Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання




Скачати 136.96 Kb.
НазваЛекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання
Дата конвертації30.06.2013
Розмір136.96 Kb.
ТипЛекція
skaz.com.ua > Біологія > Лекція
Лекція №1
Тема: Фізіологія як наука і її завдання.

Експеримент, основні принципи регуляції фізіологічних функцій.
План
1. Предмет і задачі фізіології, значення в медицині
2. Біологічна характеристика живого організму
3. Основні поняття в фізіології
4. Поняття про внутрішнє середовище. Гомеостаз
5. Методи фізіологічних досліджень
6. Форми регуляції функцій організму (нервова, метаболічна, гуморальна)
7. Короткі історичні дані про розвиток фізіології


1. Предмет і задачі фізіології (значення в медицині)
Фізіологія – це наука яка вивчає:

1. Функції живого організму, фізіологію систем, органів і тканин

^ 2. Механізми і їх регуляції

3. Закономірності їх життєдіяльності організму у взаємодії з навколишнім середовищем.
Анатомія і фізіологія – це взаємозалежні дисципліни, так форма залежить від функції. Функція також залежить від впливу зовнішнього середовища.
^ Анатомія, фізіологія і патологія – це основні предмети теоретичної і практичної підготовки медичних працівників. Вони є фундаментальними для всіх медичних дисциплін.
^ Для пізнання патологічних процесів необхідно розуміти поняття фізіологічної норми.>
Фізіологічна норма – це інтервал оптимального функціонування живих систем. Це середньостатистичний пошук, який залежить від віку, статі, умов життя, праці і місця проживання.
Мета викладання курсу фізіології:


^ 1. Навчити студентів розуміти:

- механізми функціонування окремих структур людського організму та організму, як єдиного цілого

- а також механізм взаємодії організму із зовнішнім середовищем

^ 2. Розвинути вміння використання знання:

- при маніпуляційному втручанні

- при застосуванні методів функціональної діагностика

- при інтерпретації результатів дослідження





^ 2. Біологічна характеристика живого організму
Необхідними умовними ознаками життя крім дихання, травлення, обміну речовин, розмноження є: подразливість, адаптація(пристосування), саморегуляція.
Подразливість і збудливість - завдяки цим властивостям організм реагує на подразнення, збудження, внаслідок цього здійснюється та чи інша функція організму, органа або системи.
^ Для живого організму характерна широка пристосованість(адаптація) до умов існування. По Павлову це призводить до виробки умовних рефлексів.
Здібність до саморегуляції забезпечує стійкість організму до впливу факторів зовнішнього середовища, пристосування до умов існування.

^ 3. Основні поняття в фізіології
Активність тварин і людини проявляється у вигляді функцій і фізіологічних актів.
Функція – це специфічна діяльність і властивість диференційованих клітин, тканин і органів організму, яка проявляється як фізіологічний процес або сукупність процесів. Це, як правило, функція одного органу.
Наприклад:

^ 1. Функцією м’яза є його скоротливість

2. Залозистих клітин – утворення секрету

3. Нервових клітин – утворення нервових імпульсів
За рахунок зміни функцій, організм пристосовується до зовнішнього середовища і до умов існування.



Соматичні

Вегетативні

^ Здійснюються за рахунок скелетних м’язів, які іннервуються соматичною нервово системою, підкорюються нашій волі

Функції, зв’язані з обміном речовин, процесами кровообігу, дихання, травлення, виділення, розмноження – ці функції здійснюються за рахунок роботи внутрішніх органів і іннервують ся вегетативною нервовою системою. Не підкоряються нашій волі.


Всі функції діляться

Фізіологічний акт – це складний процес, який здійснюється при участі різних фізіологічних систем організму.

Розрізняють такі фізіологічні акти:

1. Дихання

2. Травлення

3. Виділення

4. Рух та інші
Наприклад:

При фізіологічному акті травлення приймають участь:

^ 1. Окремі відділи ЦНС

2. Залози

3. Гладенькі м’язи ШКТ

4. Система кровообігу та інші системи
Таким чином, складний фізіологічний процес травлення здійснюється за рахунок різних диференційованих клітин, тканин, органів і їх систем.
Процес – (від лат. – processus – просування) це послідовна зміна явищ, станів (спокій, дія).
Збудження – це реакція живих клітин на дію різних факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ. Це сукупність фізичних, хімічних і фізико-хімічних процесів, в результаті яких відбувається швидка і короткочасна зміна електричного потенціалу мембрани. В нервових і м’язових клітинах виникає біопотенціал – нервовий імпульс.
Збудливість - це здібність клітин до збудження.
Регуляція – це здібність живого організму керувати функціями його життєдіяльності, забезпечуючи його стійкість до впливу факторів зовнішнього середовища і пристосування до умов існування.
Подразливість – здібність живої системи (клітини, тканини, органа, організму), реагувати на дію подразників зміною рівня фізіологічних властивостей.
Реакція – це процес, який виникає у відповідь на який-небудь вплив.
Рефлекс – відповідна реакція організму у відповідь на подразнення за участю ЦНС.
Метаболізм(обмін речовин) – це сукупність хімічних, фізичних перетворень речовин і енергії, які забезпечують життєдіяльність організму.
Працездатність – це потенціальна можливість людини виконувати на протязі заданого часу із достатньою ефективністю, визначну кількість роботи (розумової чи фізичної).
Втомлювальність – це тимчасове зниження працездатності клітини, органа, організма, яке виникає внаслідок роботи і зникає після відпочинку.
Мотивація – це бажання суб’єктивно виражене визначної потреби.

^ 4. Поняття про внутрішнє середовище. Гомеостаз
Для нормального функціонування організму необхідна постійність складу його внутрішнього середовища.
Під внутрішнім середовищем розуміють сукупність рідин (кров, лімфа, тканьова і цереброспінальна рідина), які приймають участь в процесах обміну речовин і підтримці гомеостазу організма.
Для нормальної життєдіяльності організма необхідна відносна постійність складу його внутрішнього середовища, його фізико-хімічних і біологічних властивостей. Ця відносна динамічна постійність складу і властивостей внутрішнього середовища, яка забезпечує стабільність, є основою всіх фізіологічних функцій (кровообігу, дихання і т.д.) організму, отримала назву гомеостаз.
Гомеостаз характеризується рядом біологічних констант. Під біологічними константами – розуміють стабільні, кількісні показники, які характеризують нормальну життєдіяльність організму.
До біологічних констант відносять:
^ 1. Активну реакцію крові;
2. Вміст цукру, поживних речовин в крові;
3. Осмотичний і артеріальний тиск;
4. Температура тіла.

Від складу і властивостей внутрішнього середовища організму залежить:
^ 1. Збуджувальність органів і тканин;
2. Їх чутливість до подразників. Крім того склад внутрішнього середовища впливає
3. На трофіку клітин, органів і тканин.
Таким чином внутрішнє середовище визначає всі життєві прояви організму, в тому числі і його
^ 4. Рефлекторну діяльність.
Постійність внутрішнього середовища організму є не абсолютною, а відносною, так як в процесі життєдіяльності складаються умови для її зміни. Існують спеціальні механізми (гомеостатичні реакції), які забезпечують саморегуляцію складу і властивостей внутрішнього середовища, тобто підтримують гомеостаз.
Функціональні можливості механізмів, підтримуючих гомеостаз, не безмежні. При тривалому перебуванні організму в несприятливих умовах може відбутися порушення гомеостазу, в деяких випадках не сумісні з життям. Наприклад, при значному підвищенні або пониженні навколишньої температури, може наступити перегрівання або переохолодження організму, яке може призвести до смерті.

^ 5. Методи фізіологічних досліджень
Фізіологія – це експериментальна наука. Вона має два основні методи:


Спостереження

Експеримент

^ Дозволяє прослідкувати за роботою якого-небудь органу, наприклад серця; спостереження дозволяє пізнати зовнішню сторону явища але не розкриває його сутність.

Досвід бере у природи, те що він хоче, а спостереження - те, що дає природа



Таким чином основним методом пізнання в фізіології є експериментальний метод дослідження. Експеримент в залежності від цілі може бути: гострим і хронічним. Приклад хронічного експерименту – це метод хронічних фістул.
Суть експериментального методу дослідження полягає в тому, що:

^ 1. Будь-яке явище вивчається шляхом активного впливу на живі обєкти.

2. При цьому створюються спеціальні умови.

3. Ці умови відповідають меті дослідження.

6. Форми регуляції функцій організму (нервова, метаболічна, гуморальна)
Нейро-гуморальна регуляція фізіологічних функцій
^ 1. Нервова За участю НС
Регуляція функцій

чинників

2. Гуморальна За участю хімічних речовин,

гуморальних чинників

(гормони, кальцій, СО ), які

переносяться кров’ю, лімфою,

тканинною рідиною

Ця хімічна взаємодія всередині клітини і між клітинами здійснюється двома типами речовин:



^ Метаболітами (продукт обміну)

Специфічними регуляторами

Азотистими речовинами, СО , молочна кислота (неспецифічні регулятори)

Гормонами, медіаторами, електролітами


Таким чином, умовно можна виділити три рівня регуляції функції організму:
1. Нервову
2. Метаболічну (гуморальну, неспецифічну)
3. Гуморальну (специфічну)

Відмінності між нервовою та гуморальною регуляцією


Нервова

Гуморальна

1. Інформація передається по нервовим волокнам у вигляді електричних імпульсів, з виликою швидкістю.
2. Імпульси потрапляють до суворо визначених органів.

3. ------

^ 4. Відповідь наступає відразу.
5. Відповідь короткочасна.

1. Інформація передається за допомогою хімічних, біологічно активних речовин через кровяне русло – повільно.
^ 2. Біологічно активні речовини потрапляють до кожної клітини організму.
3. Спектр дії вказаних речовин більш широкий.
4. Відповідь повільна.
5. Відповідь тривала.


7. Короткі історичні дані про розвиток фізіології.
Щоб краще розуміти сучасний стан науки фізіології треба вивчати історію розвитку цієї науки.
^ Фізіологія пройшла довгий і складний шлях розвитку. Як і анатомія вона виникла з потреб медицини.
Не можна лікувати хвору людину, не знаючи, як функціонують окремі органи і системи організму і організм в цілому.
Первинні уявлення про функції організму були сформульовані лікарями і вченими Древньої Греції – Гіппократом (460 – 377 рр. до н.е.); Аристотелем (384 – 322 рр. до н.е.); Древнього Риму – Галеном (201 – 132 рр. до н.е.), Древнього Китаю та Індії.
^ Відомий лікар епохи Відродження Т. Парацельс (1493 – 1541) писав, що ніхто не може стати лікарем без науки і досвіду.
Подальшому розвитку фізіології передували успіхи анатомії, так як розуміння будови організму, структури його органів – є необхідною передумовою для вивчення функцій. Так, в цей час публікуються роботи анатома і фізіолога, професора Падуанського університету А. Везалія «Про будову людського тіла».

Народження наукової фізіології, заснованої на спостереженні і експериментах, відноситься до початку 17 сторіччя і пов’язано з іменем англійського лікаря – анатома і фізіолога – Вільяма Гарвея (1578 – 1657 рр.) – описав велике коло кровообігу.
Потім М. Мальпігі (1628 – 1694 рр.) використовуючи мікроскоп, показав, що артерії і вени з’єднуються між собою мілкими судинами – капілярами, за допомогою яких в організмі утворюється замкнута сітка кровоносних судин.
В 1822 р. Ф. Масанді доказав роздільне існування чутливих – аферентних доцентрових і рухливих - еферентних відцентрованих нервових волокон. Це стало важливим кроком в установленні зв’язку між функціями нервової системи і її структурою.
В 1842 р. учень М. І. Пірогова А. П. Вальтер (1817 – 1889 рр.) встановив вплив нервової системи на «внутрішні» процеси в організмі. В тому ж році В. А. Басов розробив оригінальну методику доступу в шлунок здорової тварини шляхом накладання шлункової фістули. Цими дослідженнями вперше в фізіології була доведена можливість тривалого спостереження і вивчення функцій організму.
Основоположником вітчизняної експериментальної фізіології є професор Московського університету А. М. Филомафитський (1802 – 1849 рр.), який вивчав питання дихання, переливання крові, використання наркозу. Він написав перший підручник по фізіології.
Три великих відкриття природознавства:
^ 1. Закон зберігання енергії
2. Клітинна теорія
3. Еволюційне вчення – явились основою розвитку багатьох природно-наукових дисциплін. В другій половині 19 сторіччя стала інтенсивно розвиватися фізіологія.
Великий вклад в розробку фізіологічних проблем вніс Клод Бернар, який вивчав роль нервової системи в регуляції тонусу кровоносних судин ф вуглеводного обміну, а також склав уяву про внутрішнє середовище як основу вільного життя.
^ Новий етап російської і світової фізіології починається роботами І. М. Сєченова.

І.М.Сєченов (1829 – 1909) – його по праву називають батьком російської фізіології. Перші його роботи присвячені питанням переносу газів кров’ю, розробки проблеми гіпоксичних станів,

Вивчаючи процес стомлення, вперше науково обґрунтував і встановив значення активного відпочинку. Загальне признання отримало відкриття центрального гальмування. В 1863 р. була опублікована його знаменита книга «Рефлекси головного мозку». Сєченов створив першу у Росії фізіологічну школу.
^ Н. Є. Введенський створив вчення про парабіоз, універсальну реакцію живої тканини під впливом сильного подразника.
А. А. Ухтомський розробив вчення про домінанту – пануюче вогнище збудження в ЦНС при визначних умовах.
Ідеї І. М. Сєченова були розвинуті в трудах І. П. Павлова.
І.П.Павлов (1849 – 1936) – створив вчення про вищу нервову діяльність (поведінку людини і тварини і їх проявлення в нормі і при патології).

Наукова діяльність Павлова розвивалася у трьох напрямках:

^ 1. Фізіологія кровообігу

2. Фізіологія травлення

3. Фізіологія вищої нервової діяльності.

Павлову за роботи по фізіології травлення у 1904 році була присуджена Нобелівська премія.

Розвиток фізіології в ХХ сторіччі
Важливим етапом розвитку фізіології було відкриття медіаторів – хімічних передавачів нервових імпульсів в сінапсах. Досягнення в електроніці дозволили реєструвати електричні явища, які виникають в серці (ЕКГ), скелетних м’язах (ЕМГ). Ці методи дозволили визначати ранні порушення функцій органів і систем.
^ Відкриття Н. І. Луніним вітамінів дозволило не тільки лікувати ряд хвороб, але й попереджати їх.
Наше сторіччя багате відкриттями в області залоз внутрішьої секреції. Був встановлений хімічний склад і механізм дії продуктів життєдіяльності ендокринних залоз (гормонів), деякі з них синтезовані. Все це дозволило розробити ефективні методи лікування тяжко хворих з порушеннями функцій залоз внутрішньої секреції.

^ Велика заслуга в розвитку сучасної фізіології належить Л. А. Орбелі, П. К. Анохіну.
Л. А. Орбелі створив вчення про адапційно-трофічні функції симпатичної нервової системи, і вніс великий внесок в розвиток еволюційної і вікової фізіології.
^ П. К. Анохін створив вчення про функціональні системи організму.
Функціональна система організму – це сукупність органів і тканин, які належать до різних анатомо-фізіологічних утворень, але забезпечують форму пристосувальної діяльності організму. Кінцева ціль функціональної системи є підтримання гомеостазу.
Основні принципи Павловської фізіології:
^ 1. Організм – єдине ціле, в якому діяльність клітин, тканин, органів, фізіологічних систем узгодженні і зв’язані. Організм має властивість саморегуляції функцій.

Організм може активно існувати тільки при постійній взаємодії з навколишнім середовищем.
2. Для нормального функціонування організм повинен бути урівноважений з умовами навколишнього середовища.

Єдність організму і зв’язок його з навколишнім середовищем проводиться за рахунок нервової системи. І. П. Павлов встановив роль навколишнього середовища в регуляції функцій системи кровообігу, ШКТ, на обмінні процеси (трофічний вплив НС), об’днання.

Схожі:

Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання icon«Вступ. Фізіологія як наука». Предмет : фізіологія людини Курс 2 Семестр 1
Спрямованість сучасної медицини на збереження здоров'я передбачає професійну готовність медичного працівника до фізіологічно осмисленої...
Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання iconЛекція №3 Тема: цнс. Фізіологія нейтрона
В. Поняття про збудливий постсинаптичний потенціал, параметри, фізіологічна роль
Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання iconЛекція №4 Тема: Фізіологія спинного та головного мозку
Особливості будови см сіра І біла речовина, 3 види рогів, сегментарність, потовщення
Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання iconЛекція №6 Тема: Фізіологія ендокринної системи
Загальна характеристика залоз внутрішньої секреції (звс). Сутність поняття «гуморальна» І «гормональна» регуляція (38)
Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання iconЛекція №7 Тема: Фізіологія ссс, механізм її регуляції
Загальна характеристика системи кровообігу. Фактори, які забезпечують рух крові по судинам, його спрямованість та безперервність
Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання iconЛекція №2 Тема: Біоенергетичні явища в збудливих тканинах
Нервово-м’язова система. Фізіологія збудливих тканин. Основні фізіологічні властивості нервової І м’язової тканини
Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання iconЛекція 1 тема
Педагогіка — наука, що вивчає процеси виховання, навчання І роз­витку особистості
Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання iconЛекція №1 Тема: Система інтелектуальної власності
Альтшулер Г. С. Найти идею. Введение в теорію решения изобретательских задач. Новосибирск: Наука, 1986, 209с
Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання iconЗакономірності проведення збудження нервовими волокнами
Фізіологія як наука. Основні поняття фізіології: функції, механізми, процеси, реакції, подразнення, подразники
Лекція №1 Тема: Фізіологія як наука І її завдання iconЛекція №1 Тема: Педагогічний менеджмент як наука про управління
Співвідношення понять “управління”, “керівництво”, “менеджмент”, “школознавство”, “менеджер навчально-виховного процесу”
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка