Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку




Скачати 320.65 Kb.
НазваЛекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку
Сторінка3/4
Дата конвертації20.06.2013
Розмір320.65 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Біологія > Лекція
1   2   3   4


Функції кори головного мозку. Функціональне значення окремих

зон кори
Кора великого мозку – це вищий і наймолодший відділ ЦНС. Кора складається з 14-17 млрд червоних клітин, їх відростків і нейроглії. Нейрони розташовані шістьма шарами.
Відростки нервових клітин, які зв’язують різні відділи однієї півкулі називають асоціативними, різних півкуль – комісуральними, які зв’язують кору з іншими відділами ЦНС – провідниковими.
Одним із основних методів вивчення функцій кори головного мозку є запис біострумів кори – електроенцефалограма (ЕЕГ)
На ЕЕГ виділяють 4 види різної частоти і величини хвилі:


  • дельта – найповільніші

  • тета – більш швидкі

  • альфа – швидкі

  • бета – найшвидші


Частота хвиль залежить від стану мозку:


  • в стані спокою і при закритих очах – дельта

  • при деякій активності – альфа і тета

  • при високій активності – бета хвилі(при розв’язанні задач)



Функції кори великого мозку:
1. Здійснює взаємодію організму з навколишнім середовищем за рахунок безумовних і умовних рефлексів.
^ 2. Вона є основою поведінки вищої нервової діяльності організму.
3. За її рахунок здійснюються вищі психічні функції – мислення, свідомість.
4. Регулює і об’єднує роботу всіх внутрішніх органів і регулює обмін речовин.
Таким чином, кора контролює процеси, які відбуваються в організмі, а також всю діяльність людини. Павлов казав, що кора – є розпорядником і розподільником всієї діяльності тваринного і людського організму.
Функціональні зони кори великих півкуль
^ Павлов встановив, що різні ділянки кори мають різне функціональне значення.
Одні керують рухами, другі чутливими функціями, треті – вегетативними функціями.
Ці ділянки отримали назву – функціональних зон кори. Чітких границь між ними немає. Клітини однієї зони переходять в другі зони, однак в центрі кожної зони розміщені найбільш централізовані клітини.

Функціональні зони кори:


  • чутливі(сенсорні)

  • рухливі(моторні)

  • німі(асоціативні)

  • лімбічна система


Чутливі зони розміщені в різних долях півкуль:


  • зона зорового аналізатора – в потиличній долі

  • зона слухового аналізатора – в скроневій долі

  • зона шкіряної чутливості представлена задньою центральною звивиною(тактильна, больова, температурна). Враження цієї звивини на одній стороні призводить до порушення шкіряної чутливості на протилежній стороні тіла

  • смакова зона розташована в лімбічній системі (гачок) кори великого мозку. При її враженні спотворюється або втрачається смак

  • за функцію мови відповідають декілька зон:


І – в лобній долі лівої півкулі розташований моторний центр мови. При її враженні мова затруднена або неможлива.
ІІ – в скроневій області знаходиться сенсорний центр мови. Враження цієї зони призводить до розладів сприйняття мови. Хворі не розуміють значення слів, хоча самі здібні казати слова.
ІІІ – в потиличній долі кори великого мозку є зони, котрі забезпечують сприйняття письмової (зорової) мови. При враженні цих зон хворий не розуміє письмовий текст.
^ Моторна зона представлена передньою центральною звивиною. При її подразненні виникають скорочення скелетних м’язів на протилежній стороні. Верхні ділянки цієї зони зв’язані з рецепторами м’язів нижніх кінцівок, середні - м’язів тулуба, нижні – м’язів голови.
В залежності від ширини враження передньої центральної звивини наступають паралічі (повна відсутність рухів), або парези (послаблення рухів).

^ 9. Лімбічна система, її роль в регуляції поведінкових реакцій.
Поняття про лімбічну систему
Лімбічна система – це комплекс утворень кінцевого, проміжного і середнього мозку, а саме, мигдалеподібне тіло, погранична пластинка, морський коник, склепіння…, які, як кільцем охоплюють мозолисте тіло.
Функції лімбічної системи
І – Лімбічна система – це коркова зона вегетативних функцій у гомеостазі


  • серцево-судинної

  • дихальної

  • травної

  • обміну речовин і енергії


ІІ – Відповідає за емоції та інстинкти(харчовий, захисний, статевий, батьківський)
ІІІ – Відповідає за довготривалу память
Фізіологічні властивості безумовних рефлексів. Класифікація безумовних рефлексів.
Безумовні рефлекси – це природжені, відносно постійні стереотипні реакції організму на дію зовнішнього і внутрішнього середовищ, що здійснюється за допомогою нижніх відділів ЦНС.
Властивості безумовних рефлексів:
^ 1. Вони є вродженими
2. Спадково передаваємі
3. Більшість з них функціонує одразу після народження(клювання у птахів, смоктання у савців)
4. Є видовим, однакові рефлекси у кожної особи одного виду
5. Постійні і зберігаються на протязі всього життя
^ 6. Формуються і реалізуються за жорсткою генетичною програмою

7. Кожен біологічний вид має певну чітко окреслену програму поведінки, яка забезпечує пристосування тварини даного виду до стабільних, характерних для даного виду умов життя
Класифікація безумовних рефлексів:
1. Рухові БР (локомоторні, статичні, статокінетичні)
2. Вегетативні, або вісцеральні БР (харчові, дихальні, статеві, судинні)
3. Орієнтовні БР – це рефлекси по типу «Що таке?»
4. Захисні
Інстинкти – це природжені програми поведінки, для здійснення яких майже не потрібне попереднє навчання.

За суттю інстинкти – є комплексом простих БР. Інстинкти діляться на:
^ 1. Вітальні – питний, харчовий, оборонний
2. Рольові
3. Ієрархічні
Відмінності умовних рефлексів від безумовних. Умови утворення і збереження умовних рефлексів. Механізм замикання тимчасового зв’язку.
В процесі еволюції у тварин виробилась здібність утворювати рефлекси, які можуть здійснюватись тільки при визначних умовах, які Павловим були названі умовними рефлексами.


^ 1. Якщо БР забезпечують пристосування до стабільних умов життя даного виду

1. То УР забезпечують виживання в змінних умовах

2. БР - вроджені

^ 2. УР - набуті

3. БР – спадково передаваємі

3. УР – не передаються спадково

4. Більшість функціонують одразу після народження




^ 5. Є видовими

5. Є індивідуальними

6. Постійні, зберігаються все життя
7. БР не потребують спеціальних умов

6. Непостійні, можуть виникати і зникати


^ 7. УР – потребують спеціальних умов, а саме:

- поєднання в часі зовнішнього подразника, сприйнятого корою(дзвоника) з здійсненням БР(їжі)


^ 8. Здійснюються за рахунок нижчих відділів ЦНС

8. Здійснюються за рахунок кори великого мозку



Умови утворення і збереження УР:
^ 1. Поєднання в часі двох подразників – індиферентного (дзвоника), якщо в подальшому стане умовним сигналом і безумовного подразника (їжі)
2. Індиферентний сигнал (дзвоник), повинен діяти раніше безумовного подразника (їжі)
3. Відсутність відволікаючих сторонніх подразників
^ 4. Бадьорий стан кори (стан хвороби затримує утворення УР)
5. Безумовний подразник повинен бути сильніше умовного
6. Для збереження УР, їх час від часу треба підкріплювати безумовними рефлексами
Механізм замикання тимчасового зв’язку, (або механізм утворення умовних рефлексів):
^ 1. Зв’язано з формуванням нових звязків в ЦНС
2. Умовний сигнал (дзвоник або світло) викликає виникнення збудження в мозковому відділі відповідного аналізатора (скроневій або потиличній долі)
3. Безумовний подразник (їжа) збуджує – рефлекторний центр (травлення) і одночасно корковий центр (травлення)
4. Таким чином, при виробці умовного рефлексу в корі великих півкуль виникає два вогнища збудження – один в мозковому центрі аналізатора (скронева або потилична зона) – другий в кірковому представництві центру БР (травлення – лімбічній системі)
^ 5. Між ними поступово встановлюється тимчасовий зв’язок по принципу домінанти
6. Від безумовного подразника в корі виникає більш сильне вогнище збудження (домінанти), яке притягує нервові імпульси з інших вогнищ збудження.
^ Цей зв’язок, або проторення шляху, встановив Павлов і назвав замканням.
Таким чином, між кірковим центром зору або слуху і кірковим центром травлення встановлюється тимчасовий звязок. Крім того, в формуванні рефлекторної дуги приймають участь і нейрони ретикулярної формації, підкіркових ядер, лімбічної системи.


Гальмування умовних рефлексів. Види гальмування. Фізіологічне значення.
УР не тільки виробляються, але й зникають при визначних умовах.
^ Діяльність кори мозку (вищого центру всіх функцій) відбувається при взаємодії збудження і гальмування.
Збудження – веде до виробки УР.

Гальмування – до пригнічення УР.
Розрізняють два види гальмування УР:
1. Безумовне

2. Умовне
1. Безумовне гальмування – є вродженим і може бути:

А) зовнішнім і

Б) за межовим
А) зовнішнє гальмування УР – виникає тоді, коли під час дії умовного подразника на організм діє інший, більш сильний – домінантний подразник, наприклад, больове подразнення у собаки може різко загальмувати їжевий УР

- позитивне значення зовнішнього гальмування в тому, що організм перемикається на новий, більш важливий в даний момент, вид рефлекторної діяльності
Б) за межове гальмування УР – виникає при значному збільшенні сили, або тривалості дії умовного сигналу, і тоді УР або послаблюється, або зникає. Приклад: сильний дзвоник гальмує слиновиділення

- значення за межового гальмування – виконує охоронну функцію, попереджаючи виснаження НС.
Замежове гальмування легше виникає при зниженні лабільної працездатності. Наприклад, після тяжкого інфекційного захворювання і у людей похилого віку.
2. Умовне гальмування УР – властиво тільки клітинам кори великого мозку. Основною умовою для проявлення умовного гальмування є не підкріплення умовного подразника (дзвоника) безумовним подразником (їжею). Наприклад, якщо багато разів дзвоник не підкріплювати їжею, то виділення слини на дзвоник поступово зменшиться, а потім зникне. Це гальмування називають згасаючим.
За рахунок згасаючого гальмування організм звільняється від непотрібних УР, які втратили сигнальних характер.
Значення гальмування УР:
За рахунок гальмування УР досягається більш точне та досконале пристосування організма до умов існування, здійснюється аналітична та синтетична діяльність головного мозку.
^ Особливості психічної діяльності людини. Перша і друга сигнальні системи.
Існує два погляди на психічну діяльність людини. Згідно одному погляду, психіка – є результат діяльності мозку. Згідно другому, релігійному – поведінкою людини керую не матеріальна душа, породжена нематеріальними силами, які знаходяться поза межами організму людини.
Ідею про те, що психічна діяльність людини є також рефлекторною, висунув І.М. Сєченов (1863 р.), а Павлов підтвердив це в експерименті і поділив всю нервову діяльність на:


  • нижчу нервову діяльність, тобто рефлекторну регуляцію фізіологічних функцій

  • вищу нервову діяльність, він визначив, як психічну діяльність яка обумовлює рефлекторну регуляцію взаємодії організму з навколишнім середовищем, тобто поведінки людини і тварини. (визначення ВНД це сукупність БР, УР і вищих психічних функцій, які забезпечують адекватну поведінку в змінних природних і соціальних умовах).


ВНД є фізіологічною основою психічних процесів. Розподіл на нижчу і вищу НД умовні, так як всі процеси в організмі взаємозв’язані.
Зміни психічного стану людини сказуються на діяльності фізіологічних систем, і навпаки, функціональний стан організму обумовлює психіку людини.
Фізіологія вищої НД і психологія тісно зв’язані між собою, так як мають один об’єкт дослідження – головний мозок. Однак між ВНД і психічною діяльністю є істотні розбіжності:
1. Ціллю ВНД є пізнання фізіологічних процесів, які відбуваються в головному мозку під час сприйняття переробки і відновлення інформації – навчання, емоційних та різноманітних поведінкових реакцій.
2. Психологія вивчає роботу мозку, яка проявляється у вигляді образів, емоцій, мотивів. Вона також вивчає, яким чином під впливом умов життя, навчання та виховання формується особа людини.

^ Знання закономірностей ВНД має велике значення для навчання, виховання, трудової діяльності, збереження здоров’я.
Сигнальні системи. Розрізняють першу і другу сигнальні системи.
^ Перша сигнальна система – є і у тварин, і у людей. Діяльність цієї системи проявляється в умовних рефлексах, на любі подразники зовнішнього середовища(світло, звук, механічні подразники) за винятком слова.

  • перша сигнальна система у тварин і у людини забезпечує предметне, конкретне мислення.


В результаті трудової діяльності людини з появою мови виник додаток до механізмів роботи мозку, це друга сигнальна система.
^ Діяльність другої сигнальної системи проявляється в мовних УР. Ці рефлекси узагальнююче і відволікаюче сигналізують людину про навколишню дійсність. По Павлову – слово є «сигналом сигналів».
Друга сигнальна система забезпечує абстрактне мислення у вигляді понять, суджень, заключень.
^ Мовні рефлекси другої сигнальної системи формуються завдяки активності нейронів лобних ділянок і ділянок мовно-рухового аналізатора.
Мовні рефлекси, як і УР підкоряються одним і тим же законам.
Однак слово відрізняється від подразників першої сигнальної системи тим, що воно є багатооб’ємним. Своєчасне сказане добре слово сприяє доброму настрою, підвищує працездатність, однак слово можна тяжко поранити людину.
1   2   3   4

Схожі:

Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку iconЖитомирський інститут медсестринства
Рухові рефлекси спинного мозку. Провідникова функція спинного мозку. Рефлекторні дуги, фізіологічне значення
Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку icon4. 0 Нормальна фізіологія (частина 1)
У кішки в експерименті проводять подразнення однієї з рухових структур головного мозку
Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку icon7 Рухові функції спинного мозку
Крім того, людина здатна виконувати цілеспрямовані свідомі рухи, команди для яких зарод­жуються у корі великого мозку
Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку iconЛекція: «Психічні порушення при екзогенних ураженнях головного мозку....

Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку iconЛекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання
Закономірності їх життєдіяльності організму у взаємодії з навколишнім середовищем
Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку iconЛекція №3 Тема: цнс. Фізіологія нейтрона
В. Поняття про збудливий постсинаптичний потенціал, параметри, фізіологічна роль
Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку iconЛекція №6 Тема: Фізіологія ендокринної системи
Загальна характеристика залоз внутрішньої секреції (звс). Сутність поняття «гуморальна» І «гормональна» регуляція (38)
Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку iconЛекція №7 Тема: Фізіологія ссс, механізм її регуляції
Загальна характеристика системи кровообігу. Фактори, які забезпечують рух крові по судинам, його спрямованість та безперервність
Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку iconЛекція №2 Тема: Біоенергетичні явища в збудливих тканинах
Нервово-м’язова система. Фізіологія збудливих тканин. Основні фізіологічні властивості нервової І м’язової тканини
Лекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку iconПервомайський медичний коледж
Спинний мозок у цнс є першим рівнем регуляції фізіологічних функцій. Центри головного мозку в більшості випадків здійснюють свій...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка