Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології




НазваРозділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології
Сторінка13/25
Дата конвертації13.09.2013
Розмір3.23 Mb.
ТипДокументы
skaz.com.ua > Біологія > Документы
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   25

^ Лімбічна система (limbius - край, кайма) знаходиться вище стовбура мозку і оточує його верхню частину. Коркові структури лімбічної системи розміщені на медіальній поверхні півкуль головного мозку. До них відносять поясну закрутку, що переходить у гіпокампову закрутку, власне гіпокамп і гачкоподібну закру­тку, а також нюховий мозок. Деякі автори зараховують до лімбічної системи орбітофронтальну, острівкову і, частково, скроневу кору.

З підкоркових структур до лімбічної системи відносять мигдалини і ядра мозкової перегородки. Деякі автори до неї зараховують передні таламічні ядра, мамілярні тіла і гіпоталамус.

Лімбічну систему називають іноді вісцеральним мозком, іноді колом Папеса.

Усі структури лімбічної кори дзвоноподібно охоплюють основу переднього мозку і служать своєрідною межею між новою корою (неокортексом) і стовбу­ровою частиною мозку. Безпосередніх зв'язків між лімбічною корою й іншими ділянками кори мало. Винятком є тільки безпосередні зв'язки між лімбічною ко­рою і лобовою корою. Припускають, що лобова кора - основний відділ нової ко­ри, що регулює діяльність лімбічної системи. Скроневі ділянки кори відпові­дають за передачу інформації від зорової, слухової і соматосенсорної кори до ми­гдалин і гіпокампа. Імпульси від чутливих, рухових і асоціативних зон кори над­ходять у лімбічну систему через передні ядра таламуса. Від лімбічної системи імпульси надходять насамперед до гіпоталамуса, а від нього - до гіпофіза і веге­тативної нервової системи. Встановлені складні циклічні зв'язки, що забезпечу­ють циркуляцію імпульсів у межах лімбічної системи.

У лімбічній системі наявні тришарова стара кора (аллокортекс), до якої відносять стародавню (палеокортекс) і давню (архікортекс) кору, і п'яти­шарова перехідна кора (мезокортекс). Тривалий час функцію аллокортекса пов'язували тільки з нюхом. Проте виявилося, що у аллокортексі наявні проекції й інших аферентних систем. Усе це змусило розширити погляди на функцію ал­локортекса. Американський вчений Д.Папес ще у 1937 р. висловив думку про те, що ці структури мозку відповідають за здійснення природжених поведінкових реакцій і формування емоцій. Погляди Д.Лапеса розвинув інший амеиканський вчений П.Мак-Лін (1952) і ввів поняття лімбічна система.

Подальшими дослідженнями встановлено, що електричне подрдаення різ­них структур лімбічної системи спричиняє складні поведіикові акти, що пов'язані з харчовою і статевою поведінкою, нападом і втечею. Такі рведінкові акти супроводжуються емоціями задоволення, люті, огиди і страху.

Під час поведінкових реакцій нова кора відповідає за орієнтацікорганізму у просторі і часі і за логічне мислення. Лімбічна система надає інфомації, що надходить від внутрішнього середовища і зовнішнього йвіту, того собливого значення, яке вона має для конкретного організму. Лімбічна система бее участь у запуску таких емоційних реакцій, які вже апробовані досвідом. Том; вона має відношення до процесів навчання і пам'яті.

Лімбічна система покращує пристосованість організму до мінлвих умов існування. Внаслідок ураження лімбічної системи поведінка стає неадекватною. Отже, поведінкові акти, що регулюються лімбічною системою, пов 'яті зі збереженням особини і виду.

Пошкодження лімбічної системи людини порушує емоційну оведінку. Емоціями називають психічні стани і процеси у людини, через які реаліуються її ситуативні переживання. До емоцій належать як негативні (ненавжь, гнів, лють, тривога, страх), так і позитивні (радість, щастя, любов) афектвні стани. Кожна людина усвідомлює свій емоційний стан і завдяки мові може нм поділи­тися з іншими людьми.

У даний час відсутня загальновизнана теорія емоцій, немає точих даних про те, в яких центрах і як виникають емоції. Можливо, у розвитку емоій беруть участь усі структури лімбічної системи, гіпоталамус і лобові ділянкжори. То­му розглянемо роль окремих відділів лімбічної системи на основі клінічих і екс­периментальних даних.

Мигдалина - великий підкорковий високодиференційований ядерний утвір, розміщений у глибині скроневої частки кори. Електричне поразнення будь-яких ділянок мигдалини кішки або мавпи супроводжується виникняням або пригніченням тих же гомеостатичних і поведінкових ефектів, які винйають під час стимуляції гіпоталамуса. Двобічне руйнування мигдалини цих же зарин не супроводжується порушенням гомеостатичних функцій у той час, як їх оведінка різко змінюється.

Двобічне видалення мигдалини у мавп є причиною втрати ними нутрішньогрупової соціальної поведінки. Вони цураються інших членів груп, вигля­дають схвильованими і невпевненими. Такі тварини не можуть оцінювач зорову, слухову, нюхову інформацію, що необхідна для їхньої поведінки у групи. Вони не здатні порівнювати цю інформацію зі своїм настроєм, що необхідно для встановлення взаємовідносин у групі. Вважають, що в основі цього явища знаходиться порушення двобічної передачі інформації між скроневими ділянками кори і стру­ктурами гіпоталамуса.

Експерименти свідчать, що подразнення одних ділянок мигдалин спричиняє поведінкові акти, пов'язані зі споживанням їжі (жування, ковтання, злизуван­ня), а подразнення інших супроводжується такими емоційними реакціями, як страх, гнів, лють і агресія. Тварина нападає на інших тварин і навіть на експе­риментатора. При пошкодженні мигдалини тварини стають лагідними, ненажер­ливими і гіперсексуальними.

Подразнення або пошкодження ядер перегородки також позначається на емоційній поведінці тварин. Унаслідок їхнього подразнення агресивні тварини стають лагідними, а внаслідок пошкодження - агресивними. Подразнення бага­тьох ділянок перегородки супроводжується актами статевої і батьківської пове­дінки.

Неподалік від мигдалини знаходиться гіпокамп. Його роль у формуванні емоцій не повністю зрозуміла, але тісні зв'язки з мигдалиною дають підставу припускати, що він бере участь у цьому процесі. Про це свідчить і той факт, що пошкодження гіпокампа супроводжується приступами люті.

Багато фактів свідчить про те, що гіпокамп має відношення до нейронної пам'яті. Електричне подразнення гіпокампової закрутки супроводжується швидкоплинними спогадами. Видалення гіпокампа у людей є причиною повного випа­дання пам'яті на недавні події. Двобічне видалення гіпокампа мавп або щурів призводить до порушення певної послідовності у виконанні поведінкових актів. Виявлено також зміни властивостей нейрональних синапсів після тетанічної стимуляції: підвищення ефективності синаптичної передачі і збільшення кількості шипиків на дендритах. Усе це підтверджує участь гіпокампа у формуванні нейроних механізмів пам'яті. Проте було б спрощенням вважати гіпокамп єдиним місцем збереження пам'яті у хребетних.

Особливо дивні поведінкові реакції виникають у мавп з одночасним вида­ленням скроневих часток кори, гіпокампа і мигдалин. Агресивні мавпи після такої операції стають, як правило, спокійними і довірливими. Вони не лякаються змій, беруть у рот будь-яку їжу і навіть незнайомі предмети (гіпероралізм), ста­ють гіперсексуальними, їхня статева активність може бути спрямована на особини інших видів і навіть на неживі об'єкти. У таких тварин виникає синдром психічної сліпоти, який полягає у тому, що тварина втрачає здатність правильно оцінювати зорову і слухову інформацію та порівнювати її з власним емоційним настроєм. Виникнення емоційної сліпоти пов'язують з порушенням передачі інформації від скроневих часток кори до гіпокампа.

Відзначимо, що вірус сказу локалізується саме у тих ділянках лімбічної системи і супроводжується агресивністю.
7.2.5.3. Кора великих півкуль
Морфофункціональна організація кори. Півкулі кінцевого мозку складаю­ться з білої речовини, що вкрита сірою речовиною, або корою. З усіх структур мозку кора є наймолодшою, проте вона зазнала найбільш прогресивного розвит­ку. Зачатки кори наявні у риб у вигляді нюхових цибулин. У земноводних відсут­ня відокремлена кора. Вперше відокремлена стародавня і стара кора з'являється у рептилій. У них починає формуватися і нова кора. У птахів наявна слабо вираже­на стародавня і стара кора і відсутня нова. Тільки у ссавців розвивається як голов­на частина кінцевого мозку нова кора.

До стародавньої кори відносять нюхові цибулини, а до старої - поясну за­крутку, закрутку гіпокампа і мигдалину. У людини частка стародавньої кори становить 0,6 %, старої -2,2 %, проміжної - 1,3 %, нової - 95,9 %.

Бурхливий розвиток нової кори у ссавців у межах обмеженого об'єму чере­па супроводжується утворенням численних складок, тому збільшується загальна поверхня кори, яка у людини досягає 2200 см2. Тільки третина цієї поверхні при­падає на відкриті закрутки, решта кори захована у борознах. Борозни служать орі­єнтирами для поділу кори на частки. Спереду від борозни Ролланда знаходиться лобова частка. Між борознами Ролланда і Сильвія розташована тім'яна частка, а вниз і назад від борозни Сильвія - скронева частка кори. Потилична частка кори знаходиться позаду від поперечної потиличної борозни.

Товщина кори людини у різних частинах кори великих півкуль становить від 1,3 до 4,5 мм. У корі нараховують 109-1010 нейронів, ще більше у ній гліальних клітин. За формою і функціями нейрони кори можна розділити на три групи. У першу групу виділяють пірамідні нейрони кори. Вони мають тіло трикутної фор­ми, що розташоване вертикально до поверхні кори. Від тіла пірамідного нейрона вгору відходить апікальний дендрит, а вниз - аксон, який або покидає кору в складі низхідних шляхів, або закінчується в інших шарах кори. Апікальний денд­рит, а також короткі базальні дендрити містять багато шипиків, на яких утворюю­ться синаптичні контакти. Пірамідні нейрони кори є руховими.

Другу групу нейронів кори утворюють зірчасті нейрони, або клітини-зерна. Ці клітини мають короткі і дуже розгалужені дендрити з шипиками. Аксо­ни цих клітин формують внутрішньокоркові зв'язки. Зірчасті нейрони кори є чут­ливими.

У третю групу нейронів кори входять веретеноподібні клітини, які мають довгий аксон, який розташовано або горизонтально, або вертикально. Веретеноподібні нейрони є асоціативними.

Тіла і відростки описаних нейронів розміщуються впорядковано, тому нова кора є шестишаровою.

Перший (поверхневий) шар складається з густо переплетених нервових во­локон, розташованих паралельно до кори. Основна частина цих волокон - апі­кальні дендрити пірамідних клітин. Цей шар називають молекулярним.

Другий шар - це велика кількість дрібних зірчастих клітин (клітин-зерен), тому його називають зовнішнім зернистим.

Третій шар, сформований з пірамідних клітин середньої величини, дістав назву зовнішнього пірамідного.

Четвертий шар містить багато зірчастих клітин. У ньому закінчуються во­локна, що йдуть від специфічних (проекційних) ядер таламуса. Цей шар назива­ють внутрішнім зернистим.

П'ятий шар утворений великими пірамідними клітинами. Найбільші з них (гігантські клітини Беца) наявні у передцентральній закрутці. Аксони цих нейро­нів утворюють пірамідні і кортикобульбарні шляхи, що беруть участь у коорди­нації довільних рухових актів і пози. Цей шар називають внутрішнім пірамід­ним.

Шостий - поліморфний - шар утворений веретеноподібними нейронами,

аксони яких утворюють кортикоталамічні шляхи.

Шестишарова будова характерна для всієї нової кори. Проте вираженість окремих шарів неоднакова у різних ділянках кори. За щільністю розміщення і формою нейронів К.Бродмаи (1909) розділив кору на 52 цитоархітектонічні поля. Дещо пізніше було розроблено функціональні підходи до класифікації різних зон кори. З'ясувалось, що зони, виділені на основі функціонального підходу, збігаю­ться з цитоархітектонічною класифікацією кори. Отже, цитоархітектотка кори змінюється не тільки у вертикальному, а й у горизонтальному напрямі. Ділянки кори, в яких переважають пірамідні нейрони, є руховими; ті, в яких переважають зірчасті нейрони, є чутливими, а ті, в яких переважають веретеноподібні нейро­ни, є асоціативними.

^ Функції нової кори. Якщо уявити кору великих півкуль у вигляді єдиного покриву, або плаща, то у центральній його частині міститься нова кора, або нео-кортекс, а з його країв знаходиться стародавня, стара і проміжна кора, функції яких вже розглядалися.

Нова кора відповідає за оброблення й інтерпретацію чутливої інформації (слухової, зорової, смакової, соматосенсорної), а також - за управління складни­ми м'язовими рухами. У новій корі знаходяться центри, що беруть участь у про­цесах мислення, мови і пам'яті. Більша частина процесів, які відбуваються у но­вій корі, відповідає за нейрофізіологічну основу свідомості. Нова кора служить основою інтелекту. Вона складається з 4-х часток: лобової, тім'яної, потиличної і скроневої. Кожна з них поділяється на зони - сенсорні, рухові і асоціативні.

Сенсорні зони кори. У сенсорні, або проекційні, зони кори надходять сиг­нали здебільшого від проекційних ядер таламуса. Ці сигнали несуть інформацію від рецепторів. Ділянки кори, в які надходять переважно аферентні імпульси, І.П.Павлов назвав центральними відділами аналізаторів. Зони кори, з розмі­щеними у них центральними відділами аналізаторів, називають сенсорними. Ці зони є корковою проекцією рецепторних полів. Електричне подразнення певних ділянок сенсорних (чутливих) зон під час нейрохірургічних операцій супроводжу­ється специфічними відчуттями: подразнення соматосенсорної зони - відчуттями дотику або дії температури на шкіру; подразнення смакової зони - смаковими відчуттями; подразнення зорової кори - баченням світлих смуг або плям; подраз­нення слухової зони - звучанням тонів і шумів.

У кожній півкулі наявні зони соматичної (шкірної і м'язово-суглобовсї) і вісцеральної чутливості. ^ Перша соматосенсорна зона розміщена у зацентральних закрутках тім'яних часток кори (1, 2, 3, частково 5 і 7 поля). Сюди надходять аферентні імпульси через задні вентральні ядра таламуса від рецепторів шкіри і рухового апарату. Різні ділянки тіла по-різному проектуються у цій зоні. Ці прое­кції побудовані за соматотопічним принципом. Особливо велику поверхню займає представництво рецепторів кисті рук, голосового апарату, обличчя, меншу - ту­луба, стегна, гомілки. Верхні відділи соматосенсорної зони сприймають імпульси від рецепторів нижньої кінцівки, нижчі - від рецепторів обличчя. Поєднання шкі­рної і пропріорецептивної чутливості називають кінестезією, а аналізатор - кінестезичним. Ураження зацентральної закрутки спричиняє втрату чутливості (ане­стезію) або її зниження (гіпестезію). Внаслідок цього страждають тактильна, температурна, больова і м 'язово-суглобова чутливість.

У хижих тварин і приматів, окрім першої соматосенсорної зони, наявна і друга соматосенсорна зона, що розташована у ділянці Сильвієвої борозни. Тут менш виражена соматотопічна проекція поверхні тіла. Сюди надходять імпульси також від заднього вентрального ядра таламуса.

З'ясувалось, що і перша, і друга соматосенсорні зони мають не тільки чут­ливі входи, а й рухові виходи, тому їх називають першою і другою сенсомоторними зонами.

Другою чітко проекційною є зорова зона кори, що займає поле 17 у потили­чних частках. У цю зону напрямлені аксони нейронів зовнішніх колінчастих тіл таламуса, які проводять у кору зорову інформацію. У полі 17 наявний топографі­чний порядок представництва сітківки. У ссавців у кожну півкулю проектуються однойменні половини сітківок: у ліву півкулю обидві праві половини сітківок, а у праву - обидві ліві. Суміщення у кожній півкулі зорових полів обох очей лежить в основі бінокулярного зору. Пошкодження обмежених ділянок зорової кори може призвести до часткової сліпоти. Руйнування поля 17 у обох півкулях супроводжу­ється повною сліпотою.

Поряд з первинною зоровою зоною знаходиться вторинна зорова зона, яка займає поля 18 і 19. Поле 18 оточує поле 17, а поле 19 - поле 18. Ці поля пов'язані з асоціацією зорових і інших видів чутливості: зорові, тактильні і частково слухо­ві впливи піддаються синтезу, що забезпечує більш повне зорове відчуття. При ураженні поля 18 спостерігається втрата зорової пам'яті, а поля 19 - орієнтації у незвичній обстановці.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   25

Схожі:

Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології iconРозділ Предмет, методи, принципи І система аграрного права

Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології icon1. вступ. Предмет І методи історії економіки
Дисципліна “Історія економіки та економічної думки” є складовою економічного циклу підготовки фахівців з економіки до професійно-фахової...

Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології iconПерелік контрольних тем І питань
Предмет, принципи, джерела й значення вивчення курсу «Історія України в контексті всесвітньої історії»

Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології icon1. Історія та історична наука. Предмет вивчення історії. Історія
Свою історію має все, кожен предмет. Всесвіт, живий світ, людство, родина. Термін з грец. Історія «розповідь» про щось незвичне....

Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології iconПлан «Історія української культури» як навчальна дисципліна, її предмет,...
Соціальні науки. Навчальний курс інтегрує знання з таких дисциплін, як філософія, етика, естетика, історія, антропологія, етнографія,...

Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології icon1. Предмет І задачі курсу “Історія України”. Джерела І література
Галицько-Волинське князівство в хп – першій половині Х1У ст. І його значення в історії України

Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології iconВступ. Предмет І завдання курсу “Історія України”. Найдавніша історія України
Мета: Визначити предмет І завдання курсу “Історія України”. Встановити взаємозв’язок історії України з іншими соціально-гуманітарними...

Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології iconСтруктура дисципліни
Предмет та завдання, методи, функції психології творчості як науки. Історія розвитку психології творчості

Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології iconТема №1
Підготовка інструментального столика І в’язання вузлів. Місцева анестезія за Вишневським. Предмет І завдання дисципліни, історія...

Розділ 1 Предмет, історія, методи І значення фізіології icon1. предмет, завдання, методи та джерела історії педагогіки
При­родно, що у цьому зв'язку виникає необхідність долучитися й до основ історико-педагогічної науки. Історія педагогіки є порівняно...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2013
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка