Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено




НазваКонспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено
Сторінка1/11
Дата конвертації23.06.2013
Розмір2.06 Mb.
ТипКонспект
skaz.com.ua > Банк > Конспект
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
О. П. Просович, Л. С. Лісовська

УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів базового напряму «Менеджмент»

Затверджено

на засіданні кафедри

менеджменту організацій

Протокол № 5 від 25.11.2010 р.

Львів – 2011
Просович О.П., Лісовська Л.С. Управління банківською діяльністю: Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент». – Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2011. – 137с.

Дано характеристику банківській системі України та основним функціям її рівнів. Розкрито сутність та види комерційних банків, процедуру їх створення та отримання ліцензії, організаційне забезпечення банківської діяльності. Розглянуто структуру та особливості формування активів та пасивів банку. Висвітлено основні функції маркетингу, а також особливості маркетингової політики та досліджень комерційних банків. Дано ґрунтовну характеристику депозитним, кредитним, розрахунковим, вексельним, валютним, інвестиційним, а також неосновним банківським операціям. Розглянуто теоретико-методичні основи державного контролю та економічної оцінки банківської діяльності.

^ Відповідальний за випуск Чухрай Н.І., д-р екон. наук, проф.


Рецензенти Дубодєлова А.В., канд. екон. наук, доц.

Новаківський І.І., канд. екон. наук, доц.

^ ТЕМА 1. СУЧАСНА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ


    1. Характеристика дворівневої банківської системи України. Національний банк України, його основні завдання та функції

^ Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають із необхідності мобілізації тимчасово вільних грошових коштів організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.

^ Кредитна система має три складові: центральний банк, банківські установи та небанківські кредитно-фінансові інститути.

Банківська система України складається з Національного банку Украї­ни (далі НБУ) та інших комерційних банків, тобто є дворівнева.

Найбільш активною і потужною ланкою у системі кредитно-фінансових інститутів України є комерційні банки.

^ Національний банк України (перший рівень) є центральним банком Ук­раїни, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються чинним законодавством України.

Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а в окремих випадках — також за рахунок Держбюджету України. Одержання прибутку не є метою його діяльності. НБУ за підсумками року у разі перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Держбюджету України наступного року за звітним позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Держбюджету наступного за звітним року. Національний банк має статутний капітал у розмірі 10 мільйонів гривень, що є державною власністю.

Відповідно до Конституції України метою створення НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

У цілому Національний банк виконує такі основні завдання:

  1. визначає та проводить грошово-кредитну політику;

  2. монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

  3. виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

  4. встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

  5. організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

  6. визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

  7. здійснює банківське регулювання та нагляд;

  8. веде Реєстр банків, їх філій та представництв, валютних бірж, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій;

  9. здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції.

Зазначені конкретні завдання дозволяють здійснити економічну оцінку базових функцій центрального банку. Традиційно їх виділяють чотири.

^ Функція емісії готівки та організації грошового обігу пов'язана з монопольним правом центрального банку на випуск банкнот, які є єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання в оплату боргів на території даної країни. Зосередження цієї функції в одному, уповноваженому на це кредитному інституті країни, стало першоосновою діяльності центрального банку як такого у сучасному розумінні цього поняття.

^ Функція «банку банків» полягає у кредитно-розрахунковому обслуговуванні центральним банком усіх інших банківських установ країни. Зазначена функція передбачає діяльність центрального банку в ролі міжбанківського розрахункового центру та кредитора інших банківських установ. Річ у тім, що центральні банки в більшості країн не вступають у безпосе­редні взаємовідносини з підприємствами, організаціями і населенням, а впливають на економічні процеси опосередковано через систему комерційних банків, здійснюючи відповідне обслуговування останніх. Це обслуговування передбачає застосування таких основних елементів функції «банку банків»: зберігання резервів комерційних банків; надання їм короткострокових кредитів для поповнення коштів, яких тимчасово не вистачає; організація міжбанківських розрахунків у загальнонаціональному масштабі; здійснення нагляду і контролю за банківською діяльністю.

^ Функція «банкіра уряду» полягає в організації центральним банком кредитно-розрахункового обслуговування урядових структур, а також у проведенні операцій, пов'язаних із касовим виконанням державного бюджету, обслуговуванням державного боргу та зберіганням золотовалютних резервів країни. Зміст кредитно-розрахункового обслуговування держави визначається веденням центральним банком поточних рахунків уряду, а також наданням коротко- і довгострокових кредитів шляхом придбання державних цінних паперів або, як виняток, прямого кредитування бюджетних витрат.

^ Реалізація грошово-кредитної політики як функція центрального банку визначає, по суті, його місце і роль у ринковій системі організації господарських процесів. Центральний банк вживає регулятивних заходів у грошово-кредитній сфері з метою ефективного впливу на господарську активність, темпи економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення зайнятості робочої сили. Основним об'єктом грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку є кредитна діяльність комерційних банків, що безпосередньо позначається на сукупній грошовій масі, від обсягу якої, у свою чергу, залежить динаміка основних показників розвитку економіки.


    1. ^ Банк, його види, операції та функції

Згідно базового Закону України, який регулює банківську діяльність – «Про банки і банківську діяльність», банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати операції, що віднесені суто до банківських:

  1. приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

  2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

  3. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Власне вказані вище три види операцій є суттю банківської діяльності.

Крім перелічених банки надають велику кількість інших послуг, їм заборонено лише здійснювати діяльність в сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування.

Банк, крім перелічених, має право здійснювати такі операції:

  1. операції з валютними цінностями;

  2. емісію власних цінних паперів;

  3. організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

  4. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);

  5. надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

  6. придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

  7. лізинг;

  8. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

  9. випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

  10. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

  11. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

За умови отримання письмового дозволу НБУ банки також мають право здійснювати такі операції:

  1. здійснення інвестицій у статутні капітали та акції інших юридичних осіб;

  2. здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

  3. перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

  4. операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

- з інструментами грошового ринку;

- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

- з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

  1. довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

  2. депозитарну діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Банк має право здійснювати інші угоди згідно із законодавством України.

НБУ має право встановити спеціальні вимоги щодо діяльності банків, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів.

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду за своїми операціями. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності та спеціалізацію. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та норма­тивно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Банки в Україні створюються у двох організаційно-правових формах публічного акціонерного товариства або кооперативного банку, причому законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить Закону «Про банки і банківську діяльність». Тобто за порядком формування статутного капіталу банк поділяються на акціонерні та пайові.

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об’єд­нання індивідуальних капіталів засновників шляхом випуску і розміщення акцій банку. Причому всі емітовані акції мають бути іменними, оскільки банки за чинним законодавством не мають права на випуск акцій на пред’явника. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків, тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними. У сучасних умовах акціонерна форма є головною формою організації банків у промислово розвинутих країнах.

Кооперативні банки створюються на умовах добровільного об'єднання грошових коштів фізичних та юридичних осіб. Основне завдання їх діяльності — надання кредитів та здійснення інших банківських операцій на пільгових умовах для членів банку.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року роз­поділяються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

За кордоном діють і неакціонерні банки, які знаходяться у власності партнерів або індивідуальних осіб.

За формою власності розрізняють приватні та державні банки.

В Україні більшість банків є приватними з колективною формою власності.

^ Державні банки становлять кредитні установи, що знаходяться у власності держави. У світі існують три види державних банків: центральні, комерційні та спеціальні кредитні установи.

В Україні державним є банк, сто відсотків статутного капіталу якого належить державі. Такий банк засновується за рішенням КМУ. При цьому в Законі «Про Державний бюджет України» на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Уряд зобов'язаний отримати позитивний висновок НБУ з приводу наміру заснування державного банку.

Сьогодні в Україні функціонують два державні комерційні банки: Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк).

Ще виділяють муніципальні, комунальні та міждержавні (міжнародні) банки.

^ Муніципальними банками називають вид ощадних установ, основним завданням яких є залучення заощаджень населення і виконання функцій скарбника муніципалітету. В сучасних умовах вони здійснюють практично всі види банківських операцій, а роль муніципалітетів зводиться до гарантії їх зобов'язань і призначення керівних органів. Найбільшого поширення муніципальні банки набули в Німеччині, де їх частка складає близько 40 % балансу кредитної системи країни.

^ Комунальними банками є спеціалізовані кредитні установи, які призначені для кредитування та фінансування житлового і комунального господарства. Більша частина їх акцій належить місцевим органам влади.

^ Міждержавні (міжнародні) банки — це міжнародні кредитні організації, створені на підставі міждержавних договорів з метою регулювання валютних і кредитно-фінансових відносин. До числа найбільших міждержавних банків входять: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку і його філії (Міжнародна асоціація розвитку і Міжнародна фінансова корпорація), Банк міжнародних розрахунків тощо.

За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, усі банки можна поділити на:

  • регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, області);

  • міжрегіональні, які здійснюють свою діяльність на території всієї України;

  • банки, які здійснюють свою діяльність в світовому масштабі.

Біля 20% комерційних банків, що функціонують на банківському ринку України, є регіональними. Значна частина таких банків (понад 50%) сконцентрована в Києві та Київській області, а також в областях, які традиційно вважаються індустріально розвиненими (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Одеська, Харківська — понад 20%). Як правило, такі банки не мають філій.

Більшість українських банків є міжрегіональними і, відповідно, мають розгалужену мережу своїх філій та відділень на території країни. Передусім це Ощадбанк, який має більш як 6000 установ. До цієї групи входять також Приватбанк (понад 2000), Райффайзенбанк Аваль, Укрсиббанк (понад 1000), Укрексімбанк, Промінвест­банк (понад 800), Укрсоцбанк (понад 500).

В Україні банками, які здійснюють свою діяльність в світовому масштабі є насамперед банки, які створені за участю іноземного капіталу і можуть мати свої філії за кордоном. До банків цього виду належать: Креді Ліоне Україна, Райффайзенбанк Аваль, Сосьєте Женераль Україна, ОТР Банк, Прокредитбанк, Імексбанк, HVB Банк Україна та ін.

За національною належністю можна виділити вітчизняні, іноземні та банки з іноземним капіталом.

Вітчизняні банки — це банки, що належать повністю або частково національним інвесторам і діють в їхніх інтересах. Діяльність цих банків здійснюється в межах законодавства країни, в якій функціонує їх материнська компанія. Згідно із законодавством більшості країн, банки підпадають під категорію національних, якщо 51% акцій і більше належить інвесторам даної країни.

Іноземні банки — це банки, які повністю або частково належать іноземним інвесторам, їх діяльність в країні перебування регламентується особливим національним законодавством. У сучасних умовах вони функціонують у вигляді закордонних відділень та філій великих банків.

Українським законодавством визначено поняття банку з іноземним капіталом, яким є банк, понад 10% статутного капіталу якого належить іноземним інвесторам.

За функціями та характером діяльності виділяють універсальні та спеціалізовані банківські установи.

^ Універсальні банки — кредитні установи, що охоплюють багато секторів грошового ринку та здійснюють всі основні види банківських операцій: депозитні, кредитні, розрахункові, фондові, довірчі та інші.

^ Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій та функціонують у вузькому секторі ринку (функціональна спеціалізація), або обслуговують певний вид клієнтів (клієнтська спеціалізація), або окремі галузі економіки (галузева спеціалізація).

Згідно українського законодавства банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Різновидами спеціалізованих банків є:

  • інвестиційні та інноваційні банки, що мобілізують ресурси та надають позики шляхом випуску і розміщення облігацій та інших зобов'язань. Інвестиційні банки виступають посередниками між інвесторами і тими, кому потрібна позика, а також у ролі гаранта емісій та організаторів гарантійних банківських синдикатів, здійснюють купівлю-продаж акцій та облігацій за свій рахунок, надають кредити покупцям цінних паперів;

  • ощадні банки — банківські установи, основною функцією яких є залучення заощаджень і тимчасово вільних коштів населення та надання короткострокових позик;

  • депозитні банки - банки, які здійснюють кредитно-розрахункові та довірчі операції за рахунок залучених депозитів. Депозитними банками називають комерційні банки, які уповноважені приймати вклади у юридичних та фізичних осіб. Тобто основна відмінність цих банків від ощадних полягає у типі клієнтів. Ощадні банки працюють в основному з населенням;

  • банки розвитку здійснюють кредитування промисловості в масштабах всієї країни або ж окремих галузей економіки. Серед цих банків переважають державні банківські інститути, але існують і змішані — за участю приватного національного та іноземного капіталу. Банки розвитку спеціалізуються на кредитуванні промисловості та інфраструктури. Поруч з ними функціонують державні сільськогосподарські банки розвитку, діяльність яких пов'язана з кредитною кооперацією. Банки такого типу створюються переважно в країнах, що розвиваються;

  • іпотечні— банківські установи, основний вид діяльності яких є операції з нерухомістю: надання позик, які забезпечені нерухомістю, а також кредити на купівлю земельних ділянок, будинків, квартир, комерційних приміщень і майна в тому числі за кордоном;

  • облікові банки, серед активних операцій яких переважають кредитні і облікові операції з комерційними векселями;

  • розрахункові (клірингові) – банки, більшість активів яких розміщена на клірингових рахунках. Такі банки спеціалізуються на безготівкових розрахунках, що ґрунтуються на заліку взаємних вимог і зобов’язань.

Діяльність комерційних банків в економіці країни виконує декілька важливих функцій.

Виконуючи функцію мобілізації вільних грошових коштів і перетворюючи їх у капітал, банки акумулюють грошові доходи і заощадження у виг­ляді вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка, а сконцентровані у вкладах заощадження перетворюються на позиковий капітал, що використовується банками для надання кредитів підприємствам і населенню. Користувачі позик вкладають кошти в розширення виробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів, що, в результаті забезпечує розвиток виробничих сил країни в цілому.

Важливе економічне значення має функція кредитування підприємств, держави та населення. Пряме надання в борг вільних грошових капіталів їх власниками користувачам позик у практичному господарському житті ус­кладнено. Банк виступає як фінансовий посередник, отримуючи грошові кошти у кінцевих кредиторів і передаючи їх кінцевим користувачам кре­дитів.

^ Емісія кредитних грошей є специфічною функцією, що відрізняє банки від інших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії по­в'язаний з двома поняттями: банкнотна та депозитна емісії. Відповідно грошова маса виступає в готівковій (банківські білети та розмінна монета) і безготівковій (грошові кошти на рахунках і депозитах у комерційних банках та інших кредитних установах) формах. Частка готівкових грошей скла­дає в промислово розвинутих країнах близько 10 %, причому спостерігається її подальше зменшення. Банкнотну емісію здійснює емісійний (центральний) банк, який має монопольне право випуску грошей. Комерційні банки здійснюють депозитну емісію — випуск кредитних інструментів обігу на підставі створення банком вкладів (депозитів), які утворюються в результаті видачі позик клієнту. Грошова маса збільшується, коли банки видають позики своїм клієнтам, і зменшується, коли повертаються позики, отримані від банків.

Однією з основних функцій банків є забезпечення розрахунково-платіжного механізму. Більша частина розрахунків між підприємствами здійснюється безготівковим шляхом. Виступаючи як посередники у пла­тежах, банки виконують для своїх клієнтів операції, пов'язані з проведен­ням розрахунків і платежів. Необхідність виконання у встановлений строк кожного документа, безперебійність розрахунків та їх прискорення вимагають від банків розробки методології організації розрахунків з метою їх вдосконалення та відповідного контролю. Для прискорення розрахунків, зменшення витрат і підвищення надійності операцій впроваджуються електронні системи розрахунків.

^ Емісійно-засновницька функція виконується банками шляхом випуску та розміщення цінних паперів (акцій, облігацій). Виконуючи цю функцію, банки стають каналом, що забезпечує спрямування заощаджень на виробничі цілі. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, комерційні банки надають посередникам ринку цінних паперів (компаніям-засновникам) позики для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають банкам цінні папери для перепродажу в роздріб. Зобов'язання на значні суми, випущені великими компаніями, можуть бути розміщені банком шляхом продажу своїм клієнтам (в основному, інституціональним інвесторам), а не шляхом вільного продажу на фондовій біржі.

Інформаційно-консультаційна функція виконується банками оскільки вони мають можливість постійно контролювати економічну ситуацію, складають детальні фінансово-економічних звіти про стан еко­номіки в країні, здійснюють для клієнтів пошук потенційних партнерів, надають їм інформацію з широкого кола економічних та юридичних питань (злиття та поглинання, нові інвестиції, реєстрація підприємств, складанню річних звітів). У 80-х роках у промислово розвинутих країнах почали створюватися філії і представництва так званого «комплексного обслуговування» за кордоном.
^ 1.3. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові установи

Активний розвиток ринку цінних паперів, збільшення доходів населення в розвинутих країнах сприяли зростанню кількості спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових інститутів, що надають спеціальні послуги, частину з яких не можуть надавати банки.

Основні види діяльності цих установ на ринку позикових капіталів зводяться до акумуляції заощаджень населення, надання кредитів через облігаційні позики корпораціям та державі, мобілізації капіталу через всі види акцій, надання іпотечних та споживчих кредитів, а також кредитної взаємодопомоги. Крім того, певні спеціалізовані небанківські установи (страхові компанії, пенсійні фонди), на відміну від банків, можуть акумулювати грошові заощадження на довготривалі строки, а значить здійснювати довгострокові інвестиції.

Таким чином спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути посіли чільне місце в накопиченні та мобілізації грошових коштів населення та стали важливим постачальником позикового капіталу. Вказані інститути ведуть гостру конкуренцію між собою і є конкурентами для банків як у залученні грошових коштів, так і в сфері кредитних операцій.

Кредитування малих та середніх фірм здійснюють інвестиційні компанії. На відміну від інвестиційних банків їх інвестиційні програми плануються на коротко- і середньостроковий період і є не такими масштабними. Інвестиційні компанії можуть бути відкритого (компанія зобов'язується викупити свої акції у акціонерів) та закритого типу (без відповідних зобов’язань).

^ Фінансові компанії здійснюють кредитування клієнтів шляхом купівлі їх боргових зобов'язань. До фінансових компаній відносять факторингові та лізингові компанії, а також кредитні установи, що обслуговують гуртову та роздрібну торгівлю, зокрема, діючі у сфері споживчого кредиту. Важливу роль серед них відіграють і холдинг-компанії, які тримають великі пакети акцій фірм та здійснюють контроль за їх діяльністю.

^ Пенсійні фонди (недержавні) у розвинутих країнах створюються приватними та державними корпораціями для виплат пенсій та допомоги працівникам. Створення такого фонду дозволяє зменшити податкові платежі організації та використовувати їх для купівлі цінних паперів інших компаній. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків працівників, підприємств, а також прибутків від інвестицій самих пенсійних фондів.

В Україні були ощадні каси — це державні установи, які належали місцевим органам влади або створювалися при державних поштових установах. Вони залучали вклади дрібних вкладників, купуючи на них облігації державних позик. У США, наприклад, існують три види ощадних установ: ощадні банки, ощадно-позикові асоціації та кредитні спілки.

Ощадні банки можуть бути власністю клієнтів (взаємоощадні банки) або функціонувати як акціонерні товариства (фондові ощадні банки). Як правило, ощадні банки вкладають залучені кошти в цінні папери (облігації державних та місцевих органів влади). В США існують також гарантійні ощадні банки, вкладники яких або отримують стабільний відсоток за вкладами («звичайні вкладники»), або відсоток, що коливається в залежності від результатів діяльності банку («спеціальні вкладники»).

^ Ощадно-позикові асоціації приймають на свої рахунки ощадні вклади, продають сертифікати своїм клієнтам і видають позики під заставу нерухомості. Ощадно-позикові асоціації можуть функціонувати у формі кооперативів (взаємні компанії) або акціонерних товариств (фондові компанії).

^ Кредитні спілки є різновидом кооперативів, які створюються окремими групами населення з метою об'єднання коштів для вирішення споживчих проблем. Кредитні спілки створюються на пайовій основі для короткострокового кредитування учасників (для будівництва або ремонту будинку, купівлі автомобіля тощо).

^ Страхові компанії здійснюють страхування майна або особисте страхування. Кошти страхових організацій складаються із статутного капіталу, поточних надходжень від страхових операцій та фондів спеціального призначення. За аналогією із західними державами утворюються страхові компанії, які бувають двох видів: акціонерні та взаємні. Акціонерні компанії на відміну від взаємних застосовують тверді тарифи. Взаємні страхові компанії становлять собою кооперативну форму організації, а їх капітал утворюється за рахунок платежів окремих осіб. Кожний застрахований стає частковим співвласником компанії. Тарифи взаємних компаній вищі, ніж у акціонерних. Капітал цих компаній утворюється за рахунок продажу полісів, які дають право на участь у прибутках. Прибуток, що залишається в результаті здійснення страхових операцій, розподіляється між членами компанії або спрямовується на рахунок майбутніх платежів чи на збільшення страхової суми.

^ Каси взаємної допомоги – це громадські кредитні установи, які об'єднують на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для працівників — членів профспілки і у відділах соціального забезпечення місцевих рад для пенсіонерів. Кошти каси взаємної допомоги формуються за рахунок вступних і членських внесків, пені за несвоєчасне повернення довгострокових позик, дотації профспілкових органів та інших грошових надходжень. За рахунок цих коштів надаються короткострокові позики, найчастіше – до наступного одержання заробітної плати. Граничні розміри позичок встановлюються правлінням каси, а обсяг позики на довший термін залежить від суми внесків, нагромаджених членом каси. Відсотки за користування позиками не сплачують, лише при їх несвоєчасному поверненні стягується пеня в розмірі 1 % від суми залишку боргу за кожний прострочений місяць. Члену, який вибув із каси, повертаються його внески за мінусом його заборгованостей за позиками.

Ломбарди — це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу рухомого майна. Ломбарди видають позики на строк до трьох місяців у розмірі 75 % від вартості оцінки заставлених речей і до 90 % вартості виробів з дорогоцінних металів, каміння, годинників у золотій оправі тощо. Оцінка речей, що здаються на зберігання або під заставу для одержання позики, здійснюється за домовленістю сторін, а вироби з дорогоцінних металів — за державними розцінками.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено iconКонспект лекцій з навчальної дисципліни «Мерчандайзинг» для студентів напряму підготовки
Конспект лекцій з навчальної дисципліни «Мерчандайзинг» для студентів напряму підготовки 050201 «Менеджмент». Рівне: рдгу, 2010.–...
Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено iconКонспект лекцій з дисципліни: «Контроль І ревізія» для студентів...
Лекція фінансово-господарський контроль І його роль у системі управління підприємством
Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено iconКонспект лекцій
Декор в архітектурі” до архітектурного проектування з курсу “Об’ємно-просторова композиція” для студентів І курсу базового напряму...
Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено iconКонспект лекцій з дисципліни „Підприємницьке право” для студентів...
Конспект лекцій з дисципліни „Підприємницьке право” для студентів ІІ курсу денної форми навчання спеціальності „Менеджмент організації”...
Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено iconКонспект лекцій для студентів спеціальності «Фінанси І кредит»
Дідовець І. В. Менеджмент. Конспект лекцій для студентів спеціальності «Фінанси І кредит», «Облік І аудит», «Економіка підприємства»...
Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено iconКонспект лекцій для студентів всіх форм навчанняґ спеціальності 030601...
Конспект лекцій з курсу „Управлінські рішення” для студентів всіх форм навчання спеціальності 030601 / Упоряд. Гусаров О. О., Харків:...
Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено iconКонспект лекцій
Економіка й організація діяльності об'єднань підприємств. Конспект лекцій. Розкриття деяких тем. Для студентів напряму 0501 – Економіка...
Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено iconКонспект лекцій для студентів всіх спеціальностей І форм навчання Затверджено
С. М., Гончарук В.Є., Васійчук В. О., Дацько О. С., Козій О.І., Качан С.І., Романів А. С., Скіра В. В., Гельжинський І.І. Безпека...
Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено iconКонспект лекцій для студентів всіх спеціальностей І форм навчання Затверджено
Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
Конспект лекцій для студентів базового напряму «Менеджмент» Затверджено iconКонспект лекцій для студентів всіх спеціальностей І форм навчання Затверджено
Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Школьные материалы


База даних захищена авторським правом © 2015
звернутися до адміністрації
skaz.com.ua
Головна сторінка