Підготувала




Скачати 110.28 Kb.
НазваПідготувала
Дата конвертації01.03.2014
Розмір110.28 Kb.
ТипРеферат
skaz.com.ua > Культура > Реферат


МІНСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Реферат на тему:

Підготувала

Студентка 2 курсу

групи Ж-12к

Поляковська Інна
Київ 2013

План:

  1. Вступ.................................................................................................ст. 3

  2. Виникнення......................................................................................ст. 4

  3. Основні вчення.................................................................................ст. 5

  4. Відмінності від інших вчень та вірувань. Етика у буддизмі.......ст. 6

  5. Монаше життя. Медитація..............................................................ст. 7

  6. Тексти, освіта та поширення буддизму у світі..............................ст. 8

  7. Література.........................................................................................ст. 9


Буддизм («Вчення Просвітленого») — релігійно-філософське вчення (Дгарма) про духовне пробудження (бодгі), яке виникло близько VI століття до н. е. в Давній Індії. Засновником вчення вважається Сіддхартха Гаутама, в подальшому отримав ім'я Будда Шак'ьямуні.

Буддизм  — одна зі світових релігій, яка зародилася в Індії і поширена переважно в Азії: від Шрі Ланки до Бурятії, і від Калмикії до Японії. Найбільше послідовників має в країнах Південно-Східної Азії, Східній Азії та Тибеті. Предмет науки буддології. Оригінальна назва: Дгарма (Закон, Вчення) або Буддга-дгарма (вчення Будди). Слово «буддизм» створене європейцями у XIX столітті.

Вважається, що це одна з найдавніших світових релігій, яка сповідується в багатьох регіонах світу. «Без розуміння буддизму неможливо зрозуміти і великі культури Сходу — індійську, китайську, не говорячи вже про культури Тибету та Монголії, які пронизані духом буддизму до їх останніх основ».

Буддизм виник на північному сході Індії, на території держав Маґадга, Кошала і Вайшалі, де проповідував історичний будда Сіддгартха Ґаутама. Час появи цієї релігії пов'язується із датою смерті Ґаутами, яких в буддійській традиції існує дві — 544 до Р.Х. і 486 до Р.Х.. Перша дата була прийнята ЮНЕСКО як дата заснування буддизму. Проте вона заперечується буддологами, які вважають, що будда помер близько 400 до Р.Х., до походів Александра Македонського в Індію. Відповідно, появу буддизму слід датувати початком 4 століття до Р.Х., серединою «осьового часу».

Причиною виникнення буддизму називають кризу традиційного ведичного брахманізму в середині 1 тисячоліття до Р.Х.. Місце зародження буддизму — північно-східна Індія — була форпостом альтернативних релігійно-філософських рухів, які підтримувалися станом воїнів-кшатріїв для боротьби за владу із жрецями-брахманами. Відповідно, соціальною опорою буддизму в Індії стали воїни, а точніше їхні лідери — правителі раджі. Сам будда Ґаутама також походив зі стану воїнів.

Основні положення буддизму викладені в ^ Чотирьох шляхетних істинах :

  1. життя неминуче пов'язане зі стражданнями - дукха або дуккха (санскр. दुःख, палі dukkhaṃ — «страждання», «фрустрація», «дискомфорт»);

  2. причиною страждання є жага буття і чуттєвих насолод - дуккха самудая (санскр. समुदाय, палі dukkhasamudayo (samudayo — «виникнення», «походження», «поява»);

  3. щоб уникнути страждань, слід звільнитися від цієї жаги буття - дуккха ніродга (санскр. निरोध, nirodha, палі dukkhanirodho (nirodho — «припинення», «згасання», «притамування»);

  4. і досягти повного заспокоєння — Ніббани (санскрит: Нірвани) - дуккха ніродга гаміні патіпада марга (санскр. मार्ग, mārga, дослівно «шлях»); палі dukkhanirodhagāminī paṭipadā (gāminī — «той, що веде до», paṭipadā — «шлях», «практика»).

Поруч із великою кількістю шкіл буддизму, існують фундаментальні елементи вчення, які поділяють всі буддисти. Зокрема йдеться про Трілакшана (Три ознаки Буддійського вчення):

  1. Анітья, визнання непостійного, мінливого характеру всесвіту. Нема нічого постійного.

  2. Анатман, відсутність віри в індивідуальну «душу».

  3. Дуккха, страждання як універсальний принцип непробудженого буття.

Буддизм вчить робити добрі та вмілі вчинки, уникати злих та невмілих вчинків, а також очищувати та розвивати розум. Мета цих практик — покласти край стражданням та досягти згасання (Ніббана) жадоби, злостивості та хибних поглядів, досягаючи при цьому Пробудження (Бодгі).

Буддизм заперечує існування абсолютного трансцендентного Бога-творця, який вшановується в аврамічних релігіях, зокрема в християнстві. Натомість буддисти допускають існування багатьох божеств або богів, які є частиною світу і залежні від його законів. Ці божества так само як люди, прагнуть стати буддами — істотами, що вийшли з кола перероджень і смертей, досягнувши пробудження, але завдяки довготривалості свого життя не задумуються над мінливістю та хиткою природою власного існування.

Спільним для всіх буддійських шкіл є заперечення існування індивідуальної душі людини. Віра в її існування вважається основною перепоною на шляху до досягнення стану пробудження.Пізніше в межах буддизму Індії виникли два напрями: Хінаяна і Магаяна, кожен з яких пропонує способи пробудження людської свідомості.

  • Хінаяна – "вузький" (або дослівно - "малий") шлях порятунку, який передбачає певний аскетизм, відлюдництво і був розрахований в основному для практики монахами-бгікшу.

  • Махаяна – "широкий" (або дослівно - "великий") шлях порятунку, при якому припускається можливість досягнення самадгі та нірвани мирянином, який дотримується обітниці духовного вдосконалення під керівництвом бодгісаттви. На відміну від ченців, мирянам давався більш спрощений етичний кодекс поведінки, який зводився до дотримання п'яти заповідей: 1) відмова від вбивства; 2) відмова від привласнення чужого майна; 3) відмова від надмірного статевого життя; 4) відмова від зловживання довірою, брехні та шахрайства; 5) відмова від речовин, які збуджують свідомість.

Відмінності від інших вчень та вірувань.
На відміну від монотеїстичних релігій (іудаїзм, християнство, іслам), в буддизмі немає ні всемогутнього Бога-творця чи Бога-особи, ні вічної душі. В буддизмі немає також поняття про «багатьох богів». Ці ж положення та заперечення кастової системи відрізняє буддизм від індуїзму та брахманізму, хоча він і визнає вчення про карму.
Буддійська етика побудована на засадах незавдання шкоди та помірності. Виховання при цьому спрямоване на розвиток моральності (сіла), зосередженості (самадхі) та мудрості (пання). За допомогою медитації буддисти пізнають механізми роботи розуму та причинно-наслідкові зв'язки між тілесними та психічними процесами.

^ Благородний шлях до спасіння включає 8 елементів (граней):

  1. Правильне бачення - бачення реальності як вона є, а не як виглядає, що є.

  2. Правильний намір - намір самозречення, звільнення і нешкідливості.

  3. Правильна мова - правдива і необразлива мова.

  4. Правильна дія - дія, яка не завдає шкоди.

  5. Правильний спосіб життя - спосіб життя, який не завдає шкоди.

  6. Правильне зусилля - прикладати зусилля для покращення.

  7. Правильна усвідомленість - обізнаність бачити те, для чого речі є, з ясною свідомістю; усвідомлення теперішньої реальності будучи у своєму тілі, без пристрасної симпатії до неї чи відрази.

  8. Правильна концентрація - правильна медитація чи концентрація.

Етика у буддизмі:

В буддистській етиці існує 10 невмілих вчинків, які приводять до страждань, як самого буддиста так і оточуючих його осіб. Їх розділено на три категорії: тілесні, словесні та духовні невмілі вчинки. До тілесних відносяться: вбивство, крадіжка та помилкові сексуальні відносини (подружня зрада, педофілія та інше). Словесні невмілі дії: брехня, сіяння розбрату (розмови, які ведуть до сварок), образливі слова та безглузда розмова. Духовними невмілими діями є: користолюбство, недоброзичливе ставлення до інших та невірні погляди.


Монаше життя:

Віная це специфічний моральний кодекс для монахів і монахинь. Він включає в себе Патімокга, 227 правил для монахів за Теравадійською редакцією. Точний зміст вінаяпітака (писання Віная) трошки відрізняється відповідно до різних шкіл, та різні школи і їх підшколи встановлюють різні стандарти щодо строгості дотримання Віная. Маленькі монахи-новіціати використовують Десять заповідей буддизму, які є базовими заповідями для монахів.

Відповідно до монаших правил Будда постійно нагадує своїм слухачам, що є моральна сторона, яка є важливою. З другого боку правила самі по собі створені щоб забезпечити прийнятне життя, та прекрасний трамплін для вищих досягнень. Монахам даються настанови Буддою жити як "острови в собі". У цьому сенсі жити життя як приписує Віная - це як один послідовник ставить це: "більш ніж просто засіб для досягнення цілі: це вже майже сама ціль як така."

У Східному Буддизмі також існує відмінна Віная та етика, що включається до Махаянської Брахмаяла Сутри (не плутати з палійським текстом за таким же ж іменем) для бодхісатв, у якій, наприклад, вживання м'яса не одобрюється а вегетаріанство активно заохочується. У Японії вона майже повністю замінила монастирську Вінаю, та дозволяє клиру одружуватись.

Медитація:
Будистська медитація фундаментально є пов'язана з двома темами: трансформування розуму та використання його для дослідження себе та інших явищ. Згідно з Буддизмом Теравади Будда навчав двох видів медитації - Шамата медитація (Sanskrit: śamatha) та віпаш'яна мадитації (Sanskrit: vipaśyanā). В китайському буддизмі вони існують (транслітерується чі куан), але найпопулярнішою є Чань (Дзен) медитація. Згідно з Пітером Гарві весь час коли буддизм був здоровий не тільки монахи, монахині та одружені лами, але і вірні мирські люди практикували медитацію. Згідно з Енциклопедією Буддизму Рутледжа навпаки, протягом майже всієї Буддистської історії до сучасності, серйозна медитація для мирських людей була нетиповою. Свідчення ранніх текстів повідомляють, що в часи Будди багато мирських чоловік і жінок практикували медитацію, деякі навіть на рівні вміння всіх восьми Дх'яна.

Тексти:

Виникнення буддизму було пов'язане з появою ряду творів, що увійшли згодом до складу канонічного зводу буддизму — Трипітаки; це слово означає мовою палі «три кошики». Трипітаку було кодифіковано в 1 ст. до н. е. Тексти Трипітаки розділено на три частини — пітаки: Віная-пітака, Сутта-пітака й Абхідхамма-пітака. Віная-пітака присвячена переважно правилам поведінки ченців і порядкам у чернечих общинах. Центральну і найбільшу частину Трипітаки складає Сутта-пітака. Вона містить величезну кількість оповідань про окремі епізоди життя Будди і його висловів. У третьому «кошику» — Абхідхамма-пітака — містяться головним чином проповіді і повчання на етичні й абстрактно-філософські теми.

Освіта:

  • Наланда — один з найбільших університетів середньовіччя.

  • Вікрамашіла — один з найбільших університетів середньовіччя.

Поширення:

Нині у світі є близько 360 млн мирян, які сповідують буддизм, і близько 1 млн ченців та черниць. Буддисти світу об'єднані в дві міжнародні організації — Всесвітнє Братерство буддистів (штаб-квартира в Бангкоці, Таїланд) та Азіатську буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в Улан-Баторі, Монголія). В Україні за державною статистикою налічується 42 буддійські громади та 2 центри, є 35 служителів цієї релігії. Працює інтернет-форум «Буддизм в Україні» та сайт «Буддизм в Україні».

Література:

  1. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 1995.

  2. Брегеда А.Ю. Політологія : Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К., 1999.

  3. Гелей С., Рутар С. Основи політології. - Львів, 1996.

  4. Лазоренко О.В., Лазоренко О. О. Теорія політології: Навч. посібник. - К., 1996.

  5. Макарчик В.С. Історія держави і права зарубіжних країн. К.:2000, стр. 19-25.

  6. Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн. Ірпінь, 2001. Ч.1. стр. 18-69.

  7. Муляр В.І. Політологія. Курс лекцій. - Житомир, 1999.

  8. Піча В.М. Соціологія. Загальний курс. - К., 2000.

  9. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. К.: Вен турі, 1995. стр. 92-95

  • Торчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000.

  • Торчинов Е.А.Введение в буддизм. Курс лекций. - СПб.: Амфора,2005. - 430 с.

  • Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — Київ.: Либідь, 1996.

  • Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000.

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.



Схожі:

Підготувала iconРозділ І: світова історія фізичної культури
Екзаменаційні вимоги підготувала к фіз вих., доцент кафедри олімпійської освіти Гречанюк О. О
Підготувала iconРеферат підготувала
Причина цього відхилення лежить в особливостях взаємозв'язку та взаємодії людини з навколишнім світом, соціальним середовищем І самим...
Підготувала iconПідготувала: Рибалка м гр. Мк-91
Некомерційною організацією є організація, яка не маєвитяг прибутку як основну мету своєї діяльності І нерозподіляє отриманий прибуток...
Підготувала iconЛекція з дисципліни Конституційні права, свободи та обов’язки людини І громадянина
Лекцію підготувала викладач кафедри загальноправових дисциплін ддувс щербина Є. М
Підготувала icon3. Відповідальність у міжнародному праві
МП, але його нормативне закріплення на сьогодні досі не закінчено, робота триває з 1949 р. Комісія мп ООН підготувала проект Кодексу...
Підготувала iconШкода В. В. Вступ до правової філософії. − Харків, 1997. Циппеліус...
Лекцію підготувала Марченко О. В., доктор філософських наук, завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Дніпропетровського...
Підготувала iconТ. М. Чиженок методичні рекомендації
Методичні рекомендації до виконання курсових робіт для студентів факультету фізичного виховання / Підготувала доцент, кандидат біологічних...
Підготувала iconЕкономіка праці І соціально-трудові відносини
Методичні вказівки для студентів економічних спеціальностей з дисципліни «Економіка праці І соціально-трудові відносини» підготувала...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка