Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології




НазваЧорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології
Сторінка3/26
Дата конвертації03.04.2014
Розмір2.54 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Біологія > Документы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

^ Джерело при зоонозах

- тварини (лептоспіроз, бруцельоз, туляремія та ін.). Люди, які захворіли цими хворобами не стають джерелом, бо в людському колективі способи передачі зоонозних інфекцій не спрацьовують. Заразитись можна під час догляду за тваринами, їх забою, зняття шкури, розробці туші, споживання м'яса, молока; використання території, приміщень, забруднених хворими тваринами.

Такі зараження часто носять професійний характер. Найбільше значення серед тварин мають гризуни (лептоспіроз, туляремія та ін.), ссавці (вовки, лиси – сказ), птахи (сальмонельоз).

Деякі патогенні мікроорганізми можуть довго перебувати і накопичуватись у довкіллі, частіше у грунті – сапронози (мікози, газова гангрена та ін.)
^ МЕХАНІЗМ ПЕРЕДАЧІ

Друга ланка епідпроцесу – механізм передачі – це переміщення збудника певним способом від джерела до сприйнятливого організму.

Він складається з трьох послідовних етапів:

1 – виділення з зараженого організму;

2 – перебування у довкіллі;

3 – проникнення у новий організм.

При сапронозах відсутній перший етап.

Механізм передачі залежить від локалізації збудника у зараженому організмі.

^ Типи механізмів передачі:

І. Фекально-оральний при кишкових інфекціях. Збудник виділяється з фекаліями, блювотними масами ( при генералізації процесу – з сечею) і потрапляє через рот. Реалізується водним, харчовим, контактно-побутовим шляхами, розповсюджується побутовими ектопаразитами (мухами, тарганами).

^ Водний шлях. Вода забруднюється з грунту, при купанні людей, тварин. У систему водопостачання збудники проникають при пошкодженні труб, аварій, перебоїв води.

Розрізняють гострі епідемії (коли збудник потрапив у воду одноразово) і хронічні (при повторних забрудненнях). Трапляються спалахи за течією води.

^ Харчовий (аліментарний) шлях передачі.

Терміни перебування мікроорганізмів в продуктах залежать від властивостей самого мікроорганізму, а також від продукту, умов його зберігання та способів приготування. Добре розмножуються мікроорганізми у молоці, м'ясі,. Найбільше значення мають продукти ( молоко, сметана, йогурт), які перед вживанням не проходять термічну обробку. У рідкому середовищі (молоці) збудник рівномірно розподіляється по всьому об'єму продукту. Для " молочних " спалахів характерний (як і для гострих водних) раптовий підйом захворюваності зі швидким зниженням, ураженням населення території, що постачається молоком з певного господарства чи магазину. Хворіють переважно ті, що споживали непряжене молоко, часто діти. Велика концентрація збудників у молоці призводить до важких форм захворювання.

Продукти тваринного походження можуть забруднюватися як за життя інфікованої тварини, так і посмертно (через забруднені руки, інвентар при розробці туші, транспортуванні).

Певну епіднебезпеку несуть овочі, кондитерські вироби.

Можливий контактно-побутовий шлях через брудні руки, іграшки, посуд, білизну тощо.

ІІ. Крапельний механізм

Повітря, яке видихує хворий захоплює частинки слизу з мікроорганізмами і виводить їх назовні у вигляді аерозолю. Найбільша кількість частинок аерозолю утворюється при чханні, кашлю, менше – при розмові. Чим дрібніша аерозоль, тим глибше вона проникає у органи дихання і тим довше утримується у повітрі. Крім того, тривалість утримування залежить від стану повітря (у нерухомому повітрі крапельки падають швидше), а також від вологості та електричного заряду, дії сонячної радіації. Передача інфекції можлива на відстані 2-3 м, тобто в межах кімнати. Лише віруси вітрянки й кору можуть поширюватися з потоком повітря в сусідні приміщення.

Особливості інфекцій, які поширюються крапельно:

  • короткий інкубаційний період;

  • належать до антропонозів;

  • частіше реєструються в холодну пору року (скученність людей, відсутність провітрювання, при низькій температурі повітря мікроорганізми краще зберігаються, зниження рівня імунітету).

^ Пиловий шлях – продовження крапельного (для стійких збудників – туберкульоз, дифтерія ). Мікроорганізми осідають на різних предметах, перетворюються на пил. При підмітанні підлоги, струшуванні одягу вони з пилом піднімаються у повітря.

ІІІ. Трансмісивний

здійснюється з участю кровосисних членистоногих тому, що збудники кров'яних інфекцій локалізуються у закритій кровоносній та лімфатичній системах.

Специфічні переносники, в організмі яких збудник накопичується, а іноді й проходить певний цикл розвитку передає інфекцію під час кровососання (малярійний комар), з фекаліями (воші - висипний тиф), через гемолімфу (кліщі - енцефаліт). Крім того кліщі передають інфекцію трансоваріально своєму потомству і стають резервуаром тривалого зберігання інфекції у природі.

Для кров'яних інфекцій характерно: чітка сезонність, пов’язана з активністю членистоногих та природна осередковість (реєструються в певній місцевості).

ІV. ^ Контактний механізм

властивий для інфекцій зовнішніх покривів і здійснюється:

а) прямим контактом (у тому числі статевим)- венеричні хвороби, сказ;

б) непрямим (контактно-побутовим) уможливлює перенесення стійких збудників. З джерела вони потрапляють на різноманітні предмети вжитку (білизну, одяг, дверні ручки, ванну, взуття тощо), де довго зберігаються. При корості, дерматомікозах.

Вертикальний – різновид контактного, забезпечує перехід збудників від матері до плода через плаценту, а також під час пологів (вірусні гепатити В,С, ВІЛ)

Парентеральний шлях теж характерний для вірусних гепатитів В,С та ВІЛ – інфекції - передається під час парентеральних втручань, операцій, обстежень нестерильним медичним інструментарієм.
^ Сприйнятливість та імунітет

Третьою ланкою епідпроцесу є сприйнятливий організм, оскільки лише в ньому може розвинутись інфекційний процес у відповідь на вторгнення мікроорганіму

^ Сприйнятливість – це видова здатність організму реагувати на інфікування розвитком хвороби або носійства. Вона буває високою, яка відзначається особливостями збудників (патогенністю, адаптованістю до організму хазяїна, інфекційною дозою), а також залежить від організму хазяїна (стану імунітету). Тоді захворювання проявляються яскравими клінічними ознаками.

Разом з тим, людина має видову несприйнятливість, що передається за спадковістю.

Відповідно це – резистентність макроорганізму, тобто природна несприйнятливість. Вона базується на багатьох неспецифічних і специфічних факторах захисту.

Фактори неспецифічної резистентності: шкіра, слизові оболонки, миготливий епітелій, нормальна мікрофлора, лізоцим, шлунковий сік, фагоцитоз, гуморальні фактори (норм. антитіла, комплемент, лейкіни, інтерферон).

Специфічні фактори. Імунітет – властивість організму оберігати свою антигенну постійність впродовж життя.
ІМУНІТЕТ

Імунітет може бути природженим і набутим. Природжений імунітет у свою чергу буває видовим, завдяки якому люди не заражаються багатьма хворобами тварин, і материнським (пасивним), що зумовлений наявністю у новонароджених антитіл, отриманих від імунної матері через плаценту або з грудним молоком. Саме цей імунітет оберігає дітей перших

3-6 міс життя від краснухи, кору та деяких інших інфекційних хвороб.

Після перенесеної інфекції виробляється природний (активний ) імунітет. Набутий природний імунітет після хвороби може бути стерильним (коли збудник видалений з організму цілком) і нестерильний (при зберіганні збудника в макроорганізмі) – туберкульоз, бруцельоз, сифіліс.

Штучний імунітет створюється організмом активно, у відповідь на введену вакцину, або виникає пасивно, після введення імунної сироватки чи імуноглобуліну, що містять антитіла до певного збудника.

На формування імунітету впливають:

  • індивідуальні особливості (у одних – імунітет формується, у інших – ні);

  • вік (у дітей, осіб старечого віку – знижений);

  • особливості харчування (нестача білків, вітамінів – знижує);

  • клімат (у південних р-нах формується активніше);

  • екологія (Чорнобильська аварія змінила реактивність людей).

Крім індивідуального, розрізняють колективний імунітет – імунний прошарок населення.

Колективний – несприйнятливість суспільства. Він створюється внаслідок перенесеної епідемії або масовій вакцинації і завдяки високого матеріального та культурного рівня. Вакцинацію можна вважати успішною, якщо після неї в колективі не менше 80% осіб набуває повноцінного імунітету. Тоді створюється достатній імунний прошарок населення (частка осіб, які несприйнятливі до певної інфекційної хвороби).

^ ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ОСЕРЕДКУ ІНФЕКЦІЙНОЇ ХВОРОБИ
Епідемічний осередок – це місце перебування джерела збудника інфекції з навколишньою територією у тих межах, в яких заразний чинник може передатися. Розрізняють "квартирні", "вуличні" осередки та осередки в організованих колективах.

^ Епідеміологічне обстеження – це метод вивчення епідемічного осередку з метою виявлення причин і умов його виникнення, джерела збудника інфекції, шляхів і факторів його передачі, а також осіб з ризиком зараження та організації проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, спрямованих на локалізацію та ліквідацію осередка.

Епідеміологічне обстеження повинно проводитись у перші 24 год після отримання "Екстреного повідомлення на інфекційне захворювання…". Метод епідеміологічного обстеження включає:

  • опитування хворих чи осіб, які його оточують (коли хворий непритомний чи уникає від відповіді на питання). Його мета – збирання епідеміологічного анамнезу;

  • огляд осередку з метою виявлення умов, що сприяють реалізації механізму, шляхів передачі, виявлення чинника передачі. Проводять візуальне обстеження об'єктів оточення хворого з оцінкою їхнього санітарно-гігієнічного стану;

  • відбирають проби для лабораторного обстеження (продукти, вода тощо), які могли бути чинниками передачі;

  • вивчають медичні документи про облік і реєстрацію подібних інфекційних хвороб на території осередку, амбулаторні карти, історії хвороб, при зоонозних інфекціях – документацію ветеринарної служби.

На кожного інфекційного хворого заповнюють "Карту епідеміологічного обстеження осередку інфекційного захворювання" (ф. 357/0), складають і організують комплекс протиепідемічних заходів для ліквідації осередка й запобігання винекненню нових осередків.

^ ПРОФІЛАКТИЧНІ ТА ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ ЗАХОДИ В ОСЕРЕДКУ ІНФЕКЦІЙНОЇ ХВОРОБИ

Щоб припинити подальше розповсюдження інфекції необхідні заходи, направлені на всі три ланки епідемічного процесу.

^ Заходи зі знешкодження джерела збудника

Інфекційних хворих виявляють частіше дільничні лікарі й педіатри. фельдшери ФАПу , лікарі КІЗу (кабінету інфекційних хвороб у поліклініках) та ін.

При виявленні інфекційного хворого необхідно:

  • скласти екстрене повідомлення (ф. № 058/0 ) і передати в територіальну СЕС;

  • ізолювати хворого чи провести госпіталізацію. Інфекційних хворих госпіталізують за епідеміологічними та клінічними показниками. До епідеміологічних показань належать: проживання в гуртожитку чи готелі, належність пацієнта до декретованої групи (працівники харчової галузі, водоканалу, дитячих дошкільних та лікувальних закладів тощо). За клінічними показниками: при тяжких формах перебігу та ускладненнями, а також хворі на особливо небезпечні хвороби, хворі черевним тифом, вірусним гепатитом, лептоспірозом, бруцельозом, дифтерією, менінгококовою хворобою, малярією та ін.

Основні вимоги до лікування в домашніх умовах:

* хвороба має легкий або середньотяжкий перебіг і не потребує постійного лікарського нагляду;

* пацієнта періодично буде відвідувати лікар, фельдшер або медична сестра;

* організовано забір і доставку в лабораторію матеріалу для дослідження;

* призначено та виконується необхідне лікування;

* організовано протиепідемічні заходи (поточна дезінфекція та ін.).

При госпіталізації хворих розміщують у спеціалізоване відділення, у палати чи бокси. Хворим не дозволяється заходити в інші палати та допоміжні приміщення, за винятком кімнат, коло яких визначено лікарем

  • обов'язкове обстеження хворих в стаціонарі та призначення етіотропного лікування не тільки, щоб добитись клінічного видужання, але й повного звільнення організму від збудника;

  • бактеріологічне обстеження пацієнта перед випискою. При деяких інфекційних хворобах (шигельоз, дифтерія) може зберігатися реконвалесценте носійство, що спонукає до повторного лікування і багаторазового обстеження;

  • після виписування зі стаціонару при деяких інфекціях (черевний тиф, вірусні гепатити, холера та ін.) перехворілих спостерігають у КІЗі (диспансерне спостереження).

^ Заходи у відношенні бактеріоносіїв

Бактеріоносіїв намагаються виявити в оточенні хворого і під час масових обстежень населення (наприклад, в осередку холери). Обов'язково проводять бактеріологічне дослідження всіх осіб, які влаштовуються на роботу в дитячі і лікувальні заклади, інтернати тощо. При виявленні носіїв проводять:

  • облік і реєстрацію;

  • відсторонення від роботи осіб з декретованої групи;

  • санацію (етіотропними засобами – антибіотиками);

  • контрольне обстеження.


Заходи у відношені тварин – джерела інфекції

Спосіб знешкодження сільськогосподарських і домашніх тварин, які стали джерелом збудника, залежить від етіології хвороби та цінності самої тварини. В одних випадках тварини підлягають знищенню, в інших – їх лікують в умовах карантину. Цю роботу здійснює ветеринарна служба. У разі якщо джерелом є гризуни, проводиться дератизація дезінфекційною станцією після оформлення договорів на цю роботу із закладом, підприємством, мешканцями будинку.
^ ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗРИВ МЕХАНІЗМУ ПЕРЕДАЧІ

З метою знищення збудників інфекційних хвороб у довкіллі проводиться дезінфекція

( від лат. des – заперечення, infection – інфекція) – це способи знищення збудників інфекційних хвороб на об'єктах зовнішнього середовища. Розрізняють профілактичну і осередкову дезінфекцію. Профілактичну дезінфекцію здійснюють систематично в місцях ймовірної присутності патогенних мікроорганізмів (громадські туалети, вокзал).

Осередкова проводиться в осередках інфекційних хвороб, метою якої є не допустити розповсюдження інфекції, яка вже виникла. Осередкову розрізняють на поточну (проводять довколо хворого) і заключну (проводять одноразово в осередку після госпіталізації, виписування з інфекційної лікарні).

Усі сучасні методи дезінфекції поділяються на фізичні і хімічні. До фізичних належать такі способи, як механічний (миття, чищення щіткою, витрушування); термічний (обпалювання, прасування, спалювання, кип'ятіння, обробка в пароповітряній камері); радіаційний (сонячне проміння; ультрафіолетові промені, які генеруються за допомогою ультрафіолетових і ртутно-кварцевих ламп – для знезараження повітря ).

Хімічну дезінфекцію здійснюють за допомогою різних речовин, що згубно діють на збудника. Хімічні дезінфектанти – це найпоширеніша група засобів. Вимоги до них: вибірковість дії – в малих концентраціях і в найкоротші терміни знищувати мікроорганізми і не бути шкідливими для людей і тварин; легка розчинність у воді, утворювати стійкі розчини; тривала стійкість під час зберігання; мала хімічна активність – не руйнувати об'єкти, що піддаються обробці.

До хімічних дезінфектантів належать:

  • хлорвмісні засоби (дезактин, гіпохлорид натрію, дезам та ін.);

  • йод, бром та їх сполуки (йодоформ, дибромантин);

  • похідні фенолу (1-хлор-бета-нафтол);

  • альдегіди (формальдегід, бета-пропіолактон);

  • окисники (перекис водню, дезоксон);

  • луги(їдкий натр, їлке калі

  • Спирти (етиловий, пропіловий);

  • поверхнево-активні засоби (мила карбонових кислот, амфосепт);

  • інші сполуки (хлоргексидин, метацид).

Найчастіше вдаються до вологого методу дезінфекції з використанням дезінфекційних розчинів або аерозолів. Зануренням у дезрозчин дезінфікують білизну, посуд, іграшки; зрошенням – підлогу, панелі, меблі; протиранням – картини.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Схожі:

Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології iconПерелік питань з епідеміології для студентів IV курсу стаматологічного факультету
Основні положення теорії передачі збудників інфекційних хвороб Л. В. Громашевського
Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології iconПерелік питань для підготовки студентів до підсумкового контролю модулю «епідеміологія»
Основні етапи розвитку епідеміології (Д. Самойлович, Д. К. Заболотний, Л. В. Громашевський, В. Д. Беляков)
Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології iconМедсестринство в педіатрії
Для визначення добового діурезу у дітей старше одного року використовують формулу
Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології iconМедсестринство у внутрішній медицині
Медична сестра доглядає хворого на постгеморагічну анемію. Яка проблема притаманна
Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології iconМедсестринство у внутрішній медицині
Медична сестра доглядає хворого на постгеморагічну анемію. Яка проблема притаманна
Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології iconМедсестринство в інших дисциплінах терапевтичного профілю
Медсестра під час обстеження пацієнта виявила, що його календарний вік випереджує
Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології iconМедсестринство в інших дисциплінах терапевтичного профілю
Медсестра під час обстеження пацієнта виявила, що його календарний вік випереджує
Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології iconВибір методів дослідження, використовуваних клінічним психологом,...
Всілякі методи дослідження в клінічній психології дозволено розділити на три групи: 1 клінічне інтерв'ювання; 2 експериментально-психологічні...
Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології iconЛекція з елементами дискусії
...
Чорновіл А. В., Грицько Р. Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології iconЛекція з елементами дискусії та аналізом конкретних ситуацій
Мета: ознайомити студентів з основними нормативно-правовими актами, які регулюють трудові правовідносини в Україні
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка