Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье




Скачати 497.43 Kb.
НазваВойтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье
Сторінка1/5
Дата конвертації21.06.2013
Розмір497.43 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
skaz.com.ua > Біологія > Методичні рекомендації
  1   2   3   4   5


ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ національний МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА екстреної медичної допомоги та МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ


Затверджую”

Завідуючий кафедрою ЕМД та МК

професор В. Криса

“____”________________ 2011 р.


Методичні рекомендації до проведення практичного заняття

Безпека життєдіяльності. Основи охорони праці


Тема № 4.


Забезпечення безпеки життєдіяльності людини


Підготував викладач кафедри ЕМД та МК Копчук С.І.
Обговорено на засіданні кафедри

“ 31 ” серпня 2011 р.

Протокол № 1.

Івано-Франківськ, 2011

Література

  1. Войтенко В. П. Здоровье здорових. – Киев: Здоровье, 1991. – 248 с.

  2. Брехман И. И. Валеология – наука о здоровье. – М.: Физкультура и спорт, 1990. – 208 с.

  3. Петрик О. І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя. – Львів: Світ, 1993. – 120 с






Навчальні питання



Структура валеології як науки






Основні методологічні принципи і завдання валеології






Поняття про здоров’я людини






Валеологічні аспекти здорового способу життя






Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я





ВСТУП

Сучасна епоха ставить перед людиною складні завдання. Ці завдання випливають із деяких тенденцій і характерних рис суспільного розвитку. Найбільш важлива і загальна тенденція полягає у прискоренні темпів суспільного розвитку і пов’язаних з ним глобальних змін. Темпи соціальних, економічних, технологічних і кліматичних змін у світі вимагає від людини швидкої адаптації до умов життя і діяльності. Якщо доповнити екологічними проблемами, зростаючі темпи процесів урбанізації, зміна характеру трудових процесів, то стає очевидним, що наш сучасник живе у світі, далекому від тих умов, до яких був пристосований. Все це не може не вплинути на біологічну природу людини. Зниження реактивності організму, процесів саморегуляції – це характерні риси, які відрізняють наших сучасників від предків.

Як наслідок цих процесів змінюється і характер патології сучасної людини. Ії характеризує епідемія хронічних неінфекційних захворювань, поява нових (СНІД, лихоманка Ебола, так звана хронічна втома), а також повернення старих захворювань (туберкульоз, малярія). А основне - з’явились полісиндромні стани, які для класичної медицини являють особливу проблему. Виникає ситуація, коли кожен вузький спеціаліст достатньо обґрунтовано у однієї і тієї ж людини ставить “свій” діагноз. Скупчується цілий букет синдромів, лікування кожного з яких не дає істотного ефекту.

Таким чином, класична медицина безсильна перед цим станом, а розв’язання проблеми знаходиться в області вдосконалення механізмів саморегуляції, розширенні фізіологічних резервів, досягненні втрачено і гармонії в структурі організму і особистості.

Очевидно, що ми стоїмо на порозі радикальних змін в стратегії охорони здоров’я. В основі цієї стратегії – валеологія, іі методологічні і практичні досягнення.

Термін “валеологія” знайомий усім. Ця наука базується на комплексі знань, отриманих гуманітарними і природничими науками, які мають відношення до здоров’я людини. Вона має певні напрями: медична валеологія (санологія), шкільна валеологія (педагогічна), психовалеологія. Оскільки здоров’я – це медико-соціальна категорія, основи вчення були закладені медиками. Педагоги і психологи адаптують цей матеріал для своїх цілей. Україна – перша країна у світі, де затверджена практична спеціальність “лікар-санолог” у 1991 р. і відкрита кафедра санології при КМАПО у 1992 р.
^ 1 СТРУКТУРА ВАЛЕОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

Здоров’я – соціальна цінність. Добре здоров’я – основна умова для виконання людиною біологічних і соціальних функцій, фундамент самореалізації особистості.

Людина – предмет вивчення багатьох природничих (біологія, антропологія, фізіологія і медицина) і суспільних (соціологія, психологія, філософія) наук. Але проблема здоров’я людини по сьогоднішній день монополізована медициною, яка , однак, практично являється наукою про хвороби людини – „людино-патологією”.

Не слід думати, що проблема індивідуального здоров’я не піднімалась в медицині до появи валеології. Ще Авіценна і Гіпократ виділили декілька градацій здоров’я. Гален сформулював поняття „третього стану” – перехідного між здоров’ям і хворобою. В тій чи іншій мірі цієї проблеми торкались Сєчєнов, Боткін, Павлов, Аршавський, Амосов.

Істотний вклад у формуванні передумов до появи валеології зроблений групою вчених Київського НДІ медичних проблем фізичної культури МОЗ України (1968-1986), що розвивали вчення про фізичний стан людини (Апанасенко, Душинин, Іващенко, Муравов, Пирогов).

Основоположником науки про здоров’я людини вважається учень
Н.В. Лазарєва - І.І. Брехман, що працював у Владивостоці, який вперше (1982 р.) підняв на щит методологічні основи збереження і зміцнення здоров’я практично здорових людей. Досліджуючи роль адаптогенів, він сформував новий науковий напрям – фармакосанацію ( ліки для здорових), він прийшов до думки про необхідність змінити всю стратегію охорони здоров’я шляхом вивчення етіології, діагностики якості і кількості здоров’я індивідуума. Назвавши обґрунтоване ним новий науковий напрям „ валеології”, він в 1987 році видав першу монографію з цієї проблеми „Вступ у валеологію – науку про здоров’я”, в якій стверджував, що наука про здоров’я не повинна обмежуватися однією медициною, а бути інтегральною, формуючись на основі медицини, екології, біології, психології.

Другим центром розвитку валеології став Київ, де формування валеологічного напряму було пов’язано зі спортивною медициною (спортивна медицина володіє величезним банком даних про стан функцій здорових людей).

В 1985 році Апанасенко Г. Л. уперше показав обґрунтовану ним модель, придатна для оцінки рівня соматичного здоров’я індивідуума за прямими показниками, навів докази її інформативності, розкрив перспективи використання цієї моделі в профілактиці захворювань і оздоровлення населення. В цьому ж році була опублікована і його перша стаття з цієї проблеми в журналі „Гігієна і санітарія”.

В кінці 80-х років Ю. П. Лісіцин, будучи рецензентом першої монографії І. І.Брехмана „Вступ у валеологію – науку про здоров’я”, написав серію статей, в яких „реанімував” термін „санологія”. Під цим терміном він розумів науку про суспільне здоров’я, фундаментом якої є категорія „спосіб життя”. Завдяки цій термінологічній плутанині в Ленінградському інституті вдосконалення лікарів (1987 р.) і Кримському медичному інституті (1990 р.) були відкриті кафедри „Основи здорового способу життя”, які недовго проіснували і були розформовані (в Санкт-Петербурзі кафедра реформована в курс валеології).

Невдачі, пов’язані з діяльністю кафедр здорового способу життя на тому етапі розвитку валеології, визначались з однієї сторони, відсутністю відповідної „ніші” для спеціалістів-валеологів в охороні здоров’я, а з другого боку – відсутність чітких уявлень про методологічні основи валеології як науки.

Термін „санологія” був використаний і при затвердженні в Україні лікувальної спеціальності „лікар-санолог”. Кафедра відкрита в 1992 році при Київському інституті вдосконалення лікарів для підготовки спеціалістів, отримала назву кафедри спортивної медицини і санології (зав. кафедрою Г. Л. Апанасенко, кер. циклу по санології – проф.каф. Л.А. Попова). Наявність відповідної медичної спеціальності, яка сформувала на той час соціальний запит в практичній охороні здоров’я України дозволили колективу кафедри чітко сформувати критерії валеології як науки (цілі і завдання, методологія, предмет, об’єкт дослідження, методи), скласти кваліфікаційну характеристику лікаря-санолога (валеолога).

З 1991 року для дослідження валеології приєднались спеціалісти Державного науково-дослідного центру профілактичної медицини МОЗ Росії. За ініціативою І. І. Брехмана на базі створеного ним науково-координаційного центру валеології ( м. Владивосток) починається системний випуск збірників наукових праць „Валеологія” (1-й випуск 1993 р., 2-й – 1995 р.), в яких знаходять відображення важливих досягнень нової науки.

З 1994 р. Російський інститут профілактичної медицини починає проводити щорічні національні конгреси з проблем профілактичної медицини. Якщо на першому конгресі 1994 року валеологія була представлена лише одиничними доповідями, то на 2-му (1995 р.) було організовано секційне засідання з проблем валеології. Під керівництвом І. І. Брехмана ведучі валеологи країн СНД (Г. Л. Апанасенко, І. А. Гундарьов, В. І. Куліков ) показали вагомі аргументи на користь валеології як науки і її роль у профілактиці захворювань, і третій конгрес (у 1996 р.) був названий „Профілактична медицина і валеологія”.

Частково, сформований суспільний рух „Здоровий світ”, було прийнято і реалізовано рішення про створення в Росії нової практичної спеціальності – лікар-валеолог (листопад, 1996 р.), а при Міністерстві охорони здоров’я Росії створено Управління медичної профілактики, яке реалізовує валеологічні технології через мережу центрів медичної профілактики. Міністерство освіти Росії і України зразу оцінили роль валеології у формуванні здоров’я підростаючого покоління. У школах та інститутах ввели предмет „Валеологія”. У 1997 р. спільним рішенням МОЗ і АМН України сформована комісія „Валеологія” (голова Г. Л. Апанасенко), яка координує наукові дослідження з валеології в Україні. З 1996 р. в Україні, Росії видається журнал „Валеологія”.

Валеологія обмежує коло своїх інтересів проблемою індивідуального здоров’я. Суспільне здоров’я – це предмет дослідження соціальної гігієни. Разом з тим валеологи добре уявляють собі роль соціально-гігієнічних факторів у справах збереження і зміцнення здоров’я.

Валеологія – не альтернатива нозологічної медицини, а доповнення до неї, розширення меж медицини взагалі, на основі учення про хворобу (патології) і учення про здоров’я (валеології) може бути сформована загальна теорія медицини і нова стратегія практичної охорони здоров’я.

У теперішній час медичну валеологію в Україні представляють Г.Л. Апанасенко, В.П. Войтенко, О.П. Мінцер, І.В. Муравов, Л.А. Попова і в Росії – І.А. Гундарьёв, В.П. Куліков, В.П. Петленко.

Валеологія – теорія і практика формування збереження і зміцнення здоров’я індивіда з використанням медичних і парамедичних технологій.

Предмет валеології – індивідуальне здоров’я людини, його механізми.
^ 2. ПРЕДМЕТ ТА ОБ’ЄКТ ВАЛЕОЛОГІЇ, ЇЇ

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ

Історично склалось так, що об’єктом прикладання зусиль медицини завжди була хвора людина і середовище, в якому відбувається життєдіяльність індивідуума. Здорова людина не попадала в поле зору лікаря. Це привело до того, що весь процес зниження рівня здоров’я, формування передхвороби і початкових (неманіфестованих) форм захворювання відбувся без контролю лікаря, а головне – без активних заходів, здатних запобігти негативному розвитку подій. Основним об’єктом валеології є здорова людина.

Методологічні основи валеології можуть бути сформульовані в наступних принципах:

1. Валеологія розглядає здоров’я людини як самостійну соціально-медичну категорію, суть якої може бути кількісно і якісно охарактеризована прямими показниками і якою можна керувати (формувати, зберігати, зміцнювати).

2. Між здоров’ям і хворобою існують перехідні стани. При цьому здоров’я розглядається як більш загальна категорія порівняно з передхворобою і хворобою. Передхвороба (третій стан) і хвора - ... випадок здоров’я, коли рівень його знижений або є його дефекти.

3. Підхід до людини і його здоров’я, що використовується у валеології, - інтегративний (системний), холістичний (від – holos цілісний ). Методи впливу - переважно немедикаментозні, природні.

4. Розробка теоретичних принципів санології відповідає задачі формування загальної теорії медицини, яка з’єднує філософське осмислення суті здоров’я, хвороби і перехідних станів.
^ ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ВАЛЕОЛОГІЇ

1. Розробка і реалізація уявлень про суть здоров’я, побудова діагностичних моделей і методів його оцінки, а також прогнозування.

2. Кількісна оцінка рівня здоров’я практично здорової людини, його прогнозована характеристика способу і якості життя, розробка на цій основі систем скринінга і моніторинга за станом здоров’я індивіда, формування індивідуальних оздоровчих програм.

3. Формування „психології” здоров’я, мотивації до корекції способу життя індивідом метою зміцнення здоров’я.

4. Реалізація індивідуальних оздоровчих програм, первинна і вторинна профілактика захворювань, оцінка ефективності оздоровчих заходів.

З появою валеології більш чітко уявляються і основні напрямки діяльності охорони здоров’я, кінцевою ціллю якого є здоров’я людини.

Живий організм - у вигляді кульки, яка знаходиться на похилій площині. Скочування кульки на горизонталь означає смерть. Три сили можуть запобігти скорочуванню. Перша сила тягне кульку до верху, зберігаючи і підвищуючи життєздатність біосистеми, 2-га зменшує кут нахилу площини, забезпечуючи зменшення інерції скорочування і 3-тя, вступаючи в дію при початковому русі кульки вниз, символізуючи захворювання. Ці три сили знаменують собою валеологію, гігієну і клінічну медицину.

Згідно структури цілей життя людини визначаються:
^ ОКРЕМІ АСПЕКТИ ВАЛЕОЛОГІЇ ЯК НАУКИ:

1) індивідуальне фізичне здоров’я (діагностика, прогнозування, збереження і зміцнення) і адаптація;

2) репродуктивне здоров’я ;

3) психічне здоров’я;

4) роль вищих аспектів свідомості у збереженні здоров’я.
^ ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ

Право кожної науки на самостійне існування опирається на можливість власної інтерпретації наукових даних, наявність власного понятійного апарату (глосарія) і основних дефініцій (тезауруса).

Основною категорією валеології є індивідуальне здоров’я людини. Категорія „здоров’я” впирається в уявлення про гармонійність і потужність біоенергоінформаційної системи, якою є людина. Саме гармонійність і потужність біосистеми дозволяють говорити про життєздатність, благополуччя індивіда з точки зору фізичної, психічної і соціальної суті.

Американський теоретик медицини Г. Сигерист (в 1941 р.) писав: ”Здоровим вважається людина, яка відрізняється гармонійним фізичним і розумовим розвитком і добре адаптована до навколишнього середовища”

Резерви здоров’я індивіда залежать від його фізичного стану і способу життя.

Фізичний стан – здатність людини виконувати фізичну роботу.

Спосіб життя – соціальна категорія, яка включає якість і стиль життя.

Сучасна наука знає приблизно 300 визначень поняття „здоров’я”, та, на жаль, більшість з них розглядає здоров’я як протилежність хворобі.

Сьогодні багато науковців, лікарів користуються визначенням здоров’я, яке затвердила ВООЗ ще у 1947 році: „Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних вад”.

У цьому визначені не відображено трьох принципово важливих положення:

  • динамічність здоров’я,

  • його енергетичне забезпечення,

  • адаптаційно-реактивні властивості організму здорової людини. Тому валеологічне визначення здоров’я може бути таким:

Здоров’я – це динамічний стан організму людини, який характеризується високим енергетичним потенціалом, оптимальними адаптаційними реакціями на зміни довкілля, що забезпечує гармонійний фізичний, психоемоційний і соціальний розвиток особистості, її активне довголіття, повноцінне життя, ефективну протидію захворюванням.

Французький філософ М. Монтеньє вважає, що здоров’я – це коштовність, до того ж єдина, заради якої справді варто не лише не жаліти часу, сил, праці і всяких статків, а й віддати за нього частину свого життя, бо без нього життя стає нестерпним і принизливим.
  1   2   3   4   5

Схожі:

Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье iconНормативні акти та література
Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 року // ввр. 1991. №46. ст. 617
Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье iconЗагальна характеристика дп «Зарічненське лісове господарство»
В 1991 році на основі Постанови Ради Міністрів України від 24 січня 1991 року №79 лісгоспзаг був перейменований в держлісгосп з відокремленням...
Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье icon1. Мета та завдання
Популяризації спортивного напрямку Street Workout та розвитку нового покоління здорових І тверезих людей
Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье iconСтартовий протокол учасників XX чемпіонату україни з армспорту всього:...

Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье iconГиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию
Основні поняття: Філософія науки, наука, об'єкт науки, предмет науки, науковий метод, позитивізм у психології, феноменологічна психологія,...
Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье iconЗаява
Прошу притягти до кримінальної відповідальності посадових осіб компанії ООО «куа «Примоколлект-Капітал» 03067, г. Киев, б-р Ивана...
Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье iconПоложення про проведення відкритих змагань з силового багатоборства Київської області
Популяризації спортивного напрямку Street Workout та розвитку нового покоління здорових І тверезих людей
Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье iconЗаконами України від 8 грудня 2004 року n 2222-iv, від 1 лютого 2011 року n 2952-vi
Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24...
Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье iconПротокол від 27. 12. 99 р. №2/537) В. Ц. Жидецькии, В. С. Джигиреи,...
Для студентів вищих закладів освіти. Може бути корисним викладачам, спеціалістам
Войтенко В. П. Здоровье здорових. Киев: Здоровье, 1991. 248 с. Брехман И. И. Валеология наука о здоровье iconМолоді українські патріоти об’єднуються в Спілку Незалежної Української...
Зусиллями націоналістичної фракції снуму на початку 1991 р. Ума перетворюється в монолітну силу, об’єднану великою ідеєю. Однією...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка