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу); 2) зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначеною кількістю годин на кожну; 3) обсяг знань, умінь і навичок з даного предмета для учнів кожного класу; 4) перелік наочних посібників і літера тури для учнів, методичної літератури для вчителів; 5) критерії оцінювання знань, умінь і навичок з кожного виду роботи.
Залежно від змін у соціальному житті, науково методичного прогресу і нових методичних знахідок навчальні програми модернізуються. Так, наприкінці 80-х років замість предмета «Суспільствознавство» було введено курс «Людина і суспільство». Програми з української та російської літератур поповнилися іменами і творами незаслужено забути прозаїків і поетів, розширилося коло вивчення сучасних авторів. Через необхідність загального екологічного навчання виховання значно змінено програму з географії. Програма математики повернута на так звану класичну основу алгебри геометрії. Внесенням змін до програм займаються авторитетні комісії, що утворюються при Інституті системних досліджень освіти України і мають у своєму складі провідних учених з різних галузей знань.

Зміст освіти детально розкривається в навчальній літературі. До неї належать: підручники, довідники, книги для додаткового читання, атласи, карти, збірники задач, вправ тощо.

Підручник — основна навчальна книга, яка складається відповідно до програми. Він повинен бут одночасно стабільним, тобто мати стійку основу, і мобільним — таким, що забезпечує можливість введення нових знань без порушення основної конструкції. Цю вимогу забезпечу блокова конструкція підручника, що передбачає вставки, які розширюють блоки. Підручник для школярів повинен бути по можливості цікавим, коротким, доступним, добре ілюстрованим, естетично оформленим. В економічно розвинутих країнах видаються альтернативні (лат. аltег — один із двох) підручники, що дає змогу вчителям та учням обирати кращі.

їПервірте свої знання

І. Що ви розумієте під змістом освіти?

1. Зміст освіти—це перелік предметів, які вивчаються в школі.

2. Зміст освіти — це система знань, умінь, відібраних для вивчення в школі, оволодіння якими забезпечує розвиток мислення.

3. Зміст освіти — це система наукових знань, умінь і навичок, яка забезпечує широкий загальний світогляд, системне мислення, творчу діяльність, морально-естетичну, правову, екологічну та ін. культуру.

4. Під змістом освіти слід розуміти таке коло знань, яке кожен учень відбирає для свого розвитку.

5. Правильна відповідь відсутня.

II. З перерахованих факторів виберіть ті, які визначають формування змісту освіти:

1) бажання батьків,

2) педагогічні наміри,

^ 3) соціальні й наукові досягнення,

4) соціальні потреби,

5) особистісні потреби,

6) цілі освіти,

7) державна стратегія,

8) можливості,

9) споживання,

10) методи навчання.

III. Яким вимогам повинен відповідати зміст шкільної освіти? Чому?

^ 1) екологічна спрямованість, 2) патріотизм, 3) доступність, 4) партійність, 5) світський характер, 6) науковість, 7) цікавість, 8) історизм, 9) зв'язок життям, 10) відбиття національних особливостей, 11) інтеграція знань, 12) відповідність меті освіти, 13) легкість навчання, 14) формування науково світогляду, 15) послідовність, 16) єдність навчання в усіх навчальних закладах; 17) гуманістична спрямованість, 18) відповідність віковим можливостям; 19) орієнтація на світові стандарти, 20) систематичність, 21) впровадження нових інформаційних технологій, 22) гуманітаризація.

ІV. Що являє собою навчальний план?

1. Навчальний план визначає кількість навчальних предметів, а також зміст матеріалу з кожного предмета.

2. Навчальний план — це нормативний документ, який визначає склад навчальних предметів, що вивчаються в школі, порядок їх вивчення за роками, кількість годин на тиждень, рік, структуру навчального року.

3. Навчальний план — це нормативний документ, який визначає обов'язкові для вивчення навчальні предмети і ті, які учні можуть обрати додатково; порядок їх вивчення, кількість годин на тиждень і рік, структуру навчального року.

4. У навчальному плані розкривається зміст навчального матеріалу з предметів, кількість годин на вивчення тем, розділів, початок і кінець навчального року.

V. Що являє собою навчальна програма?

1. Навчальна програма визначає порядок вивчення навчальних дисциплін, кількість годин на них, початок і кінець кожної чверті.

2. У навчальній програмі визначено зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, кількість годин, відведених на вивчення окремих тем, питань курсу.

3. Навчальна програма — це документ, у якому перераховано ті предмети, які будуть вивчатися в певному класі, подано кількість годин на їх вивчення.

^ Вирішіть ці проблеми

1. Сьогодні багато хто обговорює питання про регіональний компонент змісту загальної середньої освіти. Думають над тим, як цей компонент реалізувати. Дивно: якщо така махина, як єдині основи освітніх стандартів, у принципі всім зрозуміла, то така «дрібниця», як регіональність,— не зовсім. А шкільна практика — за неї. У прикарпатському ліцеї діти вивчають геополітичні особливості свого регіону, в школах столиці — історію Києва. Вивчення рідної мови, рідного краю, його минулого, теперішнього і майбутнього, краю, в якому більшості сьогоднішніх школярів доведеться жити, вчитися, працювати, створювати сім'ю, усе більше приходить на уроки у всі класи.

Чим, на Вашу думку, обмежується простір регіональності— містом (селом), районом, областю, регіоном? Чи не витисне знайомство з ним головного — вивчення основ наук?

2. Філософ- педагог В.А.Разумний нагадав слова Луція Сенеки про молодих, які „не знають необхідного, бо вчилися безкорисному». Мудрець розумівся на педагогіці, бо був вихователем майбутнього імператора Нерона. І все-таки, чи є істина в наведених словах, якщо так, то чи не застаріла вона за кілька тисяч років? Хто може визначити необхідне, і чи може знання бути безкорисним? На що орієнтуватися школі, на який мінімум обсягу і так би мовити, номенклатуру пізнань, властивостей, якостей, актуальних для молодої людини? Що тоді, в ранній юності, і що тепер для вас виявилося необхідним, а що — безкорисним? Як виправити стан, і чи потрібно це робити?

3. Підлягає то уславленню, то запереченню навчання, що виховує. Здається, зрозуміло: навчаючись, учень мислить і відчуває, визначається у ставленнях до інших людей, подій і рефлексує, розвивається духовно та фізично, приєднується до світової культури. Чи достатньо цього для різностороннього розкриття можливостей особистості? Чи реальне таке розкриття поза організованим школою, вузом пізнавальним процесом? Який виховний потенціал самоосвіти? Чи гарантується освітою вихованість, а вихованням — освіченість?

4. Виявляється, у великого хіміка Д.І.Менделєєва є роботи з педагогіки. Така, наприклад, стаття «Екзамени». Уже з перших її абзаців читача вражає судження «про страждання фізичні й моральні, які переживають у ході екзамену як ті, хто відповідає, так і ті, хто питає». Зверніть увагу: двобічний стрес! Як ви думаєте, в чому виявляються фізичні і моральні страждання? Якщо напруження тих, хто відповідає, можна пояснити, то в чому «страждання» викладача? Хто чи що створює стресову ситуацію? Чи можна її уникнути?

5. Реалізація вимог всебічного розвитку кожного учня залежить, зокрема, від правильного відбору змісту освіти. В основі такого відбору лежить поряд з іншими вимога дотримання світового стандарту змісту освіти. У чому суть цієї вимоги? Чому її врахування є обов'язковим? Як вона враховується?

* * *

Контрольний тест

1. Що означає поняття «зміст загальної середньої освіти»?

2. На якій підставі і які компоненти має зміст загальної середньої освіти.

3. Визначте цілі загальної середньої освіти в сучасній школі.

4. Як формується зміст освіти?

5. Які схеми формування освіти вам відомі?

6. Які вимоги висуваються до визначення змісту загальної середньої освіти?

7. Опишіть переваги й недоліки теорії формальної освіти.

8. Опишіть переваги й недоліки теорії матеріальної освіти

9. У якому напрямку, на вашу думку, слід продовжити роботу з удосконалення змісту шкільної освіти?

10. Чи може бути успішною освіта без самоосвіти?

11. Чим відрізняється освіта від самоосвіти?

12. Які цикли навчальних предметів входять до навчальних планів загальноосвітньої школи?

13. Що таке державний стандарт загальної середньої освіти?

14. Що являє собою навчальний план школи?

15. Що таке навчальна програма?

16. Проаналізуйте навчальну програму з предмета вашої спеціальності.

17. Які основні педагогічні вимоги до підручників?

18. Проаналізуйте один підручник з вашої спеціальності.

19. Що спільного й відмінного між загальною і професійною освітою?

Література для самоосвіти

Закон України «Про освіту» // Голос України — 1996 — №77.

Закон України "Про загальну середню освіту"// Інформ. збірник МО України

-1999-№ 15.
Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні. - К,1994.
Концепція загальної середньо освіти (12 – річна школа) //Інформ. збірник МОН України. - 2002. -№2.
Кремень В. Філософія освіти ХХІ століття // Освіта України. – 2002. -28 грудня.
Куписевич Ч. Основы общей дидактики. – М,1986.
Національна доктрина розвитку освіти в Україні і ХХІ столітті //Освіта України. – 2002 - 23 квітня.


Схожі:

9. Зміст освіти в загальноосвітній школі iconДержавний стандарт базової І повної середньої освіти. Освітня галузь «Природознавство»
Мета навчання географії в загальноосвітній школі. Мета І завдання окремих шкільних курсів географії
9. Зміст освіти в загальноосвітній школі iconМетодика викладання математики як наука І як навчальна дисципліна....
Цілі навчання математики ( освітні, виховні розвиваючі) в загальноосвітній школі. Аналіз шкільних програм з математики
9. Зміст освіти в загальноосвітній школі iconХарламов В. И. Педагогика
Матюша І. К. Гуманізація навчання І виховання в загальноосвітній школі. – К., 1995. – 68 с
9. Зміст освіти в загальноосвітній школі iconПитання для державного екзамену з методики викладання математики
Цілі та завдання загальної освіти та цілі навчання математики в загальноосвітній школі. Аналіз програм з математики для середньої...
9. Зміст освіти в загальноосвітній школі iconПитання до іспиту з курсу “Методика викладання історії в школі”
Зміст, завдання та значення курсу “Методика викладання історії в школі” для підготовки майбутніх спеціалістів
9. Зміст освіти в загальноосвітній школі iconФорми організації навчання
Форми, системи організації навчання, їх становлення. Поняття про класно-урочну систему навчання: переваги І недоліки. Урок як основна...
9. Зміст освіти в загальноосвітній школі iconМетодичні поради вивчення історії у вузі відрізняється від вивчення її у загальноосвітній школі
України, особлива увага надається питанням становлення та розвитку державності. Це вимагає не просто знання тих чи інших історичних...
9. Зміст освіти в загальноосвітній школі icon1. Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі
Мова як суспільне явище. Основні функції мови. Зміст І структура курсу ум в школі
9. Зміст освіти в загальноосвітній школі iconПлан. Поняття про зміст освіти, його складові частини. Основні теорії...
Основні теорії щодо формування змісту освіти. Концепція середньої загальноосвітньої школи про зміст освіти
9. Зміст освіти в загальноосвітній школі iconНа уроках фізичної культури
Розкриваючи зміст цього параграфу, ми орієнтувалися на дослідження Б. Г. Лрсф'сва І в. 13. Столітснко (Фізичне виховання в школі.—...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка